42. Облік зобов’язань за податками, зборами, обов’язковими платежами (підстави для нарахування та порядок погашення, аналітичний і синтетичний облік)

Окремо у фінансовій звітності виділяють поточні зобов'язання за розрахунками з бюджетом.

До таких зобов'язань відносяться: зобов'язання з податку на прибуток;

зобов'язання з податку на додану вартість;зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб; інші податки, що сплачуються підприємством згідно з чинним законодавством до бюджетів різних рівнів.

Для узагальнення інформації про розрахунки за всіма видами платежів до бюджету з юридичних та фізичних осіб, а також із фінансових санкцій, які вносяться у бюджет, використовується рахунок 64 «Розрахунки за податками й платежами». До цього рахунку відкривається чотири субрахунки:

«Розрахунки за податками»; «Розрахунки за обов'язковими платежами»;

«Податкові зобов'язання»; «Податковий кредит».

На субрахунку 641 ведеться облік податків, які нараховуються відповідно до чинного законодавства (податок на прибуток, податок на додану вартість, акцизний збір та ін.).

На субрахунку 642 ведеться облік рахунків за зборами (обов'язковими платежами), які утримуються відповідно до чинного законодавства й облік яких не відображається на рахунку 65 «Рахунки за страхуванням».

На субрахунку 643 ведеться облік суми податку на додану вартість, на яку збільшується податковий кредит. Сума кредиту визначається з отриманих авансових платежів у порядку попередньої оплати (за готову продукцію, товари, різні матеріальні цінності та нематеріальні активи, роботи і послуги, що підлягають відвантаженню чи виконанню).

На субрахунку 644 ведеться облік податку на додану вартість, на яку підприємство має право зменшити податкове зобов'язання.

Аналітичний облік на рахунку 64 «Розрахунки за податками й платежами» ведеться в розрізі видів податків і платежів.

Кореспонденція рахунків з нарахування інших податків і платежів здійснюється за такою схемою: за дебетом відображаються рахунки нарахованих зобов'язань з оплати праці, нарахованих доходів та витрат тощо, з яких вираховуються, або до складу яких входять відповідні суми податків та обов'язкових платежів, а кредитуються по відповідних субрахунках рахунка 64 «Розрахунки за податками і платежами».

Первинними документами для нарахування податків є розрахунки бухгалтерії, з розрахунків з ПДВ — податкові накладні, а для нарахування митних платежів — вантажна митна дикларація.

Перерахування податків та обов'язкових платежів здійснюється на підставі платіжних доручень. Крім того, про сплату податків можуть свідчити виписки банку. Синтетичний облік таких розрахунків ведуть у ж. 3

42. Облік податку на прибуток та порядок його нарахування

Методичні основи оподаткування прибутку, які вимагають ведення податкового обліку встановлені Податковим кодексом України.

Платниками податку є:

резиденти України:

суб'єкти господарювання — юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами;

управління залізниці, яке отримує прибуток від основної діяльності залізничного транспорту.

підприємства залізничного транспорту та їх структурні підрозділи, які отримують прибуток від неосновної діяльності залізничного транспорту;

неприбуткові установи та організації у разі отримання прибутку від неосновної діяльності та/або доходів, що підлягають оподаткуванню;

відокремлені підрозділи платників податку за винятком представництв.

Нерезиденти:

юридичні особи, що створені в будь-якій організаційно- правовій формі, та отримують доходи з джерелом походження з України, за винятком установ та організацій, що мають дипломатичні привілеї або імунітет згідно з міжнародними договорами України;

постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи із джерелом походження з України або виконують агентські (представницькі) та інші функції стосовно таких нерезидентів чи їх засновників.

Об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду.

Пп. 134.1.1 п. 134.1 статті 134 ПКУ прибуток як об'єкт оподаткування визначається:

П = (Д - С)^ ставку податку,

де П — прибуток звітного податкового періоду;

Д — доходи звітного податкового періоду;

С — собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг;

Розглянемо дані складові, які впливають на розмір обчислюваного оподаткованого прибутку.

Стосовно першої складової (Д). Статті 135-137 ПКУ регламентують спеціальний порядок визначення доходу як об'єкта оподаткування (детальніше порядок формування доходів (див пит. 3).

Друга складова (С) — собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг (у рахунках бухгалтерського обліку — рахунок 90 «Собівартість реалізації»). Визначення даного терміна трактується в пп. 14.1.228 п. 14.1 статті 14 ПКУ, де собівартість розуміється як витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку. Склад собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг визначається п. 138.8—138.9 статті 138 ПКУ.

Стосовно амортизаційних відрахувань, то вони є складовою собівартості і відокремлено, як відзначається в частині 1 статті 142 ГКУ, зменшувати оподатковуваний прибуток не будуть.

Внесення у формулу розрахунку прибутку до оподаткування собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг зумовлене тим, що в Податковому кодексі акцентовано увагу на наближенні норм податкового та бухгалтерського обліку.

Ставки податку на прибуток підприємств:

з 1 квітня 2011 року по 31 грудня 2011 року включно — 23 відсотки;

з 1 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року включно — 21 відсоток;

з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року включно — 19 відсотків;

з 1 січня 2014 року — 16 відсотків.

Звітним періодом для платників податку на прибуток вважається: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік (п. 152.9 статті 152 ПКУ), крім виробників сільськогосподарської продукції, для яких річний податковий період починається з 1 липня поточного звітного року і закінчується 30 червня наступного звітного року.