1. Технологічний розділ

1.1 Вибір і характеристика перероблюваної сировини та напівфабрикату

Відповідно до завдання курсового проектування був запропонований такий асортимент перероблювальноъ сировини : крупна сировина зі шкур ВРХ, а саме - бичок, ялівка та бугай.

Розрізняють такі породи великої рогатої худоби: м’ясна, м’ясо – молочна, молочна та рогата худоба. Вони характеризуються наявністю на середині хребта виточки, від якої волосся розходиться в різні сторони: від шиї, боків, хвоста; відсутність гриви, коротшим волосом на хвості та відсутністю волосорозділу на передній лінії стегон.

Бичок – шкури молодих бичків (кастрованих та некастрованих) парною масою понад 13 і до 17 кг включно. Порівняно з півшкурком на шкурах бичка більш помітна збіжистість ( зниження товщини від огузка до воротка та від хребта до пол ). Площа бичка у середньому 250 – 260 дм ². Товщина шкіряної тканини в огузку мокросослених шкур близько 3, 4 мм.

Ялівка – шкури дорослих корів та корів – нетелей, а в окремих випадках телят, парною масою понад 13 кг. Площа шкур коливається від 200 до 450 дм², товщина в огузку – 2, 5 – 5, 0 мм.

По масі цю сировину поділяють на три групи : 1. Ялівка легка ( парна маса понад 13 до 17 кг включно, середня площа 260 дм ²); 2. Ялівка середня ( парна маса понад 17 до 25 кг включно, середня площа 444 дм ²).

Здебільшого шкури ялівки відрізняються значною збіжистістю, наявністю залишків сосків або розрізів, що залишились після видалення вимені.

Виробниче призначення ялівки залежить від її маси і товщини. З ялівки легкої виробляють міцні, еластичні хромові шкіри для взуття з красивою гладкою мережівкою. В цілому, ялівку використовують для

виробництва шкір верху взуття, підошовних, устілкових, технічних, лимарносідельних та сириці.

Бугай – шкури некастрованих биків з парною масою понад 17 кг. Площа бугая коливається від 300 до 500 дм ², товщина шкіряної тканини в області спини мокро солених шкур – 4, 5 – 5, 5 мм.

Бугаю притаманні стовщені периферійні ділянки ( вороток, голова та поли ), сильна борушистість. Товщина бугая неоднорідна по площі шкури, тому його вважають менш цінною сировиною ніж бичина.

Особливості гістологічної будови шкур великої рогатої худоби визначають велику міцність та щільність , цінні товарно – технологічні властивості цього виду сировини. Товщина епідермісу шкур ВРХ незначна (1- 2 % від усієї шкури).

Сосочковий шар дерми досить щіьний, утворений товстими пучками колагенових волокон, що потужно переплетені у всіх напрямках.

Підшкірна клітковина розвинена слабко, часто містить значні жирові включення, має значну товщину. На межі з підшкірною клітковиною сітчастий шар утворює рідке переплетення пучків колагенових волокон.

Шкури дорослих тварин ( биків та корів ) відрізняються найбільшою міцністю та щільністю укладнення волокон. Ця сировина особливо придатна для виробництва міцних шкір для верху взуття, стійких до механічного впливу [ 3 ].

В залежності від компактності укладання, товщини та розташування пучків волокон щодо поверхні шкури й один одного, розпізнають п’ять класів мікростукртури сітчастого шару дерми шкур ВРХ :

I клас – пучки колагенових волокон дуже тонкі, щільно укладені; часто вигинаються, утворюючи ромбоподібне переплетення. Петлі такого переплетення розташовані густо, пронизують одна одну й часто тягнуться крізь весь сітчастий шар. Дерма цього класу притаманна ділянкам крупа й відрізняється високою міцністю та малою розтяжністю;

IIклас – пучки колагенових волокон менше вигинаються, укладені не так щільно. Замість добре окреслених ромбів поширені більш рідкі, розтягнуті, неповністю завершені ромбоподібні фігури. Пучки колагенових волокон мають меншу товщину і укладені менш щільно, ніж у сітчастому шаріIкласу;

IIIклас – поширені довгі пучки тонких колагенових волокон, які мало вигинаються, тому ромбоподібні фігури майже непомітні. Порівняно з дермоюIIкласу, колагенові волокна більш тонкі, укладені менш щільно;

IV клас – пучки колагенових волокон утворюють дрібнопетлисте переплетення; відсутні пучки , притаманніIIIкласу. Пучки волокон тонші, укладені не так щільно та більш горизонтально, ніж у сітчастому шарі дермиIIIкласу;

Vклас – найбільш недосконала структура, до якої характерно горизонтальне укладення пучків, розташованих паралельно поверхні шкури, а також прошарки пухкої несформованої сполучної тканини.

Структура дерми окремих топографічних ділянок зумовлює їх певні фізико – механічні показники у готовій шкірі та корелює з товарознавчою оцінкою шкури за виробничим призначенням.

Шкури ВРХ, які по всій чепрачній частині мають структуру I–IIкласу при відповідній масі і товщині у стандартній точці огузка не менше 4, 5 мм, особливо цінні для виробництва кондиційної підошовної шкіри, а також технічної шкіри відповідального призначення [ 2 ].

Таблиця 1.1 – Види і характеристика перероблювальної сировини

Асортимент сировини	Співвідношення	Середня маса, 1 шт., кг парна	Площа 1 шт., дм ²	Спосіб консервування
Бичок	30	15	256, 4	м /с
Ялівка середня	20	20	292, 7	м/с
Бугай	50	26	324, 6	м/с

Вся шкіряна сировина повинна відповідати ГОСТ 382-91 «Сырье кожевенное сортированное для промышленной переработки»,який передбачає технічні вимоги.

Шкіряну сировину ділять:

1. По виду й найменуванню відповідно ГОСТ 28425 і ГОСТ 28509;

2. По масі і площі(таблиця 1.3);

3. По товщині, визначеній в стандартних точках,мм.

Правила прийому

Шкіряну сировнину приймають партіями.Партією вважають кількість однаково обряджених шкур, однакового виробничого призначення,одного виду,маси або площі, способу консервування,групи сорту.

Прийом по кількості шкур в партії проводять на 100% шкур в партії.

Прийом по товщі проводять по 100% шкур в партії.

Перевірку відповідності сорту шкур в партії до вимогам стандарту проводять на 10% шкур, але не менше 10 штук. При отриманні незадовільного результату перевірки проводять повторну перевірку на 20% шкур в партії.

Прийом шкіряної сировини по масі проводять з урахуванням усолу і обважнювачів згідно з ГОСТу 13104.

Мокросолені шкури з усолом більше 20% і нерівномірно підсушені приймають окремими партіями.

Методи випробувань

Визначення сорту – по ГОСТу 28425 і 13104.

Визначення усолу і маси нетто по ГОСТу 13104.

Визначення компонентів консервування – по ГОСТу 13105.

Гістолого – бактеріальний контороль шкіряної сировини – ГОСТ 13106 [ 7 ].

Вимір товщі шкур проводять товщиноміром діаметром верхньої площадки 2мм і нижньої 10мм. Шкури розміщують волосяним покривом догори. Товщину шкури вимірюють в стандартних точках Н і О.

Якість товару є одним із його основних характеристик, надає визначальний влив створення споживчих уподобань і формування конкурентоспроможності. Відповідно до міжнародному стандарту під якістю розуміється сукупність характеристик об'єкта, які стосуються її спроможністі задовольняти встановлені або ймовірні потреби. Встановлені потреби, теоретично, необхідно відбивати за показниками фізико-механічних та інших властивостей, закладених в вимогах стандартів на відповідні види матеріалів.

Напівфабрикат повинен прийматися оздоблювальним цехом після процесів віджимання і жирування, підібраним у виробничі партії за цільовим призначенням зі супроводжувальним паспортом [ 10 ].

За вимогами напівфабрикат повинен бути рівномірно проструганим по всій площі;

– товщина напівфабрикату в стандартній точці повинна відповідати затвердженим нормативам;

– напівфабрикат не повинен бути переструганим, не мати порізів, вихватів, підрізів, "сходів", пропусків, складок від неправильної укладки;

– напівфабрикат повинен бути рівномірно прожированим без замаслювання лицьової та бахтарм'яної поверхонь;

– температура зварювання напівфабрикату повинна бути 92-96 ⁰С;

– вміст оксиду хрому та речовин, що екстрагуються органічними розчинниками повинен відповідати нормам чинного стандарту.

Напівфабрикат повинен бути добре розведеним, без складок. Вологість напівфабрикату не повинна перевищувати 45-55 %.

Облік виробничих дефектів проводиться для кожної виробничої партії з записом у спеціальному журналі.

Напівфабрикат, який має виробничі дефекти, що можна виправити, такі як:

–засаленість;

• плямистість;

– високий вміст вологи;

– нерівномірно і нечисто вистругану бахтарму тощо

оздоблювальним цехом не приймаються і повертаються на доопрацювання.

Напівфабрикат, який має виробничі дефекти, що не можна виправити, такі як:

– стяжка і садка лицьової поверхні;

– подерте лице, порізи, складки, опіки тощо приймаються оздоблювальним цехом зі складанням акту за участю ВТК і відміткою у спеціальному журналі про наявність дефектів.

Напівфабрикат повинен зберігатися на піддонах ретельно розправленим і накритим поліетиленовою плівкою не більше 8 годин [ 9 ].

Таблиця 1.2 – Розрахунок сортності сировини

Сорт	Кількість, шт.	Коефіцієнт перерахунку	Кількість п.о.	Сортність, %
Бичок I II III IV Разом :	123 82 41 __ 246	1, 0 0, 87 0, 66 __	123 71, 34 27, 06 __ 221, 4	с = 90
Ялівка I II III IV Разом :	93 67 25 __ 185	1, 0 0, 87 0, 66 __	93 58, 29 16, 5 __ 167, 79	с = 90, 69
Бугай I II III IV Разом :	71 56 15 __ 142	1,0 0, 87 0, 66 __	71 48, 72 9, 9 __ 129, 62	с = 91, 28