§ 2. Розділ 6

До заходів, які спрямовані на майно особи, належать огляд речей, вилучення речей і документів, відсторонення водіїв від керування транспортними засобами, річковими і маломірними суднами. До заходів, спрямованих безпосередньо на особу, — доставлення порушника, адміністративне затримання, особис­тий огляд, огляд на стан сп'яніння, привід.

Характерною особливістю заходів забезпечення адміністра­тивно-деліктного провадження є те, що вони мають двоєдину правову природу. Зазначені заходи одномоментно є часткою за­ходів процесуального примусу і часткою заходів адміністратив­ного примусу.

До системи заходів процесуального примусу вони належать разом із заходами, передбаченими статтями розділу 6 Кодексу адміністративного судочинства України від 6 липня 2005 р.; гла­ви 9 розділу 1 Цивільного процесуального кодексу від 18 берез­ня 2004 р.; глави 13 та іншими Кримінально-процесуального кодексу України від 28 грудня 1960 р.

Належність до адміністративного примусу обумовлена па- терналіським характером їх зв'язків із заходами адміністратив­ної відповідальності. В системі заходів адміністративного при­мусу (який складається із заходів запобігання, припинення і відповідальності) вони, з деякими припущеннями, утворюють групу процесуальних заходів припинення.

Ця особливість стала підставою для іменування їх заходами процесуального припинення¹, адміністративно-процесуальними заходами примусу, заходами адміністративно-процесуального примусу², адміністративними заходами процесуально-забезпе­чувального характеру³, процесуальними заходами адміністра­тивного припинення⁴.

У регламентації заходів забезпечення провадження у спра­вах про адміністративні правопорушення законодавець не об- межується лише їх переліком, У відповідних положеннях він розкриває їх зміст, формулює мету, визначає обставини і поря­док застосування, регламентує процесуальне оформлення і ос­карження, встановлює строки здійснення, а також компетенцію правомочних суб'єктів.

Нормативно зафіксовано, що їх використання можливо у випадках, прямо передбачених законодавством, і лише за умо­ви, коли вичерпано інші заходи впливу. Особливо підкреслено, що тільки КУпАП та інші закони визначають порядок (проце­дури) адміністративного затримання, особистого огляду, огляду речей і вилучення речей та документів.

Чітко сформульована мета, на досягнення якої спрямовані заходи забезпечення провадження у справах про адміністратив­ні правопорушення. Такою метою є:

24. встановлення особи правопорушника;

25. складення протоколу про адміністративне правопорушен­ня у разі неможливості оформлення його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов'язковим;

26. забезпечення своєчасного і правильного розгляду справ;

27. виконання постанов по справах про адміністративні пра­вопорушення.

На завершення загальної характеристики заходів забезпе­чення адміністративно-деліктного провадження (забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення) необхідно зазначити, що аналогічні заходи містять, крім КУпАП, і деякі інші нормативні акти.

Так, ст. 342 МК України фактично врегульовує як захід за­безпечення провадження доступ посадової особи митного орга­ну до товарів, транспортних засобів і документів під час здійс­нення нею провадження у справах про порушення митних пра­вил. Стаття 374 МК тлумачить адміністративне затримання за аналогією з КУпАП. Стаття 375 МК визначає процесуальними діями, що проводяться з метою отримання доказів, такі приму­сові заходи, як витребування документів; вилучення товарів, транспортних засобів і документів; митне обстеження; взяття проб та зразків для проведення дослідження.

Чинне законодавство передбачає можливість оскарження застосування заходів забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення з боку осіб, до яких вони здійс­нювались (ст. 267 КУпАП).

Бахрах Д. М., Рєнов Е. М. Адміністративна відповідальність по росій­ському законодавству. — М.: Норма, 2004. — С. 172.

Коломоєць Т. О. Адміністративний примус в публічному праві Украї­ни: теорія, досвід та практика реалізації: Монографія. — Запоріжжя: Поліграф, 2004. - С. 180, 181.

Миколенко О. І. Адміністративний процес і адміністративна відпові­дальність в Україні: Навч. посібник. — X.: Одіссей, 2006. — С. 13.

Адміністративне право України: Підручник / За ред. С. В. Ківалова. — Одеса: Юрид. літ., 2003. — С. 211; Стеценко С. Г. Адміністративне право України: Навч. посібник. — К,: Атіка, 2007. — С. 178, 184.

ДОСТАВЛЕННЯ ПОРУШНИКА

Доставлення полягає у примусовому супроводженні по­рушника з місця його виявлення до встановленого законом приміщення, де є умови для проведення процесуальних дій і завершується виконання цього примусового заходу.

Доставлення регламентовано ст. 259 КУпАП. Ця стаття виз­начила мету доставлення; умову застосування; приміщення, пе­ребуванням особи в яких завершується виконання цього при­мусового заходу; суб'єктів здійснення доставлення; строки ви­конання; особливості реалізації щодо конкретних обставин.

Основною метою доставлення є складення протоколу про адміністративне правопорушення. Додатковою — припинення правопорушення і встановлення особи порушника. Умовою за­стосування — неможливість скласти протокол на місці вчинен­ня правопорушення, якщо його складення є обов'язковим.

Приміщення, де є умови для проведення процесуальних дій і завершується виконання доставлення, поділені законодавцем на два види. До першого належать приміщення, до яких достав­лення здійснюється за загальним правилом. Це місця, в яких розташовані:

28. міліція (орган внутрішніх справ);

29. підрозділ Військової служби правопорядку у Збройних Си­лах України;

30. підрозділ органу Державної прикордонної служби України;

31. штаб громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону;

32. громадський пункт з охорони порядку.

До другого виду приміщень належать ті, до яких доставлення здійснюється у разі вчинення діянь з ознаками, конкретно визначеними у ст. 259 КУпАП. Це місця, в яких розташовані:

33. органи Служби безпеки України (ч. 1 ст. 259);

34. міліція (ч. 2 ст. 259);

35. міліція, виконавчий орган сільської, селищної ради (ч. З ст. 259);

36. міліція, підрозділ воєнізованої охорони (ч. 4 ст. 259);

37. підрозділ Військової служби правопорядку у Збройних Си­лах України (ч. 7 ст. 259).

Аналогічний підхід застосовано для визначення суб'єктів, яким надано право здійснювати доставлення. До суб'єктів, які до­ставляють правопорушників за загальним правилом, віднесено:

38. працівників міліції;

39. посадових осіб Військової служби правопорядку у Зброй­них Силах України;

40. військовослужбовців;

41. працівників Державної прикордонної служби України;

42. членів громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону.

До суб'єктів, які доставляють правопорушників у разі вчи­нення ними діянь з ознаками, конкретно визначеними ст. 259 КУпАП, віднесено:

43. співробітників Служби безпеки України (ч. 1 і 5 ст. 259);

44. уповноважені на те особи (ч. 2 і 7 ст. 259);

45. працівники міліції; державної лісової охорони; посадові особи органів, які здійснюють державний нагляд за додержан­ням правил полювання; органів рибоохорони; органів, які здійс­нюють державний контроль за охороною і використанням тва­ринного світу; працівники служб охорони територій та об'єктів природно-заповідного фонду; члени громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону; громадсь­кі інспектори охорони природи; громадські мисливські інспек­тори; громадські інспектори органів рибоохорони; громадські лісові інспектори (ч. З ст. 259);

46. працівники воєнізованої охорони.

Щодо строків доставлення, то КУпАП обмежується двома нормами. По-перше, у ньому зазначено, що воно має бути про­ведено якомога скоріше.

По-друге, КУпАП підкреслює, що перебування доставленої особи у штабі громадського формування з охорони громадсько­го порядку і державного кордону чи громадському пункті з охо­рони порядку, приміщенні виконавчого органу сільської, се­лищної ради не може тривати більш як одну годину, якщо не встановлено інше.

Як уже зазначалось, особливістю регламентації доставлення правопорушника є те, що законодавець встановлює конкретні умови виконання цього заходу за низку протиправних вчинків.

По-перше, це порушення законодавства про державну таєм­ницю (ч. 1 ст. 259) і вчинення правопорушень, пов'язаних із незаконним придбанням або зберіганням спеціальних техніч­них засобів для зняття інформації з каналів зв'язку, інших за­собів негласного отримання інформації (ч. 5 ст. 259). У таких випадках доставлення може бути здійснено до органів Служби

13безпеки України її працівником для встановлення особи по­рушника і складення протоколу про правопорушення.

По-друге. При вчиненні порушень правил користування за­собами транспорту, правил щодо охорони порядку і безпеки руху, правил, спрямованих на забезпечення схоронності ванта­жів на транспорті, правил пожежної безпеки, санітарно-гігієніч­них і санітарно-протиепідемічних правил на транспорті поруш­ника може бути доставлено уповноваженою на те особою в міліцію, якщо у нього немає документів, що посвідчують особу, і немає свідків, які б могли повідомити необхідні дані про нього (ч. 2 ст. 259).

По-третє. При вчиненні лісопорушень, порушень правил полювання, правил рибальства і охорони рибних запасів та ін­ших порушень законодавства про охорону і використання тва­ринного світу, якщо особу порушника не може бути встановле­но на місці порушення, працівники державної лісової охорони, а в лісах колективних сільськогосподарських підприємств — працівники лісової охорони зазначених підприємств, уповнова­жені на те посадові особи органів, які здійснюють державний нагляд за додержанням правил полювання, органів рибоохоро­ни, посадові особи інших органів, які здійснюють державний контроль за охороною і використанням тваринного світу, пра­цівники служб охорони територій та об'єктів природно-заповід­ного фонду, а також працівники міліції можуть доставляти осіб, які вчинили ці правопорушення, у міліцію чи в приміщення виконавчого органу сільської, селищної ради. У цих випадках доставлення порушника може провадитись також членами гро­мадських формувань з охорони громадського порядку і держав­ного кордону, громадськими інспекторами охорони природи, громадськими мисливськими інспекторами, громадськими інс­пекторами органів рибоохорони та громадськими лісовими інс­пекторами (ч. З ст. 259).

По-четверте. При вчиненні правопорушень, пов'язаних з по­сяганням на охоронювані об'єкти, інше майно, порушника може бути доставлено працівниками воєнізованої охорони у службове приміщення воєнізованої охорони або в міліцію для припинення правопорушень, встановлення особи порушника і складення протоколу про правопорушення (ч. 4 ст. 259).

По-п'яте. У разі вчинення правопорушень військовослуж­бовцями, військовозобов'язаними під час проходження ними зборів та працівнання ними службових обов'язків, доставлення порушника здійснюється уповноваженими на те посадовими особами у підрозділи Військової служби правопорядку у Збройних Силах України.