Тема 2 Національні правові системи та правові сім’ї

Самостійна робота

1. Правова сім’я – специфічна категорія порівняльного правознавства. Класифікація правових систем Р. Давіда.

2. Класифікація правових систем К. Цвайгерта і Х. Кьотца.

3. Класифікація правових систем К. Осакве.

Всі національні правові системи, з однієї сторони, мають спільні риси, як правові системи, а з іншої, вони безперечно, відрізняються одна від одної своїми спеціфічними рисами. Ознаки притаманні ряду правових систем дають змогу об’єднати їх у відповідні угрупування. Особливості правових систем знаходять своє відображення в понятті “сім’я правових систем”.

Категорія “сім’я правових систем” позначає групу правових систем, які характеризуються схожими юридичними ознаками, що дає підстави твердити про відносну єдність цих систем. Поняття “сім’я правових систем” відображає ті особливості деяких правових систем, які є результатом їх спільного конкретно-історичного розвитку, зокрема: структуру, джерела, основні галузі та інститути, правову культуру, традиції і т.д.

Типологія (або наука класифікації) — вчення про типи правових систем. Типологія і порівняльний метод перебувають у тісному зв'язку. З одного боку, порівняння припускає попереднє встановлення типології, з іншого — встановлення типології без порівняння неможливе. Питаннями типології правових систем, їх порівняльним вивченням займаються фахівці в галузі науки порівняльного правознавства. Існує чимало класифікацій правових систем. Однією з найбільш популярних виявилася класифікація правових сімей, наведена Р. Давидом. Вона грунтувалася на поєднанні двох критеріїв: ідеології, яка включає релігію, філософію, економічні і соціальні структури; юридичної техніки, яка включає джерела права як основний елемент.

Німецькі вчені К. Цвайгерт і Г. Кьотц поклали в основу класифікації правових систем критерій «правового стилю». «Стиль права» складається, на думку авторів, із п'ятьох чинників: 1) походження і еволюція правової системи; 2) своєрідність юридичного мислення; 3) специфічні правові інститути; 4) природа джерел права і засоби їх тлумачення; 5) ідеологічні чинники.

Російський вчений А.Х. Са'ідов позначив таку групу критеріїв: 1) історія правових систем; 2) система джерел права; 3) структура правової системи — провідні інститути і галузі права.

Індивідуальна робота

Національна правова система як основне поняття порівняльного правознавства.

Правова система входить в понятійний апарат порівняльного правознавства, але ми його розглядаємо окремо, оскільки вона є центральною категорією порівняльного правознавства.

В самому вузькому розумінні під правовою системою розуміють право конкретної держави. Коли мова йде про широкий зміст правової системи, то поряд з системою права як сукупність норм, вона включає в себе низку інших компонентів правового життя суспільства. Їх аналіз дозволяє побачити такі сторони і аспекти правового розвитку, які не можна розкрити шляхом аналізу тільки однієї системи норм права. Тут необхідні відомості різних компонентів правової дійсності до трьох категорій: праворозуміння, правотворчості і правозастосування.Поняття правова система дозволяє охопити всі правові явища не тільки в їх сукупності, але й у взаємодії, дозволяє аналізувати право в цілому. В даний момент існує біля 200 правових систем, і спільне і відмінне в них дозволяє об’єднати їх в певні правові сім’ї.

Питання для самоконтролю

1. Які є критерії класифікації правових систем?

2. Охарактеризуйте класифікацію правових систем Р. Давіда.

3. Визначте класифікацію правових систем К. Цвайгерта і Х. Кьотца.

4. Що являє собою поняття „національна правова система”?

Література

1. Бехруз Х. Введение в сравнительное правоведение – О., 2002.

2. Осакве К. Сравнительное правоведение в схемах: общая и особенная части. М., 2008.

3. Правовые системы стран мира. Энциклопедический справочник. Отв. ред. А.Я.Сухарев. М., 2000.

4. Р. Давид, К. Жоффре-Спинози. Основные правовые системы современности – М., 1998.

5. Решетников Ф.М. Правовые системы стран мира – М., 1998.

6. Саидов А.Х. Сравнительное правоведение (основные правовые системы современности). М., 2005.