8. Економічні концепції ісламу.

При всій удаваній широті охоплення питань господарської діяльності, яких стосувалися середньовічні автори, класична ісламська соціально-економічна доктрина фактично містила розробку трьох ключових питань ¹

1. Вчення про власність, засноване на положенні про те, що «абсолютним власником» всіх земних благ є лише Аллах. А окрема людина не може повністю розпоряджатися на свій розсуд тим, що мусульманське право визначає як його власність. Вже в ранньому ісламі існують серйозні розбіжності щодо трактуванняпоняття власності. Розпливчастість положень цього вчення дозволила в новітній час висловлювати протилежні точки зору щодо права власності на засоби виробництва.

2. Вчення про джерела придбання багатства (земних благ), головним серед яких називається праця: будь-яке багатство є дозволеним з точки зору ісламу тільки в тому випадку, якщо воно придбане власною працею. Причому кожен мусульманин повинен брати участь у діяльності, спрямованої на підвищення добробут всієї громади (держави).

3. Вчення про використання багатства. Матеріальні блага, що є власністю громади або одного мусульманина, повинні бути використані «найкращим чином», тобто з максимальною користю для індивідуума і суспільства. У рамках цього ж навчання існує і положення про необхідність справедливого розподілу матеріальних благ.

Основні принципи ісламської соціально-економічної доктрини зводяться до наступного ¹ :

• регламентація відповідно до норм ісламу економічної діяльності (наприклад, шаріатський заборону на риба - виплату та отримання відсотків);

• визнання в якості основ економіки двох видів власності - приватної і суспільної (на які поширюється ряд обмежень);

• принцип забезпечення соціальної справедливості, що реалізується, зокрема, за допомогою закяту ² ;

• забезпечення справедливого розподілу в суспільстві

• визнання права держави втручатися в економічну діяльність;

• рівний розподіл ризику між партнерами з економічної діяльності за допомогою системи договорів (акд).

9. Економічні доктрини європейського канонізму

Особливістю економічної думки раннього і пізнього канонізму було те, що в період зародження середньовіччя засуджувалось лихварство, торговельний прибуток, які розглядались як результат нечесного обміну і присвоєння чужої праці. Раннє середньовіччя характеризувалось регресом духовної культури, зростанням натуралізації економіки, послабленням зв'язків між державами, занепадом ремесла, провідною ідеологією стає християнство. Джерелом вивчення економічної думки раннього середньовіччя є документи Франкського королівства, яке утворилось на території Європи у V-IX ст. (Бельгія, Нідерланди, Франція, Німеччина, Швейцарія, Італія): "Салічна правда" - збірник законів салічних (Північних) франків (V-VI ст.); "Капітулярій про вілли" Карла Великого (початок IX ст.). У "Салічній правді" визначалось рівне право сільських общин на землю, рівність всіх вільних франків перед законом, розмежування рухомого і нерухомого майна. "Капітулярій про вілли" дає уявлення про економічну політику феодальної держави (господарство мало натуральний характер), визнається монопольне право феодалів на земельну власність, визначається обов'язкова сплата оброку в натуральній формі власнику землі.