Тестові завдання до теми 9

83. Під побудовою організації розуміють:

а) процес делегування повноважень в середині організації;

б) процес поділу праці в середині організації;

в) процес формування або уточнення цілей і завдань організації.

84. Одним з етапів процесу побудови організації є:

а) здійснення поділу організації на широкі горизонтальні блоки;

б) формування системи безперебійного постачання ресурсів;

в) формування кадрового складу організації.

85. Структура управління організацією – це:

а) частина скалярного ланцюга або ієрархічної будови організації;

б) обраний поділ праці в системі управління організацією;

в) стійкі відносини між окремими підрозділами та рівнями управління.

86. Рівень управління – це:

а) частина скалярного ланцюга, або ієрархічної будови організації;

б) обраний поділ праці в системі управління організацією;

в) організаційно оформлена частина організації, яка забезпечує виконання групи однорідних завдань.

87. Організаційні зв’язки – це:

а) частина скалярного ланцюга, або ієрархічної будови організації;

б) обраний поділ праці в системі управління організацією;

в) стійкі відносини між окремими підрозділами та рівнями управління.

88. Найбільш поширеними підходами до побудови організацій є наступні:

а) кількісний, функціональний, диференційований;

б) кількісний, функціональний, інтегрований;

в) кількісний, функціональний, регіональний.

89. За характером побудови організаційних зв’язків виділяють такі види організаційних структур:

а) пласкі (горизонтальні);

б) лінійно-штабні;

в) централізовані.

90. За кількістю рівнів управління виділяють такі види організаційних структур:

а) пласкі (горизонтальні);

б) бюрократичні;

в) децентралізовані.

91. За обсягом делегованих повноважень виділяють такі види організаційних структур:

а) ієрархічні (вертикальні);

б) лінійні;

в) централізовані.

92. За характером делегування повноважень виділяють такі види організаційних структур:

а) лінійно-штабні;

б) бюрократичні;

в) децентралізовані.

93. До основних видів бюрократичних структур належать:

а) функціональні, дивізійні, матричні;

б) функціональні, дивізійні, глобальні;

в) дивізійні, проектні, матричні.

94. До основних видів адаптивних структур належать:

а) проектні, комісійні, матричні;

б) проектні, дивізійні, глобальні;

в) проектні, функціональні, матричні.

Тестові завдання до теми 10

95. Комунікації в менеджменті – це:

а) канали просування товару до споживача;

б) інформаційні потоки, які зв’язують окремі частини організації;

в) технічні засоби зв’язку керівників з підлеглими.

96. Значення комунікацій в менеджменті полягає в тому, що:

а) менеджери повідомляють підлеглим про свої рішення та контролюють хід їх виконання;

б) вони забезпечують ефективне просування товару до споживача;

в) вони забезпечують безперебійний зв’язок керівників з підлеглими.

97. За напрямом дії комунікації поділяються на:

а) горизонтальні і вертикальні;

б) низхідні і висхідні;

в) зовнішні і внутрішні.

98. За рівнями управління комунікації поділяються на;

а) горизонтальні і вертикальні;

б) зовнішні і внутрішні;

в) формальні і неформальні.

99. За належністю до формальних структур комунікації поділяються на:

а) горизонтальні і вертикальні;

б) формальні і неформальні;

в) міжособові і організаційні.

100. За способом формування комунікаційного каналу комунікації поділяються на:

а) горизонтальні і вертикальні;

б) усні і письмові;

в) міжособові і організаційні.

101. За способом оформлення інформації комунікації поділяються на:

а) горизонтальні і вертикальні;

б) усні і письмові;

в) міжособові і організаційні.

102. Комунікаційний процес – це:

а) процес передачі інформації від однієї людини до іншої;

б) процес обміну інформацією між людьми;

в) процес прийняття інформації людиною.

103. До елементів комунікаційного процесу належать:

а) відправник, повідомлення, приймач, структура, рішення;

б) відправник, повідомлення, приймач, рішення, комунікаційний канал;

в) відправник, повідомлення, комунікаційний канал, приймач, шуми.

104. Етапи комунікаційного процесу розміщуються в наступній послідовності:

а) зародження інформації, вибір каналу, кодування, використання каналу, зворотний зв’язок, декодування;

б) зародження інформації, кодування, вибір каналу, декодування, викори-стання каналу, зворотний зв’язок;

в) зародження інформації, кодування, вибір каналу, використання каналу, декодування, зворотний зв’язок.

105. До основних проблем міжособових комунікацій належать:

а) проблеми різного сприйняття, семантичні, невербальні;

б) проблеми різного сприйняття, фільтрація інформації, перевантаженість ко-мунікаційних каналів;

в) семантичні, невербальні, фільтрація інформації.

106. До основних проблем організаційних комунікацій належать:

а) невербальні проблеми, семантичні;

б) ефекти фільтрації та викривлення інформації;

в) технічні шуми, механічні шуми.

107. Мотивація – це:

а) сукупність внутрішніх і зовнішніх сил, що спонукають людину до певної діяльності;

б) процес спонукання себе та інших до діяльності по досягненні цілей;

в) обидва варіанти вірні.

108. Потреба – це:

а) акт впливу на людину з метою спонукання її до певних дій;

б) внутрішнє бажання, що виникає у людини під впливом певних обставин;

в) засіб впливу на людину, який спонукає її дію у певному напрямку.

109. Мотив – це:

а) потреба, яка викликає у людини бажання діяти певним чином;

б) внутрішнє бажання, що виникає у людини під впливом певних обставин;

в) засіб впливу на людину, який спонукає її діяти у певному напрямку.

110. Мотивування – це:

а) засіб впливу на людину, який спонукає її діяти у певному напрямку;

б) акт впливу на людину з метою спонукання її до певних дій;

в) потреба, яка викликає у людини бажання діяти певним чином.

111. Стимул – це:

а) акт впливу на людину з метою спонукання її до певних дій;

б) внутрішнє бажання, що виникає у людини під впливом певних обставин;

в) засіб впливу на людину, який спонукає її діяти у певному напрямку.

112. Автором ієрархічної теорії потреб є:

а) А. Маслоу;

б) Ф. Герцберг;

в) В. Врум та А. Портер.

113. Автором двофакторної теорії потреб є:

а) А. Маслоу;

б) Ф. Герцберг;

в) В. Врум та А. Портер.

114. Автором процесуальної теорії очікувань є:

а) А. Маслоу;

б) Ф. Герцберг;

в) В. Врум та А. Портер.

115. Теорія потреб А. Маслоу виділяє наступні види потреб людини:

а) ріст, зв’язок, існування;

б) фізіологічні, безпека, соціальні, повага, самовираження;

в) гігієнічні, мотиваційні.

116. Теорія потреб К. Альдерфера виділяє наступні види потреб людини:

а) ріст, зв’язок, існування;

б) фізіологічні, безпека, соціальні, повага, самовираження;

в) влада, успіх, причетність.

117. Двофакторна теорія потреб Ф. Герцберга виділяє наступні види потреб людини:

а) ріст, зв’язок, існування;

б) фізіологічні, безпека, соціальні, повага, самовираження;

в) гігієнічні, мотиваційні.

118. Теорія потреб Д. Мак-Келанда виділяє наступні види потреб людини:

а) ріст, зв’язок, існування;

б) влада, успіх, причетність;

в) фізіологічні, безпека, соціальні, повага, самовираження.

119. Мотиваційна теорія очікувань передбачає, що:

а) працівник, розпочинаючи якусь дію, очікує що з ним вчинять справедливо;

б) працівник, розпочинаючи якусь дію, очікує що обраний ним тип поведінки принесе йому бажане;

в) працівник, розпочинаючи якусь дію, очікує що він зможе задовольнити свої основні потреби.

120. Мотиваційна теорія справедливості передбачає що:

а) працівник, розпочинаючи якусь дію, очікує що з ним вчинять справедливо;

б) головним мотиваційним фактором для працівника є справедлива винагорода;

в) працівник порівнює свої обсяги докладених зусиль та винагороду з іншими, щоб виявити, чи немає порушення справедливості.