Календарний план

№ з/п	Назва етапів дипломного проекту	Строк виконанняетапів проекту	Примітка
1.1	Розрахунок виробничої потужності підприємства	до 15.05.2013р.
1.2	Вибір і розрахунок технологічного обладнання	20.05.2013р.
1.3	Розрахунок потреби в хімічних матеріалах, воді та енергетичних ресурсах	25.05.2013р.
1.4	Розрахунок сировинного майданчика	28.05.2013р.
1	Технологічний розділ в цілому	31.05.2013р.
2	Економічна характеристика виробництва	05.06.2013р.
3	Екологічна характеристика виробництва	01.06.2013р.
4	Графічна частина	05.06.2013р.
5	Перевірка роботи програмою "Антиплагіат"	до 03.06.2013р.
	Рецензування роботи	до 08.06.2013р.
	Подання КБР у ДЕК	до 10.06.2013р.
	Захист кваліфікаційної бакалаврської роботи у ДЕК	згідно графіка роботи ДЕК

Студент ______ Случинька М.В.

^{( підпис ) (прізвище та ініціали)}

Керівник роботи _________ Мокроусова О.Р.

^{( підпис ) (прізвище та ініціали)}

Зміст

Вступ

1. Технологічний розділ

1.1Вибір і характеристика перероблюваної сировини та напівфабрикату

1.2 Характеристика готової продукції

3. Вибір та обґрунтування методики

1.4 Розрахунок виробничої потужності підприємства

1.5 Вибір і розрахунок технологічного обладнання

6. Розрахунок потреби в хімічних матеріалах

7. Розрахунок витрат води на технологічні потреби

8. Розрахунок витрат тепла на технологічні потреби

9. Механізація та автоматизація виробництва

1.10 Розрахунок енергетичних витрат на технологічні потреби

11. Розрахунок сировинного майданчика

2. Економічна характеристика виробництва

1. Підприємство як суб’єкт господарювання в ринкових умовах

2. Виробнича структура підприємств шкіряної промисловості

3. Виробнича програма підприємства

4. Технічне нормування праці

5. Собівартість, прибуток і рентабельність продукції підприємства

3. Охорона праці

3.1	Аналіз шкідливих речовин
3.2	Штучне освітлення
3.3	Пожежна безпека
3.4	Впровадження енергозберігаючих технологій
Список використаної літератури

Вступ

Головною метою шкіряно – хутрового виробництва є одержання зі шкур тварин шкіри та хутра, з яких виготовляють різноманітні товари : взуття, галантерейні вироби, одяг тощо.

Головним джерелом сировини для шкіряно – хутрового виробництва є тваринництво . У шкіряному виробництві переробляються шкурки свійських тварин майже усіх видів : великої рогатої худоби ( ВРХ ), овець, кіз, свиней, коней, мулів, ослів, верблюдів, оленів. З шкур диких тварин використовують шкури дикої кози, лося, марала, дикого кабана, морських тварин ( тюленя, моржа, кита, нерпи ). Другорядними видами шкіряної сировини є шкури деяких видів риб ( зубатки, тріски, кети, горбуші ) та рептилій ( змій, ящірок ).

Хутрова сировина – невичинені , тобто зняті з туш ( тушок ), і, як правило, законсервовані шкури диких та свійських тварин, що за якістю волосяного покриву та шкіряної тканини придатні до виготовлення з різних хутряних виробів.

Шкіряний та хутровий напівфабрикат – вичинені, а іноді пофарбовані та розкроєні шкури і шкурки диких та свійських тварин, з яких ще не виготовлені шкіряні та хутряні вироби. Застосовувані для виробництва натуральної шкури та хутра шкіряно – хутрові напівфабрикати за своїм призначенням досить різноманітні. Використання для їх виготовлення різних видів сировини зумовлює суттєву відмінність товарних і технологічних властивостей готових виробів.

Технологія шкіри та хутра – наука про суть і способи проведення хімічних, фізико – хімічних та механічних обробок шкур тварин з метою отримання напівфабрикату з найменшими матеріальними й хутровими витратами.

Для розвитку шкіряно – хутрової промисловості важливим є зростання сировинної бази, покращення якості сировини, що значною мірою залежить від розвитку тваринництва і звірівництва, товарознавства, організації заготівель та зберігання сировини.

З метою максимального використання всіх ресурсів шкіряного хутрового виробництва розробляються безвідходні технології.

Організація виробництва – наука, що вивчає методи раціонального процесу, які сполучні у просторі та часі : засоби праці, предмети праці, жива праця.

Дане завдання є комплексне розв’язання питань у галузі технологій, обладнання, організації виробництва. Ці технологічні завдання мають забезпечувати повний випуск конкурентноздатної продукції, зростання продуктивності праці в умовах сучасного ресурсозбереження.