Свідчення демона

Не приймаю свідчення диявола, але приймаю його визнання. Проти волі говорив диявол, будучи примушеним і розтерзаним.(Амвросій Медіоланський «Послання»)

Віра демонів і віра Петра

Згадайте разом зі мною, чому був прославлений Петро, чому він уславився блаженним. Бо сказав: Ти - Христос, Син Бога Живого (Мат. 16:16). Але ж не слова він висловив, а стан серця; воно і зробило його блаженним. Хочете дізнатися, що блаженство Петра не в цих словах полягало? Те ж саме говорили і демони: «Знаємо, Хто Ти, Ти - Син Божий» (Пор. Мат. 8:29; Лук. 8:28). «Сина Божого визнавав Петро, Сина Божого визнавали демони; в чому різниця, Господи?» - «Для мене ця відмінність зрозуміла: Петро говорив у любові, демони - в страху ...» - «Ось що скажи: хіба демони не вірять і не тремтять?» - «Скажу тобі, - каже, - розрізняю ясно: віра діє через любов» (Пор. Гал. 5:6). (Августин Гіппонський «Проповіді»)

Про знання, яке було у демонів

З цих слів ясно, що демони знали про це, але не було в них любові. Вони дуже боялися покарання від Нього, а Його справедливості не любили. Він же настільки відкривався їм, наскільки хотів; хотів ж настільки, наскільки було необхідно. Відкривався їм не як святим ангелам, які цілковито насолоджуються Його, Бога-Слова, причетністю до вічності, а як слід було відкритися тим заляканим, від тиранічної влади яких Він звільняє всіх призначених для Свого Царства і для Своєї слави, вічно істинної і істинно вічної. Значить, відкривався для демонів не як життя вічне і незгасне світло, що освітлює праведників, у яких, коли бачать світло, що несе віру, через цю віру очищаються серця. Але відкривався їм за допомогою скороминущих діянь сили Своєї: через потаємні знаки Своєї присутності, які почуттям ангелів, хай навіть це будуть злі духи, доступні більше, ніж немічним людям. (Августин Гіппонський «Про місто Боже»)

Віра без любові

Сильна віра, але немає в ній користі, якщо вона без любові. І демони вірили в Христа, оскільки вірячи, але не люблячи, вони говорили: Що Тобі до нас? Віру мали, любові не мали - тому і були демонами. Не хвалися вірою, щоб не стати схожим не демонів. (Августин Гіппонський «Трактат на Євангеліє від Івана»)

«Замовкни і вийди з нього» (1:25) Загороджуючи нечисті уста

Коли Він змусив мовчати демонів, які кричали з гробів, не брехали вони, кажучи: «Ти - Син Божий» і «Святий Божий» (Пор. Мат. 8:29; Лук. 8:28), бо насправді правдиві були їхні слова. Він не хотів, щоб істина вимовлялася нечистими устами, тим більше устами демонів, щоб не домішували вони під виглядом істини свою власну злу волю і не посіяли її в людях, доки ті перебувають у сні (Пор. Діян. 16:16-21). (Атанасій Олександрійський «Послання до єпископів Єгипту та Лівії»)

Перемога над змієм

Так як смерть увійшла у світ через заздрість диявола, то ліки порятунку насамперед повинні були подіяти проти винуватця смерті і змусити замовкнути гадючий язик, щоб він більше не розбризкував отруту. По-друге, слід було зцілити жінку, яка була спокушена першою, від лихоманки тілесного жадання. По-третє, належало очистити чоловіка, що послухався намови жінки, від прокази його помилок, щоб порядок відновлення в Господі був таким самим, як і порядок падіння в перших творіннях (Пор. Бут. 3). (Беда Високоповажний «Виклад Євангелія від Марка»)