Тема 2.

ЕВОЛЮЦІЯ УПРАВЛІНСЬКОЇ ДУМКИ

Ранні теорії менеджменту

Вирізняють три ранні підходи до менеджменту: класичний підхід; поведінковий підхід; кількісний підхід.

Класична теорія(підхід)менеджментувключає дві школи:

а) школу наукового управління;

б) адміністративну школу (класичну теорію організації).

Наукове управліннябуло спрямовано надослідження проблем підвищення продуктивності праці робітників(операційних виконавців) шляхом удосконалення операцій ручної праці.

Школа наукового управління стала серйозним переломним етапом, завдяки якому управління стало признаватися як самостійна область діяльності і наукових досліджень. Вперше було доведено, що управління може значно підвищити ефективність організації. Відбулося це в 1911 році, кло Ф. Тейлор , опублікував книгу «Принципи наукового управління»

Представниками цієї школи:

• проводилися дослідження змісту роботи і її основних елементів;

• проводилися виміри витрат часу на виконання прийомів праці (хронометраж);

• досліджувалися робочі рухи, виявлялися непродуктивні;

• розроблялися раціональні прийоми праці; пропозиції по вдосконаленню організації виробництва;

• пропонувалася система стимулювання праці з метою зацікавленості робітників в збільшенні продуктивності праці і об'єму виробництва;

• обгрунтовувалася необхідність надання робітникам відпочинку і неминучих перерв в роботі;

• встановлювалися норми вироблення, за перевищення яких пропонувалася додаткова оплата;

• признавалася важливість відбору людей для виконання відповідної роботи і необхідність навчання;

• управлінські функції виділялися в окрему сферу професійної діяльності.

До недоліків цієї школи слід віднести недооцінку людського чинника.

Ф. Тейлор був промисловим інженером, тому основна увага він уділяв дослідженню технології виробництва, розглядав людину як елемент виробничої технології (як машину).

Крім того, ця школа не досліджувала соціальні аспекти людської поведінки. Мотивація і стимулювання праці хоча і розглядалися як чинник ефективності управління, проте уявлення про них було примітивним і зводилося лише до задоволення потреб утиліт працівників (тобто фізіологічних). (Слід враховувати, що в цей період наука соціологія і психологія ще були недостатньо розвинені. Розробка даних проблем здійснювалася в 1930-1950-х роках.)

Здобутки школи наукового управління:

1. обґрунтоване нормування праці, включаючи необхідність відпочинку та перерв (реалістичних завдань);

2. доведення необхідності відбору робітників для виконання певних операцій, а також їх навчання;

3. впровадження практики стимулювання кращих результатівробітників-виконавців;

4. відокремлення управлінських функційвід фактичного виконання робіт.

Адміністративна школа(класична теорія організації) опрацьовувала підходи до удосконалення управління організацією в цілому. Представники цієї школи (А. Файоль, М. Вебер, Л. Урвік, Ч. Бернард) намагалися вирізнити загальні характеристики та закономірності управління організацією загалом. Метою їх досліджень було визначенняуніверсальних принципів управління, дотримуючись яких організація досягатиме успіху.

Класична школа:

• розробляла загальні характеристики і закономірності розвитку організацій (загальна теорія управління організацією);

• створила систему універсальних принципів управління (реалізація яких приводить до успіху);

• пропонувала раціональну систему управління, розподіл організації на підрозділи по функціональній ознаці;

• розглядала управління як універсальний процес, що складається з системи певних функцій: планування, організація, мотивація, контроль;

• вважала найраціональнішою структуру організації, засновану на принципі єдиноначальності, коли працівник одержує накази тільки від одного начальника (М. Вебер);

Здобутки адміністративної школи:

• детальне дослідження основних функцій управління;

• опрацювання принципів побудови структури організації та управління працівниками.

Недоліки адміністративної школи:

• помилковість пошуків універсальних принципів управління;

• ігнорування соціальних аспектів управління.

М. Вебер сформулював “концепцію ідеальної бюрократії

2. Поведінкова(неокласична)теорія(підхід)менеджменту.

Класична школа менеджменту визнавала значення людського фактора в управлінні, проте приділяла йому незначну увагу (оплата та стимулювання праці, встановлення формальних відносин між керівниками та підлеглими тощо).

Поведінкові теорії менеджменту виникли як реакція на недоліки класичних теорії. Тому їх часто об’єднують загальною назвою «неокласична теорія менеджменту». Виникненню поведінкових теорій багато в чому сприяли досягнення промислової психології (Хьюго Мюнстерберг «Психологія та промислова ефективність», 1912; Ліліан Гілбрет «Психологія управління», 1914; результати Хоторнських експериментів Елтона Мейо).

Поведінкові теорії менеджменту опрацьовували Мері Паркер Фоллет, Ренсіс Лайкерт, Дуглас МакГрегор, Фредерік Герцберг та інші.

Поведінковий підхід до менеджменту включають в себе дві школи:

а) школа людських відносин. Представники цієї школи досліджували переважнопроблеми індивідуальної психологіїпрацівників організації. Їх зусилля були зосереджені у сфері поведінки індивідуума в організації, на його мотивації.

Виникнення школи людських відносин і поведінкових наук було обумовлено розвитком соціології і психології. Представники цієї школи: Елтон Мейо, Пітер Друкер, А. Маслоу, Мері Фоллетт і ін.

Вони основну увагу надавали вивченню групових відносин і групових норм, психологічним мотивам поведінки людей, проблемам «конфлікту і співпраці», «неформальної організації», «комунікативних процесів» і ін.

Школа людських відносин:

1. визначала менеджмент як забезпечення виконання роботи шляхом організації праці людей;

2. обгрунтовувала роль взаємодії між людьми в процесі спільної діяльності;

3. пояснювала активність діяльності людей і мотивів їх поведінки потребами;

4. виробляла певні прийоми управління людськими відносинами.

б) школа організаційної поведінки. Її представники концентрували увагу на вивченні типів групової поведінки, на розумінні організації як складного соціального організму, який знаходиться під впливом певних уявлень, звичок, конфліктів, культурного оточення тощо.

В рамках даної школи виникла школа поведінкових наук

Біхевіорістськоє навчання менеджменту орієнтує управлінську діяльність на перенесення акценту із задач на людину (турботу про людину). Представники: Мері Паркер Фоллетт, Абрам Маслоу, Кріс Арджіріс, Дуглас Мак-Грегор, Фредерік Герцберг і ін.

Вони вивчали:

1. різні аспекти соціальної взаємодії, мотивації;

2. характер влади і авторитету;

3. роль організаційної структури (організаційна поведінка людини);

4. комунікації в організації;

5. лідерство;

6. якості трудового життя людини і ін.

7. Школа поведінкових наук значно відійшла від школи людських відносин, зосередившися головним чином на способах наладки міжособових відносин.

8. Основною метою школи було підвищення ефективності організації за рахунок поліпшення якості людських ресурсів.

9. Людина розглядається як головна цінність організації (в основі якої професійні і особові характеристики).

10. Критика школи людських відносин і поведінкових наук

11. Відсутність строгих (точних) математичних методів дослідження, конкретних розрахунків (тобто емпіричний підхід, перевірка ідей шляхом експериментів, вивчення практики).

В загальних рисах основна мета обох шкіл полягає у підвищенні ефективності організації шляхом підвищення ефективності використання її людських ресурсів.

3. Кількісна теорія менеджменту. Теоретики цієї школи розглядали управління як систему математичних моделей та процесів. (Р. Аккоф, Г. Саймон, Л. В. Канторович). Представники кількісної школи розглядали управління як певний логічний процес, котрий можна відобразити за допомогою відповідних математичних моделей і на закладі цього забезпечити прийняття оптимальних управлінських рішень. Фактично дослідження теоретиків цієї школи спрямовані на розробку кількісних методів обгрунтування управлінських рішень (дослідження операцій)

В основу кількісної школи покладено ідею про те, що управління є певним логічним процесом, який можна відобразити за допомогою математичних символів та залежностей. В центрі уваги цієї школи знаходиться математична модель, тому що саме за її допомогою управлінську проблему можна відобразити (передати) у вигляді основних її цілей та взаємозв’язків.

Інтереси представників кількісної школи майже повністю пов’язані із застосуванням математики в управлінні. Основний внесокцієї школи в теорію управління -спрощення управлінської реальності за допомогою математичних моделей.

Загальним для усіх ранніх теорій менеджментубуло те, що вони пропонували кожна свій єдиний «рецепт» підвищення ефективності управління. Кожна з них не була помилковою та зробила важливий внесок у розуміння сутності менеджменту. Проте кожна з них одночасно обмежена з точки зору вузького погляду на багатомірність управління.