- •Л. А. Мацко, м. Д. Прищак, в. Ю. Годлевська
- •Передмова
- •Розділ і теоретичний матеріал до курсу
- •1.1. Завдання та предмет курсу “Основи психології та педагогіки”
- •1.1.3. Етапи розвитку психологічних знань
- •1.1.6. Основні методи науково-психологічних досліджень
- •1.2. Сучасні психологічні теорії особистості
- •1.2.2. Психоаналіз (фрейдизм, неофрейдизм)
- •1.2.3. Біхевіоризм
- •1.2.4. Гуманістична психологія особистості
- •1.2.5. Трансперсональні теорії особистості
- •1.3. Пізнавальні процеси психіки особистості
- •1.3.1. Структура основних форм прояву психіки особистості та їх взаємодії
- •1.3.2. Пізнавальні процеси психіки особистості
- •1.3.3. Відчуття, сприймання як початкові рівні пізнання
- •1.3.5. Пам’ять. Види пам’яті
- •1.3.6. Увага. Властивості уваги
- •1.3.7. Уява. Значення уяви у формуванні творчої особистості
- •1.3.8. Мова і мовлення, їх значення в спілкуванні
- •1.4. Емоційні та вольові процеси психіки особистості
- •1.4.1. Емоції та почуття
- •1.4.2. Воля. Розвиток волі
- •1. 5. Психічні стани особистості
- •1.5.1. Психічні стани особистості та їх види
- •1.5.2. Стрес. Засоби подолання стресу1
- •1.6. Психічні властивості особистості
- •1.6.1. Психічні властивості особистості та їх види
- •1.6.3. Характер особистості
- •Соціальна психологія. Вчення про соціальні групи
- •1.8.2. Рівні розвитку груп. Колектив
- •1.9. Соціально-психологічні аспекти взаємовідносин в соціальних групах
- •1.9.1. Проблема лідерства та керівництва. Типи лідерства
- •1.9.2. Соціально-психологічний клімат соціальної групи
- •1.9.3. Поняття конфлікту. Методики аналізу та вирішення конфліктів
- •1.10. Педагогіка. Основи теорії навчання
- •1.10.1. Предмет та завдання педагогіки. Галузі педагогіки
- •1.10.3. Форми організації і методи навчання
- •1.10.4. Контроль за навчально-пізнавальною діяльністю
- •1.11. Основи теорії виховання
- •1.11.1. Виховання. Мета та завдання виховання
- •1.11.2. Принципи виховання. Самовиховання
- •1.11.3. Види та методи виховання
- •Розділ іі практичні заняття
- •Хід роботи:
- •Проведення дослідження Тест г. Айзенка ”Ваш характер”
- •Контрольні питання
- •2.2. Визначення темпераменту особистості
- •Хід роботи:
- •Проведення дослідження
- •Паспорти темпераментів:
- •Оціночна шкала
- •Контрольні питання
- •2.3. Визначення самооцінки особистості
- •Оціночна шкала
- •Контрольні питання
- •2.4. Психогеометричне дослідження
- •2. 5. Проективні тести для дослідження особистості
- •Розмір літер: бали
- •Інтерпретація
- •Інтерпретація
- •Розділ ііі
- •Список рекомендованої літератури
- •Тема 2 Соціальна психологія
- •Список рекомендованої літератури
- •Тема 3 Основи педагогіки
- •Список рекомендованої літератури
- •Інтернет-ресурси з психології та педагогіки:
- •3.2. Питання до заліку
- •3.3. Тестові завдання для самоконтролю Варіант 1
- •Варіант 2
- •Вироблення творчих навиків.
- •Література
- •Термінологічний словник а
1.3.6. Увага. Властивості уваги
Увага – це особлива форма психічної діяльності, яка виявляється у спрямованості і зосередженості свідомості на вагомих для особистості предметах, явищах навколишньої дійсності або власних переживаннях.
Функція уваги – зосередження свідомості на предметі діяльності.
Важливою закономірністю уваги є її вибірковість, яка виявляється в тому, що людина, зосереджуючись на одному, не помічає іншого. Це пояснюється більш вираженою гальмівною дією вагомих для особистості предметів і переживань щодо менш значущих, які в цей час на неї діють.
Увагу зумовлюють не лише зовнішні подразники, а й здатність людини довільно спрямовувати її на ті чи інші об’єкти. Цю здатність називають уважністю.
Недостатній розвиток уважності виявляється в розосередженості та відволіканні, нездатності без зовнішніх спонук спрямовувати й підтримувати свою увагу.
Види уваги
За регуляцією розрізняють мимовільну, довільну та післядовільну уваги.
Мимовільна увага – виникає спонтанно, без зусиль свідомості, під впливом найрізноманітніших подразників, які впливають на той чи інший аналізатор організму.
Довільна увага – це свідомо спрямоване зосередження особистості на предметах і явищах навколишньої дійсності, на внутрішній психічній діяльності. Довільна увага своїм головним компонентом має волю.
Головним збуджувачем довільної уваги є усвідомлювані потреби та обов’язки, інтереси людини, мета та засоби діяльності.
Післядовільна увага – виникає в результаті свідомого зосередження на предметах та явищах у процесі довільної уваги; долаючи труднощі під час довільного зосередження, людина звикає до них, сама діяльність зумовлює появу певного інтересу, а часом і захоплює її виконавця, і увага набуває рис мимовільного зосередження.
За спрямованістю увага буває зовнішня і внутрішня.
Зовнішня увага (сенсорна, рухова) – відіграє провідну роль у спостереженні предметів і явищ навколишньої дійсності та їх відображенні нашою свідомістю.
Внутрішня увага (інтелектуальна увага) – спрямовується на аналіз діяльності психічних процесів (сприймання, пам’яті, уваги, мислення), психічних органів і переживань.
Властивості уваги: зосередженість або концентрація уваги, стійкість, переключення, обсяг.
Зосередження уваги – це головна її особливість. Вона виявляється в мірі інтенсивності зосередженості на предметі розумової або фізичної діяльності.
Стійкість уваги – характеризується тривалістю зосередження на об’ктах діяльності. Стійкість, як і зосередженість, залежить від сили або інтенсивності збудження, що забезпечується і силою впливу об’єтів діяльності, й ндивідуальними можливостями особистості, важливістю для неї діяльності, зацікавленням нею.
Переключення уваги – навмисне перенесення уваги з одного предмета на інший, якщо цього вимагає діяльність.
Обсяг уваги – це така кількість об’єктів, які можуть бути охоплені увагою і сприйняті в найкоротший час. За цією ознакою увага може бути вузькою та широкою. Існує певна закономірність, згідно з якою людина може тримати в полі своєї уваги 5 – 9 об’єктів.
Основні поняття і ключові слова: увага, функції уваги, види уваги, властивості уваги.