Основні показники, що характеризують інвалідність

Назва показника	Методика розрахунку
Загальна інвалідність (контингенти інвалідів)	Число осіб, які отримують пенсії через інвалідність • 1000 (10 000)
	Загальна чисельність населення
Структура контингентів інвалідів (роз­раховується за віком, групою, видом інвалідності, причиною виходу на ін­валідність (діагнозом))	Число осіб, що мають інвалідність (певної групи, виду, причини) • 100
	Загальне число осіб, які отримують пенсії через інвалідність (загальне число інвалідів)
Первинна інвалідність або інва-лідизація (частота первинного виходу на інвалідність)	Загальне число осіб, вперше визнаних інвалідами • 1000(10 000)
	Загальна чисельність населення
Структура первинної інвалідності (за захворюваннями, віковими групами, групами інвалідності тощо)	Число осіб, вперше визнаних інвалідами (певної групи, виду, причини) • 100
	Загальне число осіб, вперше визнаних інвалідами
Змінення групи інвалідності при пере-освідченні	Число осіб, яким змінили групу інвалідності при переосвідченні • 100
	Загальне число інвалідів, що пройшли переосвідчення за рік
Рух інвалідів протягом року	Число інвалідів на початок року + число вперше визнаних інвалідами -число інвалідів, що вибули = число інвалідів на кінець року

З наведених у таблиці 8 показників найбільш важливими є два:

• загальної інвалідності (контингентів інвалідів);

• інвалідизації (первинної інвалідності).

Детальну інформацію про склад осіб, що отримують пенсію через інвалід­ність на даній території, можна отримати із щорічних звітів районних (міських) відділів соціального забезпечення.

Дані про число осіб, вперше визнаних інвалідами через причини, одержу­ють із щорічних звітів МСЕК.

При необхідності більш детальної інформації про осіб, що вперше визнані інвалідами, характер захворюваності та види інвалідності, використовують первинні документи:

• акт обстеження у МСЕК;

• статистичний талон до акту обстеження у МСЕК. Основні тенденції показників інвалідності в Україні

Вивчення інвалідності є важливою медико-соціальною проблемою, особливо в сучасних умовах, у зв'язку з триваючим процесом постаріння населення та збільшенням числа осіб старшого віку з хронічними захворюваннями, які призводять до інвалідності.

На стан цього показника, крім демографічних і екологічних чинників у значній мірі впливають соціально-економічні умови життя та соціальна політика держави щодо інвалідів.

За даними Українського Державного НДІ медико-соціальних проблем інва­лідності в 1992-1993 рр., коли відбувалося розширення соціальних, економіч­них і юридичних пільг, пенсій та допомоги інвалідам, рівень первинної інвалід­ності істотно зріс, що призвело до "вибуху" інвалідності в 1993 році.

З 1994 року обсяги соціальної допомоги та заходи з соціального захисту інвалідів скоротилися. В зв'язку з цим зменшилось число звертань пенсіонерів за віком для визначення інвалідності та відбулося зниження показників інвалідизації дорослого населення в 1995-1998 роках. Ця тенденція характерна для більшості областей України і по основних інвалідизуючих захворюваннях.

Загальна чисельність інвалідів, що знаходяться на обліку в органах соціаль­ного захисту становить в Україні 2,4 млн. (1998 р.). Рівень первинної інвалід­ності всіх категорій населення в динаміці з 1992 р. зменшився з 49,3 до 47,7 випадків на 10 тис. населення в 1998 р.

Первинна інвалідність усіх категорій населення на 77,8 % зумовлена інвалідністю від загального захворювання (36,4 випадки на 10 тис. населення), на 9,8% - інвалідністю військовослужбовців (5,4 випадки на 10 тис. населен­ня), на 8,1 % - інвалідністю з дитинства (3,8 випадків на 10 тис. населення), на 4,3 % - інвалідністю від трудового каліцтва та професійних захворювань (2,2 випадки на 10 тис. населення), на 3,6 % - інвалідністю внаслідок аварії на ЧАЕС (1,7 випадків на 10 тис. населення).

Первинна інвалідність серед дорослих (старші 15 років) становить 60,2 ви­падків, а серед працездатних (чоловіки до 60, жінки до 55 років) - 56,5 ви­падків на 10 тис. населення.

На малюнку 29 представлені показники первинної інвалідності серед дорослого та працездатного населення деяких областей України.

За інформацією Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності, вплив наслідків аварії на ЧАЕС є найбільш суттєвим фактором, який зумовлює рівні інвалідності дорослого населення в окремих областях України.

Найбільш високі показники первинної інвалідності зареєстровані в тих, що найбільш постраждали від Чорнобильської аварії: Чернігівській, Волинській, Рівненській, Житомирській, Київській областях.

100-г*

Мал. 29. Первинна інвалідність дорослого та працездатного населення в деяких областях України (на 10000 населення).

Зокрема, у Чернігівській області вплив наслідків аварії на ЧАЕС поєднується з демографічним фактором (найбільшою серед областей України часткою населення старшого віку).

У зазначених областях первинна інвалідність у зв'язку з аварією на ЧАЕС складає 7,5-14 % від загального числа вперше визнаних інвалідами (в середньому по Україні - 3,6 %), а при деяких захворюваннях - злоякісних новоутвореннях, зокрема - до 40,0 %.

У так званих "чорнобильських" областях відбувається зміна інвалідності ліквідаторів, що переважала в попередні роки, на масову інвалідність постра-ждалого населення.

Структура причин первинної інвалідності серед дорослого та працездатного населення представлена на малюнку ЗО.

В структурі її причин серед дорослого населення перше місце посідають хвороби системи кровообігу - 32 %, серед населення працездатного віку -21 %. Показники на 10 тис. населення становили в 1998 р. відповідно 19,2 серед дорослого та 12,1 випадків серед працездатного населення.

Друге місце в структурі причин первинної інвалідності займають новоутво­рення - 15,4 % від усіх випадків у дорослого та 15,3 % серед працездатного населення. Рівні первинної інвалідності від новоутворень становлять 9,3 на

І&Ь'&І - Новоутворення

~" Травми та отруєння

Ш -

Мал. ЗО. Структура причин інвалідності дорослого та працездатного населення (%).

10 тис. дорослого та 8,7 на 10 тис. працездатного населення. Слід зазначити, що в населення, постраждалого від наслідків аварії на ЧАЕС, злоякісні новоутворення посідають перше місце серед причин інвалідності.

На третьому місці в структурі первинної інвалідності - хвороби нервової системи та органів чуття - 11,2 % усієї інвалідності у дорослого та 12,8 % у працездатного населення. Рівні первинної інвалідності внаслідок цього класу захворювань становлять 6,7 та 7,2 на 10 тис. відповідно дорослих і працездатних.

Отже, різниця у рівнях і структурі причин первинної інвалідності серед дорослого та працездатного населення найбільш відчутна при хворобах системи кровообігу.

Розподіл вперше визнаних інвалідами за групами інвалідності представлено на малюнку 31.

Інваліди другої групи переважають у цілому як серед дорослого, так і серед працездатного населення.

За віком розподіл вперше визнаних інвалідами такий (1998 р.):

• до 39 років - 23,2 %;

• від 40 до 55 жінки та від 40 до 60 чоловіки - 43,1 %;

• жінки 55 років і старші, чоловіки 60 років і старші - 33,7 %.

- III група

- II група

Мал. 31. Структура первинної інвалідності за групами (%).

Звертає на себе увагу досить висока частка серед інвалідів осіб працездат­ного віку, що призводить до зниження трудового потенціалу країни.

В останні роки відбуваються несприятливі зміни у віковому складі інвалідів, а саме, збільшення чисельності інвалідів молодого віку, в тому числі з дитинства.

В дитячому віці показник загальної інвалідності становить 146,6 на 10 тис. дітей, а показник первинної інвалідності в 1998 р. - 20,5 на 10 тис.

Основні причини загальної та первинної дитячої інвалідності складають три класи хвороб: нервової системи та органів чуття, вроджені аномалії, психічні розлади (мал. 32).

Серед окремих захворювань найбільш поширеними причинами дитячої інвалідності є дитячий церебральний параліч, розумова відсталість, хвороби вуха та соскоподібного відростка, хвороби ока та його придатків.

34,5

Вроджені аномалії

Мая. 32. Структура причин загальної та первинної інвалідності у дітей (%).

Інвалідність дітей в Україні багато в чому зумовлена погіршенням екологічної ситуації, погіршенням умов життя та здоров'я батьків.

В державі розроблена комплексна система розв'язання проблеми інвалід­ності, яка передбачає, зокрема, створення в усіх областях центрів медико-соціальної реабілітації інвалідів.

За пропозицією провідних спеціалістів Українського НДІ проблем інвалід­ності складовою частиною її має бути профілактика інвалідизації населення, насамперед працездатного віку.

Контрольні питання

164. Визначення поняття "інвалідність".

165. Основні показники, що характеризують інвалідність.

166. Чинники, що впливають на рівень інвалідності.

167. Основні тенденції показників інвалідності в Україні серед дорослого та працездат­ного населення.

168. Основні тенденції показників дитячої інвалідності.