Молитва

Засвіти в серцях наших,Владико Чоловіколюбче,нетлінне світло твого богопізнання і відкрий очі нашого розуму,щоб ми розуміли твої євангельські проповідування.

Вклади в нас страх блаженних твоїх заповідей,щоб ми,перемігши всі тілесні похоті,провадили духовне життя,думаючи і діючи все,що угодне Тобі.

Бо ти єси просвічення душ і тіл наших,Христе Боже,і Тобі славу возсилаємо з безначальним твоїм Отцем,і пресвятим,і благим,і животворящим твоїм Духом,нині і повсякчас,і на віки віків.Амінь

Євангеліє від Марка: 14. Тайна Вечеря 22-25

22.І коли вони їли, Ісус узяв хліб, благословив, розломив і дав їм, кажучи: "Беріть, це моє тіло."

23.Потім узяв чашу, воздав хвалу, дав їм, і пили з неї всі.

24.Та й сказав їм: "Це моя кров Завіту, що проливається за багатьох.

25.Істинно кажу вам, що не питиму вже від плоду винограду аж по той день, як новим буду його пити в Царстві Божім."

КОНСПЕКТ

1.3.2) Вечеря (14:22-25)

Маркова версія Останньої Вечері (див. Мт. 26:26-29; Лк. 22:15-20; пор. 1Кор. 11:23-25) поєднує хліб і вино кінцевої трапези Ісуса і його учнів з його неминучою смертю, і тлумачить їх в світлі старозавітних жертовних традицій (див. Вих. 24:8; Іс. 53:12) та надії на месіанський бенкет в Божому Царстві.

«Беріть, це Моє тіло» (14:22). Ісус пропонує учням прийняти участь у Його жертовній смерті. Переклад цього речення із використанням слів «представляє» чи «символізує» не буде передавати справжній зміст Його слів.

«Узяв чашу» (14:23). Під час пасхальної трапези хліб розділяли перед початком, а чашу (насправді три чаші) — під час трапези. Тут чаша слідує за хлібом (пор. 1Кор. 11:25; Лк. 22:20), тому можливо, що це не була офіційна пасхальна трапеза.

«Це Моя кров Завіту, що проливається за багатьох» (14:24). Вислів «кров завіту» вказує на Вих. 24:8, де Мойсей закріпляє завіт скропленням на Ізраїль кров’ю жертвенних тварин. Слова «проливається за багатьох» вказують на Іс. 53:12 (один із уривків про Страждаючого Слугу) і надають учинку жертовний вимір. Два старозавітних посилання служать, щоби охарактеризувати смерть Ісуса як жертву за інших. Фраза «за багатьох» (гр. hyper pollon) основується на єврейському варіанті Іс. 53:12 і означає «за всіх», а не лише «за одного» або «за деяких».

«Не питиму вже від плоду винограду до того дня, як новим буду пити його в Царстві Божім» (14:25). Заключний вислів поміщає Останню вечерю в контекст месіанського бенкету (див. 6:35-44; 8:1-10). Важливо пов’язувати Останню Вечерю з попередніми трапезами Ісуса, грішників і митарів (див. 2:16) та з майбутнім есхатологічним бенкетом, а не дивитись на неї і на Євхаристію як на ізольовану подію.

Коментарі святих отців

1.3.2) Вечеря (14:22-25)

Огляд: Через ламання хліба і освячення чаші Церква віддає подяку Господу і причащається Тіла і Крові Христа (Дідахе, Юстин Мученик, Тертуліан). Ця традиція була передана від апостолів (Іриней Ліонський). Хліб і вино беруть участь у таїнстві Слова (Оріген); вони освячуються і втілюються Словом (Амвросій Медіоланський), і це є їжа духовна (Іван Дамаскин) і святиня радості (Климент Олександрійський).

«Ісус узяв хліб, благословив, розломив» (14:22а)

Євхаристійна молитва

Моліться так: «Дякуємо тобі, Отче наш, за святу лозу Давида, отрока Твого, яку Ти явив нам через Ісуса, отрока Твого. Тобі слава навіки, амінь». Про ламання ж [моліться] так: «Дякуємо тобі, Отче наш, за життя і знання, які Ти явив нам через Ісуса, отрока Твого (Пор. Мат. 26:29; Map. 14:25; Іван 15:1). Тобі слава навіки, амінь». Як це ламання було розсіяне по горах і, зібране, стало єдиним, так нехай збереться Церква Твоя від країв землі в Царство Твоє. (Дідахе)

Ламання хліба і освячення чаші

Коли ж предстоятель благословить, а весь народ проголосить схвалення, то так звані диякони дають кожному з присутніх причаститися благословенного хліба, вина і води, а тим, хто відсутній, відносять. І ця їжа називається у нас Євхаристією, в якій не можна брати участі нікому, крім віруючих в те, що наші вчення правдиві, і тих, що обмилися обмиванням на відпущення гріхів і на відродження, і живуть так, як заповідав Христос (Пор. 1 Кор. 11:27-29). Бо ми приймаємо це не як звичайний хліб і звичайне пиття. А як Ісус Христос, Спаситель наш, втілене Слово Боже, набув заради нашого спасіння крові і плоті, так і ми навчені, що їжа, благословенна молитвою слова, що виходить від Нього, їжа, якою через втілення живиться наша кров і плоть, є кров’ю і плоттю цього втіленого Ісуса. Бо апостоли в складених ними спогадах, які називаються Євангеліями, передали, що їм заповідано так: Ісус узяв хліб, поблагословив і сказав: Чиніть це на мій спомин: це є Тіло Моє. І також, взявши чашу, поблагословив і сказав: Це є Кров Моя, - і розділив її тільки між ними (Пор. Мат. 26:26-28; Лук. 22:19-20; 1 Кор. 11:23-25). (Юстин Мученик «Апологія»)