Фармацевтична етика і деонтологія

Професійна діяльність фармацевтичних працівників сто­сується галузі охорони здоров’я, тому кожен фармацевтичний і медичний працівник має бути знайомий як із загальною, так і з професійною етикою і деонтологією. Від цього значною мі­рою залежить здоров’я, настрій людей, морально-психологічний клімат у колективі.

Фармацевтична етика як частина загальної етики є наукою про моральні цінності вчинків фармацевтичних працівників усіх ланок, їх поведінки у сфері своєї діяльності. Це обумов­люється особливостями їх практичної діяльності, місцем і рол­лю у суспільстві.

Фармацевтична етика відрізняється від етики лікаря та ети­ки торговельного працівника. Це стосується відносин з хворим, виробництва і збуту лікарських засобів. Специфіка фармацев­тичної етики полягає в тому, що працівники аптеки не ліку­ють хворого, а прагнуть допомогти йому швидким і точним виготовленням та відпуском потрібних ліків, психотерапією, даючи хворому віру в одужання, цілющу дію ліків.

Деонтологія - розділ етики, в якому розглядаються питан­ня професійного обов’язку.

Фармацевтична деонтологія вивчає норми поведінки фар­мацевтичного працівника, що спрямовані на максимальне під­вищення медикаментозної терапії і створення сприятливого клімату у взаємовідносинах із хворим, його рідними, з колега­ми по роботі, з лікарем.

Перші свідчення про етичний бік діяльності лікарів міс­тяться в письмових джерелах давньоіндійської та давньоки­тайської культури.

Одним із документів часів початку розвитку фармації на Русі, що відображають основи фармацевтичної етики, є пер­ший Аптекарський статут 1789 року, де були визначені вимо­ги до працівників аптек: «Аптекарь яко добрый гражданин, верно хранящий присяжную должность, повинен быть искусен, истен, совестен, благоразумен, трезв, прилежен, во всякое время присутственен и исполняющий знание свое всеобщему благу соответственно. Аптекарь повинен иметь крайнее ста­рание, чтобы лекарства, им составляемые, были вещами и видом точно по предписанию врача, дабы тем отвращена была всякая погрешность, подвергающая больного здоровье и жизнь опасности, а врача доброе имя бесславию».

У 1997 році радою Міжнародної фармацевтичної федерації був прийнятий Етичний кодекс фармацевтів.

На VII Національному з’їзді фармацевтів України, який від­бувся 15-17 вересня 2010 року, був прийнятий Етичний кодекс фармацевтичних працівників України (додаток 1).

Основні принципи Етичного кодексу фармацевтів:

• головний обов’язок фармацевта - турбуватися про бла­гополуччя кожного пацієнта;

• фармацевт однаково відданий кожному пацієнту;

• фармацевт поважає право особистості на свободу вибо­ру виду лікування;

• фармацевт поважає і гарантує право особистості на кон­фіденційність;

• фармацевт співробітничає з колегами та іншими профе­сіоналами і поважає їх професійні якості і систему цінностей;

• фармацевт у професійних відносинах поводить себе від­крито та чесно;

• фармацевт служить потребам людини, громадськості та суспільства;

• фармацевт підтримує необхідний рівень професійних знань і навичок та розвиває їх;

• фармацевт забезпечує безперервність обслуговування у ра­зі виникнення трудових суперечок, закриття аптеки або кон­флікту з особистими моральними переконаннями.

Завдання фармацевта - зміцнити віру хворого в необхід­ності приймання ліків відповідно до припису лікаря, вселити надію на одужання. Слід пам’ятати, що оптимістична інфор­мація беззаперечно сприймається хворим на віру.

Отже, фармацевт - це спеціаліст, відданий своїй професії, що вирізняється високою особистою і громадянською морал­лю, впевненістю в необхідності виконання обов’язку не тільки перед хворим, але й перед суспільством в цілому.