Конференція європейських вищих навчальних закладів і освітніх організацій, 29-30 березня 2001 року, Саламанка

Понад 300 європейських вищих навчальних закладів та їх основних представницьких організацій зібралися навесні 2001 р. у Саламанці з метою підготувати Празьку зустріч міністрів, які відповідають за вищу освіту у країнах-учасницях Болонського процесу. Учасники сформулювали цілі, принципи і пріоритети, своє бачення продовження і поглиблення Болонського процесу.

Вищі навчальні заклади Європи підтвердили свою підтримку положень Болонської декларації і намір створення європейського простору вищої освіти до кінця цього десятиріччя; висловили відданість принципам Великої хартії університетів (1998 р.) і, зок­рема, принципу академічної свободи. Європейські вищі навчальні заклади зазначили, що готові працювати в умовах конкуренції у своїй країні, в Європі та світі, але для цього їм потрібна свобода управління, необтяжлива і сприятлива регулятивна база, а також достатнє фінансування, інакше вони будуть поставлені в нерівне становище щодо питань співпраці та конкуренції.

Вищі навчальні заклади Європи звернулися до урядів з про­ханням:

- полегшувати і заохочувати зміни, забезпечувати координацію і керівництво для зближення із урахуванням національних і євро­пейських особливостей; підтвердити свою здатність й готовність ініціювати і підтримувати прогрес спільними зусиллями [11];

- здійснити переоцінку вищої освіти і наукових досліджень для всієї Європи;

- реорганізувати вищу освіту загалом і поновити програми зокрема;

- розвивати та базувати вищу освіту на основі наукових дос­ліджень;

- відпрацювати взаємоприйнятні механізми для оцінювання, гарантії і підтвердження якості;

- послуговуватися загальними термінами європейського виміру та забезпечувати сумісність різних інститутів, програм, ступенів;

- сприяння розширенню мобільності студентів, персоналу та можливості працевлаштування випускників у Європі;

- підтримувати зусилля щодо модернізації університетів у країнах, де існують значні проблеми щодо входження в зону європейської вищої освіти;

- запроваджувати зміни, дотримуючись принципів відкритості та конкурентоспроможності у власній країні, в Європі, у світі;

- надалі розглядати вищу освіту як безумовний громадянсь­кий обов'язок.

Конференція міністрів вищої освіти Європи «На шляху до європейського простору вищої освіти», 19 травня 2001 року, Прага

Наступний етап Болонського процесу відбувся у Празі 19 трав­ня 2001 p., де зібралися міністри вищої освіти з метою проаналізу­вати досягнення і визначити напрями та пріоритети дій на наступні роки. Вибір Праги для проведення цієї зустрічі сим­волізував їх наміри залучити до цього процесу всю Європу у світлі розширення ЄС [11]. Представники 33 країн Європи підписали Празьке Комюніке. Отже, як бачимо, до Болонської співдруж­ності на Празькому саміті приєдналися ще чотири країни - це Кіпр, Ліхтенштейн, Туреччина і Хорватія.

У ході зустрічі учасники знову підтвердили свою позицію щодо цілей, окреслених Болонською декларацією. Вони відмі­тили конструктивну допомогу з боку Європейської комісії, схвально висловились із приводу активної участі в Болонському процесі Європейської асоціації університетів і національних студентських спілок Європи; оприлюднили свої зауваження щодо подальшого процесу, враховуючи різні цілі Болонської декларації. Міністри окреслили такі завдання у ході подаль­шого розвитку процесу:

— прийняття системи легкозрозумілих та порівнюваних сту­пенів;

— прийняття системи, базованої на двох основних циклах;

— заснування системи кредитів;

— сприяння мобільності;

— сприяння європейському співробітництву у забезпеченні якості;

— сприяння європейському підходу до вищої освіти;

— сприяння забезпеченню інтересу до Зони європейської вищої освіти;

— активне продовження Болонського процесу.

На саміті було виділено важливі складові європейського прос­тору вищої освіти, а саме:

— постійне навчання протягом усього життя;

— мотивоване залучення студентів до навчання;

— сприяння підвищенню престижу та конкурентоспромож­ності європейського простору вищої освіти для інших регіонів світу, в тому числі з аспектами транснаціональної освіти.

Учасники підтримали тезу, згідно з якою вища освіта мусить розглядатись як суспільне благо, вона є і залишатиметься грома­дянським обов'язком, а студенти - повноправними членами спільноти ВНЗ.

Вони підтвердили потребу в структурі, яка надалі складатиметься з робочої та підготовчої груп. У робочу групу входитимуть представ­ники країн-учасниць договору, нові учасники і представники Євро­пейської комісії. Головувати буде представник ЄС. Підготовча група складатиметься з представників тих країн, які вже проводили або які організовуватимуть наступну зустріч, представника Європейської комісії, двох держав - членів ЄС і двох країн, що не входять до ЄС. Останні чотири обирає робоча група. Очолить підготовчу групу предс­тавник країни, яка наступною прийматиме зібрання. Європейська асоціація університетів, Європейська асоціація вищих навчальних закладів, національні студентські спілки Європи і Рада Європи отри­муватимуть поточну інформацію про виконання рішень саміту.

З метою сприяння процесу міністри порекомендували робочій групі організувати семінари для вивчення таких тем: співро­бітництво, що стосується акредитації та забезпечення якості; питання визнання та використання системи оцінювання у Бо­лонському процесі; розроблення спільних ступенів; соціальні пи­тання з акцентом на завади мобільності, а також розширення Бо­лонського процесу; післядипломне навчання; участь студентства в поглибленні та розвитку інтеграції вищої освіти у Європі й усу­ненні бар'єрів для молоді у виборі місця навчання та праці.

Міністри вирішили, що нова зустріч відбудеться в Берліні у 2003 р. Було заплановано здійснити аналіз попередніх резуль­татів і накреслити напрями та пріоритети для наступних стадій процесу входження до простору європейської вищої освіти.