I.Мета роботи

Визначаємо коефіцієнт тертя на поверхні стиску напруження гвинтового з’єднання, яке визначається в залежності від наступних основних факторів

I.I. Від співвідношення матеріалів з’єднуючих поверхонь;

I.2.Від шорсткості повехні з’єднуючих поверхонь;

I.3.Від наявності і сорта змазки.

Коефіцієнт тертя на поверхнях зєднань визначаються на спеціальній установкі: динамометричним ключом момента закручуються гайки болта , і динамометричним кільцем величини рушійної сили .

2. Обладнаня, вимірювальний інструмент

2.1. Установка для проведення дослідів ДМ-23.

2.2. Машина для дослідів ДМ-30.

2.3. Набір гвинтів, гайок і втулок.

2.4. Днамометричний ключ із змінной головкой.

2.5. Штангенциркуль.

2.6. Різьбометр.

Опис установки для визначення коефіцієнта тертя

Установка складається із двох змінних пластин 1, повзуна 2 і основи 3. У верхній частині повзуна є різьбовий отвір, в який вкручується гвинт 9, з’єднується через сухар 11, повзун 2 з динамометричним кільцем 10. В нижній частині основи є центруючий бурт, який слугує для з’єднання установки із столом машини ДМ-30.

Затяжка гвинта 4 з гайкою 5 здійснюється динамометричним ключом. Сила зсуву повзуна визначається по індикатору динамометричного кільця 10.

Зсув повзуна відносно пластин можна спостерігати по зсуву поділок на повзуні відносно поділок на одній з пластин.

Установка дозволяє визначить гвинтове з’єднання з різними параметрами. Для цієї мети в комплект додають три різні пари пластин 1 з різною чистотою обробки з’єднувальних поверхонь і серією гвинтів, гайок і втулок, маючих різний діаметр і крок різьби. Встановлення гвинтів різних діаметрів проводиться через змінні втулки 6 і 7. Зовнішній діаметр втулок виконаний по діаметру отворів пластин, а внутрішній діаметр має різні розміри в залежності від діаметра болта з врахуванням наявності зазору між ним і втулкою. Пластини мають штифти 8, а втулки – пази, виключаючи поворот гвинта при його затягуванні.

4. Порядок виконання роботи

4.1. Дослідженню піддаються три комплекта пластин з різною чистотою обробки поверхонь, які з’єднуються гвинтами одного і того ж діаметру. Змазка з’єднуваних поверхонь проводиться за вказівками викладача.

4.2. Шляхом заміру визначається зовнішній діаметр різьби гвинта , крок різьби , зовнішній діаметр опорної поверхні гайки і діаметр отвору під гвинт втулки.

4.3. За таблицями ГОСТа для данного зовнішнього діаметра різьби і кроку знаходять відповідно внутрішній і середній діаметри, а потім знаходять розрахунковий діаметр різьби .

4.4. Установку збирають так, щоб зійшлись отвори бічних пластин з отворами повзуна. Відмітку на повзуні звіряють з верхньою відміткою на боковій пластині.

4.5. Встановлюємо індикатори динамометричного кільця і динамометричного ключа в гніздах так щоб їх сторони впалися і були при підняті на 1 – 2 мм, і міцно закріплені гвинтами. Після цього шкали індикаторів встановлюють нульовим положенням проти стрілок.

4.6. Визначаємо допустиму силу затяжки гвинта за формулою

Де - допустиме напруження на розтягу для матеріалу гвинта; 1.3 – коефіцієнт.

4.7. Для чотирьох значень сили затягу визначаємо момент вкручування за формулою, значення коефіцієнта тертя в різьбі і на торці гайки знаходимо по таблиці.

4.8. Затягуємо гайку гвинта динамометричним ключом до момента, наближеного . Фіксуємо момент по шкалі індикатора ключа. Плавно повертаємо ключ до потрібного показника стрілки.

4.9. Для даної затяжки гвинтове з’єднання навантажуємо зсувною силою , створюємо обертання маховичка машини ДМ-30 до початку зсуву повзуна відносно пластини. Початок зсуву визначаємо по скачку стрілки індикатора динамометричного кільця (зупиняємо приріст навантаження). Найбільший показник зсуву відповідає тертю спокою. Заносимо його в протокол.

4.10. Аналогічно пунктам 4.8. і 4.9. визначаємо силу зсуву від затяжки гвинта моментом наближеним до . Після зсуву повзуна гвинт затягуємо наступним по величині моментомбез зняття попередньої затяжки. Необхідно слідкувати, щоб позначка на повзуні не виходила за допуски нижньої риски на пластинах.