Тема 7. Матеріально-технічне забезпечення виробництва.

Тема 8. Забезпечення операційної діяльності виробничою потужністю.

Тема 9. Персонал і оплата праці.

Тема 10. Виробнича інфраструктура.

/ план матеріально-технічного / методики розрахунку виробничої

забезпечення потужності

| / баланс матеріальних ресурсів / баланс виробничої потужності

/ методи визначення потреби / системи показників виробничої

в матеріальних ресурсах потужності

/ планування запасів / планування персоналу підприємства

/ системи лімітування та / планування продуктивності праці

забезпечення цехів матеріалами / планування фонду оплати праці

/ виробнича потужність / планування виробничої інфраструктури

Тема 7. Матеріально-технічне забезпечення

ВИРОБНИЦТВА

7.1. ЗМІСТ ПЛАНУВАННЯ МТЗ ТА ПОСЛІДОВНІСТЬ ЙОГО РОЗРОБКИ

План матеріально-технічного забезпечення виробництва (МТЗ) є одним із основних розділів плану економічного і соціального розвитку підприємства. Розробка планів МТЗ сприяє успішному вирішенню проблем забезпечення сировиною, матеріа­лами, комплектуючими, паливом, енергією та іншими видами ресурсів, необхідних для здійснення процесу виробництва. Одночасно із цим в плані матеріально-технічного забезпечення визначаються постачальники і терміни поставок матеріалів. При скла­данні плану враховують повну потребу в матеріальних ресурсах, потрібних для вироб­ництва продукції, експериментальних та ремонтних робіт, виготовлення технологічних Інструментів. Потребу в матеріальних ресурсах розраховує відділ матеріально-техні­чного забезпечення разом із відділами головного механіка, головного енергетика, тех­нічним та планово-економічним відділами. Від якісного та своєчасного обґрунтування плану залежить виконання виробничої програми підприємства.

У ході розробки плану матеріально-технічного забезпечення повинна передбачатися максимально можлива економія ресурсів. Це досягається шляхом заміни дорогих і де­фіцитних матеріалів більш дешевими, скорочення відходів за рахунок впровадження но­вих прогресивних технологій, більш точного розрахунку конструкцій та ряду інших ме­тодів. Економія матеріальних ресурсів сприяє прискоренню темпів росту виробництва.

88 ///. ПЛАНУВАННЯ РЕСУРСНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Саме тому основним завданням плану матеріально-технічного забезпечення є визначення оптимальної потреби підприємства в матеріальних ресурсах для здійснен­ня виробничо-господарської і комерційної діяльності. При цьому розрізняють потребу до витрачання і потребу до постачання.

Потреба до витрачання встановлює кількість матеріалів, які необхідні підпри­ємству для виконання плану обсягу продаж та інших робіт, пов'язаних із виробницт­вом і реалізацією продукції, для ремонтно-експлуатаційних потреб, капітального бу­дівництва.

Потреба до постачання показує, скільки підприємство повинно отримати мате­ріалів із зовнішніх джерел.

План матеріально-технічного забезпечення складається з двох частин:

/ розрахунків потреби в матеріально-технічних ресурсах;

«^ балансів матеріально-технічного забезпечення.

Розрахунок потреби в матеріально-технічних ресурсах в залежності від характеру матеріалів, що застосовуються, здійснюється в наступних таблицях:

/ потреба в сировині й матеріалах;

«/ потреба в паливі та енергії;

/ потреба в обладнанні.

Вихідними даними для розробки плану матеріально-технічного забезпечення є:

>• плановий обсяг випуску продукції в асортименті та номенклатурі;

>• прогресивні норми витрат матеріальних ресурсів;

>• інформація про кон'юнктуру ринку товарів;

>• аналіз витрат матеріальних ресурсів у звітному періоді;

*- зміна залишків незавершеного виробництва на початок і кінець планового періоду;

>- плани технічного і організаційного розвитку, технічного переозброєння і рекон­струкції підприємства, капітального будівництва.

У зміст планування МТЗ входить:

•4 визначення потреби в матеріалах, устаткуванні, паливі, енергії на базі норм їх витрачання;

-> розрахунок норм запасів усіх товарно-матеріальних цінностей на плановий період;

-» облік, контроль і аналіз виконання планів забезпечення;

-> поточне регулювання забезпечення виробничих підрозділів підприємства.

Розраховується план матеріально-технічного забезпечення в річному, квартально­му та місячному розрізах.

У річному плані визначається потреба всіх підрозділів і служб підприємства в мате­ріальних ресурсах та визначаються обсяги їх поставок на рік, у тому числі по кварталах.

У квартальному плані визначається потреба підприємства по розгорнутій номенк­латурі, та уточнюється обсяг завдань на плановий квартал. На основі цього плану складаються специфіковані замовлення постачальникам, і визначається форма поста­вок - транзитна або складська.

Місячні плани являють собою лімітну карту відпуску матеріалів відповідному підроз­ділу підприємства.

Розробка річного плану МТЗ починається знизу, з підрозділів підприємства, і являє собою визначення потреби в матеріальних ресурсах, які необхідні для виконання вироб­ничої програми, будівельних і ремонтних робіт. Вихідними даними розробки плану є ви­робнича програма випуску продукції, план капітального будівництва, план технічного

" Матеріально-технічне забезпечення виробництва 89

розвитку, норми і нормативи витрат матеріалів. Підсумовуючи потребу по кожному із напрямків, визначають загальну потребу в матеріальних ресурсах, джерела її покрит­тя та складають баланс матеріально-технічного забезпечення по визначеній формі.

В балансі матеріальних ресурсів (табл. 7.1) зіставляються потреби в матеріальних ресурсах із джерелами й розмірами їх задоволення, та визначається кількість матер­іалів, які будуть постачатися зі сторони. Баланс складається по кожному виду ре­сурсів. В загальному вигляді матеріальний баланс являє собою наступну рівність:

Таблиця 7.1. Баланс матеріальних ресурсів на 2003 р. (приклад умовний)

План матеріально-технічного забезпечення може бути представлений у наступній іюрмі (табл. 7.2).

Таблиця 7.2. План матеріально-технічного забезпечення в__________р.

9О _______///. ПЛАНУВАННЯ РЕСУРСНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Розробка балансів МТЗ є передумовою для планування розподілу матеріальних ресурсів між виробничими одиницями, що входять до складу підприємства. Підприє­мство встановлює виробничим одиницям ліміти на матеріальні ресурси і перерозпо­діляє їх у встановленому порядку з врахуванням змін виробничої програми.

Визначення потреби в матеріально-технічних і енергетичних ресурсах проводить­ся як в натуральному, так і в вартісному виразі з метою узгодження цього розділу плану з планами по витратах, фінансовим планом (рис. 7.1).

Рис. 7.1. Зв 'язок плану матеріально-технічного забезпечення з іншими розділами плану підприємства У своїй діяльності підприємство використовує різноманітні матеріально-технічні ресурси: сировину, матеріали, паливо, енергію, комплектуючі вироби тощо. В процесі виробництва вони перетворюються на продукцію (послуги) і підлягають постійному поповненню. Постачання матеріально-технічних ресурсів має бути своєчасним відпо­відно до витрат.

Матеріально-технічні ресурси підприємство купує на ринку, де продавцями і поста­чальниками є безпосередньо підприємства-виробники або організації-посередники. Ку­півля матеріально-технічних ресурсів безпосередньо у виробників, тобто організація

І

^. Матеріально-технічне забезпечення виробництва_________________________91

постачання за прямими зв'язками, вигідніша тому, що забезпечує можливість опера­тивного врахування спеціальних вимог покупця до продукції, конкретних побажань щодо ": складу, конструкції, оформлення, планування тощо. За прямими зв'язками поставля­ються передусім ті матеріально-технічні ресурси, які потрібні постійно та у великій кількості, а також вироби за індивідуальними замовленнями й складне устаткування. Проте вся номенклатура матеріально-технічних ресурсів, потрібних у виробництві, яка :ягає іноді десятків тисяч найменувань і типорозмірів, не може поставлятися за пря­мими зв'язками. Ті ресурси, які потрібні в невеликій кількості, періодично або нерегу­лярно, економніше буває купити у посередників - оптових фірм і магазинів. Вони ком­плектують певний асортимент товарів для продажу і територіальне розміщуються неподалік від підприємств та організацій-споживачів. Нерегулярна або періодична ку­півля матеріально-технічних ресурсів, передусім із однорідними стандартизованими властивостями, може здійснюватися на товарних біржах, де концентрується інформа­ція про продаж продукції та рівень поточних цін.

Коло основних постачальників підприємства є досить стабільним, особливо за умови масового та серійного виробництва, коли існує постійна потреба у великій кількості тих самих матеріалів. Але періодично виникають нові завдання, які потребують нових матеріально-технічних ресурсів і відповідно - нових постачальників (освоєння нової продукції, заміна та вдосконалення технологічних систем, нове будівництво тощо). Проте : без цього може виявитися потреба замінити окремих постачальників, розширити їх коло. Тому важливою є проблема вибору постачальників.

Вибирати постачальників матеріально-технічних ресурсів потрібно за такими крите­ріями: відповідність виробничої потужності постачальників потребам підприємства в матеріалах, якість і ціна останніх, репутація постачальника, його територіальна віддале­ність та оперативність постачання, швидкість реакції на потреби покупця, умови роз­рахунків, можливість надання кредиту тощо. Ці характеристики постачальників ре­тельно аналізуються та вибирається той партнер, який забезпечує найкращі умови постачання за мінімальних витрат.

Між постачальником та споживачем матеріально-технічних ресурсів укладається договір, що регламентує всі умови постачання: кількість, якість, ціну товарів, термін доставки, форму розрахунків, відповідальність за порушення договору. До основних обо-в'язків постачальника входять: поставка продукції на умовах угоди. Умови постачання містять: основні обов'язки сторін, ціну продукції, що постачається, упаковку та марку­вання, умови транспортування, страхування та інше. Правильний вибір постачальника в умовах ринку справа досить складна, і помилка може дорого коштувати підприємству.

Після вивчення ринку сировини та матеріалів потрібно скласти специфікації на потрібні види матеріальних ресурсів. Специфікація повинна містити найменування і характеристику матеріалів, вимоги до них. До специфікації включають всі характери­стики і стандарти потрібного матеріалу.

Після складання специфікацій складають список можливих постачальників для кож­ного виду матеріальних ресурсів. Джерелом інформації для складання списку поста­чальників є вивчення ринку сировини і матеріалів.

Ціна матеріальних ресурсів — одна із суттєвих умов договору. Вона зазначається в угоді або у специфікації, або в окремому протоколі, який є частиною угоди.

Ціна в угоді може бути твердою (фіксованою) або змінною. В ринкових умовах постачальники матеріалів рідко погоджуються на фіксовану ціну.

92 ///. ПЛАНУВАННЯ РЕСУРСНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Якщо на момент укладання угоди важко визначити конкретну ціну, тоді сторони можуть передбачити фіксацію вхідної ціни, яка протягом виконання угоди може зміню­ватись за узгодженим сторонами методом. Така ціна має назву змінної, вона по суті с ринковою в момент виконання угоди. У цьому випадку в розділі "Особливі умови уго­ди" зазначаються точні способи визначення змінної ціни.

Змінну ціну, яка враховує інфляцію можна визначити так:

Важливе значення при плануванні матеріально-технічного забезпечення має аналіз ефективності використання матеріальних ресурсів.

Ефективність використання матеріальних ресурсів визначається з метою:

<?» об'єктивної оцінки стану споживання ресурсів у основному та допоміжному виробництві, обсягів запасів;

* контролю величини витрат на їх придбання та збереження;

»«» прийняття рішень з питань організації економії ресурсів та розробки шляхів раціонального використання.

Ефективність використання ресурсів підприємства визначається за допомогою по­казників використання матеріальних ресурсів, які можна умовно поділити на дві групи: загальні і конкретні. До загальних показників належать матеріаловіддача та матеріа­ломісткість. Ці показники визначаються у вартісних та натурально-вартісних величи­нах. Вони розраховуються в цілому по народному господарству, галузі та підприємствах.

Матеріаловіддача у вартісному виразі визначається на рівні галузі і підприємства як відношення продукції в грошовому виразі до витрачених на її виробництво матері­альних ресурсів, і показує, скільки вироблено продукції в грошовому виразі на 1 грив­ню матеріальних ресурсів. Визначається за формулою:

Матеріаломісткість показує величину витрат матеріальних ресурсів на вироб­ництво одиниці продукції (роботи). Визначають загальну і конкретну матеріаломісткість.

Загальна матеріаломісткість визначається на рівні народного господарства та галузі як витрат матеріальних ресурсів у вартісному виразі до виробленої продукції за формулою:

7. Матеріально-технічне забезпечення виробництва_________________________93

Матеріаломісткість визначає фактичний обсяг матеріальних витрат в розрахунку на виробництво одиниці продукції. Вона характеризує один із важливих елементів ефек­тивності виробництва-рівень використання матеріальних ресурсів.

До конкретних показників належать: коефіцієнт використання сировини та матері­алів, коефіцієнт розкрою, коефіцієнт вилучення, витратний коефіцієнт тощо.

Коефіцієнт використання характеризує міру використання сировини та матеріалів на виробництво продукції і визначається як відношення корисних (чистих, теоретичних) витрат сировини та матеріалів до норми їх витрат на виробництво одиниці продукції.

Витратний коефіцієнт є оберненою величиною коефіцієнту використання.

Коефіцієнт виходу (вилучення) продукції із сировини визначає, скільки одержано чистого продукту і який рівень відходів.

Ці коефіцієнти характеризують рівень технології та організації виробництва певного виду продукції.

7.2. ПЛАНУВАННЯ ПОТРЕБИ В МАТЕРІАЛЬНИХ РЕСУРСАХ

При плануванні потреби в матеріально-технічних ресурсах для основного ви­робництва використовуються різні методи розрахунку. Найбільш загальними з цих ме­тодів є метод прямого розрахунку; методи, що ґрунтуються на обліку даних про рецеп­турний склад продукції, нормативних строках зносу, формулах хімічних реакцій.

Методи визначення потреби в ресурсах - це способи встановлення кількості матері­альних ресурсів, потрібних для здійснення виробничої та іншоїдіяльності підприємства. Основні дані для визначення потреби - це погоджені з попитом пропорції підприємства щодо вироб­ництва товарів і послуг та норм витрат на їх виготовлення. При плануванні матеріально-технічного забезпечення використовують різні методи визначення потреби в матеріалах за­лежно від наявності потрібних даних, специфіки технологічних процесів виготовлення про­дукції, призначення матеріалів та інших особливостей виробництва і споживання матеріалів.

Метод прямого розрахунку дозволяє одержати науково обгрунтовані дані про величину планових витрат матеріалів. Суть його полягає в тому, що розрахунки планової потреби матеріальних ресурсів проводяться шляхом множення норми витрат на відповідний обсяг виробництва чи роботи у плановому періоді. Методом прямого розрахунку визначається потреба в сировині і матеріалах для випуску готової продукції при встановлених нормах їх витрат. Якщо один і той же вид матеріалу використовується для виготовлення кількох видів виробів, потреба в ньому (Пм) визначається за формулою:

Цей метод має багато різновидів залежно від норм, які використовуються (на де­таль, на виріб), а також від виробничої програми. Потреба в матеріалах на вироби розраховується за нормами на кожну деталь, яка є складовою виробу, і для кожного виду матеріалів окремо. На основі подетальних норм складають зведену норму по­треб матеріалів на вироби. Річну потребу в основних матеріалах визначають шля­хом множення технічно-обґрунтованих норм на виробничу програму.

Потреба в матеріалах для поповнення незавершеного виробництва планується при зростанні обсягу виробництва і збереженні попередньої тривалості виробничого циклу, введенні в експлуатацію виробництв і цехів для виготовлення нових видів виробів.

При наявності даних про кількість окремих деталей і вузлів в незавершеному вироб­ництві потреба в матеріалах на його зміну визначається за детальними нормами, а якщо таких даних підприємство не має - за укрупненими показниками норм витрат даного виду матеріальних ресурсів на 1 тис. грн. незавершеного виробництва. В цьому випадку

9Б ///. ПЛАНУВАННЯ РЕСУРСНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

використовується коефіцієнт, завдяки якому коригується обсяг незавершеного ви­робництва:

Потреба в матеріальних ресурсах у капітальному будівництві розраховується з вра­хуванням джерел надходження матеріальних ресурсів для здійснення будівельно-мон­тажних робіт (замовники, підрядні та спеціалізовані субпідрядні організації).

Потреба в матеріальних ресурсах для дослідно-конструкторських та науково-дослід-ницьких робіт визначається на основі заявок конструкторських та технологічних відділів.

Для ремонтно-експлуатаційних потреб в основному використовуються допоміжні матеріали, паливо, електроенергія. Для їх розрахунку вибирається облікова одиниця, що в найбільшій мірі відображає витрати даного матеріалу: верстато- (машино-годи­на (для витрат змащувальних матеріалів), людино-зміна (для витрат спецодягу, спец-взуття), одиниця реалізованої продукції (для витрат тари та пакувальних матеріалів), обсяг роботи внутрішньовиробничого транспорту (для витрат палива і змащувальних матеріалів, ремонтних матеріалів).

Потребу в змащувальних матеріалах на плановий період визначають із врахуван­ням специфіки їх споживання:

Для діючого виробництва потребу в інструменті розраховують так: визначають його витрати для виконання певного обсягу виробництва, а також зміну величини обігового фонду протягом планового періоду. Потрібна кількість інструменту на плановий період

7. Матеріально-технічне забезпечення виробництва 3~7

розраховується за формулою:

Витрати оснащення визначають різними методами залежно від типу виробниц­тва та особливостей експлуатації. В основу розрахунків мають бути покладені питомі норми витрат технологічного оснащення на кожну операцію або середні норми на оди­ницю випущеної продукції (чи верстато-годину роботи устаткування).

У масовому та багатосерійному виробництві норму витрат інструменту визначають, виходячи з обсягу робіт на 1000 (або 100) верстато-годин роботи певної групи верстатів.

Знаючи норму витрат певного інструменту, можна визначити витрати його на про­граму оброблюваних деталей.

Потреба в матеріалах для виготовлення Інструменту розраховується залежно від кількості інструменту, яка повинна бути виготовлена за плановий період, і норм витрат матеріалів на виготовлення кожного типу інструменту.

Потреба в матеріалах на ремонт обладнання (Прем) залежить від типу і кількості обладнання, що підлягає ремонту, і виду ремонтних робіт.

На підприємствах машинобудування за основу розрахунку беруть норми витрат матеріалів на одну ремонтну одиницю і обсяг ремонтних робіт, виражений в одиницях ремонтної складності:

Потреба в матеріалах на ремонт будівель (П^уд )на плановий період в нату­ральних одиницях визначається виходячи із питомої ваги матеріальних витрат в за­гальній вартості ремонтних робіт і структури витрат:

Відмінні особливості визначення потреби в обладнанні витікають із різної участі у виробничому процесі обладнання порівняно з матеріалами.

Обладнання переносить свою вартість на готовий виріб частково, практично не змінюючи своїх фізико-хімічних властивостей, а матеріали після їх споживання втра­чають свою споживчу вартість, переходячи в новостворений продукт, і повністю пере­носять на нього свою вартість.

Вибір методів планування потреби залежить від призначення обладнання. Основ­ними напрямками використання обладнання є:

/ укомплектування виробничих об'єктів, що будуються;

/ заміна фізично та морально застарілого обладнання;

</ поповнення парку діючих машин на підприємстві.

Визначення потреби в новому обладнанні для заміни зношеного і морально застарілого базується на розрахунку економічної ефективності та доцільності впро­вадження нового обладнання замість його модернізації і капітального ремонту. Рішення про таку заміну приймається керівництвом підприємства на основі ви­сновку компетентної комісії спеціалістів. При цьому враховується можливість при­дбання нового обладнання на заміну списаного, залежно від фінансового стану підприємства.

Потреба в додатковому обладнанні для збільшення виробничої потуж­ності підприємства визначається на основі розрахунку необхідної кількості об­ладнання для виконання виробничих планів. Якщо розрахована потреба в облад­нанні більше його наявності, то підприємство повинно придбати недостатню його кількість, звідси величина потреби в придбанні визначається як різниця між потре­бою та наявністю обладнання на підприємстві. Однак, при цьому необхідно врахо­вувати можливість раціонального використання наявних машин, передачі облад­нання з "широких" дільниць тощо.

Потреба в запасних частинах для забезпечення роботи обладнання встанов­люється на основі прогресивних норм їх витрат і кількості працюючих машин.

В залежності від конкретних особливостей роботи машин, норми витрат можуть встановлюватись в середньому на 100 машин або на основі даних про строки зносу кожної деталі машини.

Потреба в паливі частіше всього визначається шляхом множення обсягу роботи в плановому періоді на норму його витрат, при цьому норми витрат різних видів палива встановлюються в одиницях умовного палива.

7. Матеріально-технічне забезпечення виробництва__________________________99

Для визначення кількості палива в натуральному виразі розраховану цим методом потребу ділять на тепловий еквівалент (відношення калорійності даного палива і кало­рійності умовного палива).

Потрібна кількість палива на технологічні та енергетичні цілі визначається прямим розрахунком на підставі норм витрат умовного палива, які встановлені на одиницю продукції або робіт за формулою:

Потреба в енергії (парі) для опалення будівель залежить від об'єму і теплової характеристики будівлі, температури всередині приміщення і зовні, тривалості опалю­вального періоду і різниці між тепловмістом пари і конденсату.

Потреба в енергії на технологічні цілі визначається виходячи з норм її витрат на одиницю продукції та планового обсягу її виробництва в натуральному або грошо­вому виразі.

Кількість електричної енергії для технологічних цілей розраховується двома шляхами:

а) на планову програму;

б) за потужністю встановленого устаткування.

Перший метод значно точніший. Він застосовується при масовому та багато­серійному виробництві; в цьому разі кількість необхідної електроенергії (ПЕтех) ви­значають так:

7.3. ЗАПАСИ І РЕГУЛЮВАННЯ ЇХ РОЗМІРІВ

Складовою частиною річної потреби підприємства в матеріальних ресурсах є їх потреба на утворення виробничих запасів сировини і матеріалів. Створення необхід­них запасів повинно забезпечувати безперервну роботу підприємства і прискорення оборотності оборотних засобів.

Запаси - це матеріальні активи, які:

/ утримуються для подальшого продажу;

/ перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;

/ утримуються для споживання під час виробництва продукції.

У господарській діяльності запаси поділяють на:

-» сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матері­альні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання по­слуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб;

-* незавершене виробництво у вигляді незакінчених обробкою і складанням де­талей, вузлів, виробів та незакінчених технологічних процесів. Незавершене вироб­ництво на підприємствах, що виконують роботи та надають послуги, складається з витрат на виконання незакінчених робіт (послуг), щодо яких підприємством ще не визнано доходу;

-> готову продукцію, що виготовлена на підприємстві, призначена для продажу І відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом;

7. Матеріально-технічне забезпечення виробництва________________________1 Р1

-* товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утриму­ються підприємством із метою подальшого продажу;

-> малоцінні та швидкозношувані предмети, що використовуються не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року;

Склад запасів визначається їх найменуваннями або однорідними групами І видами).

Запаси створюються з метою сприяння:

1. Обслуговуванню споживачів (наявність запасів - важливий чинник утримуван­ня споживачів, пов'язаний із можливістю постачання продукції у будь-який час).

2. Гнучкості виробництва (здатність швидко переходити на виробництво іншої про­дукції завдяки запасам, можливість задовольнити попит на продукцію, яка в даний час не виробляється).

3. Визначеності виробництва (чим більш невизначена ситуація на ринку, тим більша необхідність страхування створенням резервних запасів).

4. Згладжуванню виробництва (здатність задовольняти попит у періоди максималь­ного збуту без збільшення обсягу виробництва).

5. Отриманню прибутку шляхом цінової спекуляції (в період інфляції можна отри­мати прибуток купівлею запасів за нижчою ціною і продажем їх у майбутньому).

Створення та зберігання запасів потребують значних витрат, і щорічна їх сума пе­ревищує чверть вартості самих запасів. Тому важливо керувати запасами, щоб зазна­чені витрати були мінімальними, і щоб забезпечувався той рівень обслуговування та задоволення запитів, який сприяє економічному розвитку підприємства.

Виробничі запаси - це продукція виробничо-технічного призначення, яка є на підприємствах, що вже вступила в сферу виробництва, але ще не використо­вується безпосередньо у виробничому процесі. Отже, це предмети праці, що на­дійшли до споживача різного рівня, але ще не використовувалися і не піддавалися переробці.

Виробничі запаси розраховують в натуральних, умовно-натуральних і вартісних вимірниках.

Виробничі запаси входять у число факторів, що гарантують безпеку матеріаль­но-технічного постачання, його гнучку роботу і виступають як "страховка" вироб­ництва.

Розмір виробничого запасу залежить:

>- від величини потреби в різних видах сировини і матеріалів;

>• від періодичності виготовлення продукції підприємствами-постачальниками;

>- від періодичності запуску сировини і матеріалів у виробництво;

>- від сезонності постачання матеріалів;

>- від співвідношення транзитної і складської форм постачання;

>• від розміру транзитних постачань.

На підприємствах існує кілька видів запасів: транспортний, підготовчий, технологі­чний, поточний (складський), резервний (страховий).

Поточний (складський) запас призначений для безперервного забезпечення ви­робництва в період між двома поставками матеріалів. Він є величиною змінною: до­сягає максимуму в момент надходження партії матеріалів, поступово зменшується внаслідок їх використання і стає мінімальним безпосередньо перед черговим по­стачанням (рис.7.2).

Рис 7.2. Схема запасів матеріалів на підприємстві

Середній інтервал між поставками визначається шляхом ділення кількості днів у місяці (ЗО) на число визначених договором постачань.

Наприклад, якщо умовами договорів між постачальниками і підприємством перед­бачено надходження матеріалів 3 рази на місяць, то їх поточний запас має дорівнюва­ти 10 дням (30/10).

Норма виробничих запасів у частині поточного запасу визначається, як правило, у розмірі 50% середнього інтервалу між поставками ресурсів від постачальників (дата чергового отримання матеріалів, останній день інтервалу збігається з мінімальним (нормативним) їх запасом).

Максимальний поточний запас (Пттах ) дорівнює партії поставки матеріалів, яка залежить від інтервалу між двома постачаннями та середньодобовими витратами матеріалів, тобто

Різновидом поточного є сезонний запас, який утворюється за умови сезонного ви­користання, сезонної заготівлі або сезонного транспортування матеріалів.

Сезонний запас створюється, як правило, на зимовий період або у випадках, якщо поставки залежать від сезону року.

Підготовчий запас необхідний на час підготовки доставлених на підприємство матеріалів для виробничого споживання. Він створюється тоді, коли перед викорис­танням матеріали потребують спеціальної підготовки (сушіння, розробки, правки тощо), і визначається за формулою:

Технологічний запас — час на підготовчі операції із виробничими запасами до мож­ливого їх використання в технологічному процесі.

7. Матеріально-технічне забезпечення виробництва 10З

Страховий запас гарантує безперервність виробництва у випадках відхилень від прийнятих інтервалів постачань. Він потрібний на випадок можливої затримки надход­ження чергової партії матеріалів. Його обчислюють за формулою:

Страховий запас визначається в межах до 50 % поточного запасу.

Знаходження матеріалів у дорозі - транспортний запас - визначається як різни­ця між часом перебігу вантажу від постачальників до споживачів і часом обороту платіжних документів.

Таким чином, загальний запас матеріалів становить:

-> Приклад розрахунку нормативу оборотних коштів (нормативного залишку) у виробничих запасах, що відносять до оборотних фондів (дані умовні):

1. Квартальна потреба в матеріалах - 9000 т.

2. Середньодобові витрати матеріалів - 100 т.

3. Ціна однієї тонни матеріалу - 1500 грн.

4. Вартість добової витрати матеріалів (п.З х п.2) - 150000 грн.

5. Норма запасу в днях: а)транспортного - 1;

б) поточного - 20;

в) страхового (резервного) - 8;

г) технологічного - 2;

д) підготовчого - 1;

е) усього - 32

6. Норматив оборотних коштів у виробничих запасах (п. 4 х п. 5 е) - 4800000 грн. Визначений норматив залишку запасів періодично коригується підприємством з ура­хуванням змін обсягів виробничої програми та її асортименту, швидкості обертання

104 ___________ ///. ПЛАНУВАННЯ РЕСУРСНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

запасів, впливу інфляційних процесів на їх ціни. Для коригування розміру нормативу можна застосовувати спрощену методику розрахунку.

^ Приклад.. Норматив залишку виробничих запасів на підприємстві становив 150 тис. грн. У поточному періоді зростання виробничої програми передбачене в розмірі 10 %, прискорення обертання виробничих запасів на 1 %; за рахунок зміни асортимен­ту господарської діяльності норматив залишку виробничих запасів збільшиться на 2 %, а зростання цін складатиме 20 %. Виходячи з наведених даних, норматив залишку виробничих запасів становитиме:

1. Зростання виробничої програми збільшить норматив залишку виробничих за­пасів до 165тис.грн. (150x110/100).

2. Зміна асортименту об' єктів підприємницької діяльності збільшить норматив до 168,3 тис. грн. (165x102/100).

3. Зростання цін на виробничі запаси збільшить їх норматив до 201,96 тис. грн. (168,9x120/100).

4. У зв'язку з прискоренням обертання виробничих запасів на 1 % норматив запа­су їх зменшиться до 199,94 тис. грн. (201,96x99/100).

Отримана загальна сума нормативу залишків виробничих запасів використовуєть­ся для оцінки їх фактичної наявності на підприємстві (надлишок, заниження) та при­йняття рішень щодо ліквідації наднормативних запасів або поновлення до оптималь­них залишків.

Для розв'язання задач по підтримуванню оптимальних запасів матеріалів на скла­дах підприємства використовуються методи теорії управління запасами.

Управління запасами - це встановлення моментів подачі замовлень на закупку чи виробництво товарів для поповнення запасів, і прийняття рішень про кількість замовлень чи їх обсяг. Воно включає розробку норм запасів, їхнє планування, облік, аналіз, контроль за фактичним станом та оперативне регулювання. Центральне місце в системі управління запасами відводиться нормуванню. Нормування направлене на прискорення оборот­ності коштів, вкладених у запаси. Але не менш важливим є те, що запаси повинні за­безпечити ритмічність виробництва та своєчасне постачання продукції до споживача.

Основними об'єктивними факторами, що впливають на нормативи виробничих за­пасів, є величина транзитних норм відправлення та питома вага складської форми забезпечення, які в свою чергу залежать від рівня розвитку складського господар­ства. Оптимальний рівень запасів для підприємств по постачанню, яке гарантує надій­ність споживачів, оцінюється в розмірі біля 90 днів обігу.

Основна мета управління виробничими запасами полягає в такій організації по­ставок продукції виробничо-технічного призначення, за якої, з одного боку, відбуваєть­ся економія коштів на організацію поставок, утримання запасів, зменшуються втрати від мобілізації оборотних коштів, від можливого псування ресурсів при їх тривалому зберіганні, а з іншого боку - зменшуються втрати, які можуть виникнути внаслідок дефіциту необхідної продукції.

Вибір найбільш оптимальної стратегії для управління матеріально-технічними за­пасами залежить від попиту на ту чи іншу статтю запасів. Попит на матеріали може бути залежним чи незалежним. Коли попит безпосередньо пов'язаний з випуском про­дукції, він називається залежним. Оскільки плани виробництва розробляють завчасно, то залежний попит можна прогнозувати з великою ймовірністю. Якщо попит не пов'я­заний із планами випуску продукції, то він називається незалежним.

7. Матеріально-технічне забезпечення виробництва 1 О5

Якщо на матеріально-технічні ресурси є залежний попит, то їх обсяг та інтервал поставок можна визначити, виходячи із інтенсивності споживання того чи іншого ре­сурсу в одиницю часу, а також із мінімуму загальних витрат.

Рух складських запасів матеріалів планують за схемою "максимум-мінімум". Ви­трати матеріалів із запасу визначаються попитом або швидкістю їх використання, тобто не піддаються регулюванню запасів зі сторони управлінців. Тому вони повинні зо­середжувати всю увагу на забезпеченні раціонального режиму поповнення та викорис­танні матеріальних ресурсів.

Величина виробничого запасу обґрунтовується його нормою, що являє собою се­редній, на час планового періоду, запас матеріалу в днях його середньодобового спо­живання, який буде на кінець планового періоду як перехідний.

Регулювання запасів може здійснюватися за системами "максимум-мінімум", "стандартних партій", "стандартних інтервалів" тощо.

Найбільш відома система - "максимум-мінімум", згідно з якою запаси поповнюють­ся до рівня не нижчого за їхню мінімальну величину, а після надходження чергової партії не бувають більшими за встановлену максимальну кількість. Для забезпечення цих умов замовлення на чергову поставку матеріалів видається за такої величини поточно­го запасу, якої вистачить для роботи, поки замовлений матеріал надійде. Ця величина запасу називається точкою замовлення (Т33) та обчислюється за формулою:

Інші системи регулювання запасів, як це видно з їх назв, жорстко регламентують величини партій поставок або інтервал між ними.

Величина запасів матеріалів істотно впливає на ефективність роботи підпри­ємства, і вплив цей неоднозначний. З одного боку, збільшення запасів внаслідок постачання великими партіями потребує більше оборотних коштів, додаткових ви­трат на зберігання матеріалів, компенсацію можливого псування та витрат. Ці втра­ти й витрати можна вважати пропорційними величині запасу, тобто партії поставки. З іншого боку, постачання великими партіями зменшує кількість поставок і, відпо-

відно, транспортно-заготівельні витрати, бо останні відносно мало залежать від величини партії поставки, а в більшій мірі обумовлені кількістю цих партій (витрати на оформлення, пере­силання документів, роз'їзди агентів, транспортування тощо). Зменшення величини партії по­ставок спричиняє зворотний ефект: втрати й витрати, по­в'язані зі зберіганням запасів, зменшуються, а транспортно-заготівельні витрати зростають (рис.7.3).

Рис. 7.3. Графік залежності річних витрат

на придбання і зберігання матеріалів

від величини партії поставки

Контроль за величиною нормативного рівня запасу матеріальних ресурсів здійснюється за системою "максимум-мінімум"; за допомогою картотеки оператив­ного контролю забезпеченості виробництва, ЕОМ. На підставі результатів контролю приймаються необхідні заходи з регулювання рівня запасів. На рис. 7.4 зображено графік змін виробничих запасів при постійних інтервалах, обсягах поставок і середньо­добового споживання.

Рис 7.4. Графік зміни виробничих запасів при постійних Інтервалах, обсягах поставок

і середньодобового споживання

Розглянута вище методика нормування виробничих запасів передбачає встанов­лення нормативу таких запасів стосовно умов, які склалися в передплановий період. Головне їхнє призначення - забезпечити безперервність виробництва та виконання виробничих програм.

7. Матеріально-технічне забезпечення виробництва_________________________107

Джерелами задоволення потреб підприємства в матеріальних ресурсах є: очі­кувані залишки матеріальних ресурсів на початок планового періоду, мобілізація внутрішніх ресурсів, поставки ресурсів за прямими господарськими зв'язками та закупки в торговельній мережі.

Надзвичайно важливе джерело забезпечення підприємства матеріалами -мобілізація внутрішніх ресурсів, яка здійснюється за наступними напрямками: економія матеріалів за рахунок впровадження організаційно-технічних заходів, прогресивних технологій, використання вторинних ресурсів, наднормативних за­лишків тощо.

Забезпечення безперебійної і ритмічної роботи підприємства вимагає створен­ня нормативної величини незавершеного виробництва, що обумовлена необхідні­стю наявності визначеної кількості напівфабрикатів на кожному робочому місці, в процесі їх переміщення, на випадок аварій та інших непередбачуваних обставин.

Підтримання незавершеного виробництва на рівні нормальної величини дося­гається завдяки обліку в обсязі випуску продукції цехів підприємства, його зміни на початок і кінець періоду, що планується. Величина незавершеного виробництва на початок запланованого періоду розраховується на основі даних про його на­явність на кінець звітного періоду. Визначення нормативної величини незаверше­ного виробництва на кінець періоду, що планується, вимагає проведення більш ре­тельних розрахунків, тому що вона залежить від багатьох факторів. Нормативна величина незавершеного виробництва розраховується в натуральному і вартісно­му виразі з врахуванням типу виробництва і методів його організації.

У масовому виробництві на величину незавершеного виробництва здійснюють вплив наступні фактори: число робочих місць, кількість виробів, що одночасно зна­ходяться на одному робочому місці, спосіб передачі деталей (вузлів) з однієї дільниці на іншу, план виробництва та собівартість одиниці продукції.

У серійному виробництві нормативна величина незавершеного виробництва за­лежить від середньоденного випуску певної продукції, тривалості виробничого цик­лу, коефіцієнту готовності виробу і його собівартості.

В одиничному виробництві величина незавершеного виробництва залежить від коефіцієнта готовності виробу і його собівартості.

Для оцінки незавершеного виробництва в гуртових цінах використовують коефіцієнт перерахунку, який розраховується відношенням обсягу продукції, що випускається в гуртових цінах, до її собівартості.

Величину очікуваних залишків на початок планового періоду (Зоч, грн) визнача­ють за формулою:

Інформація про фактичні залишки матеріальних ресурсів на складах І в цехах підприє­мства знаходиться в матеріальних картках, оборотних відомостях та інших аналітич­них документах. Ці дані беруться станом на перше число місяця.

1О8____________ ///. ПЛАНУВАННЯ РЕСУРСНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

7.4. ОСОБЛИВОСТІ ВИЗНАЧЕННЯ ПОТРЕБИ ЦЕХІВ У МАТЕРІАЛЬНИХ РЕСУРСАХ В РІЗНИХ ТИПАХ ВИРОБНИЦТВА

Організацію забезпечення цехів матеріальними ресурсами можна проводити в де­кілька етапів:

1) визначення потреби кожного цеху у матеріальних ресурсах;

2) встановлення нормативу цехових запасів;

3) визначення очікуваних залишків матеріальних ресурсів у цехах на початок пла­нового періоду;

4) встановлення лімітів відпуску матеріальних ресурсів;

5) встановлення способу забезпечення цехів матеріальними ресурсами (пасив­ного чи активного), розробка схем та графіків забезпечення матеріалами цехів підприємства.

Потреба цехів у матеріалах, залежно від типу виробництва й особливості діяль­ності підприємства, визначається за певними нормами їх (матеріалів) витрат та об­сягом виробничої програми.

При масовому та багатосерійному виробництві потреба в матеріалах складається у подетальному розрізі та обчислюється множенням виробничої програми деталей на подетальні норми витрат.

В умовах одиничного та дрібносерійного виробництва потреби в матеріалах визна­чають (у плані замовлення), виходячи з кількості виробів у замовленні та норм витрат матеріалів на виріб.

Залежно від типу виробництва застосовуються різні системи лімітування та за­безпечення цехів матеріалами. На підприємствах одиничного і дрібносерійного ви­робництва поширено децентралізовану (пасивну) систему постачання цехів. Склад видає матеріали на підставі разових вимог цехів, які самостійно їх отримують і транспортують. За умов масового та багатосерійного виробництва зі стабільною номенклатурою продукції й ритмічним споживанням матеріалів застосовується централізована (активна) система забезпечення робочих місць. Склад до­ставляє матеріали в цех безпосередньо на робочі місця в потрібній кількості й у належний час згідно з календарним графіком у межах встановленого ліміту. Цен­тралізована система дає змогу ефективніше використовувати складські приміщення, транспортні засоби, успішніше механізувати та автоматизувати транспортно-складські операції.

При централізованому постачанні матеріалів у цехи й на робочі місця використо­вують інтегровану систему виробництва й постачання "точно в час" (японсь­кий варіант "канбан"), коли всі процеси та їхнє забезпечення здійснюються згідно чіткого календарного графіку. В єдиний графік роботи включаються також і поста­чальники, які забезпечують виробничий процес часто прямо "з коліс", зводячи запаси матеріалів масового споживання до мінімуму [26].

Активний спосіб забезпечення має такі переваги порівняно із пасивним:

1) поліпшується використання транспортних засобів у результаті скорочення їх простоїв під час навантаження та розвантаження, зменшуються витрати на внутрішні перевезення, в тому числі за рахунок повнішого використання вантажо­підйомності транспорту; сприяє ліквідації зайвих запасів у цехах та скороченню документообігу;

7. Матеріально-технічне забезпечення виробництва________________________1 О9

2) дає змогу поліпшити організацію виробництва, звільняючи робітників виробничо­го персоналу цехів та дільниць від оформлення документів на одержання матеріаль­них ресурсів;

3) сприяє впровадженню прогресивної транзитної системи забезпечення, за якої матеріальні ресурси, що надходять, не розвантажують на центральних складах забез­печення, а везуть просто на місце їх безпосереднього споживання - до цеху та на дільниці, при цьому значно зменшується обсяг робіт із завантаження, поліпшується обіг матеріальних ресурсів.

?=5) ПИТАННЯ ДЛЯ ЗАКРІПЛЕННЯ МАТЕРІАЛУ

£ І САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

1. Що таке план МТЗ підприємства, які його завдання та порядок розробки?

2. Яким чином відбувається матеріально-технічне забезпечення в ринкових умовах?

3. Які існують джерела МТЗ в ринкових умовах?

4. Які існують методи розрахунку потреби в матеріально-технічних ресурсах?

5. Що являє собою баланс матеріально-технічного забезпечення? Який поря­док його розробки?

6. Які Ви знаєте види запасів? Що є причиною їх створення?

7. Які існують системи регулювання запасів?

8. Для чого цехам встановлюють ліміт використання матеріалів?

9. Які критерії вибору постачальника ресурсів?

10. Які показники ефективності використання матеріальних ресурсів Ви знаєте?

'

1 1О ______________///. ПЛАНУВАННЯ РЕСУРСНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ