- •1 Предмет і завдання курсу "Історія економічних учень".
- •2. Структура курсу.
- •4. Економічна думка стародавнього світу
- •5.Економічна думка античного світу. Стародавня Греція - Ксенофонт, Платон, Аристотель.
- •6.Стародавній Рим - Катон, Гракхи, Варрон, Колумелла.
- •7. Економічна думка середньовіччя.
- •8. Економічні концепції ісламу.
- •9. Економічні доктрини європейського канонізму
- •10. Меркантилізм: його суть, основні риси та еволюція.
- •12. Історичні умови виникнення і загальна характеристика класичної політичної економії.
- •17. Економічні погляди а.Тюрго.
- •18. Економічне вчення а.Сміта.
- •19. Економічне вчення Давида Рікардо
- •20. Економічне вчення Жан Батіста Сея.
- •20. Вчення ж.Б.Сея.
- •21. Теорія трьох факторів виробництва.
- •22. “Закон ринків”.
- •23. Теорія народонаселення і вчення т. Мальтуса
- •25. Економічні погляди Сісмонді.
- •26. Історична школа.
22. “Закон ринків”.
Закон ринку Сея — економічний принцип, що приписується французькому економісту та підприємцю Жану Батисту Сею (1767—1832), та який стверджує, що пропозиція (або виробництво) породжує попит на продукти виробництва.
Важливим наслідком закону Сея є висновок, що рецесії не виникають через невідповідність попиту або недостатність грошей. Відповідно до нього, виробництво надає виробникам необхідні ресурси щоб споживати те, що вироблено, а відтак, споживання зростатиме коли зростатиме виробництво. З цієї причини, добробут має підвищуватись стимуляцією виробництва, а не споживання. Іншим наслідком закону Сея є те, що збільшення кількості грошей лише породжує інфляцію, адже більший обсяг грошової маси на той самий обсяг продукції не збільшує споживання.
23. Теорія народонаселення і вчення т. Мальтуса
Томас Роберт Мальтус (1766-1834). Основні праці: «Дослід-ня про закони
народонаселення у зв'язку з майбутнім удосконаленням суспільства»(1798),
“Поняття політичної економії”(1827).
Основне місце в теорії М. займає– теорія народонаселення, теорія рент та
ін. М. Спробував відкрити вічний закон народонаселення. Базуючись на
концепції спадної концепції грунту, згідно з якою засоби існув-ня людей
не можуть зростати швидше, ніж в арифм-й прогресії. Він стверджував, що
аналогічно до приросту рослин та тварин, насел-я здатне безмежно
розмножув. в геометр-й прогресії. У невідповідності темпів існув-ня
населення і темпів засобів існування бачив краще і який діє постійно,
неминуче, прерікаючи надлишок насел-я на нестатки, голод і смерть.
24. Вчення К.Маркса.
Маркси́зм — узагальнена назва сукупності теоретичних та політичних положень Карла Маркса та Фрідріха Енгельса, які їхні послідовники намагаються інтерпретувати, розвивати та реалізувати на практиці. Першим марксизм визначив Енгельс, як «поєднання діалектичного методу з комуністичним світоглядом» («Анти-Дюрінг», 1878)[1].
Різноманітні визначення марксизму мають умовно наступну структуру (поділяються на наступні групи):
засновану на історико-матеріалістичних поглядах теорію «наукового соціалізму»[2]
різноманітні теорії, які, як на першоджерело, посилаються на Маркса та Енгельса.[3]
політичні рухи, які орієнтуються на теорію Маркса[3]
марксизм-ленінізм — радянський різновид марксизму, офіційну державну доктрину колишнього СРСР та радянського блоку
Спираючись на спадщину німецької класичної філософії, англійської політекономії і французького утопічного соціалізму, Карл Маркс та Фрідріх Енгельс розробилиматеріалістичний погляд на історію, теорію доданої вартості як економічну основу капіталізму й вчення про комунізм — безкласове суспільство, що неминуче прийде на зміну капіталізму[4]. Роль могильника капіталізму марксизм відводить пролетаріату.
Найважливішими творами в становленні марксизму були «Маніфест комуністичної партії», в якому проголошується неминучість загибелі капіталізму й стверджується роль робітничого класу, «Капітал» Карла Маркса — фундаментальний аналіз економіки капіталізму, та «Діалектика природи» — незавершена праця Фрідріха Енгельса, в якій сформульовані філософські погляди засновників марксизму.