
- •ПЕРЕДМОВА
- •ВСТУП
- •ДО ІСТОРІЇ ФІЗІОЛОГІЇ
- •ОРГАНІЗМ ТА ЙОГО ВЛАСТИВОСТІ
- •МЕТОДИ ФІЗІОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ
- •Розділ 1. КРОВ І ЛІМФА
- •ФУНКЦІЇ КРОВІ
- •СКЛАД ТА ФІЗИКО-ХІМІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ КРОВІ
- •СКЛАД ПЛАЗМИ КРОВІ
- •КЛІТИНИ КРОВІ ТА ЇХ ФУНКЦІЇ
- •ЗСІДАННЯ КРОВІ
- •КРОВОТВОРЕННЯ ТА ЙОГО РЕГУЛЯЦІЯ
- •ГРУПИ КРОВІ
- •РЕЗУС-ФАКТОР
- •Розділ 2. СЕРЦЕ ТА КРОВООБІГ
- •ЕВОЛЮЦІЯ СЕРЦЕВО-СУДИННОЇ СИСТЕМИ
- •РОЗВИТОК ВЧЕННЯ ПРО КРОВООБІГ
- •ФІЗІОЛОГІЯ СЕРЦЯ
- •НЕРВОВА ТА ГУМОРАЛЬНА РЕГУЛЯЦІЯ РОБОТИ СЕРЦЯ
- •КРОВООБІГ
- •Розділ 3. ДИХАННЯ
- •ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ТА ДИХАЛЬНИЙ АПАРАТ ССАВЦІВ
- •ЗОВНІШНЄ ДИХАННЯ
- •ОБ’ЄМ ЛЕГЕНЬ ТА АЛЬВЕОЛЯРНА ВЕНТИЛЯЦІЯ
- •ДОСЛІДЖЕННЯ ФУНКЦІОНАЛЬНОГО СТАНУ АПАРАТА ДИХАННЯ
- •ФІЗИКО-ХІМІЧНИЙ ПРОЦЕС ОБМІНУ ГАЗІВ У ЛЕГЕНЯХ
- •ЗВ’ЯЗОК ТА ТРАНСПОРТ ГАЗІВ КРОВ’Ю
- •ТРАНСПОРТ КИСНЮ КРОВ’Ю
- •ТРАНСПОРТ ВУГЛЕКИСЛОГО ГАЗУ КРОВ’Ю
- •ТКАНИННЕ ДИХАННЯ
- •РЕГУЛЯЦІЯ ДИХАННЯ
- •ОСОБЛИВОСТІ ДИХАННЯ ПРИ ЗМІНАХ АТМОСФЕРНОГО ТИСКУ ПОВІТРЯ
- •ДИХАННЯ У ПТАХІВ
- •Розділ 4. ТРАВЛЕННЯ
- •ЕВОЛЮЦІЯ ТРАВНОГО ТРАКТУ. ВИДИ ТРАВЛЕННЯ
- •ФУНКЦІЇ ТРАВНОЇ СИСТЕМИ
- •ТРАВЛЕННЯ В РОТОВІЙ ПОРОЖНИНІ
- •СЕКРЕТОРНА ДІЯЛЬНІСТЬ СЛИННИХ ЗАЛОЗ
- •СКЛАД І ВЛАСТИВОСТІ СЛИНИ У ТВАРИН РІЗНИХ ВИДІВ
- •ТРАВЛЕННЯ В ШЛУНКУ
- •ШЛУНКОВЕ ТРАВЛЕННЯ У СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ТВАРИН
- •ШЛУНКОВЕ ТРАВЛЕННЯ У СВИНЕЙ ТА ЙОГО ОСОБЛИВОСТІ
- •ПРОЦЕСИ ТРАВЛЕННЯ У ШЛУНКУ ЖУЙНИХ
- •ПЕРЕТВОРЕННЯ ЛІПІДІВ У ПЕРЕДШЛУНКАХ
- •РОЛЬ СІТКИ І КНИЖКИ В ТРАВЛЕННІ
- •ВСМОКТУВАННЯ У ПЕРЕДШЛУНКАХ
- •МЕХАНІЗМ ВІДРИГУВАННЯ КОРМУ ТА ГАЗІВ
- •ТРАВЛЕННЯ У КИШЕЧНИКУ
- •МЕТОДИ ВИВЧЕННЯ СЕКРЕЦІЇ КИШКОВОГО СОКУ
- •ВСМОКТУВАННЯ ПРОДУКТІВ РОЗЩЕПЛЕННЯ БІЛКІВ, ВУГЛЕВОДІВ І ЖИРІВ
- •ВСМОКТУВАННЯ ВОДИ І МІНЕРАЛЬНИХ РЕЧОВИН У РІЗНИХ ВІДДІЛАХ ТРАВНОГО ТРАКТУ
- •РЕГУЛЯЦІЯ ВСМОКТУВАННЯ
- •ТРИВАЛІСТЬ ПЕРЕБУВАННЯ КОРМУ У ТРАВНОМУ ТРАКТІ
- •ЕКСКРЕТОРНА ФУНКЦІЯ ТРАВНОГО ТРАКТУ
- •АКТ ДЕФЕКАЦІЇ
- •МЕХАНІЗМ НАСИЧЕННЯ, ГОЛОДУ І СПРАГИ
- •ОСОБЛИВОСТІ ТРАВЛЕННЯ У СВІЙСЬКОЇ ПТИЦІ
- •Розділ 5. ОБМІН РЕЧОВИН
- •МЕТОДИ ВИВЧЕННЯ ОБМІНУ РЕЧОВИН
- •ОБМІН БІЛКІВ, ФІЗІОЛОГІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ БІЛКА ТА ОКРЕМИХ АМІНОКИСЛОТ ДЛЯ ОРГАНІЗМУ ТВАРИН
- •ОБМІН АМІНОКИСЛОТ
- •ОБМІН ВУГЛЕВОДІВ
- •ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК ОБМІНУ БІЛКІВ, ЖИРІВ І ВУГЛЕВОДІВ
- •ОБМІН ВОДИ І МІНЕРАЛЬНИХ РЕЧОВИН
- •Розділ 6. ОБМІН ЕНЕРГІЇ І ТЕРМОРЕГУЛЯЦІЯ
- •ОБМІН ЕНЕРГІЇ КОРМОВИХ РЕЧОВИН
- •МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ОБМІНУ ЕНЕРГІЇ
- •ДОСЛІДЖЕННЯ ГАЗООБМІНУ
- •ЗАГАЛЬНИЙ І ОСНОВНИЙ ОБМІНИ
- •ВПЛИВ ЗОВНІШНІХ І ВНУТРІШНІХ ФАКТОРІВ НА ЕНЕРГЕТИЧНИЙ ОБМІН
- •РЕГУЛЯЦІЯ ОБМІНУ ЕНЕРГІЇ
- •ТЕПЛООБМІН ТА ЙОГО РЕГУЛЯЦІЯ
- •Розділ 7. ВИДІЛЕННЯ
- •ЕВОЛЮЦІЯ ВИДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ
- •НИРКИ ТА ЇХ ФУНКЦІЯ
- •УТВОРЕННЯ СЕЧІ
- •СКЛАД І ВЛАСТИВОСТІ СЕЧІ
- •ВИВЕДЕННЯ СЕЧІ
- •ОСОБЛИВОСТІ СЕЧОВИДІЛЕННЯ У ПТИЦІ
- •Розділ 8. ФІЗІОЛОГІЯ ШКІРИ
- •ФУНКЦІЇ ШКІРИ
- •САЛЬНІ ЗАЛОЗИ
- •ПІГМЕНТАЦІЯ ШКІРИ ТА ВОЛОСЯНОГО ПОКРИВУ
- •ВОЛОСЯНИЙ ПОКРИВ ТВАРИН
- •СЕЗОННІ ПРОЦЕСИ У ШКІРІ
- •ЕКСКРЕТОРНА ФУНКЦІЯ ТРАВНОГО ТРАКТУ ТА ЛЕГЕНЬ
- •Розділ 9. ЕНДОКРИННА СИСТЕМА
- •ЗАЛОЗИ ВНУТРІШНЬОЇ СЕКРЕЦІЇ ТА МЕТОДИ ЇХ ДОСЛІДЖЕННЯ
- •МІСЦЕ ЕНДОКРИННОЇ СИСТЕМИ В ЗАГАЛЬНІЙ РЕГУЛЯЦІЇ ФУНКЦІЙ ОРГАНІЗМУ
- •ЗНАЧЕННЯ, ХІМІЧНА БУДОВА ТА ЗАКОНИ ДІЇ ГОРМОНІВ
- •МЕХАНІЗМ ДІЇ ГОРМОНІВ
- •ФІЗІОЛОГІЧНА РОЛЬ ГІПОФІЗА
- •ЩИТОВИДНА ЗАЛОЗА
- •ПАРАЩИТОВИДНІ ЗАЛОЗИ
- •ЕНДОКРИННА ФУНКЦІЯ ПІДШЛУНКОВОЇ ЗАЛОЗИ
- •НАДНИРКОВІ ЗАЛОЗИ
- •ЕНДОКРИННА ФУНКЦІЯ СТАТЕВИХ ЗАЛОЗ
- •ТИМУС, АБО ЗАГРУДИННА ЗАЛОЗА
- •ТКАНИННІ ГОРМОНИ
- •Розділ 10. РОЗМНОЖЕННЯ
- •ФІЗІОЛОГІЯ ЧОЛОВІЧОЇ СТАТЕВОЇ СИСТЕМИ
- •ФІЗІОЛОГІЯ ЖІНОЧОЇ СТАТЕВОЇ СИСТЕМИ
- •СТАТЕВИЙ ЦИКЛ
- •СТАТЕВІ РЕФЛЕКСИ САМЦЯ І САМКИ
- •ЗАПЛІДНЕННЯ
- •РОДИ
- •ФІЗІОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ШТУЧНОГО ОСІМЕНІННЯ І ПЕРЕСАДКИ (ТРАНСПЛАНТАЦІЇ) БЛАСТОЦИСТ
- •РЕГУЛЯЦІЯ РЕПРОДУКТИВНОЇ ФУНКЦІЇ ТВАРИН ЗА ДОПОМОГОЮ ГОРМОНІВ
- •РОЗМНОЖЕННЯ ПТИЦІ
- •Розділ 11. ЛАКТАЦІЯ
- •РІСТ І РОЗВИТОК МОЛОЧНИХ ЗАЛОЗ
- •РЕГУЛЯЦІЯ РОСТУ І РОЗВИТКУ МОЛОЧНИХ ЗАЛОЗ
- •БУДОВА МОЛОЧНИХ ЗАЛОЗ
- •МОЛОКО, ЙОГО ХІМІЧНИЙ СКЛАД І ФІЗИЧНІ ВЛАСТИВОСТІ
- •МОЛОЗИВО
- •МІСТКІСНА СИСТЕМА ВИМЕНІ
- •РЕГУЛЯЦІЯ МОЛОКОУТВОРЕННЯ
- •МОЛОКОВІДДАЧА ТА ЇЇ РЕГУЛЯЦІЯ
- •ОРГАНІЗАЦІЯ РОЗДОЮ КОРІВ ПРИ ПОТОКОВО-ЦЕХОВІЙ СИСТЕМІ ВИРОБНИЦТВА МОЛОКА
- •ГАЛЬМУВАННЯ РЕФЛЕКСУ МОЛОКОВІДДАЧІ
- •ФІЗІОЛОГІЧНІ ОСНОВИ МАШИННОГО ДОЇННЯ КОРІВ
- •ФІЗІОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПІДГОТОВКИ НЕТЕЛЕЙ ДО ОТЕЛЕННЯ ТА ЛАКТАЦІЇ
- •ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ МОЛОЧНОЇ ПРОДУКТИВНОСТІ КОРІВ
- •Розділ 12. ФІЗІОЛОГІЯ М’ЯЗІВ ТА НЕРВІВ
- •ЗАГАЛЬНІ ВЛАСТИВОСТІ ТКАНИН — ПОДРАЗЛИВІСТЬ, ЗБУДЛИВІСТЬ І ЗБУДЖЕННЯ
- •БІОЕЛЕКТРИЧНІ ЯВИЩА
- •МЕХАНІЗМ ВИНИКНЕННЯ ЗБУДЖЕННЯ
- •ФАЗИ ЗБУДЛИВОСТІ
- •ФУНКЦІОНАЛЬНА РУХЛИВІСТЬ (ЛАБІЛЬНІСТЬ)
- •ПАРАБІОЗ ТА ЙОГО ФАЗИ
- •ФІЗІОЛОГІЯ М’ЯЗІВ
- •ВЛАСТИВОСТІ СКЕЛЕТНИХ М’ЯЗІВ
- •МЕХАНІЗМ М’ЯЗОВОГО СКОРОЧЕННЯ
- •СИЛА І РОБОТА М’ЯЗІВ
- •ВТОМА М’ЯЗІВ
- •ВЛАСТИВОСТІ ГЛАДЕНЬКИХ М’ЯЗІВ
- •ФІЗІОЛОГІЯ НЕРВІВ
- •СИНАПСИ
- •ВПЛИВ ПОСТІЙНОГО СТРУМУ НА ЖИВІ ТКАНИНИ
- •Розділ 13. ЦЕНТРАЛЬНА НЕРВОВА СИСТЕМА
- •ЗАГАЛЬНА ФІЗІОЛОГІЯ ЦЕНТРАЛЬНОЇ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ
- •ФІЗІОЛОГІЯ ОКРЕМИХ ЧАСТИН ЦЕНТРАЛЬНОЇ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ
- •МЕТОДИ ВИВЧЕННЯ ФУНКЦІЙ КОРИ ВЕЛИКИХ ПІВКУЛЬ
- •Розділ 14. ВИЩА НЕРВОВА ДІЯЛЬНІСТЬ
- •ЛОКАЛІЗАЦІЯ ФУНКЦІЙ У КОРІ ВЕЛИКИХ ПІВКУЛЬ
- •УМОВНІ РЕФЛЕКСИ
- •ІРРАДІАЦІЯ, КОНЦЕНТРАЦІЯ ТА ІНДУКЦІЯ ЗБУДЖЕННЯ І ГАЛЬМУВАННЯ
- •АНАЛІЗ І СИНТЕЗ
- •СОН І ГІПНОЗ
- •ПЕРША ТА ДРУГА СИГНАЛЬНІ СИСТЕМИ
- •ТИПИ ВИЩОЇ НЕРВОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ЇХ ЗВ’ЯЗОК З ПРОДУКТИВНІСТЮ
- •ЗНАЧЕННЯ ВЧЕННЯ І. П. ПАВЛОВА ПРО ВИЩУ НЕРВОВУ ДІЯЛЬНІСТЬ ДЛЯ ТВАРИННИЦТВА
- •Розділ 15. АНАЛІЗАТОРИ
- •ОСНОВНІ ВЛАСТИВОСТІ АНАЛІЗАТОРІВ
- •ШКІРНИЙ АНАЛІЗАТОР
- •СМАКОВИЙ АНАЛІЗАТОР
- •НЮХОВИЙ АНАЛІЗАТОР
- •ЗОРОВИЙ АНАЛІЗАТОР
- •СЛУХОВИЙ АНАЛІЗАТОР
- •ВЕСТИБУЛЯРНИЙ АНАЛІЗАТОР
- •ІНТЕРОРЕЦЕПТИВНІ АНАЛІЗАТОРИ
- •РУХОВИЙ АНАЛІЗАТОР
- •ВЗАЄМОДІЯ АНАЛІЗАТОРІВ
- •ОСНОВНА ЛІТЕРАТУРА
- •ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА

Розділ 4. Травлення
мембрани завдяки їх вибірковості й однобічній проникності. Експериментально доведено перевагу виділення речовин різними відділами травного тракту. Так, слинні залози виділяють калій, натрій, кальцій, йод, вісмут та інші; шлунок і кишечник — хлориди, молочну кислоту, сечовину, сечову кислоту та деякі лікарські речовини; підшлункова залоза й печінка — пурини, цинк, йодистий калій та деякі фарбні речовини. Проте деякі речовини, які екскретуються. не виділяються з калом, а всмоктуються у кров і знову виділяються у травний канал.
Екскреторна функція травної системи регулюється нейрогуморальним шляхом. Встановлено, шо парасимпатична нервова система посилює екскрецію шляхом зміни проникності клітинних мембран та розширення кровоносних судин. Наркотичні речовини гальмують екскреторну функцію травного тракту. На екскрецію впливають центри кори великих півкуль головного мозку.
АКТ ДЕФЕКАЦІЇ
Дефекація — акт часткового звільнення товстого кишечника від калових мас. Вона настає при пороговому подразненні ректальної слизової оболонки калом, сформованим у нижньому відділі товстої кишки. Корова за добу виділяє до 40 кг калу, кінь — до 17, вівця і свиня — близько 3 кг.
Жуйні тварини здійснюють 10–50 дефекацій на добу, кінь — 5–12. Тварини здійснюють цей акт під час руху, у стоячому та лежачому стані.
Дефекація реалізується з участю центральної нервової системи на основі безумовних та умовних рефлексів. Центр дефекації міститься в поперековій частині спинного мозку. Дефекація відбувається так: від рецепторів товстого кишечника збудження передаються в центр акту дефекації. Із спинного мозку по парасимпатичних волокнах, що йдуть у складі тазового нерва, передаються імпульси, які викликають скорочення м’язів прямої кишки, а по симпатичних нервах — розслаблення внутрішнього сфінктера. Зовнішній анальний сфінктер залежить від волі тварин, що визначає довільність акту дефекації. Вищі центри акту дефекації розміщені в довгастому мозку, гіпоталамусі,
197

Фізіологія сільськогосподарських тварин
лімбічній корі та моторній зоні кори головного мозку. У процесі дефекації бере участь діафрагма та м’язи черевної стінки.
У сільськогосподарських тварин легко виробляється умовний рефлекс на час та місце акту дефекації, що значно полегшує догляд за тваринами на промислових комплексах.
Механізм рефлекторної регуляції моторно-секреторної діяльності травного тракту
Загальний принцип регуляції полягає в тому, що кормові речовини мають певні хімічні та фізичні властивості і по-різному впливають на рецептори травного тракту: механорецептори сприймають зміни тиску і консистенції хімусу; хеморецептори реагують на зрушення реакції середовища вмісту і на зміну в ньому складу й консистенції поживних речовин, продуктів їх гідролізу та мінеральних сполук. Механо- і хеморецептори травної системи перетворюють дію різних подразників у частотно-імпульсні сигнали, які по аферентних волокнах передаються в інтрамуральні нервові ганглії, у спинний і довгастий мозок (рис. 75).
Рис. 75. Схема регуляції моторно-секреторної діяльності харчотравної системи (за Костіним А. П.)
198

Розділ 4. Травлення
Інтрамуральні нервові ганглії здійснюють периферичну саморегуляцію моторно-секреторної функції травного тракту. У центральну нервову систему аферентні сигнали надходять по аксонах клітин Дугеля другого типу і по спінальних аферентних шляхах. У відповідних структурах головного мозку (довгастий мозок, ретикулярна формація, гіпоталамус, таламус, стріопалідарна система, гіпокамп, лімбічна кора і перемоторна зона кори головного мозку), надіслана інформація обробляється, після чого центральна нервова система адресує відповідні команди ефекторам по симпатичних та парасимпатичних нервових волокнах вегетативної системи. Об’єктами регуляції у травній системі є: секреторний епітелій, м’язи і кровоносні судини. Діяльність органів травлення постійно координується зворотними зв’язками, які здійснюються єдиним нейрогуморальним механізмом регуляції вісцеральних систем.
МЕХАНІЗМ НАСИЧЕННЯ, ГОЛОДУ І СПРАГИ
Голод — природжений мимовільний стан організму, який активно виявляється уже через кілька годин після народження. Голод є сигналом фізіологічної необхідності відновлення енергетичного балансу в організмі тварини. Відчуття голоду при порожньому шлунку виникають періодично і тривають кілька хвилин.
Уголодної собаки при пустому шлунку через кожні 60–90 хв виділяються травні соки, скорочується шлунок і тонкі кишки. Це триває до 15–30 хв. При цьому тварина неспокійна, облизується, змінює ритм дихання й кровообігу. Проте механізм походження періодичної діяльності травного тракту натщесерце досі не з’ясований.
Допускають, що голодна періодика викликається гуморальними подразниками, які є в крові в період голодування тварини. У лабораторії І. П. Павлова у нагодованого собаки викликали голодну періодику вливанням крові від голодного собаки. Після вливання цьому же собаці крові від нагодованого собаки у нього відразу припинилося «голодне» скорочення шлунка.
Увиникненні періодичної діяльності травного тракту важливу роль відіграє центральна нервова система.
Біологічне значення відчуття голоду і спраги полягає в тому, що вони є збудниками пошуку, прийняття корму та води. Відчуття голоду
199

Фізіологія сільськогосподарських тварин
пов’язане з «харчовим центром», який регулює харчову поведінку тварини і бере участь у складнорефлекторній регуляції та координації діяльності всіх відділів травного тракту. Відчуття голоду значною мірою збігається в часі з голодною періодикою шлунка і кишечника, яка викликається рефлекторно при збудженні латеральних ядер гіпоталамуса і нейронних структур довгастого мозку. Скорочення гладких м’язів стінки шлунка збуджує її барорецептори. Ці збудження досягають центра голоду в латеральних ядрах гіпоталамуса. На відчуття голоду впливають фізична робота, температура навколишнього середовища тощо. При двосторонній ваготомії зникають «голодні» скорочення шлунка.
При поїданні і надходженні корму в шлунок нервові імпульси від рецепторів рота і шлунка збуджують центр насичення. У цей час рефлекторно глюкоза викидається з печінки у кров. Кров насичується глюкозою («сита» кров). За таких умов збуджується центр насичення і гальмується центр голоду в гіпоталамусі, від чого зникає «голодна» перистальтика шлунка.
Виникнення відчуття спраги зумовлюється нестачею води в організмі чи надходженням надлишку мінеральних солей з кормом. Таке відчуття настає при висиханні слизової оболонки рота і глотки в результаті зменшення секреції слини.
При зниженні в організмі кількості води підвищується осмотичний тиск крові, при цьому рефлекторно збуджуються осморецептивні клітини в гіпоталамусі. Збудження цього центра призводить до зменшення виведення води з організму і зменшення секреції травних соків.
Поняття про функціональну систему травлення
Система травлення організму включає дві різновидності функцій травного тракту: травні та нетравні. До травних належать: секреторна, моторна, гідролітична і всмоктувальна функції. Вони забезпечують механічну й хімічну обробку поживних речовин, надходження кінцевих продуктів гідролізу білків, жирів і вуглеводів в епітеліоцити і в кров, а також виведення залишків поживних речовин із шлунковокишкового тракту. До нетравних функцій належать: екскреторна (виведення продуктів обміну речовин, лікарських, сполук), метаболічна (участь у регуляції загального обміну речовин), ендокринна (продукція гастроінтестинальних гормонів) та імунна.
200