- •Курс лекцій з дисципліни
- •Тема 1. Євроінтеграція України в галузі вищої освіти: соціально-економічні аспекти. Роль освіти в розвитку партнерства України з іншими державами.
- •Євроінтеграція України як чинник соціально-економічного розвитку держави
- •Тема 2. Системи вищої освіти у країнах Європи.
- •Розширення доступу до вищої освіти
- •Забезпечення та гарантія якості вищої освіти
- •Вищі навчальні заклади та студентство
- •Тема 3. Болонський процес як засіб інтеграції і демократизації вищої освіти країн Європи. Документи Болонського процесу.
- •Болонський процес як засіб інтеграції і демократизації вищої освіти
- •Сутнісні характеристики Болнського процесу
- •Про двоступінчасту конструкцію вищої освіти
- •Професійна діяльність зпдно з потребами ринку праці
- •Велика хартія університетів (Magna Charta Universitatum)
- •Лісабонська конвенція (1997р.)
- •Сорбоннська декларація (1998 р.)
- •Болонська декларація (1999 р.)
- •Конференція європейських вищих навчальних закладів і освітніх організацій, 29-30 березня 2001 року, Саламанка
- •Конференція міністрів вищої освіти Європи «На шляху до європейського простору вищої освіти», 19 травня 2001 року, Прага
- •Комюніке конференції європейських міністрів,
- •Конференція міністрів вищої освіти Європи, 19-20 травня 2005року, Берген
- •Тема 4. Основні завдання, принципи та етапи формування зони європейської вищої освіти.
- •Основні завдання, принципи та етапи формування Європейського простору вищої освіти
- •1. Введення дворівневого навчання.
- •2. Запровадження кредитної системи.
- •3.Контроль якості освіти.
- •4. Розширення академічної мобільності.
- •5.Забезпечення працевлаштування випускників.
- •6.Забезпечення привабливості європейської системи освіти.
- •Додаток до диплома як засіб забезпечення можливості працевлаштування
- •Акредитація
- •Навчання впродовж життя: виклик часу (за матеріалами семінару єоф)
- •1. Базові уміння.
- •1. Визнання цінності знань
- •3. Інвестиції часу і коштів в навчання
- •4. Наближення навчання до споживача
- •5. Базові уміння
- •6. Інноваційна педагогіка
- •Структури і суб'єкти Болонського процесу
- •Проблеми і протиріччя
- •Перспективні тенденції розвитку болонського процесу
- •Тема 5. Європейська система перезарахування кредитів - ects.
- •Європейська система накопичення і перезарахування кредитів (ects-єспк)
- •Дидактичні поняття кредиту і модуля
- •Європейська система трансферу кредитів — ects
- •Шкала оцінювання ects для оцінки якості досягнень студента
- •Організація оцінки результатів роботи студента
- •Тема 6. Європейська система перезарахування кредитів (ects) у вищій освіті України: принципи, шляхи і засоби впровадження
- •Розвиток вищої освіти україни в європейському освітньо-науковому просторі
- •Принципи, шляхи і засоби адаптації вищої освіти України до Європейського простору вищої освіти
- •Співпраця Міністерства освіти і науки з Європейським Союзом
- •Тема 7. Запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу (кмсонп) у внз України.
- •Запровадження кредитно-модульної системи організаціїнавчального процесу у вищих навчальних закладах України
- •Додаток б
- •Додаток а великобританія
- •Німеччина
- •Голландія
- •Іспанія
- •Норвегія
- •Португалія
- •Фінляндія
- •Франція
- •Завдання для самостійної роботи:
- •2. Ознайомитися із принципами побудови систем вищої освіти Англії, Італії, Іспанії, Німеччини, Франції та інших країн Європейського Союзу – 1 год.
- •9. Аналіз діючих в Європі механізмів визнання еквівалентності документів про освіту.
Тема 5. Європейська система перезарахування кредитів - ects.
Характерні особливості ЕCTS.
Базові елементи системи: інформація, взаємна угода (між закладами-партнерами і студентом), використання кредитів ECTS).
Основні документи ECTS: інформаційний пакет, навчальний контракт, перелік оцінок дисциплін.
Загальні умови користування ECTS. Зобов’язання з боку навчального закладу.
Кредити ECTS: структура, призначення, зв’язок з академічним навантаженням студента. Особливості призначення і присвоєння кредитів ECTS.
Координатори ECTS: університетський координатор, факультетський координатор.
Зміст та структура інформаційного пакету навчального закладу, факультету, навчальної дисципліни, змістового кредиту.
Структура курсу з присвоєння ступенів (структурно-логічна схема, навчальний план). Опис предмета курсу. Опис дисципліни курсу.
Шкала оцінювання ECTS. Європейська система «полегшеної шкали оцінювання» навчальних досягнень студента. Сумісність різних систем оцінювання зі шкалою ECTS.
Література: [10,13,14,16,23,29,39,46,60]
Європейська система накопичення і перезарахування кредитів (ects-єспк)
Позитивно, що країни Європи ведуть активний пошук основних механізмів для міжуніверситетськоі' кооперації і співпраці та взаємного визнання підготовки фахівців у вищих закладах освіти.
Така взаємодія не лише збагачуватиме вищу школу у кожній європейській державі, а й вирівнюватиме якість вищої освіти, слугуватиме засобом кращого порозуміння між народами різних країн, зміцнення добросусідських взаємовідносин, ствердженню миролюбності на континенті.
Уніфікація підходів до розвитку вищої школи в європейських країнах допускається до такого рівня, щоб не загострювати суперечностей між усталеними традиціями університетської освіти у тій чи іншій країні і пропонованими інтеграційними заходами, між національними особливостями у змісті освіти, методах і методиках викладання, намаганням об'єднати навчальні заклади єдиною системою ECTS. Працюючи над удосконаленням ECTS, намагаючись перетворити її у всеєвропейську систему накопичення і зарахування кредитів, європейське співтовариство вважає, що «вона повинна бути неагресивною, захищати місцеву і національну автономії...» [9, с.54].
Таким чином, країни-учасниці Болонського процесу поставили перед собою нелегке завдання: об'єднати в єдиному освітньому просторі навчальні системи країн Європи, зберігати 'їхню національну самобутність, історичні традиції та автономію.
Система ECTS включає такі основні елементи:
• інформаційний пакет;
• угоду про навчання;
• систему оцінювання.
Наявність названих трьох основних документів забезпечує прозорість і відкритість систем вищої освіти європейських країн, створює освітньо-правове поле ддя їхнього зближення і взаємозбагачення, а відтак і для інтегративної взаємодії. Створюючи єдину зону вищої освіти, європейське співтовариство ставить перед собою тактичні і стратегічні цілі.
До тактичних, на наш погляд, можна віднести:
• об'єднання зусиль для удосконалення власних навчальних систем, пошук можливостей для уніфікації освітніх компонентів і створення всеєвропейської системи навчання;
• поширення і розвиток демократичних ідей в освітньому просторі Європи;
• підвищення якості вищої освіти, підтягування результативності підготовки фахівців до рівня кращих європейських університетів;
• забезпечення мобільності студентів і викладачів, випускників вищих закладів освіти, взаємовизнання дипломів про вищу освіту;
• створення умов для кращого працевлаштування фахівців з вищою освітою.
Основні стратегічні цілі:
• досягнення більшого порозуміння, мирного співіснування і тіснішої співпраці між молодіжними організаціями, студентськими колективами й європейськими країнами загалом;
• підготовка майбутнього для зміцнення економічної могутності країн Європейського Союзу;
• досягнення вищого ступеня конкурентоспроможності з однією із наймогутніших світових країн, якою є США.
Розуміючи, що система ECTS повинна притягувати, а не відштовхувати інші країни, її укладачі пропонують надзвичайно демократичні умови: ECTS жодним чином не регулює зміст, структуру чи еквівалентність навчальних програм [9, с.23].
В експериментальному режимі можна погодитися з такою умовою. Однак, якщо навчальні плани, а потім і навчальні програми, суттєво відрізнятимуться, то за допомогою яких механізмів забезпечуватиметься мобільність студентів? Уявімо собі, шо студент, закінчивши два курси в Україні, вирішив продовжити навчання у Берлінському університеті, в якому навчальний план на 60% інший. З одного боку, студент, подолавши в Україні 120 кредитів, виконав норму системи ECTS і має право претендувати на III курс навчання у Берліні за тим же напрямом. З іншого боку, для продовження навчання в Берліні йому потрібно доздати 60 % навчальних дисциплін, які не вивчалися в Україні, що не є посильним.
Кредити ECTS дають змогу порівнювати обсяг навчального навантаження (трудомісткість навчального процесу) і жодним чином не визначають якісних показників (змісту навчального плану і навчальних програм). Тому для повнішого забезпечення мобільності студентів потрібно, удосконалюючи ECTS, визначити інваріантну частину навчальних планів країн-учасниць Болонського процесу. З цією метою доцільно провести наукові дослідження, щоб визначитися, наскільки це реально і можливо. Наступним кроком у наближенні навчальних систем європейських країн могло б бути узгодження навчальних програм, хоча б з коефіцієнтом кореляції 0,7—0,8. Лише за таких умов кредити ECTS можуть стати «числовим еквівалентом оцінки» [9, с.23] і відносною мірою навчального навантаження студента [9, с.25].
Система ECTS делегує повноваження навчальному закладу прийняти (і на яких засадах, з перезарахуванням чи доздачею екзаменів з тих чи інших дисциплін) чи не прийняти студента з іншого вищого закладу освіти. Проте, ця система повинна дати чітку правову основу для полегшення процедури зарахування студента в інший навчальний заклад. Це станеться лише тоді, коли навчальні плани і програми будуть співвимірними, тобто корелювати з коефіцієнтом 0,7—0,8.
Оптимальна інтеграція навчальних планів і програм вищих навчальних закладів країн Болонського процесу з кожним роком все більше актуалізуватиметься. Свідченням того є подальший розвиток системи ECTS і перетворення її у всеоб'єднувальну всеевропейську систему накопичення і зарахування кредитів (ЄСПК). Вирішальним у створенні такої системи є «узгодженість національних освітніх структур, вивчення подібностей між навчальними предметами» і досягнення шляхом дослідження спільних результатів навчання з п'яти академічних дисциплін [9, с54].
Таким чином, завдання оптимальної уніфікації навчальних планів і програм необхідно вирішувати в експериментальному плані.
Першочергово слід узгодити кількісні кредитні показники, щоб не вводити коефіцієнта переходу від української до європейської кредитних систем. Оскільки в системі ECTS на один кредит припадає 25—30 годин повного навчального навантаження (60 кредитів на рік), а в Україні — 54 години (35 кредитів на рік), то коефіцієнт переходу зарахування кредитів від української до системи ECTS дорівнюватиме k • (60:35)= 12:7. Однак в Україні тривалість повного навчального навантаження студента завищена (7560 годин на бакалавраті, в європейських країнах 6000—7200 годин). Під час визначення кількості годин, що припадає на 1 кредит, вважалося, що студенти навчатимуться 6 днів протягом тижня по 9 годин щодня. Такий підхід досить дискримінаційний. В європейських країнах робочий час студента дорівнює робочому тижню робітника. Тобто в наших умовах при 30-го-динному і 5-денному робочому тижневі загальний обсяг аудиторного
навчального навантаження студента міг би становити при:
• 36-тижневих (протягом року) академічних заняттях: 36 • 30 • 4 = 4320 годин для бакалаврату;
• 32-тижневих (протягом року) академічних заняттях: 32 • 30 • 4 = 3840 годин для бакалаврату.
Враховуючи національно-обрядову специфіку календаря, Міністерству освіти і науки України потрібно затвердити для всіх ВНЗ єдині схеми навчального року:
• 36 навчальних тижнів: 1 вересня – 30 грудня («17,5 тижнів), 10 лютого – 15 червня («17,5 тижнів);
• 32 навчальних тижнів: 1 вересня - 21 грудня (16 тижнів); 7 лютого - 31 травня (16 тижнів), кращою (враховуючи обрядово-календарні свята, спеку у червні тощо), на наш погляд, є друга. Тоді для бакалаврату аудиторне навчальне навантаження складатиме 3840 годин. а повне – 60 • 27 • 4 = 6480 годин, тобто час аудиторного навчання зменшиться на 480 годин і становитиме 26-27 годин на тиждень прк нинішньому 36-тижневому навчальному році.
Таким чином, щоб не вводити коефіцієнта переходу від української системи до системи ECTS, не планувати навчання студентів у суботні дні та не виходити за межі 8-годинного робочого тижня, Міністерству освіти і науки України потрібно:
• затвердити єдину кількість аудиторних навчальних тижнів (наприклад, 32) і єдині терміни навчання: 1.06-21.12 і 7.02 -31.05;
• зменшити вдвічі тривалість кредиту (1 кредит = 27 годин);
• затвердити повне навчальне навантаження студента у таких розмірах:
6480 годин – бакалаврат, 1620 годин – магістерська підготовка, з них відповідно 3840 і 960 годин аудиторного навчання. Тобто для щоденної самостійної роботи студентів, підготовки і складання екзаменів, захисту курсових робіт і різних видів практик залишається 2640 годин для бакалаврату і 660 годин — для магістерської підготовки.
Затвердження цих нормативів дасть змогу, з одного боку, без перевідних коефіцієнтів працювати в освітньо-правовому полі ECTS, а з іншого – довести повне навчальне навантаження студента до європейських вимог. Уніфікація термінів академічного навчання студентів, введення інших пропозицій полегшать мобільність студентів в Україні, що дає можливість, створивши всеукраїнську модель, максимально підготуватися до входження у європейський освітній простір.
Для забезпечення мобільності студентів і викладачів в Європі необхідно добре знати хоча б одну іноземну мову. Нинішні організаційно-педагогічні і науково-методичні основи вивчення іноземних мов у ВНЗ не створюють необхідних можливостей для оволодіння іноземними мовами хоча б для половини випускників. Пояснення такого становища можна знайти у попередніх середніх навчальних закладах. Однак, і для студентів, які навчалися у спеціалізованих школах, не створені всі умови у ВНЗ, щоб протягом п'яти років навчання поглиблювати знання іноземних мов. В умовах європейської інтеграції рівень володіння випускниками хоча б однією іноземною мовою входить до якісних показників вищої освіти в Україні. І чим більше відсотків випускників університету знатиме іноземні мови, тим вищим буде його рейтинг.
Для досягнення цієї вимоги вищі навчальні заклади повинні, з одного боку, прикладати чималі зусилля для поліпшення вивчення іноземних мов у школах (пропонувати інноваційні високоефективні методики навчання, залучати до своєї структури якомога більше гімназій, ліцеїв, спеціалізованих шкіл, повністю забезпечувати потреби шкіл у вчителях іноземних мов тощо), а з іншого – докорінно змінити організаційно-педагогічні засади вивчення іноземних мов: по-перше, потрібно для усіх студентів, які бажають поглиблювати знання іноземних мов і мають для цього підстави, ввести на III-V курсах у вибіркову частину навчального плану хоча б 4 тижневі години для іноземної мови.
По-друге, в межах виділених кредитів перерозподілити час на аудиторне вивчення іноземної мови і самостійну роботу студента таким чином, щоб на І-II курсах виділялося 4 аудиторні тижневі години на іноземну мову.
По-третє, враховуючи, що за тим чим іншим напрямом підготовки навчається 3-6 груп і на І-II курсах вони можуть навчатися за єдиними планами, можна формувати диференційовано гомогенні групи за рівнем знання іноземної мови. Диференційоване вивчення іноземної мови протягом двох років уможливить не лише організувати навчання з сильними підгрупами в оптимальному темпі, а й дасть змогу краще навчати й слабших, особливо тих, які відстають з об'єктивних причин.
По-четверте, доцільно найважливіші навчальні дисципліни з циклу професійної підготовки вивчати вдруге, у стислій формі, іноземною мовою.
По-п'яте, варто широко практикувати спільні з іноземними студентами табори літнього відпочинку зі спілкуванням іноземною мовою. І, насамкінець, потрібно розгорнути широкомасштабні дослідження з напрацювання і впровадження інтерактивних методик навчання іноземної мови.
Безумовно, розв'язання окреслених завдань дасть змогу піднести на вищий рівень знання іноземної мови майбутніми фахівцями і найкраще сприятиме мобільності студентів і викладачів.
У системі ECTS важливо правильно визначити кількість кредитів (повного навчального навантаження студента) з кожної навчальної дисципліни, затвердивши систему об'єктивних критеріїв. У положенні про європейську систему перезарахування кредитів рекомендується дотримуватися таких вимог під час присвоєння кредитів навчальним дисциплінам:
• кредити ECTS розподіляти за принципом «від найбільшого до найменшого»;
• уникати використання дробових чисел за винятком 0,5;
• забезпечити цілісний підхід до розподілення кредитів між схожими програмами навчання;
• кредити призначаються дисциплінам інваріантної і варіативної частин плану, екзаменам, курсовим і дипломним роботам, різним видам практик;
• між кредитами ECTS й складністю навчального курсу (дисципліни) немає жодного зв'язку;
• кредити ECTS взаємопов'язані з кількістю аудиторних годин, проте не впливають на розподіл аудиторних годин на лекційні і практичні (семінарські) заняття;
• одна і та ж навчальна дисципліна залежно від напряму підготовки фахівця може мати різну кількість кредитів;
• кредити ECTS потрібно розподіляти, виходячи з офіційної тривалості навчання (наприклад, в Україні для бакалаврату - 7560 годин);
• кредити ECTS присвоюються лише студентам, які одержали позитивну оцінку під час складання екзамену (письмово чи усно) або модульного оцінювання;
• загальна кількість кредитів на один курс фіксована і однакова для всіх студентів;
• для консультування студентів щодо системи ECTS призначаються координатори від навчального закладу і кожного факультету [9, с.24-29].
З нашої точки зору не з усіма вимогами до призначення кредитів навчальним дисциплінам можна погодитися. Зокрема, існує взаємозв'язок між складністю навчальної дисципліни і кількістю кредитів повного навчального навантаження, що їй присвоюється. Цей зв'язок не лише існує, а й має характер прямої пропорційності (к > 1), причому більш складні навчальні дисципліни потребують більшої кількості кредитів для організації їх засвоєння, а також більшого співвідношення між годинами аудиторного навчання і самостійної роботи студентів. Очевидно, що кількість кредитів навчальної дисципліни залежатиме і від її місця у навчальному плані підготовки фахівця (складає ядро професійної підготовки, слугує загальнокультурним чи національно-патріотичним цілям тощо).
Стосовно ж взаємозв'язку між кредитами ECTS і аудиторними годинами, то на ньому можна й не акцентувати увагу, оскільки для практики навчання він не суттєвий. Більш важливою для організації ефективного навчального процесу є взаємодія між годинами самостійної роботи студента і аудиторного навчання в межах виділених кредитів для навчальної дисципліни. У цій взаємодії можна простежити педагогічну закономірність під час укладання робочих навчальних планів: із збільшенням складності і трудності навчальної дисципліни зменшується співвідношення між часом самостійної роботи студента і аудиторного навчання в сукупності повного навчального навантаження і збільшується повне навчальне навантаження студента.
Удосконалюючи систему ECTS, країни-учасниці Болонського процесу поглиблюють розуміння кредиту. Зокрема, є намагання розрізняти різні рівні кредитів, які вказують на «складність, творчість і глибину навчання», а також на «зв'язок з навчальними стандартами». Зазначається, що «пояснення кредитів (використовуючи контекст навчальної програми: рівні, результати навчання, загальний час, систему оцінювання) сприяє точному поясненню і підтвердженню стандартів. Без таких визначень і зв'язків кредити залишаються необгрунтованими твердженнями про обсяг навчання» [9, с.57].
Таким чином, потребує ґрунтовного дослідження проблема взаємозв'язку між державними стандартами і процедурою призначення кредитів. За допомогою логічних міркувань можна стверджувати, що державний стандарт визначатиме обсяг навчальної дисципліни (кількість елементів знань, їхню якісну характеристику), а обсяг навчальної дисципліни впливатиме на кількість призначених кредитів.
Система ЄСПК поглиблює поняття кредиту з врахуванням рівнів та типів навчальних дисциплін. Розрізняються такі рівні:
• «базовий рівень (вступ до курсу);
• середній рівень (спрямований на поглиблення базових знань);
• рівень підвищеної складності (спрямований на подальше розширення досвіду);
• рівень спеціалізації (спрямований на розвиток знань та вмінь у певній галузі)» [9, с.67].
Визначаються такі типи навчальних дисциплін:
• «базові дисципліни (основна частина програм за спеціальністю);
• допоміжні дисципліни (спрямовані на підтримку базових дисциплін);
• додаткові дисципліни (курси за вибором та факультативи)» [9, с.67].
Українські освітньо-професійні програми поділяють навчальні дисципліни також на три цикли, проте дещо за іншим принципом (гуманітарної, природничо-наукової і загальноекономічної, професійної підготовки), які в свою чергу заповнюються інваріантними і вибірковими дисциплінами. Поділ дисциплін за їхнім місцем і роллю у підготовці фахівця, очевидно, не менш корисний. Саме такий поділ (базові, допоміжні, додаткові) дає змогу краще визначати повне навчальне навантаження студента з тієї чи іншої дисципліни.
На наш погляд, доцільно розглядати різні рівні навчальних дисциплін, які складають «ядро» підготовки фахівця. Залежно від освітньо-кваліфікаційного рівня підготовки можна вивчати дисципліну за базовим рівнем (бакалавр), за рівнем підвищеної складності (магістр), за рівнем спеціалізації (аспірант). Тому у системі ЄСПК пропонується поглибити поняття кредиту, ввівши його різні рівні.
Заслуговує на увагу і запозичення система оцінювання ECTS хоча б з двох причин:
• не витримує критики з точки зору педагогічної науки збільшення шкали оцінок до 12 у середній школі і залишення без змін шкали оцінок у вищій школі (за педагогічною закономірністю збільшення шкали оцінок залежить від співвідношення між освітнім і розвиваль-ним компонентами у навчанні, від посилення освітніх і введення кваліфікаційних цілей (підготовка фахівця чи лише загальноосвітня підготовка), а також від потреби більш точного оцінювання);
• введення семибальної шкали ECTS (А — «відмінно», В — «дуже добре», С — «добре», D — «задовільно», Е — «достатньо», FX — «незадовільно» (потрібно попрацювати перед тим, як отримати залік), F — «незадовільно» (необхідна серйозна подальша робота)) дасть змогу не лише збільшити точність оцінювання, а й спростить оформлення відповідних документів і процедуру переходу від однієї системи оцінювання до іншої, а буквене оцінювання не ототожнюватиме оцінку з виставленими балами за виконані завдання контрольної роботи.
Кредитна система значно ускладнюється, якщо доповнити її модульною технологією навчання у широкому розумінні цього поняття.
Модульна навчальна технологія передбачає заміну семестрового екзаменаційного контролю модульним (за станом засвоєння логічно завершених частин навчального матеріалу), організацію засвоєння визначених знань з дотриманням психолого-педагогічних і кібернетичних вимог [23, с.46-47]. Якщо кредитна частина навчальної системи забезпечує їй відкритість, прозорість, гнучкість і демократичність, то модульність — створює студентам найбільш сприятливе поле для успішного і вчасного засвоєння обраних навчальних дисциплін у кредитних вимірах.
СИСТЕМА КРЕДИТІВ І КРЕДИТНО-МОДУЛЬНА СИСТЕМА
Кредити ECTS і кредитно-модульна система
Запровадження кредитної системи, подібної до ECTS, є одним з ключових питань Болонського процесу. Зауважимо, що кредитна система, як система виміру навчального навантаження, та кредитно-модульна система організації навчального процесу - зовсім не синоніми. Якщо кредитно-модульна система організації навчального процес) потребус докорінної перебудови організаційних засад навчання, то кредитна система оцінювання трудомісткості навчання може існувати і в межах традиційної лекційно-семінарської системи організації навчального процесу. На наш погляд, перебудова організаційних засад навчального процесу має здійснюватися дуже обережно, поступово, особливо у технічній освіті. Стосовно системи кредитів існують Вказівки, які вже були опубліковані у вітчизняних джерелах [9, 10J. Система ECTS з погляду розробників цієї системи (europa - education and training_ects http://europa.eu.inf comm/education/poJicies/rec_qua1 /recognition/in_en. html) стисло може бути охарактеризована таким чином. Що таке система кредитів?
Система кредитів це систематичний спосіб опису освітньої програми за допомогою присвоєння кредитів кожному її компоненту. Визначення кредитів в системі вищої освіги може базуватися на різних параметрах, типу навантаження студента, результатів навчання і обсягу аудиторного навантаження. Що таке ECTS?
Європейська система переведення і накопичення кредитів (ECTS) - система, яка розроблена в інтересах студентів і базується на визначенні навантаження студентів, необхідного для досягнення цілей про! рами. Необхідно здійснювати уточнення цих цілей, а саме результатів навчання і набутих умінь. Як була розроблена ECTS?
ECTS було розроблено у 1989 році в рамках програми Erasmus, що в даний час є частиною програми Socrates. ECTS - єдина успішно протестована система кредитів, використовувана по всій Європі.
Спочатку ECTS призначалася тільки для переведення кредитів. Система сприяла заліку освіти, що була здобута за кордоном, і, таким чином, підвищувала якість і кількість мобільних студентів в Європі. Останнім часом ECTS перетворюється на систему накопичення, яку запроваджують по всій Європі на інституційному. регіональному і національному рівнях. Це одна з ключових цілей Болонської декларації 1999 року. Навіщо потрібна ECTS?
ECTS спрощує розуміння і порівняння навчальних програм для ' всіх студентів (вітчизняних і іноземних). ECTS стимулює мобільність і академічне визнання. Вона допомагає університетам організувати і переглядати їх навчальні програми. ECTS може бути використана для різних програм і форм навчання. Ця система робить здобуття вищої освіти в Європі привабливішим для студентів з інших континентів.
Які головні особливості ECTS?
• ECTS базується на угоді про те, що 60 кредитів складають навантаження студента очної форми навчання впродовж академічного року. В більшості випадків навантаження студента очної форми навчання в Європі дорівнює 36/40 тижням в рік, і в цих випадках один кредит дорівнює 24-30 робочим годинам. Навантаження означає приблизний час, який потрібно середньому студенту для досягнення необхідних результатів навчання.
• Кредит це також спосіб перевести в кількісне відношення результати навчання. Останні є комплексом умінь, що означають, що повинен знати, розуміти і бути здатним зробити студент після завершення навчання, незалежно від його тривалості. ECTS кредити можуть бути отримані тільки після завершення необхідної роботи і відповідного оцінювання досягнутих результатів навчання.
• Розподіл ECTS кредитів ґрунтується на офіційній тривалості циклу програми навчання. Загальне навантаження, необхідне для здобуття ступеня бакалавра, яке вимагає 3-4 роки навчання, дорівнює 180-240 кредитам,
• Навантаження студентів в ECTS включає час, що проводиться за слуханням лекцій, семінарів, самостійного навчання, підготовки і складання іспитів і т.д.
• Кредити розподіляються по всіх освітніх компонентах програми навчання (модулі, дисципліни, стажування, дипломна робота тощо) і відображають кількість роботи, необхідної для виконання кожного компоненту у зв'язку із загальною кількістю необхідної роботи для завершення повного року навчання в даній програмі.
• Успішність студента характеризують локальними / національними оцінками. Бажаними, особливо для випадку переведення кредитів, є додаткові ECTS оцінки. Оцінна шкала ECTS ранжирує студентів на статистичній основі. Розподіл оцінок між студентами, що одержали по курсу оцінку вище незадовільної, виглядає таким чином:
А - кращі 10%
В - наступні за ними 25%
С - наступні за ними 30%
D - наступні за ними 25%
Е - наступні за ними 10%
Для неуспішних студентів ставляться оцінки FX і F. Між ними існує різниця, яка полягає в тому, що FX означає: не "виконав якусь частину роботи, необхідної для здобуття оцінки вище незадовільної", a F: "не виконав всю необхідну роботу". Включення оцінок FX і F в Розшифровку Оцінок не f обов'язковим. Які документи є основними для ECTS?
• Поточний Інформаційний пакет І Каталог дисциплін закладу освіти на двох мовах (або тільки на англійській для програм, що викладаються на цій мові) розміщується в Інтернеті та/або публікується в твердій копії в одному буклеті або більшій кількості буклетів. Інформаційний пакет/ Каталог дисциплін повинен містити документ, яка дозволяє іноземним студентам одержувати інформацію, що цікавить його.
• Угода про навчання, що містить список дисциплін, які вивчатиме студент, узгоджений з відповідальним відділом навчального закладу, де студент проходитиме навчання. У разі виникнення потреби в переведенні кредигу Угода про Навчання повинна узгоджуватися між студентом, старим і новим закладами перед від'їздом студента до нового закладу, і оновлюватися по мірі виникнення змін.
• Розшифровка оцінок {Академічна довідна) відображає успішність студента, показуючи список дисциплін, які він вивчав, отримані кредити і локальні оцінки (можливо, і оцінки ECTS). У разі переведення кредиту Розшифровка оцінок видається перед від'їздом студенту, що відбуває, його закладом освіти, а іншим закладом - студенту, що прибуває на навчання, в кінці його періоду навчання.
Як отримати акредитацію ECTS?
• Акредитація (присудження лейбла) ECTS здійснюється у відношенні до закладів освіти, що правильно оформили заявку за всіма програмами першого та другого циклів. Ця акредитація підвищить рейтинг Вузу як надійного партнера в рамках європейської і міжнародної кооперації.
• Критеріями акредитації будуть: Інформаційний пакет (он-лайн-копія або тверда копія у вигляді одного або більшої кількості буклетів) двома мовами (або тільки англійською для програм, що викладаються на цій мові), використання кредитів ECTS, зразки Угод про навчання, Розшифровка оцінок і докази наявності акредитації високого рівня.
Форма заявки опублікована на веб-сторінці: web site of the Socrates. Leonardo & Youth TAO (http://www3.socieoyouth.be/servlet/page?_ pageid=55,61 &_dad=slyportal&_schema=SLYPORTAL)
• Останній термін подачі заявок - 1 листопада щорічно. Акредитація буде дійсною впродовж трьох академічних років. Список закладів освіти, що мають акредитацію ECTS, публікується на веб-сторінці Europa.