Тема 3 Загальна характеристика континентальної правової сім’ї

Самостійна робота

1. Суд в романо-германській правовій сім’ї.

2. Юридична освіта в Німеччині.

В рамках романо-германського правового типу судоустрій має, як правило, загальні риси. Судова система побудована по ієрархічному принципу. Всі спори підвідомчі судам першої інстанції, що розміщені по всій території країни, над ними є значно менша кількість апеляційних судів. Завершує ієрархію Верховний (касаційний) суд. Але це загальна схема, в рамках якої багато відмінностей. Так, існуючі в країні спеціальні суди по сімейних, трудових спорах тощо, можуть бути відсутні в іншій країні. Верховний суд в одній країні діє як апеляційна інстанція, в іншій – як касаційна. В деяких країнах, крім судової системи, є і інші, незалежні від неї, юрисдикції.

Розглядаючи питання щодо юридичної освіти в Німеччині, слід звернути увагу на модель підготовки юристів.Традиційно підготовка юристів в Німечинні здійснюється за моделлю судді. Університетська підготовка в такому процесі - лише частина багатоскладового процесу. Так, наприклад, згідно з положенням Верховного суду Пруссії 1555 р. претенденту на іспит на посаду судді слід було закінчити 5-ти річне університетське навчання і мати практичний досвід. У XVIII ст. у тій же Пруссії кандидат на судову мав представити відповідний університетський документ, яким засвідчувалася його „старанність і хороша поведінка”, бути „матеріально забезпеченим” (логіка: щоб не утруднювати себе та інших в процесі підготовки) та довести належність своєї поведінки. У кінці XIX ст. в об’єднаній Німеччині епохи Бісмарка було законодавчо закріплено дворівневу систему університетсько-практичної підготовки правників, яка збереглася (але не без видозмін та експериментів) донині. В Німеччині держава врегульовує питання вищої юридичної освіти. Зміст і форми освіти більш чітко регламентовані (на законодавчому рівні), а сама система знаходиться під значним впливом органів юстиції.

Індивідуальна робота

1. Рецепція римського права.

2. Цивільний кодекс Франції.

Рецепція римського приватного права, яка розпочалася в ХІ-ХП ст. і охопила практично всю Європу, має назву прямої рецепції римського права. Крім того, є ще й опосередкована (похідна) рецепція, яка відбувається шляхом запозичення римських правових ідей та правових рішень не безпосередньо з першоджерел, а через ті системи права, де рецепція відбулась раніше. Опосередкована рецепція характерна для колишніх європейських колоній, країн, які в силу певних обставин виявилися на узбіччі загальних тенденцій розвитку європейського законодавства, що встановлювалось шляхом комбінування засад римських та національних.

Французькому цивільному кодексу властивий високий рівень юридичної техніки. Він написаний простою і доступною мовою. Протягом 200 років свого існування кодекс неодноразово змінювався: у початковій редакції на сьогодні діє лише половина його статей, понад 100 скасовано, близько 300 доповнено. Значних змін зазнали такі галузі, як правове становище суб'єктів, шлюбно-сімейні відносини, договір про товариства тощо. Цивільний кодекс Франції помітно вплинув на право інших країн (Бельгії, Нідерландів, Люксембургу, Італії, Іспанії, латиноамериканських країн, Канади, країн Арабського Сходу, Африки й Азії). Другою важливою кодифікацією цивільного права є Німецьке цивільне укладення (прийняте в 1896 р.).

Питання для самоконтролю

1. За яким принципом побудована судова система романо-германської правової сім”ї?

2. Дайте загальну характеристику судової системи романо-германської правової сім”ї.

3. Юридична освіта в Німеччині.

4. Яким шляхом відбувалась рецепція римського права в країнах романо-германської правової сім”ї?

5. Охарактеризуйте Цивільний кодекс Франції.

Література

1. Бойцова В.В., Бланкенбург Э.Р. Правовая система Нидерландов. М., 1998.

2. Галанза П.Н. Феодальное государство и право Франции – М. 1963.

3. Жалинский А., Рерихт А. Введение в немецкое право. М., 2001.

4. Жидков О.А. История буржуазного права. М., 1971.

5. Р. Давид, К. Жоффре-Спинози. Основные правовые системы современности – М., 1998.

6. Решетников Ф.М. Правовые системы стран мира – М., 1998.

7. Саидов А.Х. Сравнительное правоведение (основные правовые системы современности). М., 2005.