- •Соціальна медицина та організація охорони здоров'я
- •Авторський колектив:
- •Рецензенти:
- •3.1. Предмет та зміст медичної статистики
- •Організація медичної статистики в Україні, її правове забезпечення.
- •3.2. Організація та проведення статистичного дослідження
- •Необхідний об'єм вибірки для деяких методів формування масиву
- •Розподіл хворих за частотою пульсу після прийому препарату
- •Розподіл хворих, що звернулися до поліклініки, за віком та статтю
- •Розподіл випадків звертання в поліклініку за віком та статтю в зв'язку з нозологічними формами патології
- •3.3. Відносні величини
- •3.4. Графічні зображення статистичних даних
- •3.5, Середні величини
- •Розподіл хлопчиків 7 років за зростом
- •Терміни лікування хворих з пневмонією в стаціонарі
- •3.6. Оцінка вірогідності результатів дослідження
- •Результати лікування хворих за окремими методиками
- •Розрахунок величини відхилення
- •Квадрат відхилення теоретичних даних від фактичних та середній квадрат відхилення
- •3.7. Непараметричні критерії оцінки вірогідності результатів дослідження
- •Динаміка швидкості осідання еритроцитів (шое)
- •Рівень артеріального тиску у хворих на гіпертонічну хворобу до та після лікування (мм. Рт. Ст.).
- •3.8. Динамічні ряди
- •Динаміка перинатальної смертності (на 1000 народжених)
- •Динаміка смертності немовлят в Україні (%о)
- •3.9. Метод стандартизації
- •Частота ускладнень при опіках в стаціонарах а і б (і етап)
- •Розрахунок за прямим методом стандартизації (III та IV етапи)
- •3.10. Кореляційно-регресійний аналіз
- •Кореляційна залежність за направленістю, силою та формою зв'язку
- •Взаємозв'язок між рівнем перинатального ризику у вагітних та частотою післяпологових ускладнень
- •3.11. Основи оцінки факторів ризику та прогнозування патологічних процесів
- •Діагностична (прогностична) таблиця тяжких загрозливих станів у дітей при респіраторних гострих вірусних інфекціях та грипі
- •4.1. Чинники, що обумовлюють здоров'я населення. Методи вивчення. Закономірності основних показників здоров'я
- •Здоров'я індивіда;
- •Здоров'я населення:
- •3. Фізичного розвитку
- •5. Донозологічного стану
- •4.2. Медико-соціальні проблеми демографічних процесів. Демографічна ситуація в Україні та сучасному світі
- •Динаміка основних демографічних показників в Україні (1950-1999 рр.)
- •Населення України (%о).
- •В Україні (1999, %о).
- •В областях України (1997).
- •4.3. Методика вивчення захворюваності (загальної, з тимчасовою втратою працездатності)
- •Міжнародна класифікація хвороб Десятого перегляду (мкх-10)
- •Захворюваності
- •4.4. Загальні тенденції захворюваності населення
- •Основні показники, що характеризують інвалідність
- •4,6. Фізичний розвиток
- •5.1. Хвороби системи кровообігу
- •Соціально-економічні наслідки злоякісних новоутворень визначаються за втратами
- •Зниження
- •Фізичні та психічні страждання,
- •Зниження доходу, розпад сім'ї, сирітство, удівство
- •Смертність населення України від новоутворень з 1990 по 1997 рік (на 100 тисяч населення)
- •5.3. Травми
- •Смертність від нещасних випадків, вбивств, самогубств та інших зовнішніх дій. 1997 рік (на 100 тисяч чоловік) (мінімальні та максимальні рівні)
- •5.4. Психічні розлади
- •Смертність від психічних розладів в Україні (на 100 тис. Населення)
- •5.5. Наркоманії
- •5.6. Інфекційні та паразитарні хвороби
- •Смертність населення України від інфекційних і паразитарних хвороб у 1990-1997 рр. (на 100 тис. Населення)
- •Смертність чоловічого та жіночого населення України від інфекційних і паразитарних хвороб у 1997 році (на 100 тис. Населення)
- •(На 100 тисяч населення).
- •У 1988-1996 роках
- •Показники, що характеризують розповсюдження віл/сніДу в Україні
- •Особи з професійними факторами ризику
- •Розділ 6. Основи організації лікувально-профілактичної допомоги
- •6.1. Основи організації лікувально-профілактичного забезпечення дорослого населення
- •Лікувально-профілактична допомога
- •1.2. Лікувально-профілактичні заклади особливого типу
- •1.3. Диспансери
- •1.4. Амбулаторно-поліклінічні заклади
- •1.5. Заклади переливання крові, швидкої та екстреної медичної допомоги
- •1.6. Санаторно-курортні заклади
- •2. Санітарно-профілактичні заклади 2,1. Санітарно-епідеміологічні заклади
- •2.2. Заклади санітарної просвіти
- •3. Фармацевтичні (аптечні) заклади
- •4. Інші заклади
- •5. Заклади медико-соціального захисту
- •Забезпеченість населення України ліжками різних профілів у 1990-1999 рр. (на 10 тисяч населення)
- •1990-1999 Рр. (на 10 тис. Жителів).
- •1. Керівники лікувальних і санітарно-профілактичних закладів та їх заступники
- •II. Керівники структурних підрозділів
- •III. Лікарі-спеціалісти
- •6.2. Організація амбулаторно-поліклінічної допомоги міському населенню
- •6.3, Організація стаціонарної допомоги міському населенню
- •6.4. Організація первинної медико-санітарної допомоги на засадах сімейної медицини
- •Характеристика відвідувань сімейних лікарів у сша
- •6.5. Організація лікувально-профілактичної допомоги сільському населенню
- •IV етап
- •III етап
- •II етап
- •6.6. Організація лікувально-профілактичної допомоги працюючим на промислових підприємствах
- •6.7. Організація медичного забезпечення потерпілих від аварії на Чорнобильській аес
- •Кількість осіб, які мають статус постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи та мешкають в зонах радіоактивного забруднення (станом на 1.01.1998 р.)
- •Види та розподіл обсягів надання пільг постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до встановлених чотирьох категорій *
- •На 10 тисяч населення.
- •Захворюваність окремих груп первинного обліку потерпілих дорослих і підлітків на окремі захворювання (на 10 тисяч)
- •6.8. Організація швидкої медичної допомоги
- •| I Можливі заклади
- •6.9. Організація медичної допомоги населенню літнього віку
- •Прогноз чисельності населення віком понад 65 років в Україні
- •7.1.0Снови медичного страхування
- •7.2. Економічна сутність страхової медицини
- •7.3. Страхова медицина в економічно розвинених країнах світу
- •7.4. Історичні аспекти розвитку медичного страхування в Україні
- •8.1. Медико-соціальні аспекти охорони здоров'я матері та дитини
- •Представництво жінок у різних галузях економіки */
- •8.2. Організація акушерсько-гінекологічної допомоги
- •8.3. Організація медичної допомоги дітям
- •Госпіталізація в разі потреби хворих дітей до інфекційної лікарні
- •Кабінет невідкладної допомоги Рентгенівське відділення (кабінет)
- •Штатні нормативи лікарів дитячих поліклінік
- •Кабінет невідкладної допомоги
- •Денний гельмінтологічний напівстаціонар
- •9.1. Облік і звітність, показники діяльності, їх оцінка
- •9.2. Методика оцінки якості медичної допомоги
- •Дані про роботу поліклініки (за даними талона амбулаторного пацієнта)
- •Непрацездатності.
- •2 Лікарі даного профілю
- •Забезпеченість населення України лікарями-стоматологами (зубними лікарями)
- •Рівнем захворюваності)
- •11.1. Організація стоматологічної допомоги міському населенню
- •Міська стомат. Поліклініка
- •Категорії самостійних стоматологічних поліклінік і штатні нормативи лікарського персоналу (орієнтовний розподіл по відділеннях і кабінетах)
- •11.2. Організація стоматологічної допомоги сільському населенню
- •Обласний відділ охорони здоров'я
- •Кількість осіб, яким було проведено протезування зубів (на 100 осіб дорослого населення)
- •11.3. Організація стоматологічної допомоги вагітним жінкам і дітям
- •11.4. Методи вивчення стоматологічної захворюваності
- •Європейські цілі стоматологічного здоров'я до 2015 року (вооз euro, проект oratel, 1994)
- •11.5. Аналіз діяльності стоматологічної служби
- •Умовні одиниці обліку працеємкості роботи (уоп) лікарів-стоматологів і зубних лікарів (надано вибірково)*
- •3. Співвідношення фасеток до литих зубів у мостоподібних протезах:
- •5. Кількість протезів, виготовлених зубним техніком за звітний період:
- •11.6. Стан стоматологічної допомоги населенню України та концепції її подальшого розвитку
- •Деякі показники діяльності стоматологічної служби України протягом 1993-1997років *
- •13.1. Управління системою охорони здоров'я
- •13.2. Управління медичною справою (медико-санітарною допомогою, охороною здоров'я) вУкраїні (друга половина хуіі-кінець XX ст.)
- •13.4. Комплексний підхід щодо удосконалення управління
- •13.5. Теорія управлінських систем
- •13.6, Загальна характеристика процесу управління
- •13.7. Функції управління
- •13.8.Технолого-функціональні фази процесу управління
- •14,2. Планування в системі охорони здоров'я України
- •14.3. Ринок медичних послуг
- •14.4. Особливості ринку медичних послуг
- •14.5. Ціноутворення медичних послуг
- •Поліпшення здоров'я найбільш вразливих груп населення (діти, інваліди, люди похилого віку)
- •Груп захворювань (серцево-судинних, онкологічних, інфекційних тощо)
- •6.1. Основи організації лікувально-профілактичногозабезпечення дорослого населення
- •6.2. Організація амбулаторно-поліклінічної допомогиміському населенню
- •6.4. Організація первинної медико-санітарної допомогина засадах сімейної медицини
- •Підручник
- •Здоров'я
14,2. Планування в системі охорони здоров'я України
Сучасний підхід до планування національної системи охорони здоров'я грунтується на концепції програмування загальнонаціонального здоров'я, яка передбачає:
систематичну оцінку проблем здоров'я в національному контексті;
виявлення регіонів, готових до змін;
визначення оптимальних методів для здійснення контролю і встановлення відповідальності за забезпечення ресурсами.
Метод програмування галузі передбачає виконання інтенсивної роботи в короткі терміни робочими групами з фахівців різного профілю. Вона супроводжується упорядкуванням організації охорони здоров'я та системним підходом до процесу управління ресурсами.
Незважаючи на великі розходження між державами - масштаби, методологія, ступінь розробки планування, наявний досвід дозволив відпрацювати ряд загальних рекомендацій.
Планування не буде ефективним без належного аналізу соціальної, економічної і політичної ситуації.
Планування охорони здоров'я є невід'ємною частиною загальної системи медичного планування і не може розвиватися незалежно.
Для успішного проведення політики ефективного використання людських ресурсів необхідні три компоненти розвитку охорони здоров'я (виробництво медичних послуг, планування і управління) і взаємодія іх зі службами охорони здоров'я.
Успішний розвиток наукових досліджень, впровадження планів охорони здоров'я можливі при наявності належних соціальних, економічних, політичних умов і визначеної національної політики.
/. Головні поняття і цілі
Планування системи охорони здоров'я - це систематизація цілей, задач, пріоритетів, видів діяльності для забезпечення адекватності між її ресурсами та потребами населення в медичному обслуговуванні на даний момент і на майбутнє.
Планування - адміністративний інструмент, що забезпечує раціональну основу для прийняття управлінських рішень. Для того, щоб рішення були ефективними, вони повинні грунтуватися на ретельній оцінці різних варіантів. Практична роль планування - це таке розміщення ресурсів, при якому медичне обслуговування було б доступним і ефективним.
Етапи планування:
визначення й аналіз проблем;
визначення альтернативних варіантів;
вибір правильного рішення;
визначення технічних методів виконання;
визначення цілей програми і головних дій з їх реалізації.
Плани повинні супроводжуватися детальним розподілом завдань і ресурсів, описом методів вирішення задач у конкретний термін. Планування забезпечує основу програмного управління з такими складовими (як у системі охорони здоров'я, так і в інших галузях):
забезпечення необхідними для виконання наміченого плану людськими, матеріальними і фінансовими ресурсами;
розподіл завдань (організаціям, групам, окремим особам) з найбільш ефективним використанням їх потенціалу;
• розвиток навичок персоналу, розширення їх можливостей;
переконання виконавців у необхідності досягнення намічених цілей обраними методами;
узагальнення, контроль і оцінка з метою застосування перевірених на практиці методів.
Планування і керівництво на практиці тісно пов'язані. Комунікація (зв'язок) і прийняття рішень необхідні для планування та керівництва, а інформація є для них важливою складовою частиною. Ряд головних положень розглядається нижче.
Планування суспільного здоров'я - це процес визначення його проблем, ідентифікації потреб і ресурсів, установлення реалістичних і пріоритетних цілей та механізмів реалізації. Це невід'ємна частина загальнонаціонального г, снування соціально-економічного розвитку - тривалий, систематичний, скоординований процес використання людських ресурсів, фінансів, сировини для визначення і досягнення соціальних цілей розвитку країни. Воно припускає координацію планів охорони здоров'я, системи освіти, сільського господарства, промисловості, транспорту, суспільної безпеки і т.д.
Термін "людські ресурси" і "робоча сила" співіснують, маючи різне смислове навантаження. Перший застосовується в більш широкому розумінні і уособлює потенціальні і наявні знання, уміння і навички, що необхідні для економічного і соціального розвитку суспільства, другий позначає, як правило, групу людей, що одержала, одержує освіту, спеціальну підготовку для тієї або іншої сфери діяльності.
Поняття "людські ресурси охорони здоров'я" визначає:
число спроможних до праці фахівців і тих, хто навчається; їх демографічні дані; соціальні характеристики з питань освіти, досвіду і кваліфікації;
необхідні зміни в кількості і якості персоналу для забезпечення охорони здоров'я населення.
Складові терміна "людські ресурси охорони здоров'я":
фахівці охорони здоров'я, що вже працюють;
потенційні фахівці, що мають необхідну підготовку або досвід у певній галузі охорони здоров'я, але на даний момент не зайняті у ній;
перспективні фахівці, що на даний момент одержують освіту і спеціальну підготовку.
Питання про ступінь задоволення спеціаліста роботою може бути визначене за допомогою таких параметрів: дослідження функціональності, вибіркового дослідження і дослідження діяльності.
Головні функції системи охорони здоров'я країни - це планування, управління і виробництво медичних послуг. їх здійснює єдина система, до якої належать органи управління, підпорядковані їм заклади і персонал.
2. Система охорони здоров'я
Планування системи полягає у визначенні необхідної кількості людей, рівня їх знань і умінь, ресурсів, яких вони потребують для досягнення заздалегідь поставлених цілей і завдань. Іншими словами - це чітке визначення:
хто збирається виконувати ту або іншу роботу;
завдання, термін, місце, методика її проведення;
• групи населення, на які розраховані ті чи інші елементи планування. Оскільки планування є невід'ємним елементом процесу розвитку охорони
здоров'я, воно пов'язане з підготовкою, розподілом і ефективним використанням фахівців. Цей важливий компонент планування національної системи охорони здоров'я відіграє суттєву роль у плануванні загального процесу соціально-економічного розвитку і грунтується на загальних національних принципах, тактиці і стратегії.
Мета планування галузі охорони здоров'я полягає в найбільш вдалому з економічної точки зору використанні навичок і умінь фахівців для ефективного, кваліфікованого і безпечного медичного обслуговування. Оптимальне його вирішення полягає не в забезпеченні наявності великої кількості професіоналів, а у використанні фахівців, кваліфікація яких відповідає потребам і вимогам медичного обслуговування населення з огляду на наявні у країні ресурси.
Етапи процесу планування
Цей процес є динамічним, тому шо необхідно постійно реагувати й адаптуватися до ситуації, циклічним, тому що передбачає повторення етапів збору, аналізу даних, упорядкування, впровадження й оцінки плану.
Етап 1
Початковий імпульс організації процесу планування може виходити практично з будь-якої інстанції, наприклад, із Міністерства охорони здоров'я, Міністерства економіки; частіше від органів громадської охорони здоров'я. Він полягає у формуванні нових ідей, поглядів, концепцій і не виключає політичного тиску для активізації діяльності.
Етап 2
Є вирішальним для успішного виконання визначеної концепції. Перед попереднім оглядом пріоритетів, збором даних, вивченням існуючої ситуації необхідно встановити наявність принаймні мінімальних умов для ефективного планування. Якщо обставини створюють малі шанси для здійснення ефективного загального планування, слід направити свої зусилля на вирішення більш скромних задач і подумати про поліпшення його перспективи.
Етап З
Передбачає визначення кількісних параметрів, оцінки обсягу ресурсів і можливостей їх використання, а також прогнозування зміни чисельності населення, відтворення людських ресурсів і інших важливих чинників. Варто зауважити, що в цей період, принаймні на початковому етапі, потрібно грунтуватись на існуючій ситуації.
Етап 4
Вивчення якомога більшого числа альтернативних пропозицій і вибір найбільш адекватних варіантів. Встановлення відповідності обраної стратегії службі зайнятості, органам освіти тощо.
Етап 5
Для успішної взаємодії плани повинні складатися з окремих детальних програм з чітко визначеними пунктами щодо видів діяльності, методів, ресурсів, вартості і часу, необхідних для кожного етапу роботи. Загальний план повинен підрозділятися на регіональні програми і спеціалізовані проекти. На ранніх стадіях необхідно також визначити обов'язки і ступінь участі всіх залучених до процесу планування. План повинен враховувати тактику і стратегію управління галуззю.
Етап 6
Оцінка результатів процесу планування часто ігнорується, особливо планування охорони здоров'я, де, як правило, проміжок часу між ухваленням рішення і результатами його впровадження є достатньо тривалим.
Доцільність планування обумовлена, серед іншого, необхідністю фінансування підготовки фахівців, наукового обгрунтування якості використання служб здоров'я або соціальною необхідністю забезпечення доступності допомоги, пріоритетами в розвитку служб охорони здоров'я. Можуть також братися до уваги політичні і технічні аспекти. Незалежно від мотивів, для успішного проведення планування охорони здоров'я необхідно враховувати попередні умови і обставини, при яких він буде здійсненим. Це дозволить визначити шанси на успіх. Серед умов виділяються такі:
Спроможність керівництва адаптуватися до нових обставин. Упорядкування загальнонаціонального плану повинно грунтуватися на ясній і точній інформації відповідних органів охорони здоров'я, освіти і на людських ресурсах. Ступінь поінформованості керівництва охорони здоров'я й закладів освіти про кадрову і функціональну невідповідність, диспропорції у використанні і розподілі ресурсів повинні бути вичерпними, в противному разі планування на кінцевій стадії буде неефективним, частковим або потерпить крах під час реалізації проектів.
Законодавча основа планування і наступного впровадження рекомендацій. Успіх планування охорони здоров'я буде обмеженим, якщо він юридично і адміністративно не обгрунтований.
Бажання і можливості уряду впровадити план. Реалістичний план має враховувати адміністративні обмеження. Багато планів в системі охорони здоров'я мали недостатній успіх через недостачу досвідчених менеджерів.
Планування в системі охорони здоров'я припускає прийняття політичних рішень і залежить від типу політичної системи конкретної країни. Його реалістичною основою є принципи політики і законодавства в охороні здоров'я і в інших галузях. Політичні рішення приймаються для всієї країни, на рівні регіонів, міст, районів і навіть на рівні окремих закладів. Розуміння раціональних основ політичних рішень на кожному рівні має надзвичайне значення для планування охорони здоров'я. Політичні, економічні, соціальні, законодавчі і адміністративні чинники значним чином впливають на проект плану і стратегію його впровадження. Одна з складних задач планування полягає в приведенні у відповідність різноманітних підходів і впровадження найбільш оптимальної соціальної і економічної стратегії.
Складність приведення у відповідність потреб охорони здоров'я соціально-економічному розвитку країни обумовлена такими причинами:
Соціальна політика і плани країни в сфері охорони здоров'я, можуть підлягати значним динамічним змінам із року в рік. Несприятливі умови в країні є перешкодою успішному плануванню подальшого розвитку системи охорони здоров'я, але повністю його не виключають.
Соціальні задачі і цілі не мають безумовної єдності, некеровані, і часто суперечать одне одному. Підсистеми різноманітних рівнів у межах країни служать різним, часто суперечливим, інтересам і групам.
Існують значні прогалини в поінформованості про соціальні проблеми. Керівники соціальних служб часто не уявляють собі, як різні задачі співвідносяться одна з одною і які можуть бути наслідки альтернативних рішень.
Значна частина соціальних проблем вирішується ізольовано, несистематично, шляхом некоординованих дій окремих груп і осіб.
На ранніх стадіях планування необхідні постійні консультації представників органів влади й експертів для обговорення впровадження. Це є початком зв'язку технічних і політичних типів рішень, що починаються в плануванні охорони здоров'я керівниками і представниками законодавчої влади, політичними виконавцями, агентствами контролю, адміністраторами охорони здоров'я різних рівнів, плануючими органами, програмістами, менеджерами тощо.
3. Статистична основа планування
Збір, аналіз і опрацювання статистичних даних є однією з головних задач плануючих органів. Збільшення кількості досліджень в галузі охорони здоров'я змушує плановиків значну частину часу присвячувати збиранню інформації.
Досвід дозволяє визначити шість найбільш важливих принципів збору і використання технічних даних:
Тісний зв'язок статистики організації охорони здоров'я із статистичними даними про здоров'я й освіту населення.
Фахівці в галузі статистики повинні брати участь у роботі на всіх етапах процесу планування.
Під час збору даних необхідно врахувати можливості статистичної системи країни. Планування використання людських ресурсів неминуче збільшує обсяг загальнонаціональної статистичної системи.
Різноманітні компоненти досліджень повинні бути збалансовані. Планування часто сповільнюється або стає марним через дисбаланс між зібраними даними і практичними можливостями їх розробки. Наприклад, розробка детальних дорогих проектів при вивченні попиту з використанням недосконалої техніки може призвести до великої кількості помилок.
Зібрані дані повинні впливати на прийняття рішень, що часто ігнорується на практиці. Спеціальні дослідження слід починати, якщо попередній аналіз показує, що результати цих досліджень необхідні і будуть сприяти виявленню і правильному вирішенню певної проблеми.
Перевага повинна надаватися якості і коректності даних, а не їх загальній кількості. Краще, якщо причетні до планування фахівці будуть мати у своєму розпорядженні детальну і точну інформацію, отриману вибірково, ніж матеріал з високим рівнем помилок, стосовно усього населення або всіх закладів охорони здоров'я. Проте, спокуса одержати великий обсяг даних і незнання техніки вибіркових досліджень часто призводять до ігнорування цього принципу.
Науково-консультативна група ВООЗ з розвитку досліджень в галузі охорони здоров'я розробила для спеціалістів, які займаються плануванням охорони здоров'я, перелік вимог, необхідних для збору інформації з типовими анкетами, які з успіхом використовувались в різних умовах. Важливо вибрати інформацію з визначенням значущості кожної їх категорії і відповідних проблем. Категорії інформації - це зразки пунктів, що можуть бути включені в проект збору даних. Залежно від принципів планування і специфіки проблем деякі з них можуть бути виключені.
Важливо зазначити, що дефіцит фінансових ресурсів в системі охорони здоров'я може зберігатися ще тривалий час. Тому необхідно спрямувати зусилля органів управління на ефективне використання наявних коштів і створити сприятливий клімат для залучення додаткових фінансових ресурсів, зокрема за рахунок розвитку системи добровільного медичного страхування.