§ 3. Суб'єкти, що сприяють встановленню об'єктивної істини шляхом надання відомої їм інформації про обставини правопорушення

До суб'єктів цієї групи відносяться свідки. Статус свідка визначається у ст. 272 КУпАП. Відповідно до неї як свідок у справі про адміністративне правопорушення може бути викли­кана кожна особа, про яку є дані, що їй відомі які-небудь обста­вини, що підлягають установленню у даній справі.

На виклик органу (посадової особи), у провадженні якого перебуває справа, свідок зобов'язаний з'явитися в зазначений час, дати правдиві пояснення, повідомити все відоме йому у справі і відповісти на поставлені запитання.

Таким чином, визнати особу свідком може лише суб'єкт, який здійснює провадження у справі. Підставою для такого виз­нання є дані про те, що відповідній особі відомі обставини, які підлягають установленню в даній справі.

Нормативного визначення обставин, що підлягають уста­новленню у справі, чинне законодавство не містить. У той же час КУпАП указує на обставини, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення (ст. 280), і на те, які дані є доказами (ст. 280).

До них належать обставини, які дають змогу встановити, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжу­ють відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є під­стави для передачі матеріалів про адміністративне правопору­шення на розгляд громадської організації, трудового колекти­ву. Даний перелік не є вичерпним. З'ясуванню підлягають і інші обставини, що мають значення для правильного вирішен­ня справи.

Законодавець не встановлює, в якій формі або в який спосіб такі дані отримуються. З цього випливає, що будь-яке джерело відповідної інформації, а також розсуд суб'єкта провадження є законною підставою для визнання особи свідком. Статус свідка особа набуває у момент прийняття рішення про її виклик для дачі пояснень.

Виходячи з норм ст. 272 КУпАП, явка свідка для дачі прав­дивих пояснень і відповідей на запитання є не правом, а обов'язком. Злісне ухилення свідка від явки до суду містить оз­наки правопорушення, передбаченого ст. 185³ КУпАП «Прояв неповаги до суду».

Закон не регламентує форму надання свідком пояснень. Тому свідок має право робити це письмово або усно. Усні пояс­нення записуються посадовою особою і підписуються свідком. Для свідка не встановлено обмежень за віком або за характером стосунків з особами, які проходять у відповідній справі. Він може бути як повнолітнім, так і неповнолітнім, а також поня­тим, потерпілим, родичем осіб, які беруть участь у справі,

ТОЩО.

Відповідно до Конституції України (ст. 63) свідок не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення Щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів.

§ 4. Суб'єкти, які мають спеціальні знання і залучаються для дослідження фактичних даних, що фігурують у справі

Суб'єктами, які мають спеціальні знання та навички і залучаються для дослідження з їх використанням фактичних да­них, що фігурують у справі, є експерти (ст. 273 КУпАП) і пере­кладачі (ст. 274 КУпАП).

Експерт призначається органом (посадовою особою), в про­вадженні якого перебуває справа про адміністративне правопо­рушення, у разі, коли виникає потреба в спеціальних знаннях¹. Він зобов'язаний з'явитися на виклик органу (посадової особи) і дати об'єктивний висновок у поставлених перед ним питаннях.

Експерт має право знайомитися з матеріалами справи, що стосуються предмета експертизи, заявляти клопотання про на­дання йому додаткових матеріалів, необхідних для дачі виснов­ку; з дозволу органу (посадової особи), в провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення, стави­ти особі, яка притягається до відповідальності, потерпілому, свідкам запитання, що стосуються предмета експертизи; бути присутнім при розгляді справи.

Більш ретельно, ніж у КУпАП, участь експерта у прова­дженні про адміністративні проступки регулюється МК Украї­ни. Він встановлює (статті 380, 381 МК), що експертиза призна­чається, якщо для з'ясування питань, що виникають у справі, виникла потреба у спеціальних знаннях з окремих галузей на­уки, техніки, мистецтва, релігії тощо. Рішення про призначення експертизи є обов'язковим для експерта, а також для посадових осіб підприємства, де працює експерт.

Експертом може бути призначена будь-яка особа, що має необхідні знання для дачі висновку з досліджуваних питань. Рі­шення про призначення експерта приймає посадова особа, в провадженні якої знаходиться справа.

Визнавши за необхідне проведення експертизи, вона вино­сить постанову, в якій визначаються підстави для призначення експертизи. Постанова також має містити: а) прізвище експерта або найменування установи, в якій має проводитися експерти­за; б) конкретні питання, які мають бути вирішені під час про- ведє^ння експертизи; в) перелік матеріалів, що передаються у розпорядження експерта.

Питання, які ставляться експертові, та його висновок щодо них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта. Експерт дає висновок у письмовій формі, від свого імені і несе за нього особисту відповідальність. У висновку викладаються суть проведеного ним дослідження та обгрунтування відповіді на поставлені запитання. Якщо експерт під час проведення ек­спертизи встановить обставини, що мають значення для спра­ви, з приводу яких йому не було поставлено запитань, він має право викласти ці обставини у своєму висновку.

У разі необхідності в справі може бути призначено декіль­кох експертів, які дають загальний висновок. Коли експерти не дійшли згоди, то кожен з них складає свій висновок окремо. Висновок експерта не є обов'язковим для врахування при при- |Інятті рішення у справі, але незгода з ним повинна бути обгрун­тована у письмовій формі.

У разі неналежної якості або повноти висновку експерта коже бути призначено повторну експертизу, проведення якої доручається іншому експерту (експертам), і»' Не можуть бути експертами особи, які перебувають у служ­бовій або іншій залежності від обвинуваченого, потерпілого або які раніше були ревізорами у справі¹.

Перекладач призначається органом (посадовою особою), у провадженні якого перебуває справа про адміністративне пра­вопорушення. Він зобов'язаний з'явитися на виклик органу (посадової особи) і зробити повно й точно доручений йому пе­реклад. Перекладачем може бути призначена особа, яка володіє українською та іншими мовами в обсязі, який дозволяє надава­ти перекладацькі послуг и. Перекладач здійснює як усний пере­клад заяв, показань, пояснень, клопотань, виступів тощо, так і письмовий переклад документів.