Де любов у хаті, там люди багаті

Народна мудрість говорить, що справжнє багатство в сім'ї приходить тільки через любов. Я переконана, що йдеться передусім про багатство не матеріальне — про щастя порозуміння, взаємну підтримку тощо,

Пригадаймо Лукаша з «Лісової пісні» Лесі Українки. Він послухався матері й відмовився від кохання, віддавши перевагу багатству. І що натомість — тільки втрати, навіть самого себе...

А ось прикладом сім'ї, де владарює любов, для мене стали Сірки з роману Івана Багряного «Тигролови». Які вони всі дружні, як добре розуміють одне одного! Так, тут можуть і покепкувати, але ніколи нікого не скривдять, не образять. Спершу я здивувалася: як можна було спокійно прийняти в свою господу чужу людину, знайдену посеред тайги? А потім зрозуміла: для Сірків не було «чужих», їхня любов розповсюджувалася на всіх, окрім нелюдів, звичайно.

Моя матуся й старша сестричка Оксана дуже схожі на матір і Наталку Сірків. Вони так само обдаровують приязню всіх гостей, а домашні просто купаються в їхній любові. Я, чуючи оповіді деяких однокласників про сварки в їхніх родинах, радію тому, що всі мої рідні плекають атмосферу тепла в домі. Наш татко навіть із відряджень намагається повернутися якомога раніше. До речі, виходила моя мама заміж за бідного студента всупереч бажанню своїх батьків, які хотіли бачити коло неї заможного чоловіка. Та сила любові татка згодом примирила дідуся й бабусю з вибором доньки, тим паче, що вони стали частими жаданими гостями в нашій дружній сім'ї, де, між іншим, є й достаток.

Я ж намагаюся перейняти від батьків мистецтво вибудовувати взаємини, бо дуже хочу мати власну щасливу сім'ю в ошатній оселі.

Минуле - не уламки погребальства. В нім витоки сьогоднішнього дня.

ЗЕМЛЯ НЕ ПРОБАЧАЄ ВЖЕ НЕДБАЛЬСТВА, ЛІНИВОСТІ І НЕХІТІ ЗНАННЯ. (Є. ЧЕРНІЛЕВСЬКИЙ)

Минуле — це не тільки відрізок часу. Минуле — це частка життя всесвіту, частка життя людства. Воно є найцікавішим уроком, який несе в собі мудрість попередніх поколінь для тих, хто будує майбутнє. У минулому не можна бачити лише уривки чийогось життя, уламки якихось подій. Саме люди минулого створили те вчення, що дозволило збудувати сьогодення. Завдяки їхнім пошукам і знахідкам, завзятій праці ми можемо створювати майбутнє.

Хіба можна розглядати, скажімо, Другу світову війну як окремий епізод із життя окремо взятих людей. Ні! Тому що її початку передувало безліч подій, в неї були втягнені тисячі людей і націй, усе людство. З цієї події людство повинно було зробити правильні висновки, які завадили б масовому кровопролиттю у подальшому. Але не всі це зробили. Тому і зараз тривають війни. Згадаймо Югославію, Ірак, Афганістан, Чечню, Осетію. Небажання вчитись на помилках попередніх поколінь призводить до загибелі ні в чому невинних людей, особливо дітей, які є майбутнім людства, майбутнім Землі.

Нехіть отримання знань, здобутих предками, недбалість у праці призвели до Чорнобильської катастрофи. Тому що природа й сама матінка-Земля не пробачають людських лінощів і байдужого ставлення до себе.

Нехтування законами природи, що відкрили для нас минулі покоління, що донесли до нас найкращі представники людства, призводить нині до техногенної катастрофи, до «парникового ефекту», бо непомірне використання енергетичних ресурсів спричиняє непомірні викиди двоокису вуглецю, що й створює саме цей ефект.

Чи існуватиме людство у майбутньому, безпосередньо залежить від того, які висновки й уроки винесе воно з подій минулого.

Тому минуле — це не уламки погребальства, а наймудріший учитель сьогодення й майбуття.