3) Залежно від порядку застосування вказані санкції поділяються на:

- адміністративно-господарські санкції, для яких законодавством визначений лише судовий порядок застосування;

- адміністративно-господарські санкції, для яких законодавством визначений адміністративний та судовий порядок застосування.

Враховуючи все вищевикладене, можна дати наступне визначення: адміністративно-господарські санкції - це передбачені законом заходи державного примусу майнового та адміністративного характеру, які застосовуються уповноваженими державними органами та органами місцевого самоврядування до суб'єктів господарювання у разі порушення ними встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Стаття 239. Види адміністративно-господарських санкцій

1. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції:

вилучення прибутку (доходу);

адміністративно-господарський штраф;

стягнення зборів (обов'язкових платежів);

абзац п'ятий виключено 

застосування антидемпінгових заходів;

припинення експортно-імпортних операцій;

застосування індивідуального режиму ліцензування;

зупинення дії ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом господарювання певних видів господарської діяльності;

анулювання ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом господарювання окремих видів господарської діяльності;

обмеження або зупинення діяльності суб'єкта господарювання;

скасування державної реєстрації та ліквідація суб'єкта господарювання;

інші адміністративно-господарські санкції, встановлені цим Кодексом та іншими законами.

Коментар:

Стаття встановлює перелік адміністративно-господарських санкцій, які можуть застосовуватися до суб'єкта господарювання. Вказаний перелік не є вичерпним. ГК України не регулює застосування такої санкції, як зупинення дії та анулювання ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом господарювання окремих видів господарської діяльності.

Анулювання ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом господарювання окремих видів господарської діяльності врегульовано Законом України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" N 1775-III від 01.06.2000 р.

Відповідно до ст. 1 Закону анулювання ліцензії - позбавлення ліцензіата органом ліцензування права на провадження певного виду господарської діяльності.

Відповідно до ст. 20 Закону рішення про анулювання ліцензії приймається органом ліцензування на підставі акта перевірки порушень ліцензійних умов.

Підставами для анулювання ліцензії відповідно до ст. 21 Закону є:

- заява ліцензіата про анулювання ліцензії;

- акт про повторне порушення ліцензіатом ліцензійних умов;

- рішення про скасування державної реєстрації суб'єкта господарювання;

- нотаріально засвідчена копія свідоцтва про смерть фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності;

- акт про виявлення недостовірних відомостей у документах, поданих суб'єктом господарювання для одержання ліцензії;

- акт про встановлення факту передачі ліцензії або її копії іншій юридичній або фізичній особі для провадження господарської діяльності;

- акт про встановлення факту неподання в установлений строк повідомлення про зміну даних, зазначених в документах, що додавалися до заяви про видачу ліцензії;

- акт про невиконання розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов;

- неможливість ліцензіата забезпечити виконання ліцензійних умов, встановлених для певного виду господарської діяльності;

- акт про відмову ліцензіата в проведенні перевірки центральним органом виконавчої влади у сфері інтелектуальної власності або спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування.

Порядок зупинення дії ліцензії врегульований постановою Кабінету Міністрів України N 1782 від 06.12.2000 р. "Про затвердження Порядку ліцензування окремих видів діяльності у сфері використання ядерної енергії".

Відповідно до п. 27 даного Порядку орган державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки та його територіальний орган, який видав ліцензію, мають право зупинити дію або анулювати ліцензію у разі:

- подання суб'єктом діяльності у сфері використання ядерної енергії відповідної заяви;

- ліквідації юридичної особи за рішенням суду або внаслідок інших обставин, скасування державної реєстрації суб'єкта діяльності у сфері використання ядерної енергії;

- порушення умов ліцензії;

- припинення дії або фактичного невиконання вимог документів, які були подані у складі заявних документів і на підставі яких зроблено висновок про спроможність заявника провадити діяльність відповідно до встановлених вимог;

- виявлення недостовірних відомостей у документах, поданих заявником для отримання ліцензії;

- передачі ліцензії іншому суб'єкту діяльності.

Орган державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки, територіальний орган, який видав ліцензію, мають право анулювати ліцензію, якщо ліцензіат продовжує провадити діяльність, що підлягає ліцензуванню, після зупинення дії ліцензії, а також якщо він грубо порушує норми і правила з ядерної та радіаційної безпеки.

Згідно з п. 28 Порядку про зупинення дії або анулювання ліцензії орган державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки або його територіальний орган, який видав ліцензію, сповіщає ліцензіата у письмовій формі із зазначенням причин зупинення її дії або анулювання. У разі зупинення дії ліцензії мають бути зазначені умови, за яких дія ліцензії може бути відновлена.

Відповідно до п. 29 Порядку у разі отримання рішення органу державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки або його територіального органу про зупинення дії або анулювання ліцензії суб'єкт діяльності у сфері використання ядерної енергії зобов'язаний негайно припинити провадження раніше дозволеної діяльності, вживши заходів для запобігання опроміненню людей і забрудненню довкілля.

Стаття 240. Безоплатне вилучення прибутку (доходу) 

1. Прибуток (доход), одержаний суб'єктом господарювання внаслідок порушення встановлених законодавством правил здійснення господарської діяльності, а також суми прихованого (заниженого) прибутку (доходу) чи суми податку, несплаченого за прихований об'єкт оподаткування, підлягають вилученню в доход відповідного бюджету в порядку, встановленому законом.

Крім того, з суб'єкта господарювання стягується у випадках і порядку, передбачених законом, штраф, але не більш як у двократному розмірі вилученої суми, а у разі повторного порушення протягом року після застосування цієї санкції - у трикратному розмірі вилученої суми.

2. Перелік порушень, за які до суб'єкта господарювання застосовуються санкції, передбачені цією статтею, а також порядок їх застосування визначаються законами.

Коментар:

Однією з адміністративно-господарських санкцій є безоплатне вилучення прибутку (доходу).

Під поняттям "прибуток" у контексті даної статті слід розуміти:

- прибуток, одержаний суб'єктом господарювання внаслідок порушення встановлених законодавством правил здійснення господарської діяльності;

- суми прихованого (заниженого) прибутку (доходу);

- суми податку, не сплаченого за прихований об'єкт оподаткування.

Крім безоплатного вилучення прибутку (доходу), до суб'єкта господарювання - порушника правил ведення господарської діяльності у випадках і порядку, передбачених законом, застосовується штраф, сума якого не може перевищувати двократного розміру суми вилученого прибутку (доходу), а в разі повторного порушення протягом року після застосування санкції - трикратного розміру вилученої суми.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" N 334/94-ВР від 28.12.94 р. відповідальність за правильність нарахування, своєчасність сплати податку та дотримання податкового законодавства несе платник податку в порядку та розмірах, установлених законом.

Відповідно до ст. 21 даного Закону суми виявленого прихованого (заниженого) прибутку та штрафи стягуються за весь період ухилення від сплати податків.

Частина друга коментованої статті вказує на те, що перелік порушень, за які до суб'єкта господарювання застосовуються безоплатне вилучення прибутку (доходу), а також порядок застосування даної санкції, встановлюються законом.

Законодавство України містить низку спеціальних нормативно-правових актів, які регулюють порядок безоплатного вилучення прибутку (доходу) суб'єкта господарювання за порушення ним правил здійснення певного виду господарської діяльності, а саме: Закон України "Про природні монополії", Закон України "Про телекомунікації", Закон України "Про особливості державного регулювання діяльності суб'єктів господарювання, пов'язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування, матриць" тощо.

Стаття 241. Штраф як адміністративно-господарська санкція 

1. Адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.

2. Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.

3. Адміністративно-господарський штраф може застосовуватися у визначених законом випадках одночасно з іншими адміністративно-господарськими санкціями, передбаченими статтею 239 цього Кодексу.

Коментар:

До суб'єкта господарювання, який порушив правила здійснення господарської діяльності, у визначених законом випадках застосовується штраф.

Сума штрафу може бути встановлена в законодавстві наступними способами:

- в чіткій грошовій сумі;

- по відношенню до неоподаткованого мінімуму доходів громадян;

- у кратному розмірі або у відсотках від суми невиконаного чи неналежно виконаного зобов'язання суб'єкта господарювання.

Частина третя коментованої статті передбачає можливість застосування штрафу разом з іншими санкціями (наприклад, безоплатним вилученням прибутку, див. ч. 1 ст. 240 ГК України).

Варто зауважити, що штраф є однією з найбільш поширених адміністративно-господарських санкцій і застосовується до суб'єкта господарювання за порушення банківського, податкового, антимонопольного законодавства, законодавства України про захист економічної конкуренції та інші.

Так, відповідно до ст. 73 Закону України "Про банки і банківську діяльність" від 07.12.2000 р. N 2121-III у разі порушення банками або іншими особами, які можуть бути об'єктом перевірки Національним банком України, відповідно до цього Закону, банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку України або в разі здійснення ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, Національний банк України адекватно вчиненому порушенню має право застосувати заходи впливу, в тому числі накладення штрафів на банки відповідно до положень, затверджених Правлінням Національного банку України, але у розмірі не більше одного відсотка від суми зареєстрованого статутного фонду.

Відповідно до ст. 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" N 2210-III від 11.01.2001 р. за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про накладення штрафу.

Згідно із ст. 52 даного Закону за вчинені суб'єктом господарювання антиконкурентні узгоджені дії, зловживання монопольним (домінуючим) становищем, невиконання рішення, попереднього рішення органів Антимонопольного комітету України або їх виконання не в повному обсязі, органами Антимонопольного комітету України накладаються штрафи у розмірі до десяти відсотків доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф. У разі наявності незаконно одержаного прибутку, який перевищує десять відсотків зазначеного доходу (виручки), штраф накладається у розмірі, що не перевищує потрійного розміру незаконно одержаного прибутку. Розмір незаконно одержаного прибутку може бути обчислено оціночним шляхом.

Підстави та порядок застосування адміністративно-господарського штрафу залежать від сфери господарювання, в якій вчинено правопорушення, і регламентовані наступними нормативно-правовими актами: Законом України "Про державну податкову службу в Україні", Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", Законом України "Про захист від недобросовісної конкуренції", Законом України "Про природні монополії", Законом України "Про захист прав споживачів" та іншими.

Стаття 242. Виключена.

Стаття 243. Виключена.

Стаття 244. Застосування антидемпінгових заходів 

1. У разі здійснення окремими учасниками господарських відносин зовнішньоекономічної діяльності, пов'язаної з одержанням незаконної переваги на ринку України (здійснення демпінгового імпорту, субсидованого імпорту, а також інших дій, які визначаються законом як недобросовісна конкуренція), що завдало шкоди економіці України або спричинило загрозу виникнення такої шкоди, до цих учасників відносин можуть бути застосовані антидемпінгові, компенсаційні або спеціальні заходи відповідно до закону.

2. Порядок визначення розміру шкоди (загрози шкоди) економіці України та застосування заходів, зазначених у цій статті, встановлюється Кабінетом Міністрів України відповідно до закону.

Коментар:

Порушником правил ведення господарської діяльності, до якого можуть бути застосовані антидемпінгові заходи, є спеціальний суб'єкт - учасник зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" N 959-XII від 16.04.91 р. зовнішньоекономічною є діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.

Порушення правил ведення господарської діяльності в даному випадку - це здійснення суб'єктом господарювання зовнішньоекономічної діяльності, пов'язаної з одержанням незаконної переваги на ринку України, що завдало шкоду економіці України або спричинило загрозу виникнення такої шкоди.

Діяльність, пов'язана з одержанням незаконної переваги на ринку України, може полягати у здійсненні суб'єктом господарювання:

- демпінгового імпорту;

- субсидованого імпорту;

- інших дій, які визначаються законом як недобросовісна конкуренція.

Поняття демпінгу, імпорту та антидемпінгових заходів визначені в Законі України "Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту" N 330-XIV від 22.12.98 р.:

- демпінг - це ввезення на митну територію країни імпорту товару за цінами, нижчими від порівнянної ціни на подібний товар у країні експорту, що заподіює шкоду національному товаровиробнику подібного товару;

- імпорт - це ввезення на митну територію країни імпорту товару (товарів), призначеного для споживання у цій країні імпорту;

- антидемпінгові заходи - це попередні або остаточні заходи, що застосовуються відповідно до цього Закону під час або за результатами антидемпінгового розслідування.

Антидемпінгові заходи застосовуються до порушника під час (попередні антидемпінгові заходи) або за результатами (остаточні антидемпінгові заходи) антидемпінгового розслідування.

Відповідно до ст. 3 вказаного Закону проведення антидемпінгового розслідування в Україні здійснюється уповноваженими на це центральними органами виконавчої влади - Міністерством, Державною митною службою України, а також Комісією.

Відповідно до ч. 8 ст. 14 цього Закону попередні антидемпінгові заходи можуть застосовуватися шляхом запровадження справляння попереднього антидемпінгового мита. Розмір ставки попереднього антидемпінгового мита встановлюється відповідним рішенням Комісії.

Згідно з ч. 9 ст. 15 Закону рішення про застосування остаточних антидемпінгових заходів (тобто остаточного антидемпінгового мита) приймається у разі, якщо:

1) за результатами антидемпінгового розслідування Комісією було остаточно встановлено факт наявності демпінгу і шкоди;

2) заінтересований експортер, за винятком випадку анулювання своїх зобов'язань, матиме можливість подати Міністерству свої коментарі, які можуть бути враховані при розгляді відповідного питання на засіданні Комісії.

Застосування адміністративно-господарських санкцій до суб'єкта господарювання, який здійснює субсидований імпорт, врегульовано Законом України "Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту" N 331-XIV від 22.12.98 р.

Відповідно до ст. 1 Закону субсидований імпорт - це ввезення на митну територію країни імпорту товару (товарів), що користується пільгами від субсидії, яка надається для виробництва, переробки, транспортування або експорту такого товару.

Під час проведення або за результатами антисубсидиційного розслідування відповідно до даного Закону до порушника застосовуються попередні (компенсаційне попереднє мито) або остаточні (компенсаційне остаточне мито) компенсаційні заходи.

Згідно з ч. 1 ст. 4 даного Закону проведення антисубсидиційного розслідування в Україні здійснюється Міністерством, Службою та Комісією.

Підстави та порядок застосування санкцій до суб'єкта господарювання за вчинення ним дій, які охоплюються поняттям "недобросовісна конкуренція", визначені Законом України "Про захист від недобросовісної конкуренції" N 236/96-ВР від 07.06.96 р.

Відповідно до ст. 1 Закону недобросовісною конкуренцією є будь-які дії у конкуренції, що суперечать правилам, торговим та іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності.

Главами 2 - 4 цього Закону визначений перелік дій, які вважають недобросовісною конкуренцією, а саме:

1) неправомірне використання ділової репутації господарюючого суб'єкта:

- неправомірне використання чужих позначень, матеріалів, упаковки;

- неправомірне використання товару іншого виробника;

- копіювання зовнішнього вигляду виробу;

- порівняльна реклама;

2) створення перешкод господарюючим суб'єктам (підприємцям) у процесі конкуренції та досягнення неправомірних переваг у конкуренції:

- дискредитація господарюючого суб'єкта (підприємця);

- купівля-продаж товарів, виконання робіт, надання послуг із примусовим асортиментом;

- схилення до бойкоту господарюючого суб'єкта;

- схилення постачальника до дискримінації покупця (замовника);

- схилення господарюючого суб'єкта (підприємця) до розірвання договору з конкурентом;

- підкуп працівника постачальника;

- підкуп працівника покупця (замовника);

- досягнення неправомірних переваг у конкуренції;

3) неправомірне збирання, оголошення та використання комерційної таємниці:

- неправомірне збирання комерційної таємниці;

- неправомірне розголошення комерційної таємниці;

- схилення до розголошення комерційної таємниці;

- неправомірне використання комерційної таємниці.

Згідно із ст. 20 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" вчинення дій, визначених цим Законом як недобросовісна конкуренція, тягне за собою накладення Антимонопольним комітетом України штрафів, передбачених цим Законом, а також адміністративну, цивільну та кримінальну відповідальність у випадках, передбачених законодавством.

Порядок визначення наявності заподіяння значної шкоди або загрози заподіяння значної шкоди національному товаровиробнику в результаті імпорту певного товару на територію України регламентований Законом України "Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну" N 332-XIV від 22.12.98 р.

Згідно зі ст. 13 даного Закону компетентні державні органи при проведенні відповідного розслідування для визначення наявності шкоди, заподіяної національному товаровиробнику в результаті імпорту певного товару на територію України, повинні:

1) встановити такі обставини:

а) тенденції імпорту в Україну, що є об'єктом розслідування, зокрема зростання обсягів імпорту та (або) умов здійснення такого імпорту;

б) факт (факти) заподіяння значної шкоди та (або) виникнення загрози заподіяння значної шкоди національному товаровиробнику, що є наслідком цього імпорту;

в) наявність причинно-наслідкового зв'язку між зростанням обсягу імпорту товару та (або) умовами його здійснення, заподіянням значної шкоди та (або) виникненням загрози заподіяння значної шкоди;

2) дослідити наступні фактори:

а) обсяг імпорту в Україну товару (товарів), якщо цей обсяг імпорту значною мірою зростав у період розслідування у відносних або в абсолютних величинах стосовно обсягів виробництва чи споживання в Україні подібних або безпосередньо конкуруючих товарів;

б) ціну імпорту в Україну цього товару (товарів), якщо у період спеціального розслідування мало місце значне зниження його ціни стосовно ціни подібного товару в Україні;

в) наслідок, який є результатом дії факторів, зазначених у пунктах 1 та (або) 2, для національного товаровиробника. Цей наслідок визначається тенденцією зміни деяких економічних факторів, зокрема: виробництва національним товаровиробником товарів, які є об'єктом розслідування; використання ним виробничих потужностей; запасів цих товарів; їх продажу; частки ринку України національного товаровиробника; ціни цих товарів (тобто зниження цін або перешкодження підвищенню цін, що, як правило, склалися); продуктивності праці; використання основних фондів; розмірів прибутків або збитків національного товаровиробника; його прибутку з інвестиційного капіталу; стану ліквідності та зайнятості на підприємствах національного товаровиробника тощо.

При встановленні загрози заподіяння значної шкоди національному товаровиробнику в результаті імпорту певного товару на територію України компетентний державний орган повинен врахувати:

1) ступінь зростання обсягів експорту в Україну товару, що є об'єктом спеціального розслідування;

2) експортний потенціал країн походження або країн експорту, який уже склався або ймовірно складеться в майбутньому, а також можливість того, що зазначений потенціал використовуватиметься для експорту в Україну цього товару;

3) тенденції впливу імпорту на національного товаровиробника.

Стаття 245. Припинення експортно-імпортних операцій. Застосування індивідуального режиму ліцензування 

1. У випадках недобросовісної конкуренції, розміщення валютних цінностей з порушенням встановленого законодавством порядку на рахунках та вкладах за межами України, а також в інших випадках, якщо дії учасників зовнішньоекономічної діяльності завдають шкоди економіці України, експортно-імпортні операції таких суб'єктів господарювання припиняються на умовах і в порядку, передбачених законом.

2. За порушення суб'єктами господарювання правил здійснення зовнішньоекономічної діяльності щодо антимонопольних заходів, заборони недобросовісної конкуренції та інших правил, зазначених у частині першій цієї статті, якими встановлюються певні обмеження чи заборони у здійсненні зовнішньоекономічної діяльності, до таких суб'єктів може застосовуватися індивідуальний режим ліцензування. Порядок і строки застосування індивідуального режиму ліцензування встановлюються законом.

Коментар:

Частина перша коментованої статті встановлює відповідальність суб'єкта господарювання за такі порушення:

- недобросовісну конкуренцію (див. коментар до ст. 244 ГК України);

- розміщення валютних цінностей з порушенням встановленого законодавством порядку на рахунках та вкладах за межами України;

- вчинення учасниками зовнішньоекономічної діяльності інших дій, які завдають шкоди економіці України.

У разі вчинення суб'єктом господарювання однієї з вищезазначених дій до нього застосовується адміністративно-господарська санкція - припинення експортно-імпортних операцій.

Частина друга статті передбачає застосування спеціального режиму ліцензування до суб'єкта господарювання, який порушує правила здійснення господарської діяльності щодо:

- антимонопольних заходів;

- заборони недобросовісної конкуренції;

- правил, які зазначені в ч. 1 ст. 245 ГК України і якими встановлюються певні обмеження чи заборони для здійснення зовнішньоекономічної діяльності.

Суб'єктом правопорушення в даному випадку є лише учасник зовнішньоекономічної діяльності.

Умови та порядок припинення експортно-імпортних операцій, застосування індивідуального режиму ліцензування визначені Законом України "Про зовнішньоекономічну діяльність" N 959-XII від 16.04.91 р.

Відповідно до ст. 37 даного Закону за порушення цього або пов'язаних з ним законів України до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб'єктів господарської діяльності, окрім штрафів, можуть бути застосовані такі спеціальні санкції:

- індивідуальний режим ліцензування у випадках порушення такими суб'єктами цього Закону та/або пов'язаних з ним законів України, що встановлюють певні заборони, обмеження або порядок здійснення зовнішньоекономічних операцій;

- тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності у випадках порушення цього Закону або пов'язаних з ним законів України, проведення дій, які можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки.

Застосуванню спеціальних санкцій до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб'єктів господарювання може передувати офіційне попередження центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Адміністративно-господарські санкції застосовуються до суб'єкта господарювання до моменту усунення ним порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" та/або пов'язаних з ним законів України.

Стаття 246. Обмеження та зупинення діяльності суб'єкта господарювання

1. Здійснення будь-якої господарської діяльності, що загрожує життю і здоров'ю людей або становить підвищену небезпеку для довкілля, забороняється.

2. У разі здійснення господарської діяльності з порушенням екологічних вимог діяльність суб'єкта господарювання може бути обмежена або зупинена Кабінетом Міністрів України, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, а також іншими уповноваженими органами в порядку, встановленому законом.

3. До підприємств торгівлі, громадського харчування і сфери послуг, що неодноразово допустили реалізацію недоброякісних товарів або систематично порушують встановлені законодавством правила торгівлі та надання послуг або умови зберігання і транспортування товарів, крім господарських та адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, можуть застосовуватися також спеціально передбачені законом про захист прав споживачів адміністративно-господарські санкції, включаючи вилучення недоброякісних товарів та зупинення діяльності зазначених суб'єктів у встановленому законом порядку.

4. Органи державної влади з питань захисту прав споживачів мають право у випадках і порядку, передбачених законом, приймати обов'язкові рішення про припинення суб'єктом господарювання виробництва продукції (виконання робіт, послуг), відвантаження і реалізації товарів, що не відповідають вимогам нормативних актів.

Коментар:

Коментована стаття встановлює адміністративно-господарські санкції за здійснення суб'єктами господарювання діяльності, що загрожує життю і здоров'ю людей або становить небезпеку для довкілля.

Частина друга статті передбачає обмеження або зупинення діяльності суб'єкта господарювання у разі порушення ним екологічних вимог.

Спеціальним нормативно-правовим актом, який встановлює правила охорони довкілля, у тому числі при здійсненні господарської діяльності, а також підстави застосування відповідальності за їх порушення, є Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища" N 1264-XII від 25.06.91 р.

Згідно зі ст. 68 Закону відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні у:

а) порушенні прав громадян на екологічно безпечне навколишнє природне середовище;

б) порушенні норм екологічної безпеки;

в) порушенні вимог законодавства України при проведенні екологічної експертизи, в тому числі в поданні завідомо неправдивого експертного висновку;

г) невиконанні вимог державної екологічної експертизи;

д) фінансуванні, будівництві і впровадженні у виробництво нових технологій і устаткування без позитивного висновку державної екологічної експертизи;

е) порушенні екологічних вимог при проектуванні, розміщенні, будівництві, реконструкції, введенні в дію, експлуатації та ліквідації підприємств, споруд, пересувних засобів та інших об'єктів;

є) допущенні наднормативних, аварійних і залпових викидів і скидів забруднюючих речовин та інших шкідливих впливів на навколишнє природне середовище;

ж) перевищенні лімітів та порушенні інших вимог використання природних ресурсів;

з) самовільному спеціальному використанні природних ресурсів;

и) порушенні строків внесення зборів за використання природних ресурсів та забруднення навколишнього природного середовища;

і) невжитті заходів щодо попередження та ліквідації екологічних наслідків аварій та іншого шкідливого впливу на навколишнє природне середовище;

ї) невиконанні розпоряджень органів, які здійснюють державний контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища, та вчиненні опору їх представникам;

й) порушенні природоохоронних вимог при зберіганні, транспортуванні, використанні, знешкодженні та захороненні хімічних засобів захисту рослин, мінеральних добрив, токсичних, радіоактивних речовин та відходів;

к) невиконанні вимог охорони територій та об'єктів природно-заповідного фонду та інших територій, що підлягають особливій охороні, видів тварин і рослин, занесених до Червоної книги України;

л) відмові від надання своєчасної, повної та достовірної інформації про стан навколишнього природного середовища, а також про джерела забруднення, у приховуванні випадків аварійного забруднення навколишнього природного середовища або фальсифікації відомостей про стан екологічної обстановки чи захворюваності населення;

м) приниженні честі і гідності працівників, які здійснюють контроль в галузі охорони навколишнього природного середовища, посяганні на їх життя і здоров'я.

Відповідно до ст. 13, 15, 17 Закону до суб'єктів господарювання органами місцевого самоврядування можуть бути застосовані такі адміністративно-господарські санкції в разі порушення ними законодавства України про охорону навколишнього природного середовища:

- тимчасове зупинення господарської діяльності підприємства;

- припинення господарської діяльності підприємства.

У частинах третій і четвертій коментованої статті законодавець приділяє увагу порядку застосування санкцій, включаючи вилучення недоброякісних товарів та зупинення діяльності суб'єкта господарювання, до підприємств торгівлі, громадського харчування і сфери послуг, які:

- неодноразово допустили реалізацію недоброякісних товарів;

- систематично порушують встановлені законодавством правила торгівлі та надання послуг, а також умови зберігання і транспортування товарів;

- виробляють продукцію, виконують роботи, надають послуги, відвантажують чи реалізують товари, що не відповідають вимогам нормативних актів.

До таких підприємств в порядку ст. 23 Закону України "Про захист прав споживачів" N 1023-XII від 12.05.91 р. застосовуються штрафи, розмір яких визначається у відсотках від вартості недоброякісних товарів, робіт, послуг або по відношенню до неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Відповідно до ст. 26, 28 цього Закону до суб'єктів господарювання, які порушують відповідне законодавство, уповноваженими державними органами та органами місцевого самоврядування також застосовуються спеціальні адміністративно-господарські санкції, а саме:

1) припинення відвантаження і реалізації товарів, що не відповідають вимогам нормативних документів, до усунення суб'єктами господарювання виявлених недоліків;

2) заборона суб'єктам господарювання реалізації споживачам продукції:

а) на яку відсутні документи, що засвідчують її відповідність вимогам нормативних документів;

б) на яку в нормативно-правових актах та нормативних документах встановлено обов'язкові вимоги щодо забезпечення безпеки життя, здоров'я, майна споживачів та охорони навколишнього природного середовища, якщо продукцію внесено до переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації, але яка не має сертифіката відповідності (свідоцтва про визнання відповідності);

в) ввезеної на територію України без документів, які підтверджують її належну якість;

г) на яку строк придатності не зазначено або зазначено з порушенням вимог нормативних документів, а також товарів, строк придатності яких минув;

ґ) яка є фальсифікованою;