2.4. Розмежування адміністративних проступків і злочинів

Принципові основи розв'язання проблеми відмежуван­ня адміністративних правопорушень від злочинів містяться в нормах статей КУпАП і КК України.

Найбільш важливими з цієї точки зору є статті КУпАП — 2 «За­конодавство України про адміністративні правопорушення» і 9 «По­няття адміністративного правопорушення». А також статті КК України — 1 «Завдання Кримінального кодексу України», 3 «За­конодавство України про кримінальну відповідальність» та 11 «Поняття злочину».

Стаття 2 КУпАП визначає, що законодавство про адміністра­тивні правопорушення складається з самого КУпАП, Митного Кодексу (далі — МК) та інших законів.

Частина 2 ст. 9 КУпАП встановлює, що адміністративна від­повідальність за правопорушення, передбачені КУпАП, настає лише в тому випадку, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть кримінальної відповідальності.

Частина 2 ст. 1 КК вказує, що КК визначає, які суспільно небезпечні діяння є злочинами. Тобто виділяє серед усього ма­сиву суспільно небезпечних діянь такі, що є злочинами.

Стаття З КК (на відміну від аналогічної статті КУпАП) фік­сує, що законодавство про кримінальну відповідальність стано­вить Кримінальний кодекс України.

Частина 2 ст. 11 КК вказує на найбільш загальний критерій відмежування злочинів від інших діянь, що формально містять оз­наки злочину. Таким критерієм він називає малозначність діянь.

їх аналіз дозволяє вказати на ознаки, за якими розмежову­ють злочини й адміністративні проступки.

Перша ознака. Це включення складу правопорушення або в Кримінальний кодекс України, або в нормативні акти, що ста­новлять законодавство про адміністративні правопорушення (КУпАП, МК, інші закони). Таким чином, якщо склад діяння міститься в законодавстві про адміністративні правопорушення, то це — адміністративний проступок. Якщо склад діяння міс­титься у КК України, таке діяння є злочином.

Друга ознака. Склад будь-якого злочину може бути встанов­лений лише законом. Склади адміністративних проступків — як законами, так і підзаконними актами.

Ця особливість складу адміністративних проступків вста­новлена ст. 5 КУпАП «Повноваження місцевих рад щодо прий­няття рішень, за порушення яких передбачається адміністра­тивна відповідальність» (у ред. Закону від 05.04.2001 р.)

У ній зафіксовано, що сільські, селищні, міські, обласні ради мають право приймати рішення, порушення яких тягне за собою адміністративну відповідальність. Це рішення:

*з питань боротьби зі стихійним лихом і епідеміями;

*з питань боротьби з епізоотіями (відповідальність передба­чена ст. 107 КУпАП).

Крім цього, сільські, селищні, міські ради можуть встанов­лювати:

*правила благоустрою (відповідальність за їх порушення передбачена ст. 152 КУпАП);

*правила торгівлі на ринках (відповідальність за їх пору­шення передбачена ст. 159 КУпАП);

*правила щодо тиші в громадських місцях (відповідальність за їх порушення передбачена ст. 182 КУпАП).

Аналогічні норми містяться також у пунктах 44 і 45 ст. 26 «Виключна компетенція сільських, селищних, міських рад» Закону України від 21.05.1997 р. «Про місцеве самоврядування в Україні».

Третя ознака. Джерело кримінальної відповідальності єдине — Кримінальний кодекс України. Джерел адміністративної відпові­дальності багато. Це КУпАП, МК, інші закони (наприклад, «Про боротьбу з корупцією» від 05.10.1995 р.).

Четверта ознака. За вчинення злочинів передбачені пока­рання. їх вичерпний перелік міститься у ст. 51 КК (штраф; по­збавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу; позбавлення права обіймати певні по­сади або займатися певною діяльністю; громадські роботи; ви­правні роботи; службові обмеження для військовослужбовців; конфіскацію майна; арешт; обмеження волі; тримання в дис­циплінарному батальйоні військовослужбовців; позбавлення волі на певний строк; довічне позбавлення волі).

За вчинення адміністративних правопорушень передбачені адміністративні стягнення. Стаття 24 КУпАП до них відносить: 1) попередження; 2) штраф; 3) оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом пра­вопорушення; 4) конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом правопорушення; 5) по­збавлення спеціального права, наданого громадянинові (права керування транспортними засобами, права полювання); 6) ви­правні роботи; 7) адміністративний арешт; 8) видворення іно­земців та осіб без громадянства за межі України.

П'ята ознака. Згідно зі ст. 23 КУпАП адміністративне стяг­нення є мірою відповідальності і застосовується з метою вихо­вання правопорушника і попередження правопорушень.

За ст. 50 КК покарання — насамперед кара за вчинення злочину. Кара виступає засобом досягнення виправних і пре­вентивних цілей кримінальної відповідальності. Встановлення покарання автоматично переводить засуджену особу у спе­цифічний правовий стан, який отримав назву «судимість» (роз­діл XIII КК).

Шоста ознака. Кримінальні справи розглядають тільки суди. Лише суд визначає і призначає те чи інше покарання за злочин.

Справи про адміністративні правопорушення відповідно до ст. 211 КУпАП розглядаються:

*адміністративними комісіями при виконавчих комітетах сільських, селищних, міських рад;

*виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад;

*судами (судцями);

*органами внутрішніх справ, органами державних інспек­цій та іншими органами (посадовими особами), уповноважени­ми на те КУпАП.

Як бачимо, серед суб'єктів розгляду справ про адміністра­тивні правопорушення є не тільки органи держави, а й структу­ри місцевого самоврядування. Всього ж налічується понад 40 суб'єктів, які мають право розглядати справи про адміністра­тивні проступки.

Сьома ознака полягає в пріоритеті кримінальної відповідаль­ності. Його встановлює ч. 2 ст. 9 КУпАП. Відповідно до неї адміністративна відповідальність настає, якщо вчинене діяння не тягне за собою кримінальної відповідальності.

Такий підхід законодавця зумовлений наявністю випадків, коли відмежування злочину від адміністративного проступку ускладнено.

Є правопорушення, що завжди кваліфікувалися і кваліфіку­ватимуться як адміністративні проступки. Наприклад, знищен­ня межових знаків, торгівля у невстановлених місцях, недбале зберігання паспорта, що спричинило його втрату. У таких ситу­аціях перед правозастосувачем навіть не виникає питання про розмежування проступку і злочину.

Разом із тим, відомо чимало діянь, які залежно від низки обставин можуть розглядатися або як адміністративний просту­пок, або як злочин. Для прикладу порівняємо декілька статей Кримінального кодексу зі статтями КУпАП.

Перше порівняння: ст. 248 КК України «Незаконне полю­вання» і ст. 85 КУпАП «Порушення правил використання об'єктів тваринного світу».

Відповідно до ст. 248 КК України злочином буде:

*порушення правил полювання, якщо воно заподіяло іс­тотну шкоду;

*незаконне полювання у заповідниках;

*полювання на тварин, що занесені до Червоної книги Ук­раїни.

Відповідно до ст. 85 КУпАП проступком визнається:

*полювання без належного на те дозволу;

*полювання в заборонених місцях;

*полювання у заборонений час;

*полювання забороненими знаряддями чи способами.

Друге порівняння: ст. 247 КК «Порушення законодавства про захист рослин» і ст. 105 КУпАП «Порушення правил щодо боротьби з карантинними шкідниками і хворобами рослин та бур'янами».

Відповідно до ст. 247 КК України злочином буде:

*порушення правил боротьби зі шкідниками і хворобами рослин, що спричинило тяжкі наслідки.

Відповідно до ст. 105 КУпАП проступком визнається:

*порушення правил боротьби з карантинними шкідниками і хворобами рослин та бур'янами.

Кримінальне каране порушення правил безпеки руху та ек­сплуатації транспорту (ст. 286 КК України) відрізняється від адміністративно караного (статті 123, 124, 125, 128 КУпАП) та­кою ознакою, як заподіяння потерпілому легких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

Таким чином, знання особливостей розмежування адмі­ністративних проступків і злочинів має важливе практичне зна­чення.