2. Метод земельного права

При поділі права на галузі визначальним є предмет права. Разом з тим, іноді недостатньо предмета правового регулю­вання, щоб розмежувати всю сукупність норм на галузі. Для цього застосовують другий критерій розмежування — метод правового регулювання.

Під методом слід розуміти засіб, спеціальний правовий про­цес, за допомогою якого право впливає на суспільні відносини, встановлюються права і обов'язки, характер взаємовідносин суб 'єктів, правові засоби впливу у разі порушення наданих прав і обов 'язків.

Залежно від змісту земельних відносин їх правове регу­лювання здійснюється на основі імперативного організа­ційного впливу шляхом обов'язкових приписів і заборон, або диспозитивного впливу шляхом визначення лише меж поведінки учасників відносин і надання їм можливості вільно і самостійно регулювати свої взаємовідносини в рам­ках встановлених меж. У випадках, коли норми права учасниками земельних відно­син добровільно не виконуються або порушуються встанов­лені ними права і обов'язки, застосовується державний при­мус до виконання норм шляхом притягнення винних до пра­вової відповідальності і приведення цих відносин у відповідність з правовими вимогами. Заходи державного при­мусу можуть бути застосовані однією із сторін, якщо вона наділена за законом правом самостійно застосовувати їх до другої сторони. У разі, якщо ні одна зі сторін не на­ділена правом застосування засобів примусу до другої сторо­ни, державний примус застосовується судом, арбітражним судом або спеціально уповноваженим на це державним орга­ном.

Регулювання земельних відносин, коли одна сторона зе­мельних відносин є носієм влади, а друга зобов'язана вико­нувати її приписи, здійснюється на основі застосування імпе­ративного способу регулювання. Так, в галузі використання і охорони земель досить велика кількість відносин побудована за схемою: уповноважений — орган державної влади, зобо­в'язаний — власник або користувач земельної ділянки. У цій галузі, як правило, застосовують імперативний метод, тобто метод влади і підкорення. Наприклад, при здійсненні дер­жавного контролю за використанням і охороною земель упов­новажені на це посадові особи мають право (а власник і ко­ристувачі земельних ділянок відповідно зобов'язані сприяти здійсненню цих прав) безперешкодно, при пред'явленні службового посвідчення відвідувати підприємства, устано­ви, організації, в тому числі військові й оборонні об'єкти, незалежно від форм власності і відомчої належності для пе­ревірки додержання вимог земельного законодавства щодо використання та охорони земель; давати власникам землі й землекористувачам обов'язкові для виконання вказівки з питань використання та охорони земель та ін.

Імперативний метод регулювання земельних відносин за­стосовується також при веденні державного земельного ка­дастру; земельного моніторингу; визначення порядку прове­дення земельних аукціонів і конкурсів та в усіх інших випадках, коли регулюютсья відносини в галузі державного управління земельним фондом.

Дещо інший характер відносин виникає в галузі регулювання взаємовідносин власників земельних ділянок між собою з приводу використання землі. Всі власники землі є рівними між собою. Вони мають рівні і необхідні права для забезпечення раціональною використання землі. У цій галузі земельних відносин домінує диспозитивний метол регулюван­ня. Його суть полягає в тому, що власник має право розпо­ряджатися своєю земельною ділянкою: продати її, здати в оренду і т.ін. Власники землі мають можливість у визначених межах самостійно регулювати взаємовідносини між собою. Імперативний і диспозитивний методи відносяться до гру­пи загальних методів. В юридичній літературі окрім загальних називають ше галузеві метоли регулювання.

Земельне право, як самостійна галузь правової системи має властивий йому метод земельних відносин. Метод зе­мельного права являє собою відповідні характеру земельних відносим способи й прийоми впливу на учасників цих відно­син. Його складають встановлені земельно-правовими нор­мами права й обов'язки учасників зсмельно-правових відно­син і застосування до них засобів державного примусу при недотриманні ними правових норм.