Тема 12 Правова система Японії

Індивідуальна робота

1. Поняття японського права і особливості його формування.

2. Становлення правової системи Японії.

3. Джерела японського права.

4. Система права сучасної Японії.

Японське право — це сукупність моральних, релігійних і правових норм, яка склалася на основі стародавньокитайських релігійно-філософських концепцій, власних звичаїв, рецепції іноземного (американського та романо-германського) права. Починаючи з V ст. до епохи Мейдзі (XIX ст.) Японія зазнала сильного впливу китайських ідей і теорій. Основою японського, як і китайського, права була філософська концепція конфуціанства. Під її впливом розвиваються японське право, законодавство, правова філософія. Перші пам'ятники японського права з'явилися на початку VII ст. і являли собою юридичні збірники, складені на зразок тодішнього китайського законодавства. Протягом тривалого часу (XVII — середина XIX століть) Японія фактично повністю була ізольована від зовнішнього світу. Остаточно закріпивши ієрархічну систему суспільства, яка позбавляла нижчі верстви населення яких-небудь прав, правляча військово-феодальна верхівка проводила вкрай консервативну лінію. Визначальними для формування основних рис сучасної правової системи Японії стали 60—80-ті роки XIX ст. Це так звана епоха Мейдзі («освіченого правління»), яка почалася з буржуазної революції 1867—1868 pp. Становлення нової правової системи проходило в гострій боротьбі між прихильниками консервативних і демократичних методів управління. Законодавство неодноразово змінювалося. При упорядкуванні Цивільного кодексу Японії відбувалося переорієнтування то на Цивільний кодекс Франції, то на Німецьке Цивільне Уложення. У 1889 р. була прийнята перша конституція Японії. Моделлю для основного закону стала прусська конституція, пристосована до японських умов. Перша Конституція Японії була консервативною, затвердила верховну владу імператора, обмежила права парламенту і фактично згодом підготувала грунт для військово-фашистському режиму. Кримінальне і кримінально-процесуальне законодавство (Кримінальний кодекс 1907 p., Кримінально-процесуальний кодекс 1922 p., закон про підтримання громадського спокою 1922 р.) набуло репресивного характеру. При впорядкуванні демократичної Конституції Японії 1947 р. за основу був узятий проект, підготовлений цивільною адміністрацією штабу окупаційних американських військ на чолі з генералом Макартуром. Як наслідок, прийняття нової конституції викликало необхідність перегляду всього законодавства держави. До джерел права Японії можна віднести: нормативно-правовий акт (закон, урядові укази та інші акти підзаконного характеру); нормативно-правовий договір (має значне поширення); норми-звичаї, норми-традиції (гирі) — посилання на них містяться у Цивільному і Торговому кодексах, наприклад, коли йдеться про рибальський промисел, використання гарячих джерел та ін. Проте сфера їх застосування поступово звужується; судовий прецедент — формально не вважається джерелом права. Однак постанови Верховного суду сприй маються судами (і нерідко державними установами) як нормативні акти, що мають неухильно виконуватися.

Чинна в Японії система права походить від німецького і французького права. Р. Давид відносить японське право до романо-германської правової сім'ї. Японське право не повністю вписується у романо-германський тип правової системи. Сучасне японське право за своєю структурою нагадує західне, але воно діє у своєму власному традиційному культурному середовищі, яке формувалося століттями в умовах відсутності тривалих контактів із західною культурою. Тому при схожості моделей права практика його функціонування істотно відрізняється. Отже, дія японської моделі права видається іншою, ніж західного оригіналу. Правова система Японії запозичила із системи континентального права таке: поділ права на публічне і приватне; структурний поділ системи права на галузі та підгалузі; кодифікацію нормативно-правового матеріалу.

Самостійна робота

1. Вестернізація японського права. Вплив американського права на японську правову систему.

2. Сучасне японське право.

Сучасні закони і кодекси Японії, які перетворилися на одне із основних джерел права, не є плодом виключно національного утворення. Як уже відзначалося, вони складалися спочатку на зразок німецьких і французьких кодексів. Після Другої світової війни створюються нормативно-правові акти, зорієнтовані на американське законодавство. При цьому враховуються національні норми-традиції, шануються ритуали. Чинна на цей час система законодавства Японії створювалася починаючи з кінця XIX ст. її можна назвати змішаною. Правда, вона не є аналогічною змішаному (гібридному) типу правової системи — скандинавській чи латиноамериканській групі. В Японії запозичення тих чи інших елементів континентального і загального права відбувалося безсистемне. Запозичені норми законів спорадично, час від часу впліталися у тканину японського права, що зберігає спадкоємність традиційних норм моралі і звичаю. Своєрідність законодавства значною мірою визначається особливостями правового мислення, інформаційно-правового насичення, узагальненого відображення зв'язків як з національним минулим, так і зі світовими досягненнями у галузі юриспруденції.

На цей час в Японії застосовуються Цивільний (1898 р.) і Торговий (1899 р.) кодекси (в їх основі лежить німецька модель) із значними змінами і доповненнями, внесеними відповідно до Конституції. Наприклад, у Цивільному кодексі закріплені право приватної власності, свобода договору. Встановлено право дружини на спадкування майна чоловіка, якого до Конституції вона не мала, та ін. Цивільний процесуальний кодекс 1926 p., підготовлений на зразок австрійського законодавства і спрямований на посилення ролі суду в ході розгляду справ, зазнав лише незначних змін. Кримінальний кодекс 1907 р. діє в редакції 1947 р. з подальшими змінами і доповненнями. Внесення змін і доповнень до кодексів — лише частина роботи законодавця. Велику питому вагу мають закони, які не включаються до кодексів, а доповнюють їх. Протягом 1946—1950 pp. відповідно до Конституції прийняті закони про парламент, суд, кабінет міністрів, виборчий закон, закони про місцеву автономію, громадянство, судоустрій, прокуратуру, адвокатуру та ін., які стосуються державної організації життя японського суспільства. У 1948 р. почав діяти новий Кримінально-процесуальний кодекс, деякі інститути якого запозичені із американського права. Велика група законів створена для регулювання економічних відносин. Це закони про заборону приватної монополії та підтримку приватної торгівлі, так званий «антимонопольний закон» (1947 р.); про обіг цінних паперів (1948 р.); про відновлення компаній (1955 р.); про контроль за біржами і цінними паперами. Вони, як правило, копіювали американські закони. За змістом і технікою виконання закони Японії не поступаються європейським, однак їхнє практичне застосування значно слабкіше. Як і раніше, в силі залишаються традиції, правові норми та інститути національно-історичного походження. Особливу роль відіграють правила зовнішньо пристойної поведінки — поступливість, примирення, доброзичливість, які виключають зовнішній тиск на особу. З сучасними кодексами і процесуальними нормами уживаються традиції позасудового вирішення спорів.

Питання для самоконтролю

1. Які особливості формування права Японії?

2. Основні етапи становлення правової системи Японії.

3. Які є джерела японського права?

4. Охарактеризуйте систему права сучасної Японії.

5. Вестернізація японського права. Який вплив мало американське право на японську правову систему?

Семінарське заняття № 2

1.Особливості формування англійського загального права і системи його джерел.

2. Структура англійського права.

3. Формування і особливості правової системи США.

4. Відмінні риси правової США.

5. Історичні умови формування мусульманського права.

6. Особливості мусульманського права. Джерела мусульманського права.

7. Поняття індуського права. Класичне індуське право.

8. Особливості сучасної судової системи Індії.

9. Поняття і особливості звичайного права. Структура звичайного права.

10. Сучасні правові системи африканських держав.

11. Історичні етапи розвитку китайського права.

12.Структура сучасної правової системи Китаю. Основні джерела права.

13.Поняття японського права і особливості його формування. Становлення правової системи Японії.

14.Система права сучасної Японії.

Англія була найбільшою колоніальною державою, тому загальне право отримало своє розповсюдження в багатьох країнах світу як право метрополії. В результаті сьогодні майже третя частина населення світу живуть в тій чи іншій мірі під впливом загального права.

Сім’я загального права включає зараз правові системи всіх, за деяким виключенням, англомовних країн. Загальне право мало дуже великий вплив на становлення і розвиток правових систем країн, політично пов’язаних з Англією. Англійська гілка англо-американської правової сім’ї охоплює Англію, Ірландію, Австралію, Нову Зеландію, Індію, Нігерію і багато інших країн Британської співдружності. В свою чергу, американське право, яке являє собою американізовану версію англійського права, діє тільки в 49 штатах США.

Система загального права не знає поділу на галузі. Правові масиви аглійського загального права виражені не так чітко, як в континентальних правових системах, і проблемі їх класифікації не приділяється багато уваги. Всі суди мають загальну юрисдикцію, тобто можуть розглядати різні категорії справ.

В загальному праві відсутній поділ на публічне і приватне право. Тут його замінює поділ на загальне право і право справедливості. Це пояснюється історичними особливостями формування загального права.

За своєю структурою сучасне право США не відрізняється від права Англії. Воно диференціюється на загальне право і право справедливості, формується судовою практикою у вигляді прецедентів. Процесуальне право домінує над матеріальним. Джерелами права є судовий прецедент, закон, правова доктрина, розроблена окремими суддями та суддівськими корпораціями.

В цілому в США склалась дуалістична система, схожа на англійську, а саме прецедентне право взаємодіє із законодавством. Як і в Англії, в США норми, встановлені законодавством, фактично входять до системи американського права лише після того, як вони будуть неодноразово застосовані і розтлумачені судами, коли можна буде посилатися не на самі норми, а на судові рішення, як результат їхнього застосування.

Разом з тим право США має ряд специфічних особливостей і деякі з них є досить суттєвим, зокрема: одна з них пов’язана з федеральною структурою США. В США поряд з існуванням єдиного федерального права особливу роль відіграє право окремих штатів. Штати наділені широкими повноваженнями у створенні власного законодавства і системи прецедентного права. Законодавча компетенція активно ними використовується, особливо у тих випадках коли відсутні федеральні закони.

Мусульманське право як увінерсальна та досить складна система виникло на основі ісламу. Воно сприймається з одного боку як система норм, тобто правил поведінки, а з іншого як досконала політико-правова доктрина. Мусульманське право можна розглядати як специфічну правову систему, яка існує в межах ісламської релігії, що має статус державної і більше ніж інші релігії світу пов”язана з правом. Джерелами мусульманського права є: а) Коран – священа книга ісламу; б) Сунна, або традиції пов”язані з посланцем Бога; в) іджма, або єдина угода мусульманського суспільства; г) кіяс, або висновок за аналогією.

Індуське право — це сукупність релігійних, моральних і пра­вових норм, яка склалася на основі релігії індуїзму і підтримана державою. Індуське право віднесене до релігійно-общинної групи (підтипу) правових систем, оскільки:

• сформувалося у Стародавній Індії під помітним впливом міфологічних і релігійних уявлень, поєднаних в індуїзмі, і разом із ним зберігає дотепер своє регулююче значення;

• тісно пов'язане з традиційними індуськими соціальними інститутами — общиною, варно-кастовою структурою, що харак­теризуються як усталеністю, так і здатністю пристосовуватися до мінливих умов життя.

Регіони поширення — Індія та інші країни Південно-Східної Азії (Пакистан, Бірма, Сінгапур, Малайзія). Індуїзм сповіда­ють общини й у країнах Східної Африки (Танзанія, Уганда, Ке­нія). На відміну від ісламу та інших релігій індуїзм не є чітко сфо­рмульованою теологічною доктриною і не вимагає від своїх при­хильників вірності одному віровченню. Однак основні положен­ня, що містяться у ньому, підтримуються більшістю індусів, не­залежно від їх релігійних переконань.

Література

1. Р. Давид, К. Жоффре-Спинози. Основные правовые системы современности – М., 1998.

2. Осакве К. Сравнительное правоведение в схемах: общая и особенная части. М., 2008.

3. Инако Ц. Современное право Японии. М, 1981.