Таблиця 2 Основні показники динаміки середньої заробітної плати одного робітника (2005–2009)

Рік	Середня зарплата одного робітника, грн	Абсолютний приріст, грн		Темп зростання, %		Темп приросту, %
		базисний	ланцюговий	базисний	ланцюговий	базисний	ланцюговий
2005	1400						
2006	1900	500	+500	135,71	+135,71	35,71	+35,71
2007	2000	600	+100	142,86	+105,26	42,86	+5,26
2008	2500	1100	+500	178,57	+125,00	78,57	+25,00
2009	3200	1800	+700	228,57	+128,00	128,57	+28,00

Уже просте читання й осмислення даних, представлених у такий спосіб, дає підстави для деяких важливих аналітичних висновків. Вони, однак, можливі, якщо виконана основна умова застосування прийому порівняння взагалі й побудови рядів динаміки, зокрема, – порівнянності всіх величин, що входять у ряди динаміки. Робота зі зведення рядів динаміки до порівнянного вигляду тим складніша, чим більший часовий період охоплює аналізований масив інформації.

Для повнішої характеристики змін і тенденцій у динаміці використовують такі додаткові показники: абсолютний приріст, темп зростання, темп приросту, абсолютне значення одного відсотка приросту.

Абсолютним приростом називають різницю між наступним і попереднім рівнями ряду динаміки (х' – х⁰).

Темпом зростання називають відношення наступного рівня до попереднього або до будь-якого іншого рівня, узятого за базу порівняння (х' : х⁰).

Темпом приросту називають відношення абсолютного приросту до базисного рівня [(х' – х⁰) : х⁰]. Темп приросту може бути розрахований як різниця між темпом зростання та одиницею (або 100%).

Усі ці показники можна обчислювати базисним і ланцюговим способами. За базисного способу всі зміни обчислюють відносно початкового показника, узятого за базисний. За ланцюгового способу зміну кожного наступного показника обчислюють відносно попереднього. Темпи зростання та приросту можна обчислювати в коефіцієнтах (базисний показник беруть за одиницю) або у відсотках (базисний показник беруть за 100).

Використання графічних засобів в економічному аналізі

В економічному аналізі велику роль відіграють так звані графічні засоби, відмітною рисою яких є наочність, що значно спрощує процес доведення результатів до широкого кола працівників.

Графіки – це масштабне зображення певних показників за допомогою геометричних знаків (ліній, прямокутників, кіл) або умовно-художніх фігур. Завдяки добре зробленим графікам досліджуваний матеріал стає більш дохідливим і зрозумілим.

Для правильного відображення досліджуваних процесів і явищ необхідно дотримуватись техніки та методики побудови графіків. Велике значення має правильний вибір типу графіка, його масштабів і виконання.

Графіки, використовувані в економічному аналізі, можна розділити на дві групи:

• ілюстративні;

• розрахункові (аналітичні).

Ілюстративні графіки використовують для порівняння результатів економічного аналізу, одержаних за допомогою інших аналітичних прийомів, а також для ілюстрації найважливіших результатів аналізу в процесі прийняття рішень управлінським персоналом, для унаочнення доповідей і повідомлень на нарадах, засіданнях, зборах.

Графіки мають також велике аналітичне значення. На відміну від табличного матеріалу графік дає узагальнювальну характеристику стану або розвитку досліджуваного явища, уможливлює наочне зображення тих закономірностей, які містить числова інформація. На графіку виразніше виявляються тенденції та взаємозалежності досліджуваних показників.

Основні форми графіків, використовуваних в економічному аналізі, – це діаграми. Діаграми за формою бувають стовпчикові, смугові, кругові, квадратні, лінійні, фігурні.

За змістом розрізняють діаграми порівняння, структурні, динамічні, графіки зв’язку, графіки контролю. Діаграми порівняння демонструють співвідношення різних об’єктів за певним показником. Найпростіші діаграми для порівнювання значень показників є стовпцеві (рис. 1) та смугові. Для їх побудови використовують прямокутну систему координат. На осі абсцис розміщують основу (однакового розміру) стовпчиків, що позначають певні об’єкти. Висота кожного стовпчика має відповідати значенню показника, нанесеному у відповідному масштабі на вісь ординат.

Рис. 1. Динаміка середнього рівня податкових відрахувань на одного працівника