- Режисура як практична психологія

Режисура – постійна творчо-виробнича, організаційна робота з великою кількістю людей різноманітних професій і соціальних станів.

І не тільки з працівниками творчої групи, виробничих підрозділів, апарату управління студій і телеканалів, але й робота з виконавцями, героями майбутніх фільмів і програм, авторами, консультантами, нарешті просто з людьми, які випадково потрапляють у коло зйомочного чи трансляційного процесу, або тих, які можуть стати джерелом життєвого досвіду...

Діапазон цього спілкування майже необмежений – від керівників держави до людей без постійного місця проживання. З цього погляду професія режисера кіно і телебачення унікальна.

Усі ці люди – фахівці, посадовці, різноманітні учасники зйомок потребують у творчо-організаційному спілкуванні індивідуального психологічного підходу.

Але найскладніша частина режисури як практичної психології полягає у психологічному аналізі і виборі стратегії спілкування з героями фільмів чи телепрограм. Тільки розібравшись у соціально-психологічних мотивах вчинків героя можна побудувати не тільки його психологічний екранний портрет, але й домогтися його органічного розкриття, використовуючи адекватні методи отримання правдивого, переконливого життєвого матеріалу.

Теж саме стосується розуміння психології телевізійного сприйняття і добору необхідних для ефективного спілкування з глядачем виражальних засобів.

- Герменевтика документального кіно і телебачення

Герменевтика – наука про розуміння будь-яких текстів, де під текстом розуміється зміст. Сама назва «герменевтика» пішла від імені грецького бога Гермеса, котрий передаючи людям послання богів, повинен був роз´яснювати ці послання.

Суттєвими принципами герменевтики є те, що зміст твору є не «дзеркальним», а творчим, авторським відображенням реальності й інтерпретується в залежності від певного сприйняття твору аудиторією.

В ході герменевтичного аналізу зміст твору співвідносится з історичним контекстом його створення, відповідною культурною традицією, з розкриттям схожим тем, аналогічних фактів в інших творах, у загальному історико-культурному контексті. Термін «герменевтика» стосується і авторської позиції, що виявляється в публіцистичних творах. Саме тому останнім часом в літературі цей термін часто застосовується і під час аналізу документальних кіно- і телефільмів.

Метою герменевтичного аналізу є зрозуміння структури екранного твору, системи співвідношення цілого й частин твору, виявлення особливостей авторського стилю, співставлення біографії авторів і культурного та суспільно-політичного контекстів на момент появи екранного твору, визначення глядацької аудиторії, на яку розрахований твір та її суспільно-політичних і культурних пріоритетів.

В екранній документалістиці герменевтичний аналіз дозволяє, зокрема, глибоко зрозуміти таке коло питань:

- чому автори обрали саме цю тему;

- чому автори обрали для розкриття певної теми конкретний екранний матеріал;

- чому автори певним чином трактували ті чи інші явища;

- чи були у відповідному культурно-історичному контексті факти і явища, які могли б по-іншому висвітлити на екрані реальність;

- чи була у авторів можливість іншого трактування явищ дійсності;

- яку мету ставили перед собою автори і чи була вона досягнута;

- наскільки образний зміст екранного твору дає можливість багатогранного трактування явищ, з яких складається драматургія фільму;

- чи здатні були розуміти внутрішній зміст екранних образів сучасники;

- чи змінилося з часом розуміння прямого та образного змістів твору;

- які саме виражальні засоби екранного мистецтва застосовані авторами для висловлення авторського ставлення до явищ дійсності;

- чи є ці виражальні засоби адекватними щодо розкриття обраної теми;

- яке місце займає аналізований твір екранного мистецтва в загальному культурному контексті;

- чи зуміли автори висловити оригінальні судження, які вплинули на розвиток культурно-історичного середовища тощо.

Таким чином, герменевтика документального кіно і телебачення – метод поглибленого дослідження екранних творів, який дозволяє зрозуміти співвідношення між життєвою реальністю та її екранним образом, який є певною моделлю авторського розуміння реальності.