§ 2. Законодавче забезпечення адміністративної

ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ. СУЧАСНИЙ СТАН

Адміністративна відповідальність є результатом дії від­повідної галузі законодавства — законодавства про адміністра­тивну відповідальність, до якого входять:

а) КУпАП від 7 грудня 1984 р. (набрав чинності 1 червня 1985 р.);

б) інші закони про адміністративні порушення (такі закони, до включення у КУпАП, застосовуються безпосередньо);

в) МК України від 11 липня 2002 р.

КУпАП є основним нормативним актом, який регламентує адміністративну відповідальність. Про це свідчать норми чин­ного законодавства, які передбачають:

по-перше, включення до КУпАП інших законів про ад­міністративну відповідальність;

по-друге, встановлюють, що його положення поширюються і на адміністративні правопорушення, відповідальність за вчи­нення яких передбачена іншими законами (ст. 2 КУпАП, ст. 393 МК, ст. 12 Закону України «Про боротьбу з корупцією», ст. 29 Закону України «Про приватизацію державного майна», ст. 43 Закону України «Про охорону праці» та ін.)

До інших законів, що належать до законодавства про ад­міністративну відповідальність, перш за все необхідно віднести Закон України «Про боротьбу з корупцією» від 5 жовтня 1995 р. Він встановлює, що за вчинення корупційних діянь та інших правопорушень, пов'язаних з корупцією, адміністративна від­повідальність настає на підставі Закону України «Про боротьбу з корупцією» (ст. З «Межі дії Закону»), Закон визначає суб'єктів адміністративної відповідальності та юрисдикції (суди), міри відповідальності (штрафи), строки накладення стягнень (шість місяців з дня його вчинення), склади правопорушень, регулює процесуальні питання тощо.

Аналогічні норми містяться у Законі України «Про привати­зацію державного майна» від 4 березня 1992 р., який встановлює адміністративну відповідальність за порушення у сфері приватизації. В законі сформульовано склади проступків, санк­ції за їх вчинення, названо суб'єкти відповідальності та юрис­дикції.

Законодавець наголошує, що питання адміністративної від­повідальності за порушення митних правил регулюються МК України (4 ст. 2 КУпАП). Норми цього кодексу встановлюють, що порушення митних правил є адміністративним правопору­шенням (ст. 319 «Поняття порушення митних правил»). Вони також визначають діяння, які є порушенням митних правил, види стягнень за їх вчинення, порядок провадження у справах про порушення митних правил, а також регламентують вико­нання постанов митних органів про накладення стягнення за порушення митних правил.

Крім цього, чинне законодавство містить значну кількість нормативних документів, якими встановлюються різноманітні правила і вимоги, за порушення яких КУпАП передбачає адмі­ністративну відповідальність. Такі норми відшукуються в: а) за­конах; б) актах, затверджених Кабінетом Міністрів України; в) актах, прийнятих органами виконавчої влади; г) актах, прий­нятих органами місцевого самоврядування.

Прикладами можуть слугувати наведені вище кодекси і за­кони; Правила дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 (адмі­ністративна відповідальність за їх порушення передбачена ст. 121—129 та іншими КУпАП); Тимчасові правила обігу в Ук­раїні побутових піротехнічних виробів, що затверджені наказом МВС № 1649 від 23 грудня 2003 р. (адміністративна відповідаль­ність передбачена ст. 195⁶ «Порушення порядку виробництва, зберігання, перевезення, торгівлі та використання піротехніч­них засобів»).

Право органів місцевого самоврядування встановлювати правила, за порушення яких передбачена адміністративна від­повідальність, регламентовано ст. 5 КУпАП «Повноваження місцевих рад щодо прийняття рішень, за порушення яких пере­дбачається адміністративна відповідальність».

Відповідно до неї сільські, селищні, міські та обласні ради приймають рішення з питань боротьби: а) зі стихійним лихом і епідеміями; б) з епізоотіями. Порушення таких рішень тягне відповідальність за ст. 107 КУпАП «Порушення правил щодо карантину тварин та інших ветеринарно-санітарних вимог».

Крім цього, сільські, селищні та міські ради можуть встанов­лювати: а) правила благоустрою, додержання чистоти і порядку на територіях населених пунктів; порушення таких правил тяг­не відповідальність за ст. 152 КУпАП «Порушення правил бла­гоустрою територій міст та інших населених пунктів»; б) прави­ла торгівлі на ринках; за порушення таких правил передбачена відповідальність за ст. 159 КУпАП «Порушення правил торгівлі на-ринках»; в) правила додержання тиші в населених пунктах і громадських місцях. Недотримання таких правил тягне відпові­дальність за ст. 182 КУпАП «Порушення вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів щодо захисту населення від шкідливого впливу шуму чи правил додержання тиші в населе­них пунктах і громадських місцях».

Важливі положення щодо нормативного забезпечення від­повідальності за адміністративні проступки наведено в ст. 8 КУпАП «Чинність закону про відповідальність за адміністра­тивні правопорушення»

Вона встановлює, що притягнення до відповідальності здій­снюється за нормами, які діють під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом'якшують або скасовують від­повідальність, мають зворотну силу (поширюються на правопо­рушення, вчинені до їх видання). Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність, зворотної сили не мають. Прова­дження по проступках ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи.

Нормами, які містяться в окремих статтях, КУпАП регла­ментує відповідальність неповнолітніх (ст. 13), посадових осіб (ст. 14), військовослужбовців та інших осіб, на яких поши­рюється дія дисциплінарних статутів (ст. 15), іноземців і осіб без громадянства (ст. 16). Він визначає обставини, що виключа­ють адміністративну відповідальність (ст. 17), можливість пере­дачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації або трудового колективу (ст. 21), звіль­нення від адміністративної відповідальності при малозначності правопорушення (ст. 22).

Особлива увага приділяється питанням виявлення й усунен­ня причин та умов, які сприяють адміністративним правопору­шенням (ст. 6 «Запобігання адміністративним правопорушен­ням»), а також дотриманню законності у цій сфері (ст. 7 «Забез­печення законності при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення»). Зокрема, встановлені такі способи забезпечення законності, як систематичний контроль з боку вищестоящих органів і посадових осіб, прокурорський на­гляд, право оскарження.

Вищенаведене і аналіз чинного законодавства про ад­міністративні проступки дозволяє дійти до висновку, що озна­ками адміністративної відповідальності є:

**притягнення до адміністративної відповідальності можли­ве тільки в результаті вчинення адміністративного проступку;

**адміністративна відповідальність полягає в застосуванні до винних адміністративних стягнень. У ст. 23 КУпАП «Мета адміністративного стягнення» зазначено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності;

**мета адміністративної відповідальності полягає: а) у вихо­ванні особи в дусі додержання законів, поваги до правил спів­життя; б) запобіганні здійснення нових проступків;

**право притягнення до адміністративної відповідальності надано багатьом суб'єктам, серед яких — органи державної ви­конавчої влади, місцевого самоврядування, суди (ст. 213 КУпАП «Органи (посадові особи), уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення»);

**акт про притягнення до адміністративної відповідальності може прийматися: а) індивідуально (судді і посадові особи від­повідних органів); б) колегіально шляхом голосування (вико­навчі комітети й адміністративні комісії);

**законодавством встановлено особливий порядок притяг­нення до адміністративної відповідальності (складання прото­колу, збір і оцінка доказів, винесення постанови тощо);

**норми, що регламентують адміністративну відповідаль­ність, містяться у різних за своєю правовою природою актах: а) кодексах; б) законах; в) правилах. Правила можуть затвер­джуватися Кабінетом Міністрів, органами виконавчої влади, встановлюватися рішеннями місцевих рад.