Ввп за категоріями використання

Роки Показники	t		t + п
	млн грн	%	млн грн	%
ВВП		100 %		100 %
Кінцеві споживчі витрати З них: домашніх господарств сектора ЗДУ У тому числі індивідуальні комплексні некомерційних організацій
Валове нагромадження для всієї економіки У тому числі валове нагромадження основного капіталу зміна запасів обігових коштів сальдо придбання цінностей
Чистий експорт

ВВП за доходами (ВВП_(д)) являє собою підсумок усіх первинних доходів за секторами економіки (ПД):

Первинні доходи секторів економіки включають:

• оплату праці, у тому числі заробітну плату та відрахування на соціальне страхування;

• чисті податки;

• валовий прибуток;

• змішаний дохід.

У процесі аналізу визначають структуру ВВП за доходами у вартісному вираженні, питому вагу кожного компонента первинних доходів у загальному підсумку та в розрізі секторів. Результати обчислень систематизують у відповідних таблицях.

На формування структури ВВП за критеріями доходів впливають також зміна продуктивності праці, рівень її оплати, зміни в податково-бюджетній політиці, рівень безробіття, натуралізація доходів населення, співвідношення темпів оплати праці та інфляції. Тенденція зменшення частки оплати праці веде до зниження платоспроможного попиту.

1.3. Методика аналізу та показники стану грошового, кредитного і валютного ринків Показники стану грошового ринку

Фінансовий ринок має особливе значення для нормального розвитку економіки і є досить складний. Саме на фінансовому ринку відбуваються процеси мобілізації тимчасово вільних коштів фізичних і юридичних осіб, їх розподіл і перерозподіл між різними секторами ринку. Фінансовий ринок охоплює такі сектори: грошово-кредитний, на якому формується попит і пропозиція грошей, визначається відсоткова ставка, попит на кредити для інвестування; фондовий ринок, на якому формуються попит і пропозиція цінних паперів; валютний ринок, на якому формуються попит і пропозиція валют, визначаються валютні курси (рис. 4).

Ефективне функціонування грошово-кредитного ринку значною мірою залежить від грошово-кредитної політики, яку проводить національний банк країни. Головною метою цієї політики є вплив на найважливіші макроекономічні параметри шляхом зміни пропозиції грошей.

Найважливіші показники стану грошово-кредитного ринку є:

• загальна грошова маса;

• кредити, надані банками країни (у національній та іноземній валюті);

• відсоткова ставка;

• ставка рефінансування;

• грошова база;

• частка готівки поза банками в грошовій масі;

• коефіцієнт готівки;

• рівень доларизації грошового обігу;

• швидкість грошового обігу;

• рівень монетизації (насиченість економіки грошима);

• кредитні ресурси комерційних банків;

• норма обов’язкового резерву;

• мультиплікатор депозитний;

• мультиплікатор грошовий.

Гроші – це особливий товар, що є загальним еквівалентом. У країнах із розвинутою ринковою економікою грошовий обіг складений з готівкових і безготівкових грошей. Готівкові гроші – це банкноти і монети, уведені в обіг національним банком. Безготівкові (банківські) гроші – це записи на банківських рахунках і внески в комерційних банках. До них належать банківські депозити, чеки та кредитні картки.

Уся сукупність готівки та безготівкових грошей становить грошову масу. Вона структурована і складена з кількох грошових агрегатів. Останні побудовані з урахуванням поступового зменшення ліквідності грошей.

Абсолютно ліквідні є готівкові гроші – це гроші, які перебувають поза банками або на руках у населення. Вони утворюють грошовий агрегат М0. Кожний наступний грошовий агрегат повністю включає попередній, а також деякі види банківських грошей.

Грошовий агрегат М1 – це готівка та депозити в банках (до запитання).

Грошовий агрегат М2 – це готівка та кошти, що перебувають на всіх рахунках у комерційних банках (внески до запитання та строкові депозити).

Грошовий агрегат М2n – це грошова маса М2 за винятком валютних заощаджень (ВЗ):

Грошовий агрегат М2n визначає гривневу частку грошової маси, що перебуває в розпорядженні населення, підприємств, організацій.

Грошовий агрегат М3 – це агрегований показник, який позначає всю сукупність грошових коштів, що перебувають в обігу. Він складений з готівки поза банками (СМ), коштів на поточних рахунках і строкових депозитах, тобто депозитних грошей (D), трастових операцій банків із коштами клієнтів (ТО):

або

Саме загальна грошова маса М3 утворює грошову пропозицію (М^S), на яку національний банк впливає різними методами монетарної політики. Тобто

Якщо частка трастових операцій з коштами клієнтів у грошовій масі М3 незначна, то грошову пропозицію утворює грошова маса М2:

Існує також грошовий агрегат М3n – це загальна грошова маса за винятком валютних заощаджень (ВЗ):

Грошова база (Н) – це сума коштів, складена з готівки на руках у населення і резервів комерційних банків (готівка в касах банків і кошти комерційних банків на рахунках у національному банку (RR)):

Частка готівки поза банками (Ч_СМ) характеризує частку готівки в грошовій масі. Її визначають за формулою

Значна частка готівки (понад 40% від грошової маси) є негативне явище, що свідчить про недовіру до банківської системи, існування суттєвих ризиків, пов’язаних із заощадженнями грошей у банках, наявність інфляційних очікувань у населення. Крім того, до негативних загальноекономічних наслідків високої частки агрегату М0 у грошовій масі слід віднести сприяння тінізації економіки, труднощі зі стягненням податків, ускладнення контролю з боку національного банку за грошовими агрегатами та пропозицією грошей. Останнє безпосередньо позначається на ефективності монетарних заходів.

Коефіцієнт готівки (cr) характеризує частку готівкових грошей у депозитних грошах. Його розраховують за формулою

або

Рівень доларизації грошового обігу (Р_д) – це частка валютної частини грошової маси в її загальному обсязі:

Рівень доларизації безпосередньо відбиває рівень недовіри до національної валюти і має тенденцію до збільшення під час зростання інфляції. За умови високого рівня доларизації національна валюта лише частково виконує функції нагромадження та міри вартості.

Швидкість грошового обігу (V) – це кількість оборотів, що роблять гроші за рік, щоб забезпечити певний рівень економічної активності, який приблизно визначають за номінальним ВВП (ВВП_Н):

де М – середня величина кількості грошей в обігу за період обороту.

Цей показник обернено впливає на величину попиту на гроші: у разі збільшення швидкості грошового обігу попит на гроші зменшується і навпаки.

На прискорення швидкості грошового обігу впливають високі темпи інфляції, підвищення відсоткової й облікової ставок, суттєві доларові інтервенції. Навпаки, уповільнюють швидкість обігу грошової маси тінізація економіки, заборгованість із виплати заробітної плати, за розрахунками за товари й послуги.

Рівень монетизації (Р_М), або коефіцієнт насиченості економіки грошима – це співвідношення між грошовою масою в обігу і рів­нем виробництва в поточних цінах (приблизно дорівнює номіналь­ному ВВП):

Рівень монетизації змінюється під впливом різних чинників. Так, зниження рівня монетизації може відбутися внаслідок згортання грошових відносин у результаті значної бартеризації економічних зв’язків і зростання показника доларизації. На рівень монетизації впливають також коливання попиту на гроші, інфляційні процеси.