19. Принципи розвитку сучасних мев(загальні і специфічні). Перспективи участі України в міжнародній економічній системі.

Принципи розвитку МЕВ визначаються як суттєві, об’єктивні та загальновизнанні норми і правила міжнародної господарської взаємодії. До загальних принципів світогосподарської взаємодії належать: 1) об’єктивність міжнародних економічних відносин, тобто відповідність їх розвитку об’єктивним економічним законам (ігнорування міжнародних зв’язків – це втрати як потенціал втрачених можливостей); 2) взаємовигідність економічних зв’язків для двох і більше партнерів; 3) конкурентні підвалини механізму зовнішньоекономічних зв’язків;4) компромісний характер міжнародної економічної взаємодії, що передбачає певні поступки один одному з боку партнерів;5) неконфронтаційність міжнародних економічних відносин;6) спільне вирішення глобальних проблем людства.Специфічні принципи розвитку міжнародної економічної взаємодії конкретизують зміст загальних:1) кожна держава має право вільно вибирати і розвивати свої політичні, соціальні і культурні системи;2) економічне співробітництво між державами повинно здійснюватись незалежно від розбіжностей побудови їхніх політичних, економічних і соціальних систем;3) своєчасні міжнародні розрахунки;4) надійність і конвертованість валют, що передбачає організацію валютного контролю, використання тих чи інших форм валютного регулювання;5) підвищена роль транспортної проблеми та пов’язаних з нею витрат;6) повага права власності;7) підтримка платіжного балансу;8) міжнародна стандартизація та сертифікація продукції, виконання вимог яких потребує суттєвих додаткових витрат;9) сприяння економічному зростанню у найбідніших країнах;10) співпраця у подоланні глобальних проблем існування людства з приводу охорони довкілля, конверсії, безпеки, ліквідація голоду.

Розвиток економіки України як складової світової економіки передбачає насамперед участь у міжнародних економічних відносинах на світовому ринку товарів і послуг, у міжнародній міграції капіталу, технологій та інновацій, робочої сили, а також співпрацю з міждержавними регіональними економічними об'єднаннями та міжнародними економічними організаціями з конкретних питань функціонування світового господарства. Останнім часом Україна почала використовувати нові форми включення у світовий економічний простір, а саме: вільні або

20. Меркантилістська модель міжнародної торгівлі. Що з принципів цієї теорії Ви б запропонували впровадити в сучасні зовнішньоторговельні відносини?

Теорія меркантилізму- це перша теорія міжнародної торгівлі. Ця економічна теорія пояснювала зовнішню торгівлю у період розвикту та занепаду середньовічного феодалізму в Європі. Метою теорії міжнародної торгівлі було і є допомогти фірмам та урядам у виборі найдоцільнішого варіанта спеціалізації та стратегії задля обдуманого використання національних ресурсів.

Функції меркантилізму – це обґрунтування ролі товару та необхідності економічного виходу національних держав на зовнішні ринки.

Меркантилістська теорія передбачає державне втручання у вільний потік товарів між країнами для зміни обсягу, складу та напрямків торгівлі.

Джерелом багатства є сфера обігу, а не сфера виробництва; багатство ототожнювалося з грошовим капіталом. Грошові кошти дають змогу утримувати армію, зміцнювати становище правителя, сприяють проведенню колоніальних війн, виникненню фабрик, утворенню нових робочих місць.

Тому для зміцнення економічних позицій держава повинна вживати таких заходів:

Більше експлуатувати товарів, ніж імпортувати, оскільки у цьому випадку вона одержить вартість активного сальдо їх торгового балансу у вигляді золота. Підтримка позитивного сальдо торгового балансу дасть змогу збільшити внутрішні витрати, виробництво та зайнятість населення.

Ввести обмеження на більшу частку імпорту та надавати субсидії більшій частині експортних виробництв, що дасть змогу забезпечити позитивне сальдо торгового балансу.

Заборонити або обмежити експорт сировини та дозволити безмитний імпорт сировини, якої немає в середині країни, що дасть змогу акумулювати золото та підтримувати на низькому рівні експортні ціни на готову продукцію.

Заборонити будь-яку торгівлю колоній з іншими країнами, крім метрополій, які мають виняткове право перепродажу колоніальних товарів за кордон.