3. Особливості впливу на мев природно-географічного середовища. Проблеми інтегрування України до єдиного природно-географічного середовища.

Існування, функціонування і розвиток будь-якого явища залежить як від внутрішньої будови, внутрішніх рушійних сил, так і від умов, які впливають на це явище ззовні.Середовище міжнародної економіки може бути визначене як система умов і факторів існування міжнародних економічних зв’язків.

До групи природно-географічних факторів і умов належать: 1) різниця у величині території країн, що співпрацюють; 2) різниця у чисельності населення;3) географічне розташування; 4) нерівномірність кліматичних умов;5) наявність або відсутність тих чи інших природних ресурсів;6) наявність виходу до моря; 7) наявність судноплавних річок.

Найголовніші умови та фактори, що впливають на розвиток міжнародних економічних відносин, пов’язані з нерівномірністю розташування природних ресурсів, з їх наявністю чи відсутністю у різних країнах.

Досить значну роль відіграють такі фактори, як величина території країни і кількість населення. Чим менша країна, тим більшою є потреба у її спеціалізації. Великі ж країни, як правило, багаті й на природні ресурси і мають широкий спектр кліматичних умов, що нівелює проблему ресурсів.

Не менш важливу роль відіграє розташування країни щодо інших країн та світових торговельних шляхів. Україна знаходяться на перетині багатьох країн і спеціалізуються на наданні посередницьких послуг фінансового, комерційного й транспортного типу. Звідси й термін – «геополітичне розташування», що означає це розташування країни щодо інших країн, регіонів, транспортних шляхів (водних, сухопутних, повітряних), а також щодо зіткнення різноманітних інтересів суб’єктів світового господарства.

4. Основні напрямки міжнародної міграції робочої сили: ретроспективний аналіз

Міграція робочої сили — переселення працездатного населення з одних держав (регіонів) до інших терміном більше, ніж рік, що викликана економічними та іншими соціально-політичними причинами.

За географічною ознакою міграція поділяється на інтеграційну, внутрішню і зовнішню.

Інтеграційна міграція має регулярний характер і являє собою вільне або обмежене законом переміщення робочої сили в межах інтеграційного об'єднання. Обмежений характер регулюється статутом інтеграційного об'єднання і національним законодавством.

Внутрішня міграція — це переміщення працездатного населення та їх сімей в межах однієї країни.

Зовнішня (міжнародна) міграція робочої сили — це процес організованого або стихійного переміщення працездатного населення, що викликане причинами економічного характеру.

Напрямки міграції відповідають як бажанням населення, так і економічному статусу країни.

Можна виділити 6 основних напрямків міжнародної міграції робочої сили:

1) міграція з країн, що розвиваються, до промислово розвинутих країн;2)міграція в межах промислово розвинутих країн;3) міграція робочої сили між країнами, що розвиваються;4) міграція робочої сили з колишніх соціалістичних країн у промислово розвинуті країни;5) міграція кваліфікованих фахівців з розвинутих країн в країни, що розвиваються;6) міграція в межах СНД.

Важливою є оцінка процесів вибуття і прибуття за ступенем відхилення його показників від вимог об'єктивних законів.

Ретроспективний аналіз дозволяє визначити ківлькість прибуття мігрантів у країну та вибуття з неї, здійснює оцінку сучасного стану міграційного процесу, його стійкості в часі і просторі та відповідності параметрів прибуття і вибуття вимогам об'єктивних законів.