11.4. Методи вивчення стоматологічної захворюваності

Забезпечення потреб населення в стоматологічній допомозі та запровадження заходів, спрямованих на покращання її якості, потребує детального аналізу стоматологічної захворюваності, а також діяльності стоматологічних закладів, підрозділів і лікарів.

Вивчення стоматологічної захворюваності базується на загальноприйнятих методах, але має певну специфіку. Стоматологічна захворюваність вивчається за даними звертань, за даними медичних оглядів і за даними вибіркових кластерних (гніздових) досліджень.

Джерелом інформації для вивчення захворюваності за даними звертань є медична карта стоматологічного хворого (ф. 043/0), щоденник роботи лікаря (ф. 039-2/0; ф. 039-3/0; ф. 039-4/0).

При вивченні стоматологічної захворюваності за даними медичних оглядів використовують "карту профілактичних оглядів..." (ф. 047/0), перелік осіб, що підлягають профогляду (ф. 048/0), а також щоденник роботи лікаря (за кількістю профілактичних відвідувань).

Серед методів епідеміологічного дослідження найчастіше застосовується рекомендований ВООЗ метод кластерних (гніздових) вибірок. Місця обсте­ження вибирають такі, які б суттєво відрізнялися за рівнем захворюваності (по 10-15 пунктів обстеження в різних географічних, адміністративних, етніч­них та інших регіонах). Стандартна кількість осіб у кожному такому гнізді коливається від 25 до 50 осіб з тенденцією збільшення в наш час цієї кількості до 100. Для спостереження визначають наступний індексовий вік та вікові групи: 5-10, 12, 15, 18, 35-44 і 65-74 роки.

Під час обстеження в карті оцінки стоматологічного статусу реєстру­ється наявність і ступінь вираження різних захворювань щелепно-ротової порожнини.

За результатами вивчення стоматологічної захворюваності розраховують різноманітні показники, які найбільш повно характеризують рівні стоматоло­гічних захворювань.

У стоматології такими показниками є різні індекси:, індекс кп, КПВ, PMI, РІ, індекси гігієни порожнини рота та інші, які дозволяють кількісно оцінювати стан зубів, пародонта, гігієни порожнини рота. Серед них найбільш поширеними є індекси інтенсивності та поширеності каріозного процесу.

Інтенсивність карієсу (КПВ) - це середня кількість зубів, уражених карієсом на одного обстеженого, де К - кількість зубів, уражених карієсом, П - запломбованих, В - відсутніх (видалених) на одного обстеженого. Індексом для інтенсивності ураження молочних зубів є індекс кп. При цьому рахуються уражені та запломбовані зуби. Відсутні зуби можуть бути результатом випа­діння молочних зубів.

Показники інтенсивності карієсу розраховують окремо для дітей і дорослих. Інтенсивність карієсу для дітей (кп+КПВ) розраховується за такою формулою:

Сума індексів кп + КПВ Кількість дітей, що мають карієс

Найбільш важливе значення цей коефіцієнт має для оцінки ураженості дітей у віці 7-12 років (цей віковий період найбільш вразливий для каріозного ураження зубів).

Сума КПВ характеризує інтенсивність каріозного процесу конкретного пацієнта. Цей показник використовується у двох формах: КПВ зубів (КПВ(з)), коли підраховують тільки кількість каріозних і пломбованих зубів у кожного обстеженого, та КП(п), коли підраховують кількість каріозних і пломбованих поверхонь. Видалені чи втрачені внаслідок фізіологічної зміни зуби в молочному прикусі не враховуються.

Критерії поширеності інтенсивності карієсу за даними ВООЗ у різних віко­вих групах різні. Наприклад, у дітей 12-річного віку КПВ є дуже низькою -1,2-1,6; низькою - 1,7-2,6; середньою - 2,7-4,4; високою - 4,5-6,5; дуже високою - понад 6,5.

Європейським Регіональним бюро ВООЗ (Копенгаген, 1994) розроблені та рекомендовані нові критерії оцінки рівнів КПВ у цьому віці: 0,00-0,50 -дуже низька; 0,51-1,50 - низька; 1,51-3,00 - середня; 3,01-6,50 - висока; 6,51-10,00 - дуже висока.

Інтенсивність карієсу для дорослих розраховується за такою формулою:

Сума індексів КПВ Кількість осіб, що мають карієс

Разом з тим індекси кп і КПВ мають суттєві недоліки: за їх допомогою неможливо врахувати стадії каріозного ураження - вогнищеву демінералізацію, а також те, що КПВ не враховує причину видалення зубів.

Крім показників інтенсивності карієсу розраховують також показник поширеності (розповсюдженості) карієсу:

Кількість обстежених, що мають карієс * 100 Загальна кількість обстежених

За даними ВООЗ критерії поширеності у дітей 12-річного віку вважа­ються низькими, якщо понад 20 % дітей мають здорові зуби; помірною, якщо ця величина становить від 5 до 20 % і високою, якщо здорові зуби мають менше як 5 % дітей.

Важливим критерієм стоматологічного здоров'я є показник гігієни порож­нини рота, при якому визначають кількість м'якого зубного нальоту. Для цього використовують гігієнічний індекс Федорова - Володкіної - напівкіль-кісна (від 1 до 5 балів) оцінка площі вестибулярних поверхонь шести передніх зубів нижньої щелепи, пофарбованих розчином Люголя. Середня величина цього індексу визначається за формулою:

ср. -

H

де К _ср - гігієнічний індекс; е кп - сума оцінки обстежених зубів; н -кількість обстежених зубів.

Оцінка здійснюється за умовними балами: 1 бал - відсутність пофарбо-ваності, 2 бали - фарбується ^]А коронки зуба, 3 бали - фарбується ¹А коронки зуба, 4 бали - фарбується % коронки зуба і 5 балів - фарбується весь зуб. Чим вища величина індексу, тим нижчий рівень гігієни порожнини рота.

Експертами ВООЗ запропонована стандартизована методика обліку поши­реності та інтенсивності захворювань пародонта за допомогою індексу потреби в лікуванні захворювань пародонта -CPITN. Для визначення цього показника використовуються дані клінічних ознак хвороби: кровотеча ясен, зубні відкладення, патологічні зубоясенні кишені.

Зубні ряди для визначення індексу CPITN поділяють на 6 дільниць (секстан­тів). Для визначення індексу в кожному секстанті необхідно оглянути 1 або 2 зуби, але реєструють стан пародонта тільки шести з них по одному із кож­ного секстанта, який знаходиться в більш тяжкому клінічному стані.

Індекс CPITN оцінюють, враховуючи важкість стану пародонта за такими ознаками: 0 - відсутність ознак захворювання, 1 - кровотеча, 2 - над- і під'ясенний камінь, 3 - патологічна кишеня глибиною 4-5 мм, 4 - патологічна кишеня глибиною 6 мм.

Для визначення стану твердих тканин зуба та пародонта використовуються і інші методики (проба Шиллера-Писарева, папілярно-маргінально-альвеолярний індекс - індекс РМА; пародонтальний індекс РІ та інші).

Для інтегральної оцінки стану ротової порожнини, особливо при прове­денні масових профілактичних заходів, П.А. Леус (1990) запропонував відповідну методику визначення стоматологічного рівня здоров'я (СРЗ). Він залежить від того, наскільки важкими є захворювання, що впливають на функцію жування. В основі цього показника лежить оцінка питомої ваги збереження функції жування (чим менше питома вага, тим нижче рівень стоматологічного здоров'я).

Його визначають за наступними критеріями:

100 % - немає ознак хвороби (за функцією жування, що не вимагає втручань);

90 % - фактори ризику і початок стадії захворювання;

80 % - некаріозні ураження та легкі ступені карієсу та хвороб пародонта; 70 % - середня інтенсивність карієсу, хвороб пародонта; 50 % - висока інтенсивність карієсу; 40 % - ускладнення карієсу зубів;

30 % - важкі ступені хвороб пародонта, часткова вторинна адентія; 20 % - дуже висока інтенсивність карієсу, вторинна адентія; 10 % - захворювання, які загрожують життю, наслідки травм.

Виходячи з цих критеріїв, перед стоматологічною службою країни визна­чені завдання щодо досягнення в перспективі наступних рівнів індексу СРЗ: серед дітей до 14 років - 80 %, серед підлітків 15-18 років - 75 %, у віці 19-44 роки - 70 %, у віці 45-64 роки - 60 %, 65 років і більше - 50 %.

Покращання здоров'я людини, в тому числі й стоматологічного здоров'я, відноситься до глобальних проблем всього людства. Кожна країна вирішує їх, виходячи з реальних можливостей. Загальна мета людства щодо покращання стоматологічного здоров'я сформульована у відповідних програмах ВООЗ. Наша країна також прийняла до реалізації глобальні цілі ВООЗ до 2010 року та європейські цілі до 2015 року. В таблиці 5 наведені європейські цілі терміном до 2015 року.

Таблиця 5