Розділ 4. Травлення
тонкому кишечнику свині за добу всмоктується до 21 л води (близько 1 л на 1 м кишок), а в товстому — до 2 л (близько 0,5 л на 1 м кишок).
Найкраще всмоктуються солі в ізо- і гіпотонічних розчинах. Висока концентрація кухонної солі обмежує цей процес. Солі кальцію всмоктуються в сполуках з жиром та жовчними кислотами. На інтенсивність усмоктування солей кальцію впливає кількість солей натрію і калію. Надлишок калію порівняно з натрієм погіршує всмоктування кальцію.
Фосфор всмоктується з органічних і неорганічних речовин, а його всмоктування залежить від швидкості розщеплення цих сполук.
Залізо засвоюється організмом у вигляді окисних та закисних солей. Всмоктування закисних солей заліза відбувається значно швидше. Мікроелементи мідь, цинк, йод, бром, кобальт та інші всмоктуються у вигляді органічних і неорганічних сполук.
Всмоктування мінеральних речовин здійснюється як активний процес, зв’язаний з витратою енергій у всмоктувальних клітинах при наявності активних речовин у них (вітаміну D, гормонів тощо). А тому всмоктування добре пристосовано до потреб організму.
Переміщення мінеральних речовин (Na, Р) тісно пов’язане із всмоктуванням ряду органічних речовин. Особливий інтерес являє питання про всмоктування заліза з різних сполук у поросят, оскільки у новонароджених поросят має місце дефіцит запасів заліза в організмі. Дослідами доведено, що солі двовалентного заліза (FeSО4) мають найбільш доступну для засвоєння форму Fe. Тому після одноразового згодовування FeSО4 у слизовій оболонці тонких кишок утворюються резерви Fe, які використовуються залежно від потреб організму (Федій Є. М.).
РЕГУЛЯЦІЯ ВСМОКТУВАННЯ
Всмоктування — активний процес. Він залежить від проникності клітинних структур, кровоносних та лімфатичних капілярів, від гідростатичного тиску крові та інших факторів. Всмоктування тісно пов’язане з секреторною і моторною діяльністю травного апарата.
Процеси всмоктування регулюються рефлекторним та гуморальним шляхом. Рефлекторна регуляція здійснюється за участю
193
Фізіологія сільськогосподарських тварин
рецепторів травного тракту, від яких постійно надходить інформація в центральну нервову систему про стан гідролізу та концентрацію речовин. Встановлено, що подразнення певних структур гіпоталамуса змінює всмоктування в кишечнику. На процеси всмоктування впливає кора великих півкуль головного мозку, що доведено методом умовних рефлексів та шляхом електростимуляції нервових структур лімбічної зони кори.
Гуморальна регуляція процесів всмоктування здійснюється гормонами наднирників, щитовидної, паращитовидної, підшлункової залоз та задньої долі гіпофіза. Так, при видаленні обох надниркових залоз порушується всмоктування вуглеводів та ліпоїдів. При цьому велика частина цих речовин виділяється з калом. Гормон підшлункової залози інсулін сприяє всмоктуванню глюкози. Тироксин підвищує, а пітуітрин знижує всмоктування глюкози.
У регуляції процесів всмоктування беруть участь деякі вітаміни. Так, вітамін групи В та аскорбінова кислота впливають на всмоктування вуглеводів і заліза, кальциферол — кальцію і фосфору.
Функціональна і морфологічна адаптація травної системи
У сільськогосподарських тварин чітко виявляється пристосування діяльності травних органів до умов годівлі. Так, будова багатокамерного шлунка у жуйних тварин є прикладом еволюційного пристосування до перетравлення грубих кормів. У ньому спостерігається симбіотичне травлення, яке здійснюється численними бактеріями, інфузоріями та грибами.
Дослідами І. П. Павлова та його учнів доведено, що адаптація діяльності травної системи до виду корму виражається у зміні секреторної, моторної та всмоктувальної функцій. Адаптація секреторної діяльності до виду корму полягає в забезпеченні відповідності між набором поживних речовин, що надходять у травний тракт, та синтезом необхідних ферментів для їх хімічної обробки. Порушення такої відповідності призводить до зниження ефективності використання поживних речовин, серйозного порушення травлення, а також до аутоінтоксикації. Утворення необхідних ферментів залежить від наявності відповідного субстрату в поживних речовинах. Наприклад, у новонароджених тварин у молочний період у підшлунковому соку знаходиться високий процент галактозидази, яка розщеплює молоч-
194
Розділ 4. Травлення
ний цукор, тоді як у дорослих тварин цього ферменту значно менше, що пояснюється відсутністю молочного цукру в рослинних кормах. При згодовуванні тваринами крохмальних кормів у підшлунковому, кишковому соках та слині збільшується кількість амілази. При згодовуванні тваринам важкоперетравних кормових речовим підвищується секреторна діяльність основних травних залоз.
Моторна діяльність травного тракту змінюється залежно від характеру корму. Грубі корми посилюють моторику шлунка і кишок, а їх відсутність її послаблює. Використання здрібнених кормів скорочує їх перебування в травному тракті, що значно зменшує витрати енергії в організмі тварин.
Довготривала функціональна адаптація секреторної та моторної діяльності організму призводить до морфологічної перебудови секреторного апарата та гладкої мускулатури травних органів. Так, при довготривалому згодовуванні тваринам грубих кормів збільшується об’єм різних відділів травного тракту.
Діяльність травної системи тісно пов’язані із функціональним станом всього організму. Наприклад, при вагітності, лактації та інтенсивному рості тварини підвищується секреторна діяльність основних травних залоз, прискорюється моторна функція шлунково-кишкового тракту, підвищуються всмоктування та засвоєння поживних речовин. На діяльність травної системи значною мірою впливає ряд різних факторів навколишнього середовища.
ТРИВАЛІСТЬ ПЕРЕБУВАННЯ КОРМУ У ТРАВНОМУ ТРАКТІ
Тривалість перебування корму в шлунково-кишковому тракті тварин є істотним показником функціонального навантаження і адаптації травної системи до конкретного раціону.
Після разової годівлі свині виводять із організму за 4–6 год близько половини з’їденого корму. Через їх тонкий кишечник мічений корм проходить за 5–6 год, а через товстий — за 8–10 год. У калі неперетравлені рештки мічених кормів починають з’являтися через 11–13 год. Основна кількість кормової маси проходить весь травний тракт за 24–36 год, а виділення міченого корму закінчується тільки через 4–5 днів.
195
Фізіологія сільськогосподарських тварин
Уконя корм у травному тракті перебуває 94–100 год, з них у шлунку і в тонких кишках по 6–12 год, а в товстих — близько трьох діб.
Уовець і корів евакуація мічених частинок корму із рубця та сітки в сичуг починається через 30–60 хв після годівлі і триває протягом кількох днів. Житня солома в передшлунках жуйних тварин затримується до 11–12 днів. У сичугу корм знаходиться до 1 год, у тонкому кишечнику — 1–2, а в товстому — 16–32 год. Перші неперетравлені рештки міченого корму травний тракт жуйних проходять за 14–19 год, а повністю виводяться з органів травлення протягом чотирьох діб.
Тривалість перебування корму в різних відділах травного тракту і швидкість проходження кормових мас у сільськогосподарських тварин залежить від характеру корму, його фізичних і хімічних властивостей, кількісного співвідношення різних видів корму та їх технологічної обробки. Добавка білкового корму в раціон тварин сприяє прискореному переміщенню грубого корму по травному каналу. Дуже здрібнені, гранульовані корми швидко проходять через передшлунки жуйних, але порушують процес жування (Костін А. П.). Швидкість просування кормових мас (хімусу) по травному каналу залежить від моторної активності шлунка і кишечника.
ЕКСКРЕТОРНА ФУНКЦІЯ ТРАВНОГО ТРАКТУ
Екскреторна функція травного тракту виробилась в організмі тварин у процесі еволюції як одна із захисних. Через шлунковокишковий тракт разом з неперетравленими рештками корму з організму тварин виділяються різні продукти білкового обміну: сечовина, сечова кислота, креатин, креатинін. Крім того, він виділяє деякі мінеральні речовини (натрій, калій, кальцій, магній, йод, вісмут та ін.), воду, різні токсини, лікарські й сторонні речовини, які випадково потрапили в організм. Істинно екскреторну функцію виконують усі залози травної системи. Екскреторний механізм близький до процесів секреції. Речовини, які не підлягають хімічним змінам (вода, мінеральні речовини тощо), виводяться через клітинні
196