Організація семінарських занять , самостійної та індивідуальної роботи

Тема 1 Предмет, метод та функції порівняльного правознавства.

Індивідуальна робота

1. Предмет і об’єкт порівняльного правознавства.

2. Функції порівняльного правознавства.

Визначення предмету порівняльного правознавства полягає у встановленні кола понять, категорій, інститутів та інших правових явищ, які воно вивчає.

Предмет порівняльного правознавства дає відповідь на питання, що вивчає порівняльне правознавство, як навчальна дисципліна і що воно досліджує як самостійна галузь знань. Відповідаючи на ці питання, слід зазначити, що порівняльне правознавство з одного боку має справу з такими явищами, процесами і поняттями, як процес порівняння, порівняльний метод, співставлення та протиставлення, а з іншого боку – право, правові інститути, правові системи та інші правові явища. За допомогою порівняльного правознавства правові системи одних держав співвідносяться, співставляються або протиставляються правовим системам інших держав.

Під функціями порівняльного правознавства розуміють основні напрямки пізнання правової дійсності і насамперед правових сімей та національних правових систем, а також визначення загальних закономірностей та специфічних особливостей їх формування і розвитку з метою систематичної гармонізації та уніфікації права. Наука порівняльного правознавства визначає такі функції - онтологічна, гносеологічна, прогностична, прикладна функція.

Самостійна робота

1. Специфіка порівняльно-правового методу.

2. Значення порівняльного законодавства для підготовки юристів.

3. Місце і роль порівняльного правознавства в системі юридичних наук.

Кожна наука в процесі пізнання свого предмету виробляє свій метод.

Методологія – це теоретичне обгрунтування методів, які застосовуються наукою для пізнання об’єктивної дійсності.

Методологія порівняльного правознавства – це застосування сукупності певних теоретичних принципів, категорій, логічних прийомів та спеціальних способів дослідження явищ правової дійсності.

Порівняльно-правовий метод – це не лише певна система мислення, тобто сума критеріїв, яка повинна забезпечити досягнення вірного результату, але це і робочий метод.

Порівняльно-правовий метод є одним із важливих засобів вивчення правових явищ. Завдяки його застосуванню стає можливим виявити загальне, особливе та конкретне в правових системах сучасності.

В юридичній науці значна увага приділяється порівняльному правознавству. Порівняльно-правові дослідження дають можливість досліджувати явища правової дійсності, які раніше не охоплювалися проблематикою правознавства і вийти за національні межі власної правової системи; переглянути ряд традиційних проблем юридичної науки з урахуванням тенденцій розвитку права в сучасному світі; глибше зрозуміти свою власну правову систему.

Для юридичної науки використання порівняльного правознавства має важливе значення, тому що воно розширює межі юридичних досліджень, дає змогу переглянути механізми вирішення одних і тих же правових проблем в різних країнах, і враховувати як позитивний, так і негативний зарубіжний юридичний досвід.

Порівняльне правознавство являє собою комплексний напрямок юридичних наукових досліджень, які мають науково-теоретичне та практико-прикладне значення. Воно є найбільш адекватним інструментом пізнання основних тенденцій розвитку в сучасну епоху.

Питання для самоконтролю

1. Що являє собою предмет та об”єкт порівняльного правознавства?

2. Охарактеризуйте функції порівняльного правознавства.

3. Яке значення має порівняльне правознавство для підготовки юристів?

4. Яку роль відіграє порівняльне правознавство в системі юридичних наук?

Література

1. Бехруз Х. Введение в сравнительное правоведение – О., 2002.

2. Осакве К. Сравнительное правоведение в схемах: общая и особенная части. М., 2008.

3. Правовые системы стран мира. Энциклопедический справочник. Отв. ред. А.Я.Сухарев. М., 2000.

4. Р. Давид, К. Жоффре-Спинози. Основные правовые системы современности – М., 1998.

5. Решетников Ф.М. Правовые системы стран мира – М., 1998.

6. Саидов А.Х. Сравнительное правоведение (основные правовые системы современности). М., 2005.