Етика відносин фармацевта і хворого

Аптечні працівники за родом своєї діяльності спілкують­ся з хворими та їх рідними. Необхідність виявлення по відно­шенню до них особливої чуйності, уваги і терпіння диктуєть­ся тим, що мова йде про здоров’я або життя хворого.

При першому відвідуванні аптеки клієнт насамперед звер­тає увагу на зовнішній вигляд аптекаря. Інколи перше вражен­ня визначає їх подальші стосунки.

Одяг фармацевтичного працівника повинен бути встанов­леної форми: халат і шапочка. На шапочці може бути емблема - чаша зі змією. На халаті має бути картка, де вказані прізви­ще, ім’я та по батькові працівника. Це полегшує спілкування і сприяє підвищенню особистої відповідальності працівника за обслуговування хворого, а також свідчить про те, що аптека несе відповідальність за якість продукції, яку реалізує.

Встановити контакт з відвідувачем допомагає манера руха­тися, говорити, інтонація, вміння слухати. Фармацевтичному працівнику треба володіти силою голосу і правильною лексикою. Підвищений голос - ознака неповаги, безтактовності, тихий - змушує хворого прислуховуватися, перепитувати; різкий голос - нервує хворого, монотонний - втомлює. При розмові з клієн­том треба уникати непотрібних реплік на зразок «зрозумійте ж мене», «з розуму зійти можна», «не може бути».

Велику роль у спілкуванні з хворою людиною має внутрішня потреба бути чуйним та уважним. Увага, співчуття, захист - все це необхідно людині, яка звернулася до аптеки. Фармацевт повинен бути уважним: до сором’язливих виявляти увагу і спів­чуття, до роздратованих ставитися спокійно і люб’язно, до гру­бих - спокійно, зберігаючи самоповагу.

Говорити треба тільки по суті, бесіду формувати у вигляді діалогу. Основне, що потрібно донести до хворого, відобража­ється формулою: склад, застосування, ефект. Інколи спосіб і час приймання треба повторювати двічі.

У роботі недопустимі вирази: «Мені ніколи!»; «Вас багато, а я одна»; «Я ж вам вже казала: однаково до чи після їжі!».

Сьогодні багато аптек розробляє стандарти обслуговуван­ня покупців, де відображені заборонені фрази, складений по­рядок звертання і обслуговування покупців. В аптеках прово­диться тренінг зі спілкування між фармацевтом і покупцем, між співробітниками аптеки.

Професійні стосунки в аптечних колективах

Взаємовідносини в колективах засновані на принципах спіль­ності інтересів у медикаментозному обслуговуванні населення і лікувально-профілактичних закладів, боротьбі за якість обслу­говування, товарообіг, правильне і своєчасне виготовлення ліків.

У колективі формуються не тільки професійні навички, але й моральні якості особистості. В аптечному середовищі має бути такий мікроклімат, який робить труд радістю, життєвою потребою, сприяє взаєморозумінню та взаємоповазі працівни­ків. При цьому недопустимо приховувати помилки свої чи ін­ших, бо це може коштувати хворому здоров’я, а інколи і життя. Визнання помилок (своїх і чужих) - обов’язкова умова нор­мальної роботи.

Етичні норми спілкування фармацевта з медичними працівниками

Головне у співробітництві лікар - фармацевт - це здоров’я і благополуччя хворого. Стосунки мають бути дружніми, ді­ловими.

Лікарі і фармацевти не повинні:

• допускати нетактовні висловлювання на адресу один одного;

• принижувати гідність один одного;

• допускати негативні висловлювання на адресу один од­ного в присутності хворого.

Звертання лікаря до працівника аптеки здійснюється че­рез рецепт - документ, який є підставою для відпуску ліків. Лі­кар і фармацевт юридично відповідальні за виписані та видані препарати. Тому при відпуску ліків за рецептом фармацевт не повинен:

• замінювати лікаря у виборі рецептурного лікарського засобу;

• залишати без уваги допущені лікарем помилки та неточ­ності щодо оформлення рецептів, дозування, несумісності ліків.

Усі помилки та неточності в доброзичливій формі обгово­рюються з лікарем. Крім того, працівники аптек повинні про­водити інформаційну роботу серед лікарів щодо нових лікар­ських препаратів, нових лікарських форм.