За 20052009 рр. (приклад стовпцевої діаграми)
Смугові діаграми орієнтують по горизонталі: основу смуг розміщують на осі ординат, а масштаб – на осі абсцис.
Іноді діаграми порівняння роблять у вигляді квадратів або кіл, площа секторів яких пропорційна значенню відповідних показників.
Діаграма динаміки призначена для зображення зміни явищ за відповідні проміжки часу. Для цього можна використовувати стовпцеві, кругові, квадратні, фігурні та інші графіки. Але найчастіше використовують лінійні графіки. Динаміку на такому графіку зображають у вигляді лінії, що характеризує безперервність процесу. Для побудови лінійних графіків використовують прямокутну систему координат: на осі абсцис відкладають періоди, а на осі ординат – значення показників за відповідні проміжки часу, виходячи з обраного масштабу.
Лінійні графіки широко використовують також для вивчення зв’язків між показниками (графіки зв’язку). На осі абсцис відкладають значення факторного показника (X), а на осі ординат – значення результативного показника (Y) у відповідному масштабі (рис. 2). Лінійні графіки в наочній і дохідливій формі відображають напрямок і форму зв’язку.
Рис. 2. Залежність плинності робочої сили від середньомісячної
Заробітної плати (приклад графіка зв’язку)
Особливим різновидом є фігурні діаграми, коли співвідносні об’єкти зображують у вигляді умовно-художніх фігур (колоска, картоплини, голови тварини, трактора). Якщо їх добре виконано, то вони одразу привертають до себе увагу, роблять інформацію більш дохідливою.
Структурні (секторні) діаграми дають змогу визначити склад досліджуваних показників, питому вагу окремих частин у загальному розмірі показника. У таких діаграмах дані зображують у вигляді розбитих на сектори геометричних фігур (квадратів, кіл), площа яких дорівнює 100 або 1. Розмір кожного сектора залежить від питомої ваги частини (рис. 3).
Рис. 3. Вікова характеристика комерційних банків в Україні
(Приклад секторної діаграми)
Розрахункові (аналітичні) графіки здебільшого виконують подвійну функцію: їх використовують і для полегшення аналітичних розрахунків, і як ілюстративний матеріал.
Отже, як уже було зазначено, ефективність використання графічних засобів в економічному аналізі залежить від дотримання вимог до побудови графіків, насамперед від вибору розмірів графіка і відповідно масштабів відображення досліджуваних величин залежно від призначення цього графіка.
Застосування групування в аналітичних дослідженнях
Економічні явища та процеси характеризує велика кількість первинних даних, які необхідно певним чином систематизувати. Одним із видів такої систематизації є групування, тобто зведення первинних даних в однорідні групи.
Групування один із найпоширеніших прийомів економічного дослідження. Групуванням називають розподіл багатьох одиниць об’єкта спостереження на якісно однорідні групи за певними суттєвими для них ознаками. Групування уможливлює вивчення тих чи інших економічних явищ в їх взаємозв’язку та взаємозалежності, визначення впливу найбільш суттєвих факторів, знаходження тих чи інших закономірностей та тенденцій, властивих цим явищам і процесам.
Можна виділити такі різновиди завдань, виконуваних за допомогою групування:
визначення соціально-економічних типів явищ;
вивчення структури явищ і структурних зрушень, які відбуваються в них;
встановлення зв’язків і залежностей між явищами.
Виконують ці завдання за допомогою типологічного, структурного та аналітичного групування відповідно.
Типологічне групування застосовують для розчленування всієї сукупності первинних даних суцільного або вибіркового спостереження на однорідні якісні групи чи класи. Прикладом такого групування на промислових підприємствах є розподіл промислово-виробничого персоналу на категорії (основні робітники, допоміжні, інженерно-технічні працівники, службовці, учні, молодший обслуговуючий персонал). Це дає змогу вивчити співвідношення окремих груп персоналу. Можна застосовувати й подальше (більш деталізоване) групування. Так, наприклад, можна розглянути склад робітників за фахом тощо.
Прикладом типологічного групування також може бути виділення груп населення за родом діяльності, груп підприємств за формами власності, за розмірами тощо.
Структурне групування дає змогу вивчати внутрішню будову показників, співвідношення в них окремих частин. Структурне групування, як показує сама назва, застосовують в аналізі структури населення за віком і статтю, грошових агрегатів, кредитів, депозитів за строком, або, наприклад, кредитної системи України за терміном існування фінансових установ (табл. 3). Фінансові установи також можливо структурувати за різними сегментами фінансового ринку: ринок банківських послуг (мегарегулятор НБУ), фондовий ринок (мегарегулятор Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку), ринок страхових послуг і ринок небанківських фінансово-кредитних установ (мегарегулятор Державних фінансових послуг).
Аналітичне групування дозволяє виявляти зв’язки і залежності між явищами (наприклад, групуючи велику кількість робітників за рівнем їхньої кваліфікації (факторна ознака) з зазначенням їхньої заробітної плати (результативна ознака), можна помітити пряму залежність заробітної плати від кваліфікації, тобто чим вищою є кваліфікація, тим вищою буде заробітна плата). Аналітичне групування проводять на базі типологічного і структурного групування для вивчення причин виявлених закономірностей і причин, що обумовлюють послідовність зв’язків між факторними і результативними ознаками.
Таблиця 3