- Функції телебачення

Телебачення – органічна складова загальної системи масових суспільних комунікацій, головними відмінностями якого від інших форм масової комунікації є екранність, тобто передача інформації у єдності звуку і зображення, та системність, пов´язана з особливостями домашнього телевізійного перегляду і програмування.

Як і будь-який інший засіб масових комунікацій, телебачення завдяки своїй природі і особливостям виконує кілька важливих суспільних функцій, якими є:

- інформаційна, тобто здатність розповсюджувати інформацію; -культурно-просвітницька, тобто розповсюдження певних культурних, цивілізаційних норм певного суспільства, здобутків культури і науки; - інтегративна – функція інформаційного та психологічного об´єднання окремих глядачів у суспільну єдність; - управлінська, або ж соціально-педагогічна – та, що орієнтує глядачів на дотримання певного способу життя, на пропагує певні політичні, економічні, суспільні погляди. Реалізація цієї функції великою мірою залежить від того, у чиїй власності знаходиться певний канал; - організаційна – вона базується на здатності певних телеканалів самостійно організовувати проведення суспільних акцій, наприклад благодіних чи меморіальних (запалення свічок з певного приводу тощо); - освітня, тобто така, що забезпечує проведення дистанційного навчання, оволодіння певними знаннями та вміннями (вона реалізується за допомогою навчальних телепрограм різного спрямування); - рекреативна, тобто така, що сприяє відпочинку, відновленню сил (до неї відносяться, зокрема, розважальні, концертні, спортивні, фільмові програми тощо).

- Техногенні видовища; поняття екранності

Однією з форм різноманітних видовищ є видовища техногенні. Під цим терміном розуміється об´єктивна залежність форм, методів, засобів створення документального чи художнього образу дійсності від технічних особливостей виду мистецтва. Ця залежність є найзначущою в таких техногенних мистецтвах, як кінематограф і телебачення. Їх існування невіддільне від складного техніко-технологічного комплексу. Крім того, саме технічні можливості кіно і телебачення значною мірою визначають специфічні тільки для них засоби збирання, обробки та розповсюдження документальної та художньої інформації.

Техногенність кіно і телебачення обумовлює і величезні можливості драматургічної побудови екранних творів, пов´язані із комбінованими та комп´ютерними методами утворення віртуальної екранної дійсності.

Безпосередньо з придатністю тих чи інших драматургічних засобів до техногенних вимог кіно і телебачення пов´язане і поняття екранності. Його слід розуміти як придатність творчого задуму, або літературної першооснови для реалізації саме в якості телевізійного або кінематографічного твору, а також придатність певних виражальних засобів для їх використання при створенні конкретного телевізійного чи кінематографічного твору.

Тобто, є драматургічні твори, які доцільно, або можливо реалізувати засобами кіно і телебачення, а є й такі, які краще реалізувати в театрі, на естраді, або у вигляді масових видовищ чи комп´ютерних ігр.

Щоправда, нині техногенність набуває великого значення і в концертній діяльності (використання нової звукової техніки, спецефектів, кінематографічних зображень на екранах тощо), а також у театрі, де існують такі театральні форми, як «латерна магіка». У виставах театрів, що використовують методи «латерни-магіки», драматургічно поєднуються акторська гра, кінокадри, телевізійна трансляція реальних подій, динамічно-змістовна світлова дія.