5. Плата за придбання землі у власність, земельний податок, орендна плата за землю

Відповідно до Закону «Про плату за землю» від 19 ве­ресня 1996 року плата за землю запроваджується з метою формування джерела коштів для фінансування заходів щодо раціонального використання та охорони земель, підвищен­ня родючості фунтів, відшкодування витрат власників землі і землекористувачів, пов'язаних з господарюванням на зем­лях гіршої якості, ведення земельного кадастру, здійснення землеустрою та моніторингу земель, проведення земельної реформи та розвитку інфраструктури населених пунктів. Плата за землю стягується в вигляді земельного податку або оренд­ної плати, що визначається в залежності від грошової оцін­ки земель.

Суб'єктом плати за землю (платником) є власник землі і землекористувач, у тому числі орендарі, тобто громадяни і юридичні особи незалежно від форм власності, включаючи міжнародні організації, сумісні підприємства з участю іно­земних фізичних і юридичних осіб, а також іноземні грома­дяни та особи без громадянства, яким надана земельна ділянка у власність або користування на території України.

Об'єктом плати за землю є земельна ділянка, яка перебу­ває у власності або користуванні, в тому числі на умовах оренди.

Власники землі та землекористувачі щорічно сплачують плату за землю у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначаються залежно від якості та місцеполо­ження земельної ділянки, виходячи з кадастрової оцінки зе­мель.

Розмір земельного податку не залежить від результатів гос­подарської діяльності власників землі та землекористувачів і встановлюються в вигляді стабільних платежів за одиницю площі земельної ділянки в розрахунку за один рік. Ставки податку визначаються окремо для категорій земель основно­го цільового призначення, для окремих видів і підвидів угідь. Ставка податку на землю може змінюватись в випадку зміни оцінки землі, а також в інших випадках, але в будь-якому разі вона не залежить від землекористувача.

Орендар сплачує за землю орендну плату, розмір якої вста­новлюється за угодою сторін у договорі оренди.

Порядок оподаткування і середні ставки земельного по­датку та граничні розміри орендної плати за землю встанов­люються Верховною Радою України.

Власники землі і землекористувачі сплачують земельний податок з дня виникнення права власності або права корис­тування земельною ділянкою. В разі припинення права влас­ності або права користування земельною ділянкою податок сплачується за фактичний період перебування земельної ділянки у власності або у користуванні в поточному році.

Не справляється плата за радіоактивно й хімічно забруднені сільськогосподарські угіддя, на які запроваджено обмежен­ня щодо ведення сільського господарства, а також за землі, що перебувають у тимчасовій консервації або у стадії сільсько­господарського освоєння.

Новостворювані селянські (фермерські) господарства звільняються від плати за землю протягом трьох років з часу передачі їх у власність або надання в користування земельної ділянки.

Верховна Рада Республіки Крим, обласні, Київська і Сева­стопольська міські Ради народних депутатів можуть установ­лювати пільги щодо плати за землю: часткове звільнення на певний строк, відстрочення сплати, зниження ставки земель­ного податку.

Платежі за землю надходять до бюджетів сільських, селищ­них, міських Рад народних депутатів, на території яких зна­ходяться земельні ділянки.