3.7. Охорона праці

3.7.1. Правові питання охорони праці

За визначенням Закону України «Про охорону праці», охорона праці — це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров’я і працездатності людини у процесі трудової діяльності [23].

Законодавство про охорону праці складається з Закону України «Про охорону праці», Кодексу законів про працю України, Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Під час укладання трудового договору роботодавець повинен проінформувати працівника під розписку про умови праці та про наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, можливі наслідки їх впливу на здоров’я та про права працівника на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства і колективного договору.

Згідно статті 153 Кодексу законів про працю, умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.

3.7.2. Організація і обладнання робочих місць користувачів пк з точки зору охорони праці

Загалом основний підхід до вирішення проблем охорони праці користувачів ПК зводиться до встановлення суворого контролю за відповідністю апаратних і програмних засобів, а також умов їх експлуатації ергономічним вимогам. Наведемо деякі з них:

– дотримання обмежень за медичними показаннями;

– уважне відношення до характеристик дисплеїв;

– правильна організація робочого місця оператора;

– правильна організація робочого часу оператора.

Розглядаючи детально кожну з них, можна привести рекомендації спеціального характеру:

– необхідно дотримуватись обмеження на роботу з ПК для працівників, що страждають на захворювання опорно-рухового апарату, очей, шкіри, а також для вагітних жінок;

– використовувати дисплеї з високою роздільною здатністю і розміром екрану не менше 15” (Hi-Resolution, Non-Interlaced, Low-Radiation);

– краще вибирати відеоадаптери з високим розділенням і частотою кадрової розгортки не менше 85 Гц;

– обов’язково ставити на дисплеї екранні фільтри з антистатичним покриттям, що у декілька разів знижує стомлюваність очей і концентрацію пилових частинок поблизу екрану монітора;

– сидіти не ближче 70 см від дисплея;

– екран дисплея повинен бути орієнтований так, щоб виключити відблиски від джерел світла;

– не слід розташовувати дисплей безпосередньо під джерелом освітлення або впритул з ним;

– бажано, щоб освітленість робочого місця оператора не перевищувала 2/3 нормальної освітленості приміщення;

– стіна позаду дисплея повинна бути освітлена приблизно так само, як його екран;

– при розміщенні в одній кімнаті декількох ПК відстань від робочого місця кожного оператора до задніх і бічних стінок сусідніх ПК повинна складати не менше 1,2 м;

– робоче місце повинне бути обладнане так, щоб виключити незручні пози і тривалі статичні напруги тіла;

– загальний час роботи з дисплеєм не повинен перевищувати 50% всього робочого часу оператора;

– не слід перевищувати темп роботи порядку 10 тисяч натиснень клавіш в годину (приблизно 1500 слів);

– при звичній роботі з ПК необхідно робити 15-хвилинні перерви через кожні 2 години, а при інтенсивній роботі — через кожну годину.