Таблиця 1

*' Праця в Україні в 1997 р. //Стат. зб. -К. -1998.

Представництво жінок у різних галузях економіки */

Галузі економіки	% жінок до загалу
Всього,	51,6
в тому числі по галузях
Промисловість	43,1
Сільське господарство	37,6
Транспорт	30,2
Будівництво	26,3
Торгівля	74,4
Охорона здоров'я	83,6
Освіта	73,7
Наука та наукове обслуговування	48,3

Якщо в будівництві та на транспорті частка жінок становить 26-30 %, то в торгівлі та освіті вона досягає 3/4 працюючих, а в охороні здоров'я пере­вищує 80 %.

У зв'язку з цим, важливе значення має створення оптимальних умов для забезпечення прав жінок. Це, передусім, стосується реалізації положень, визначених документами Міжнародної організації праці (МОП).

Більшість з них так або інакше спрямована на захист репродуктивної функції жінки.

Конвенція МОП № 103 (1952 р.) передбачає державну допомогу майбутній матері - забезпечення необхідного рівня життя, медичної допомоги, заборону під час вагітності працювати у важких та шкідливих умовах, надання відпустки до та після пологів, для виховання дитини.

Ці положення знайшли відтворення в VII розділі Основ законодавства України про охорону здоров'я (1992 р.).

В статті 57 висвітлені заходи щодо заохочення материнства, гарантій охорони здоров'я матері та дитини, а саме:

• організація мережі жіночих, медико-генетичних та інших консультацій, пологових будинків, санаторіїв і будинків відпочинку для вагітних жінок і матерів з дітьми, ясел, садків та інших дитячих закладів;

• заборона застосування праці жінок на важких і шкідливих для здоров'я виробництвах;

• поліпшення та оздоровлення умов праці та побуту;

• усунення негативних економічних факторів;

• надання відпустки в зв'язку з вагітністю та пологами з виплатою допомоги із соціального страхування;

• грошова допомога при народженні дитини та на час догляду за нею під час хвороби;

• державна та громадська допомога дітям.

З метою охорони здоров'я жінці надається право самій вирішувати питання про материнство.

Відповідно до статті 50 жінка особисто вирішує питання про штучне переривання вагітності (протягом 12 тижнів) в акредитованих закладах охорони здоров'я. При більшому терміні (від 12 до 28 тижнів) аборт може бути зроблено лише за соціальними та медичними показаннями в окремих випадках.

Кожній жінці передбачене забезпечення у відповідних закладах кваліфіко­ваного медичного нагляду за перебігом вагітності, стаціонарної допомоги при пологах і лікувально-профілактичної допомоги матері та новонародженій дитині (стаття 58).

Згідно зі статтями 60, 62 Основ медична допомога дітям і підліткам забезпечується такими лікувально-профілактичними та оздоровчими закладами: дитячими поліклініками, відділеннями, лікарнями, санаторіями та іншими.

Контроль здійснюють органи охорони здоров'я та освіти за участю гро­мадських організацій.

Основами законодавства визначено право громадян на державну допомогу при догляді за дитиною з дефектами фізичного та психічного розвитку (стаття 63).

Родина може передати її до відповідного дитячого закладу на державне утримання. Якщо хворою дитиною опікується сім'я, держава гарантує їй право на медико-соціальну допомогу, в тому числі грошову.

Принцип найкращого забезпечення інтересів дитини відповідно до статті З Конвенції ООН закріплено в Кодексі про шлюб і сім'ю, Цивільному, Криміналь­ному, Кодексі законів про працю, Основах законодавства України про охорону здоров'я. Він відтворений також у Законах України щодо освіти, сприяння соціальному становленню та розвитку молоді, соціального захисту інвалідів і громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

З 1996 р. держава реалізує Національну програму "Діти України".

Заходи, передбачені нею, спрямовані на забезпечення права кожній дитині народитися здоровою, вижити, всебічно розвиватися, бути надійно соціально та психологічно захищеною. Програма реалізується разом з Національними програмами планування родини, поліпшення становища жінок, охорони мате­ринства та дитинства, Національною програмою "Освіта" ("Україна, XXI сто­ліття"), Комплексною програмою розв'язання проблем інвалідності.

В усіх цих документах визначені конкретні заходи, строки та відповідальні виконавці.

Чільне місце у вирішенні проблем збереження та зміцнення репродуктив­ного здоров'я належить заходам щодо планування сім'ї.

Мета планування сім'ї, за визначенням ВООЗ, полягає у:

• запобіганні небажаній вагітності;

• можливості регулювати час народження дитини;

• самостійному визначенні сім'єю кількості дітей;

• народженні бажаних здорових дітей;

• профілактиці захворювань, які передаються статевим шляхом. Заходи, спрямовані на здійснення цієї мети, є важливою складовою час­тиною ПМСД.

Національна програма затверджена в Україні в 1995 р. На сучасному етапі формується мережа відповідних закладів планування сім'ї. При Інституті педіатрії, акушерства та гінекології АМН України створено головний центр, функціонують 42 обласних і міжобласних центри, та більше 400 кабінетів при лікарнях. Крім того, кабінети "Шлюб і сім'я" в складі амбулаторно-поліклінічних закладів надають консультації щодо планування сім'ї.

На базі відділень дитячої та підліткової гінекології лікувально-профілак­тичних закладів створено центри з питань статевого виховання підлітків.

Програмою також передбачено здійснення системи консультування та підготовки підлітків і молоді з питань статевого виховання, сексуальної та репродуктивної поведінки.

Розроблено Програму підтримки грудного вигодовування дітей, діють центри підтримки лактації. З 1996 р. мати та дитина мають право на спільне перебування в пологовому відділенні.

Промисловість України випускає спеціальні рідкі та пастоподібні молочні продукти, сухі адаптовані суміші, плодоовочеві консерви. Виробничі потужності можуть значною мірою задовольнити потребу в них. За останні роки відбувся стрімкий спад виробництва продуктів дитячого харчування внаслідок соціально-економічних негараздів. Отже, проблема існує та потребує невідкладного вирішення.

Питаннями соціального захисту жінок і дітей займаються також неурядові організації. В державі діють і співпрацюють понад 20 всеукраїнських жіночих організацій (Спілка жінок України, Союз українок, Жіноча громада та ін.), майже 400 неурядових організацій, які проголошують роботу з дітьми як свою статутну діяльність (Дитячий фонд України, Український молодіжний Чорнобильський фонд, Асоціація захисту дітей-інвалідів тощо), близько 80 ор­ганізацій та об'єднань регіонального рівня.

Досвід їх роботи та напрямки подальшої діяльності обговорювались на Всеукраїнському конгресі жінок в Києві (травень 1998 р.).

В Україні діє ряд міжнародних програм, спрямованих на вдосконалення системи ОХМД. Міжнародну допомогу в їх здійсненні надають установи ООН (ВООЗ, ЮНІСЕФ), Європейський Союз, уряди США, Німеччини, Канади, Великої Британії, Франції тощо, а також міжнародні фонди та неурядові організації.

Вже реалізовані програми "Українська ініціатива з охорони здоров'я", "Програма контролю смертності жінок, малюків і дітей", "Програма ліквідації йодозалежних захворювань", "Чорнобильський проект гуманітарної допомоги та реабілітації", "Ініціатива лікарні, дружньої до дитини" та багато інших.

Міжнародна та міждержавна допомога дозволила нашій державі вирішити низку конкретних завдань, а головне, певним чином вплинула на зміну уявлень і підходів до вирішення цих проблем.

Зміст наведених законодавчих документів і державних програм свідчить про забезпечення організаційних засад діяльності держави щодо охорони материнства та дитинства. В місцевих органах виконавчої влади створені підрозділи з відповідних питань. Збільшується кількість центрів соціальних служб для молоді в обласних центрах, Києві та Севастополі, інших містах і районах. Загальна кількість їх перевищує 400.

Проте організаційне забезпечення діяльності держави щодо захисту жінок і дітей само по собі не вирішить цю важливу проблему. Як відзначалося на Всеукраїнському конгресі жінок, значного вдосконалення потребує законодавчо-нормативна база щодо їх ролі та місця в суспільстві. Суттєвого поліпшення потребує державний механізм реалізації соціально-економічної політики.

В резолюції Всеукраїнського конгресу жінок наголошується, що державна політика має бути спрямована на підвищення соціального, політичного та морального статусу жінок в суспільстві, дотримання їх прав і свобод, охорону здоров'я, сприяння розвитку здорового способу життя та безпечного мате­ринства.

Повільні темпи проведення реформ, непідготовленість населення, а почасти й представників місцевих органів влади до нових умов сприяли соціальній напруженості, безробіттю, зниженню життєвого рівня та досить болюче відби­лися на становищі жінок і дітей.

Отже, без активної державної соціальної та фінансової підтримки служб охорони материнства та дитинства створити належні умови для поліпшення їх здоров'я не можливо.

В першу чергу зусилля держави та громадськості повинні бути спрямовані на діяльність відповідних служб, ефективність якої залежить від багатьох чинників.

Передусім потрібно провести ретельний аналіз стану системи, її засад, матеріально-технічної бази, організації та якості діяльності лікувально-профі­лактичних закладів охорони здоров'я.

Забезпеченню медичною допомогою жінок і дітей буде сприяти:

• збереження служб охорони здоров'я матері та дитини, їх адаптація до змін в економіці держави;

• реформування ПМСД на засадах сімейної медицини, з визначенням її пріоритетності жінкам і дітям;

• впровадження ефективних технологій в роботу лікувально-профілактич­них закладів;

• профілактика захворюваності;

• гігієнічне виховання з акцентом на пропаганду здорового способу життя.

З метою наукового обгрунтування та розробки заходів щодо покращання здоров'я жінок і дітей в 1992 р. Інститутом педіатрії, акушерства та гінекології АМН започаткована наукова програма "Сім'я та діти України". До її виконання залучена кафедра соціальної медицини та охорони здоров'я Національного медичного університету.

Ця програма, як органічний фрагмент, ввійшла до Європейської програми "Європейське тривале дослідження вагітності та дитинства", а також до Націо­нальної програми "Діти України".

Для врахування розмаїття клімато-географічних, екологічних, соціальних, етнічних зон України дослідження проводиться в ряді регіонів, які представлені містами Київ, Івано-Франківськ, Дніпродзержинськ і Красний Луч (Луганська область). Сформована когорта (близько 7,5 тисяч сімей), здійснюється моніторинг за здоров'ям вагітних, перебігом і наслідками вагітності та пологів, станом здоров'я народжених немовлят.

Він дозволяє отримувати максимально об'єктивну та багатогранну інформа­цію про фактори, що впливають на них, про умови та спосіб життя сімей.

Медична допомога жінкам і дітям грунтується на загальних принципах організації лікувально-профілактичної допомоги, проте має більш виражену профілактичну спрямованість і надається поетапно:

/ етап - медична допомога майбутній матері та підготовка її до мате­ринства.

// етап - комплекс заходів щодо антенатальної охорони плода, здійсню­ваних спеціалізованими акушерсько-гінекологічними закладами, загальною мережею лікувально-профілактичних закладів, санаторіями для вагітних.

/// етап - інтранатальна охорона плода - забезпечення допомоги при пологах у акушерських відділеннях пологових будинків чи багатопрофільних лікарень, або в дільничних лікарнях.

IV етап - лікувальна допомога новонародженим у відділеннях новонаро-джених пологових будинків і відділеннях новонароджених дитячих лікарень.

V етап - охорона здоров'я дітей дошкільного віку, здійснення профілактич­них заходів.

VI етап - охорона здоров'я дітей шкільного віку.

Важливими складовими частинами системи охорони здоров'я матері та дитини є акушерсько-гінекологічна допомога та лікувально-профілактична допомога дітям.

Акушерсько-гінекологічна допомога надається в 464 жіночих консульта­ціях, 89 пологових будинках, а також акушерських і гінекологічних відділеннях лікарень.

Розширюється мережа медико-генетичних закладів, до яких відносяться обласні та міжобласні, регіональні центри, медико-генетичні консультації, Львівський НДІ спадкової патології, Інститут генетики репродукції (м. Київ).

Створено центри, відділення, кабінети дитячої та підліткової гінекології. Кабінети відкриті в обласних центрах і великих містах. У деяких регіонах у кожному районному центрі працюють лікарі-гінекологи дитячого та підлітко­вого віку.

Забезпеченість акушерами-гінекологами становить 2,5 на 10 тисяч населення. Щорічно під спостереженням жіночих консультацій перебуває близько 440 ти­сяч вагітних. їх кількість у 90-х роках почала досить інтенсивно зменшуватись (за 5-тирічний період з 1993 по 1997 рр. на 24 %).

Лікувально-профілактична допомога дітям надається в самостійних дитя­чих поліклініках і поліклініках у складі дитячих об'єднаних лікарень. У різних лікарнях розгорнуто 61,4 тисячі дитячих ліжок, що становить 66,48 на 10 тисяч дитячого населення. Забезпеченість дітей лікарняними ліжками з 1985 року по 1999 рік зменшилась майже на 20 % (табл. 2у^/.

*/ Охорона здоров'я в Україні: проблеми та перспективи / За ред. В.М.Пономаренка. - Терно­піль. - Укрмедкнига, 1999. - 309 с.

Здоров'я населення України та діяльність лікувально-профілактичних закладів системи охорони здоров'я (Щорічна доповідь. 1998 р.). К.- 1999. - 594 с.

Примітка. До хірургічних ліжок у 1985 році віднесені нейрохірургічні, ортопедо-травматологічні, урологічні; в 1999 році до них долучилися торакальної та гнійної хірургії

Таблиця 2

Забезпеченість дітей України спеціалізованими лікарняними ліжками (1985-1999 роки, на 10 тисяч дітей)

Профіль ліжок	1985 р.	1999 р.	Зменшення (збільшення), %
Усього	81,7	64,48	-19,8
Вт.ч.
Педіатричні соматичні	45,7	25,69	-43,8
Інфекційні	16,5	14,73	-10,8
Хірургічні	5,64	6,16	+ 8,0
Неврологічні	1,4	2,18	+ 55,7
Психіатричні	3,2	2,65	-17,2
Офтальмологічні	1,3	1,3	0
Отоларингологічні	2,4	2,07	-13,8
Дерматовенерологічні	1,2	1,35	+ 11,5

Аналіз наведених у таблиці 2 даних показує, що значно знизилася забезпе­ченість педіатричними соматичними ліжками, зменшилась забезпеченість ото­ларингологічними і психіатричними ліжками. В той же час збільшився цей показник щодо дерматовенерологічних, хірургічних і неврологічних ліжок.

Відповідно до цього змінилась структура лікарняного фонду (мал. 1).

Ш Педіатричні, соматичні ■ Хірургічні □ Інфекційні ПІнші

Мал.1. Структура лікарняних ліжок для дітей за профілями лікувально-профілактичної допомоги, 1985 та 1998 рр. (%).

Фактична забезпеченість ліжками майже співпадає з орієнтовними нормативами їх потреби, затвердженими наказом МОЗ України № 74 від 24.03.98 р.

З 1993 до 1999 рр. число ліжок у денних дитячих стаціонарах збільшилось у 2,3 раза, а число пролікованих дітей зросло з 26,1 тисячі до 74,8 тисячі, тобто в 2,5 раза.

Проте зростання ролі денних стаціонарів само по собі не в змозі вирішити проблему доступності допомоги та її оптимізації. Цьому може зарадити збіль­шення обсягу та покращання якості амбулаторно-поліклінічної допомоги.

Інтенсивна терапія хворим дітям забезпечується в центрах інтенсивної терапії новонароджених, в аналогічних відділеннях інтенсивної терапії в полого­вих будинках, в обласних і міських відділеннях дитячих лікарень.

На 1 січня 1998 року в ЛПЗ системи МОЗ України працювало близько 30,5 тисячі педіатрів і спеціалістів педіатричного профілю. Загалом забезпе­ченість достатня - 3 лікарі на 1000 дітей, у т.ч. дільничних педіатрів - 1,2.

Санаторно-курортне лікування забезпечується в 160 постійних дитячих санаторіях, де розгорнуто майже 22,9 тисячі ліжок. Його отримують діти, хворі на туберкульоз, органи дихання, травлення, нервової, серцево-судинної, кістково-м'язової, сечостатевої систем.

Діти-сироти, інваліди, неповних, багатодітних і малозабезпечених сімей виховуються в 43 будинках дитини (5200 місць). В Україні функціонує більше 18 тисяч дошкільних закладів, які охоплюють організованим вихованням 1 млн. 200 тис. дітей. Створюються нові типи дошкільних закладів (або групи): загального розвитку, компенсуючі, сімейні, прогулянкові.

За останні роки чисельність загальних дошкільних закладів зменшується в зв'язку зі скороченням народжуваності та недостатністю фінансування. 6 млн. 900 тисяч учнів навчаються в 21300 загальноосвітніх школах, діють близько 1000 професійно-технічних училищ з числом учнів, більшим 500 тисяч.

Для дітей, які потребують суспільного виховання та державної підтримки, організовані школи-інтернати.

Розвивається також мережа частково чи повністю платних дошкільних і середніх загальноосвітніх навчальних закладів.

Оздоровленню дітей сприяє фізична культура та спорт, які є складовою частиною виховного процесу в середніх загальноосвітніх і професійних навчально-виховних закладах, почасти здійснюється за місцем проживання в клубах, а також в дитячо-юнацьких спортивних школах. За останні роки було відкрито також 16 шкіл для інвалідів.

Контрольні питання

597. У чому полягає медико-соціальне значення системи охорони здоров'я матері та дитини?

598. Які заходи визначають ефективність охорони здоров'я матері та дитини?

599. Які основні документи становлять законодавчу базу охорони здоров'я жінок і дітей в Україні?

600. Які заходи щодо заохочення материнства, гарантій охорони здоров'я матері та дитини регламентовані Основами законодавства України про охорону здоров'я?

601. Які національні програми щодо материнства та дитинства реалізуються в Україні, їх мета?

602. В яких закладах надається акушерсько-гінекологічна допомога?

603. В яких закладах надається лікувально-профілактична допомога дітям?