§ 1. Загальна характеристика заходів забезпечення адміністративно-деліктного провадження

Заходи забезпечення адміністративно-деліктного про­вадження (забезпечення провадження у справах про адміністра­тивні правопорушення) визначені чинним законодавством. їх вичерпний перелік наведено в ст. 260 КУпАП, яка має назву «Заходи забезпечення провадження в справах про адміністра­тивні правопорушення». До них віднесено адміністративне за­тримання особи, особистий огляд, огляд речей, вилучення ре­чей і документів. Зміст кожного з них розкрито у статтях 261— 265 КУпАП.

За межами цього переліку законодавець називає ще декіль­ка заходів, які за своїм функціональним призначенням є таки­ми, що забезпечують провадження у справах про проступки. Це доставлення порушника (ст. 259), відсторонення водіїв від керування транспортними засобами, річковими і маломірни­ми суднами та огляд на стан сп'яніння (ст. 266), привід (ч. 2 ст. 268).

Таким чином, відповідно до КУпАП до заходів забезпечен­ня адміністративно-деліктного провадження належать:

298. доставлення порушника (ст. 259);

299. адміністративне затримання (статті 261, 262, 263);

300. особистий огляд і огляд речей (ст. 264);

301. вилучення речей і документів (ст. 265);

302. відсторонення водіїв від керування транспортними засоба­ми, річковими і маломірними суднами та огляд на стан сп'яніння (ст. 266);

303. привід (ч. 2 ст. 268).

Важливу роль для розуміння заходів забезпечення ад­міністративно-деліктного провадження як цілісної системи дає їх аналіз відповідно до функціонального призначення.

Функції всієї сукупності заходів забезпечення провадження випливають із норм ст. 245 КУпАП, яка у загальному вигляді формулює завдання провадження по адміністративних проступ­ках. За її логікою ці завдання поділяються на конкретні або процесуальні і загально-соціальні. Конкретними або процесу­альними є: 1) своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування

обставин кожної справи; 2) вирішення справи в точній відповід­ності із законом; 3) забезпечення виконання винесеної у справі постанови. Загально-соціальні завдання — це виявлення при­чин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних право­порушень; запобігання правопорушенням; виховання громадян у дусі додержання законів; зміцнення законності.

Виходячи із нормативно-визначених конкретних завдань провадження, функціями заходів забезпечення адміністратив­но-деліктного провадження є: по-перше, адміністративно-про­цесуальне припинення; по-друге, формування доказової бази; по-третє, забезпечення виконання постанов у справі.

Слід зазначити, що жорстке розмежування заходів за функ­ціональним призначенням не можливо і не доречно. Один і той самий захід за конкретних обставин може виконувати декілька функцій. Так, відсторонення водіїв від керування транспортни­ми засобами, річковими і маломірними суднами та огляд на стан сп'яніння може забезпечити як припинення правопору­шення, так і фіксацію доказів. Утім, практика протидії ад­міністративним проступкам дозволяє, з відповідними припу­щеннями, вести мову про домінуючі напрями застосування того чи іншого заходу.

З огляду на вищенаведене можна зазначити, що функція адміністративно-процесуального припинення більш за все при­таманна таким заходам, як доставлення порушника (ст. 259) і адміністративне затримання (ст. 261).

Функцію щодо формування доказової бази виконують такі заходи, як особистий огляд і огляд речей (ст. 264); відсторонен­ня водіїв від керування транспортними засобами, річковими і маломірними суднами та огляд на стан сп'яніння (ст. 266).

Функцію забезпечення виконання постанов у справі — вилу­чення речей і документів (ст. 265) і привід (ч. 2 ст. 268). Так, ви­конання постанов про оплатне вилучення предмета (ст. 312), кон­фіскацію предмета (ст. 314), позбавлення права керування транс­портним засобом, річковим або маломірним судном (ст. 318), позбавлення права полювання (ст. 319) забезпечується вилучен­ням відповідних предметів і документів.

Крім класифікації заходів забезпечення адміністративно-де­ліктного провадження за функціональним призначенням, їх можна розмежувати відповідно до об'єктів примусового впливу. За таким критерієм вони поділяються на заходи, що спрямовані на майно особи, і заходи, спрямовані безпосередньо на особу.