- •Соціальна медицина та організація охорони здоров'я
- •Авторський колектив:
- •Рецензенти:
- •3.1. Предмет та зміст медичної статистики
- •Організація медичної статистики в Україні, її правове забезпечення.
- •3.2. Організація та проведення статистичного дослідження
- •Необхідний об'єм вибірки для деяких методів формування масиву
- •Розподіл хворих за частотою пульсу після прийому препарату
- •Розподіл хворих, що звернулися до поліклініки, за віком та статтю
- •Розподіл випадків звертання в поліклініку за віком та статтю в зв'язку з нозологічними формами патології
- •3.3. Відносні величини
- •3.4. Графічні зображення статистичних даних
- •3.5, Середні величини
- •Розподіл хлопчиків 7 років за зростом
- •Терміни лікування хворих з пневмонією в стаціонарі
- •3.6. Оцінка вірогідності результатів дослідження
- •Результати лікування хворих за окремими методиками
- •Розрахунок величини відхилення
- •Квадрат відхилення теоретичних даних від фактичних та середній квадрат відхилення
- •3.7. Непараметричні критерії оцінки вірогідності результатів дослідження
- •Динаміка швидкості осідання еритроцитів (шое)
- •Рівень артеріального тиску у хворих на гіпертонічну хворобу до та після лікування (мм. Рт. Ст.).
- •3.8. Динамічні ряди
- •Динаміка перинатальної смертності (на 1000 народжених)
- •Динаміка смертності немовлят в Україні (%о)
- •3.9. Метод стандартизації
- •Частота ускладнень при опіках в стаціонарах а і б (і етап)
- •Розрахунок за прямим методом стандартизації (III та IV етапи)
- •3.10. Кореляційно-регресійний аналіз
- •Кореляційна залежність за направленістю, силою та формою зв'язку
- •Взаємозв'язок між рівнем перинатального ризику у вагітних та частотою післяпологових ускладнень
- •3.11. Основи оцінки факторів ризику та прогнозування патологічних процесів
- •Діагностична (прогностична) таблиця тяжких загрозливих станів у дітей при респіраторних гострих вірусних інфекціях та грипі
- •4.1. Чинники, що обумовлюють здоров'я населення. Методи вивчення. Закономірності основних показників здоров'я
- •Здоров'я індивіда;
- •Здоров'я населення:
- •3. Фізичного розвитку
- •5. Донозологічного стану
- •4.2. Медико-соціальні проблеми демографічних процесів. Демографічна ситуація в Україні та сучасному світі
- •Динаміка основних демографічних показників в Україні (1950-1999 рр.)
- •Населення України (%о).
- •В Україні (1999, %о).
- •В областях України (1997).
- •4.3. Методика вивчення захворюваності (загальної, з тимчасовою втратою працездатності)
- •Міжнародна класифікація хвороб Десятого перегляду (мкх-10)
- •Захворюваності
- •4.4. Загальні тенденції захворюваності населення
- •Основні показники, що характеризують інвалідність
- •4,6. Фізичний розвиток
- •5.1. Хвороби системи кровообігу
- •Соціально-економічні наслідки злоякісних новоутворень визначаються за втратами
- •Зниження
- •Фізичні та психічні страждання,
- •Зниження доходу, розпад сім'ї, сирітство, удівство
- •Смертність населення України від новоутворень з 1990 по 1997 рік (на 100 тисяч населення)
- •5.3. Травми
- •Смертність від нещасних випадків, вбивств, самогубств та інших зовнішніх дій. 1997 рік (на 100 тисяч чоловік) (мінімальні та максимальні рівні)
- •5.4. Психічні розлади
- •Смертність від психічних розладів в Україні (на 100 тис. Населення)
- •5.5. Наркоманії
- •5.6. Інфекційні та паразитарні хвороби
- •Смертність населення України від інфекційних і паразитарних хвороб у 1990-1997 рр. (на 100 тис. Населення)
- •Смертність чоловічого та жіночого населення України від інфекційних і паразитарних хвороб у 1997 році (на 100 тис. Населення)
- •(На 100 тисяч населення).
- •У 1988-1996 роках
- •Показники, що характеризують розповсюдження віл/сніДу в Україні
- •Особи з професійними факторами ризику
- •Розділ 6. Основи організації лікувально-профілактичної допомоги
- •6.1. Основи організації лікувально-профілактичного забезпечення дорослого населення
- •Лікувально-профілактична допомога
- •1.2. Лікувально-профілактичні заклади особливого типу
- •1.3. Диспансери
- •1.4. Амбулаторно-поліклінічні заклади
- •1.5. Заклади переливання крові, швидкої та екстреної медичної допомоги
- •1.6. Санаторно-курортні заклади
- •2. Санітарно-профілактичні заклади 2,1. Санітарно-епідеміологічні заклади
- •2.2. Заклади санітарної просвіти
- •3. Фармацевтичні (аптечні) заклади
- •4. Інші заклади
- •5. Заклади медико-соціального захисту
- •Забезпеченість населення України ліжками різних профілів у 1990-1999 рр. (на 10 тисяч населення)
- •1990-1999 Рр. (на 10 тис. Жителів).
- •1. Керівники лікувальних і санітарно-профілактичних закладів та їх заступники
- •II. Керівники структурних підрозділів
- •III. Лікарі-спеціалісти
- •6.2. Організація амбулаторно-поліклінічної допомоги міському населенню
- •6.3, Організація стаціонарної допомоги міському населенню
- •6.4. Організація первинної медико-санітарної допомоги на засадах сімейної медицини
- •Характеристика відвідувань сімейних лікарів у сша
- •6.5. Організація лікувально-профілактичної допомоги сільському населенню
- •IV етап
- •III етап
- •II етап
- •6.6. Організація лікувально-профілактичної допомоги працюючим на промислових підприємствах
- •6.7. Організація медичного забезпечення потерпілих від аварії на Чорнобильській аес
- •Кількість осіб, які мають статус постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи та мешкають в зонах радіоактивного забруднення (станом на 1.01.1998 р.)
- •Види та розподіл обсягів надання пільг постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до встановлених чотирьох категорій *
- •На 10 тисяч населення.
- •Захворюваність окремих груп первинного обліку потерпілих дорослих і підлітків на окремі захворювання (на 10 тисяч)
- •6.8. Організація швидкої медичної допомоги
- •| I Можливі заклади
- •6.9. Організація медичної допомоги населенню літнього віку
- •Прогноз чисельності населення віком понад 65 років в Україні
- •7.1.0Снови медичного страхування
- •7.2. Економічна сутність страхової медицини
- •7.3. Страхова медицина в економічно розвинених країнах світу
- •7.4. Історичні аспекти розвитку медичного страхування в Україні
- •8.1. Медико-соціальні аспекти охорони здоров'я матері та дитини
- •Представництво жінок у різних галузях економіки */
- •8.2. Організація акушерсько-гінекологічної допомоги
- •8.3. Організація медичної допомоги дітям
- •Госпіталізація в разі потреби хворих дітей до інфекційної лікарні
- •Кабінет невідкладної допомоги Рентгенівське відділення (кабінет)
- •Штатні нормативи лікарів дитячих поліклінік
- •Кабінет невідкладної допомоги
- •Денний гельмінтологічний напівстаціонар
- •9.1. Облік і звітність, показники діяльності, їх оцінка
- •9.2. Методика оцінки якості медичної допомоги
- •Дані про роботу поліклініки (за даними талона амбулаторного пацієнта)
- •Непрацездатності.
- •2 Лікарі даного профілю
- •Забезпеченість населення України лікарями-стоматологами (зубними лікарями)
- •Рівнем захворюваності)
- •11.1. Організація стоматологічної допомоги міському населенню
- •Міська стомат. Поліклініка
- •Категорії самостійних стоматологічних поліклінік і штатні нормативи лікарського персоналу (орієнтовний розподіл по відділеннях і кабінетах)
- •11.2. Організація стоматологічної допомоги сільському населенню
- •Обласний відділ охорони здоров'я
- •Кількість осіб, яким було проведено протезування зубів (на 100 осіб дорослого населення)
- •11.3. Організація стоматологічної допомоги вагітним жінкам і дітям
- •11.4. Методи вивчення стоматологічної захворюваності
- •Європейські цілі стоматологічного здоров'я до 2015 року (вооз euro, проект oratel, 1994)
- •11.5. Аналіз діяльності стоматологічної служби
- •Умовні одиниці обліку працеємкості роботи (уоп) лікарів-стоматологів і зубних лікарів (надано вибірково)*
- •3. Співвідношення фасеток до литих зубів у мостоподібних протезах:
- •5. Кількість протезів, виготовлених зубним техніком за звітний період:
- •11.6. Стан стоматологічної допомоги населенню України та концепції її подальшого розвитку
- •Деякі показники діяльності стоматологічної служби України протягом 1993-1997років *
- •13.1. Управління системою охорони здоров'я
- •13.2. Управління медичною справою (медико-санітарною допомогою, охороною здоров'я) вУкраїні (друга половина хуіі-кінець XX ст.)
- •13.4. Комплексний підхід щодо удосконалення управління
- •13.5. Теорія управлінських систем
- •13.6, Загальна характеристика процесу управління
- •13.7. Функції управління
- •13.8.Технолого-функціональні фази процесу управління
- •14,2. Планування в системі охорони здоров'я України
- •14.3. Ринок медичних послуг
- •14.4. Особливості ринку медичних послуг
- •14.5. Ціноутворення медичних послуг
- •Поліпшення здоров'я найбільш вразливих груп населення (діти, інваліди, люди похилого віку)
- •Груп захворювань (серцево-судинних, онкологічних, інфекційних тощо)
- •6.1. Основи організації лікувально-профілактичногозабезпечення дорослого населення
- •6.2. Організація амбулаторно-поліклінічної допомогиміському населенню
- •6.4. Організація первинної медико-санітарної допомогина засадах сімейної медицини
- •Підручник
- •Здоров'я
6.8. Організація швидкої медичної допомоги
Л
~ Однією з найбільш вагомих складових частин системи охорони здоров'я в забезпеченні допомогою населення на догоспітальному етапі є служба швидкої медичної допомоги (ШМД).У
В підрозділі розглядаються питання історії становлення служби, її ролі в загальній системі надання лікувально-профілактичної допомоги.
Значне місце відведено організації ШМД в умовах міста та села (заклади, структура, категорії, штати, основні завдання, функції, права та обов'язки окремих підрозділів і посадових осіб).
Завершується підрозділ даними про її подальшу спеціалізацію.
Служба швидкої медичної допомоги є порівняно недавно створеною формою позалікарняного обслуговування цивільного населення. Можливо, вперше ідея її організації виникла після того, як у 1881 році під час пожежі у
Віденському театрі постраждали сотні людей, які тривалий час не одержували ніякої допомоги, хоча в місті працювали клініки та лікарні.
Після цього трагічного випадку віденський лікар Ярмир Мунді запропонував організувати пункт постійного чергування лікарів, готових до виїзду на місце катастрофи та надання медичної допомоги. Він назвав його "станцією швидкої медичної допомоги". Згодом ідея набрала широкого розповсюдження, а заклади швидкої медичної допомоги почали з'являтися в багатьох країнах.
Ініціатором створення швидкої медичної допомоги в Росії був керівник лікарні при Олександрівській громаді Червоного Хреста Карл Карлович Рейнер. У листопаді 1881 року він запропонував організувати станції в Санкт-Петербурзі. Перші заклади почали функціонувати в Москві в 1886 році після подій на Ходинському полі під час масових гулянь і роздачі дарунків у зв'язку з коронацією Миколи II, які спричинили загибель більше 2 тисяч чоловік і десятки тисяч каліцтв. У зв'язку з відсутністю медичної допомоги поранені вмирали на місці події.
На початку 1899 року в Санкт-Петербурзі було відкрито п'ять станцій. Як і в Москві, поштовх до їх організації спричинила біда - сильна повінь навесні 1898 року,
В 1902 році в Києві були відкриті на добровільних засадах пункти з надання медичної допомоги при нещасних випадках. У 1903 році в Одесі на пожертвування мільйонера М.М. Толстого почала надаватись медична допомога при нещасних випадках.
25 квітня 1910 року з ініціативи професора Н.І. Оболенського в Харкові була відкрита станція та організовано перше товариство лікарів швидкої медичної допомоги.
Більш докладно історія СШМД викладена у кн. "Невідкладна швидка медична допомога" під ред. проф. В.В. Никонова, Харків 1997, матеріалами з якої ми з вдячністю скористались.
У роки радянської влади спостерігається поступовий розвиток служби ШМД, особливо в містах. У сільських районах вона була в зародковому стані.
Наприкінці 70-х років розвиток служби в усіх республіках колишнього Союзу визначався Постановою Ради Міністрів СРСР від 22.09.77 року "Про подальше поліпшення охорони здоров'я населення", а в Україні виданим Наказом МОЗ № 870 від 14.12.77 року, що регламентував її виконання.
В документах підкреслювалась необхідність взаємозв'язку між поліклінікою та станцією, розвитку її матеріально-технічної бази, створення спеціалізованих видів ШМД, підготовки медичних кадрів і їх удосконалення, введення субординатури та продовження терміну навчання в інтернатурі до 2-х років.
Значним досягненням у розвитку системи підвищення кваліфікації лікарів служби було відкриття спеціальних кафедр швидкої та невідкладної допомоги. В 1980 році в Харкові, в інституті удосконалення лікарів була відкрита перша кафедра, потім у Ленінграді (1982р.), Києві, Сімферополі (1988).
Подальший розвиток служби ШМД був визначений Постановою Ради Міністрів СРСР № 773 від 19.08.82 р. "Про додаткові заходи щодо поліпшення медичної допомоги сільському населенню". В ній говорилось про необхідність організації відділень швидкої та невідкладної медичної допомоги в сільських районах.
Наказом МОЗ СРСР № 1490 від 24.12.84 р."Про заходи щодо подальшого розвитку та удосконалення швидкої та невідкладної медичної допомоги сільсь-кому^населенню" були затверджені Положення про станцію (відділення) тощо.
[Довгі роки у нас існували дві самостійні служби для обслуговування міського населення - швидка та невідкладна медична допомога. Єдиною вона була лише в невеличких містах і сільській місцевості.;
Невідкладна допомога відзначалася недостатньою оперативністю, інколи було неможливо розмежувати функції цих служб. Мали місце випадки дублювання виїздів. Це призвело до її ліквідації в 1970 р. з передачею відповідних обов'язків службі швидкої допомоги.
( Об'єднана система надання екстреної медичної допомоги мала свої плюси та мінуси. Головним недоліком було необгрунтоване зростання завантаженості бригад ШМД в зв'язку з недоліками в роботі амбулаторно-поліклінічних закладів, які ніби самовідчужувались від її надання.
З метою усунення накопичених недоліків було намічено організувати в поліклініках пункти (відділення) надання медичної допомоги вдома, в територіальних поліклініках створити службу чергових терапевтів і педіатрів. У зв'язку з передачею забезпечення медичною допомогою хворих з гострими та загостреннями хронічних захворювань поліклінікам, було вирішено замінити в номенклатурі закладів охорони здоров'я назву "Станція (відділення) швидкої та невідкладної медичної допомоги" на - иСтанція (відділення) швидкої медичної допомоги' та створити в республіканських, крайових, обласних центрах відповідне об'єднання. >
Постанови Ради Міністрів СРСР і Накази МОЗ СРСР у наш час втратили юридичну силу, однак накопичений великий досвід організації роботи служби враховується й досі.
З метою подальшого удосконалення служби в 1989 році МОЗ України видало аналогічний наказ. У ньому приділяється серйозна увага її організації в кожному сільському районі, оснащенню у великих містах і обласних центрах обчислювальною технікою, створенню автоматизованих систем управління "Швидка та консультативна медична допомога", забезпеченню автотранспортом і медичною технікою.
Однак виконання наказу в останні роки значно погіршилось у зв'язку з важким економічним станом країни. Але мають місце й деякі наробки. Наприклад, набули подальшого розвитку центри ШМД та медицини катастроф (Київ, Дніпропетровськ, Запоріжжя). На базі інститутів і факультетів удосконалення лікарів відкриті кафедри медицини катастроф (Київ, Запоріжжя, Харків).
У деяких медичних училищах великих міст України практикується створення відділень для підготовки фельдшерів ШМД згідно зі спеціально розробленими програмами, що дасть змогу в майбутньому провести намічену структурну
перебудову бригад ШМД - збільшити кількість фельдшерських (до 35-40 % від загальної їх чисельності) з правом самостійного лікування хворих. Вона особливо необхідна з огляду на специфіку структурного обслуговування викликів і госпіталізації хворих, особливо в селах.
Адже на відміну від міст у сільській місцевості, де частка фельдшерських бригад досягає 90 %, за їх направленням госпіталізовують 70-75 % хворих. Гарна підготовка середнього медичного персоналу дозволить згодом підвищити в селах якість діагностики, лікування на догоспітальному етапі.
Служба швидкої медичної допомоги в Україні представлена спеціальними закладами - станціями, підстанціями (пунктами), лікарнями швидкої медичної допомоги (мал. 25).
V
|
Станція ШМД |
і | |
|
|
| |
ч |
1 У ^ |
іПриватні клініки | ||
|
і...... ..... |
|
Виїзні бригади
X
Лікарня ШМДї
Підстанції \
Підстанція
идстанщя
Підстанція
*дстан ці*
V
в\/зні
Виїзні бригади \