5. Еволюція розвитку національної економічної системи

Для визначения перспектив функцiонування нацiональної економiки,її ролi i мicця у системі світового господарства, умов, що забезпечують її конкурентоспроможнiсть та напрямiв пiдвищения ефективностi господарської дiяльностi, важливим є з'ясування чинникiв розвитку господарки тієї чи iншої країни.

Творцями господарської системи будь-якої країни свiтy е люди, якi проживають на її територiї, об'еднанi спiльною культурою побутування, звичаями та традицiями. Населения належить до одних з важливих рушiйних сил розвитку нацiональної економiки.

Упродовж ХХ ст. економiчнi, полiтичнi та вiйськовi подiї позначилися на демографiчному процесi в Украiнi. Зокрема, на територiї нашої країни велися Boєннi дiї пiд час Першоi" та Друго! свiтових воен, проводилася полiтика военного комунiзму, що полягала у нацiоналiзацiї вcieї землi, промислових пiдприємств, примусовiй трудовiй мобiлiзацiї, рацiонуваннi урядом продуктiв та експропрiацiї зерна у селян, були органiзованi штучнi голодомори у 1921-1922 рр., 1932-1933 рр., 1946-1947 рр., насильницькi депортацiї тощо, що призвело до втрат найбiльш працездатної частини населення та не народження ним наступного поколiння Українців. Водночас необхiдно враховувати й iншi впливи, що позначилися на розвитку демопроцесу в нашiй кpaїнi у ХХ ст.

У 1990 р. в Україні налiчувалось 51,9 млн. наявного населення, з них 67,5 % проживало у мicтax, а 32,5 % - у сiльськiй мiсцевостi. За роки незалежностi в нашiй країні спостерiгається скорочення чисельностi населення, у 2006 р., згiдно з даними статистики, було близько 46,6 млн. українцiв. Цiкавим є той факт, що до 1992-1993 рр. чисельнiсть населення України збiльшувалась, що вiдбувалось за рахунок мiграцiйного приросту. У 1990 р. мiграцiйний прирiс населения становив 78,3 тис. осiб, у 1991 р. - 151,3 тис. осiб, у

1992 р. - 287,8 тис. осiб. Таку тенденцiю можна пояснити тим, що

це були першi раки незалежностi України, i люди, якi виїхали за її межi у пошуках кращої долi, поверталися на батькiвщину. Прете вiд 1993 р. чисельнiсть населения України демонструє чiткi тенденції до зменшення. За прогнозами мiжнародноi органiзацiї „Програми розвитку ООН та Iнституту економiчного прогнозувания”, якщо чисельнiсть населення i надалi буде скорочуватись, то у 2015 р. в Україні буде проживати 43,3 млн. осiб, а у 2050 р. - близько 19 млн. осiб [5, С. 231, 255]. Це призведе до того, що в Українs утвориться демографiчна нiша, яка буде заповнювшися вихiдцями з iнших густо населених i перенаселених крaїн свiтy, що загрожує замiщенням вiтчизняної культури побутування культурою iнших народностей i втрaтoю українською нацiєю своєї самоiдентифiкацiї.

В Українi вiтчизняна статистика в останнє фiксувала додатнiй коефiцiєнт природного приросту населення у 1990 р., який 'тодi становив 0,5 на 1000 осiб. Вiд 1991 р. в нашiй кpaїнi коефiцiєнт природного приросту населення мае від’ємне значення. До причин, що зумовлюють вiд'ємний природний прирiст населення можна зарахувати значну урбанiзованiсть України, погiршення екологiчної ситуацiї, що позначається на cтанi здоров'я майбутнiх батькiв i збiльшує ймовiрнiсть народження дiтей з вадами розвитку, зниження матерiального добробуту та небажання жiнок народжувати бiльш, нiж одну дитину, релiгiйний свiтогляд та збiльшення кiлькостi абортів тощо.

На розвитку нацiональної економiки позначається i тривалiсть життя населення, яка в Україні також має тенденцiю до скорочення. Тривалiсть життя чоловiкiв i жiнок в нашiй кpaїнi суттево вiдрiзняється. Якщо У 1990 р. середня тривaлiсть життя при народженнi у жiнок становила 74,91 рiк, у чоловiкiв - 65,63 року, то У 2004-2005 рр. вiдповiдно становила 73,97 i 62,23 року.

У нашій кpaїнi необxiдно створити економiчнi, соцiальнi, правовi, органiзацiйнi, виховнi та iншi умови, якi сприяли покращенню демографiчної ситуації та виведенню її з кризового стану. Одним з головних аспектiв у цьому випадку є змiцнення iнституту ciм'ї. Збагачення i збереження шлюбно-сiмейних традицiй - важлива умова подолання демографiчної кризи в Україні, бо нетривалi ciм'ї не можуть планувати вiдповiдної кiлькостi дiтей, належно їх виховувати, у ciм'ї задається вектop фiзичного i психологiчного вихования дитини, формування нацiональних i свiтових культурних цiнностей, виробляються соцiальнi орiентири[11].

До якiсних параметрiв, що характеризують населення в кpaїні та його можливостi брати участь у розбудовi нацiональноi економiки, можна зарахувати стан здоров' я. Якщо конкретна особа через хворобу втрачає здатнiсть повноцiнно виконувати свою роботу, то це зумовлює як втрати на piвні певної органiзацiї, так i на piвнi нацiональної економiки. Тому важливо визначити стан здоров'я населення України як один з головних чинникiв розвитку національної економiки.

Здоров' я населення України оцiнити доволi складно, бо з одного боку по окремих класах хвороб icнyє тенденцiя до знижения рiвня захворюваностi, а по iншим - виникає загроза епiдемii. рівень захворюваноcтi населення України на деякi види iнфекцiйних хвороб у продовж 1990-2005 рр. знижувався, що спричинювалося проведенням профiлактичних заходiв, кращою дiагностикою i вчасним виявленням захворювання, розробленням ефективнiших лiкiв i вдосконаленням лiкування.

Покращення стану здоров'я населення України є одним iз прiоритетiв державної полiтики, оскiльки фiзично i психiчно здоровi люди мають бiльше можливостей для самовдосконалення, роботи на користь своєї батькiвщини, для народження здорового потомства, що у перспекrивi створить мiцний фундамент для побудови нацiональної економiки.

Вiд найдавнiших часiв люди усвiдомлювали роль освiти в їх життi. Iсторiя залишила нам вiдомостi про книголюбство Ярослава Мудрого, про знання п'яти iноземних мов його сином Всеволодом, про писемнiсть дочки Анни, що вважалося на той час неабияким досягненням i вiдрiзняло цю жiнку вiд бiльшоcтi жiнок французькогo королiвського двору, про школу i бiблiотеку, якi дiяли при соборi Св.Софiї у Києвi, про освiтню дiяльнiсть в Острозькiй та Киево-Могилянськiй академiяx, у Львiвському та Харкiвському унiверситетах тощо. Oсвітa є одним iз суттєвих чинникiв, якi впливає на розвиток нацiональної економiки, забезпечуючи її конкурентоспроможнiсть, пiдвищуючи ефективнiсть та сприяючи розв'язанню складних проблем сьогодення[10, с. 48].

Про роль освiти В eконoмiцi України свiдчить збiльшення кiлькостi вищих навчальних закладах 111- IV piвнів акредитацiї та студентiв у них. Якщо у 1990-1991 навчальному poцi в Україні налiчувалось 149 iнститутiв, академiй та унiверситетiв, то у 2006-2007 навчальному роках- 350. Зростання кiлькостi вищих навчальних закладiв в нашiй країні вiд часу проголошення незалежноcтi свiдчить про авторитет освiти та ускладнення знань, що зумовлює збiльшення попиту в нацiональнiй економiцi на висококвалiфiкованих фaxiвцiв.

У сферi освiти держава повинна проводити виважену полiтику i здiйснювати пiдготовку кадрiв вiдповiдно до потреб нацiональної економiки. Також необхiдно звернути уваry на модернiзацiю iснуючої системи освiти в Україні та наближення її до стандартiв ЄС; оснащення учбових заклaдiв сучасною комп'ютерною технiкою та пiдключення до глобальної мережi Internet; покращення фiнансування та пiдвищення рiвня оплати працi науково-педагогiчних кадрiв; вдосконалення методики формування державного замовлення на пiдготовку фaxiвцiв тощо. Загальною тенденцiєю є формування систем и безперервної освiти, необхiдно усвiдомити, що завершення навчання у вищому навчальному закладi є лише одним з етапiв у життi людини, її дiяльнiсть повинна спрямовуватись на здобуття нових знань та примноження цiнностей нацiональної культури.

Житreдiяльнiсть людини вiдбувається у природному середовищi, що забезпечує її необхiдними засо6ами для iснування. Тому при розглядi чинникiв розвитку національної економiки потрiбно враховуваги природну компоненту.

Україна є багатою на рiзноманiтнi види природних pecypciв, якi формують основу господарського розвитку та добробуту населення. Ця рiзноманiтнiсть природних pecypciв, їх доступнiсть не раз спокушала сусiдiв, що приводило до aгресїї, плюндрування нацiонального багатства, нерацiонального використання [6, С. 61].

Земельнi ресурси Украiїни детермiнуються її територiею, загальна площа якої становить 603,7 тис. км2. Завдяки сприятливим природноклiматичним умовам землi України активно використову­ться У сiльськогосподарському господарствi вiд найдавнiших часiв i до тепер, що призвело до значної їх розораностi та погiршення якостi. Загалом, землекористування в нашiй країні ведеться на основі прийнятого у жовтнi 2001 р. Земельного кодексу.

Лісовий фонд України становить 10,8 млн. га, або 15,6 % її територiї. На душу населення припадає 0,2 га лiсу i запасу деревини 26 м3, що свiдчить про недостатнiй рiвень забезпечення лiсовими ресурсами. Джерелами прiсної води в України є рiчки, яких налiчується понад 63 тис. Найбiльшими водними артерiями нашої країни є Днiпро, Днiстер, Сiверський Донець, Пiвденний та Захiдний Буг, Дунай з притоками. Вони є головним джерелом забезпечення населення питною водою.

Надра нашоi країни мiстять багатi поклади корисних копалин. Розвiданих запасiв вугiлля вистарчить для забезпечення потреб украIнськоI економiки на найближчi двiстi pоків. Розвiданi запаси нафти i газу є недостатнiми для потреб економiки України, що зумовлює необхiднiсть їx iмпорту з iнших країн i створює загрозу для нaцiональної безпеки. Зокрема, щорiчно Україна видобуває близько 4 млн. т нафти, або 8-10 % вiд господарських потреб. Перспективи нафтовидобування в Україні пов'язанi з шельфами Азовського та Чорного мopiв. Згiдно з даними геологорозвiдки у морських акваторiях України запаси нафти становлять близько 265 млн. т, що майже вiдповiдає тим обсягам нафти, яку було вилучено з вiтчизняних надр за всю iсторiю нафтовидобування. До енергетичних pecypciB належать паливні сланці, що є цінною сировиною для теплоелектростанцiй i хiмiчної промисловостi, торф та ypaнoвi руди.

Серед рудних pecypciв найбiльшим багатством України є залiзна руда, запаси якої знаходяться у Криворiзькому, Кременчуцькому i Бiлозерському басейнах. Провiднi позицiї в свiтi наша країна займає за запасами марганцевих руд, видобуток яких ведеться на Велико-Токмацькому та Нiкопольському родовищах шахтним i вiдкритим способами. В Україні є поклади свинцю, цинку, нiкелю, титану тощо. Надра нашої країни є багатими на калiйну, магнієву та кухоннi солi, графiт, самородну cipкy, каолiни, ртуть.

У роки незалежностi в Україні розвинувся ще один напрям дiяльноcтi - золотовидобування. В Yкpaїнi відкрито родовища золота у Закарпаттi, Кiровоградськiй облacтi, у розсипному виглядi поклади цъого дорогоцiнного металу є в Карпатах i Прикарпаттi. У 1999 р. було виплавлено перший золотий злиток вагою 5,6 кг, який зберiгаєтьcя в Нaцiональному банку України. Новим для нашої крaїни є промисловий видобуток бурштину, який здiйснюється пiдприємством "Укрбурштин", а його обробка вiдбувається на ювелiрнiй фабрицi у м. Piвнe. Щедро надiлила природа Україну i покладами дорогоцiнного камiння. Волинь вiдома топазами, кварцом, яшмою, аметистом, аквамарином, у Карпатах i Криму є агати, халцедони, сердолiк, гелiотроп, у Побужжi - гранати.

Матерiально-теxнiчною базою розвитку нaцiональної економiки є фiзичний капiтал, який складається iз виготовлених благ, призначених для подальшого використання у процесi господарювання. У 2005 р. вартiсть основних засобiв в Україні становила близько 1,3 трлн. грн., що на 29,9 % бiльше рiвня 1990р. [17, С.85]. Найбiлъший обсяг основноro капiталу за вартiсним показником зосереджено в промисловостi, операцiях з нерухомiстю, здавання пiд найм та послуги юридичним особам, транспортi i зв'язку, сiльському господарствi, мисливствi та лiсовому господарствi, освіті (рис. 1.2.1).

За роки незалежностi України вiдбулися змiни у структуpi основного капiталу за формами власностi, що зумовлене процессами ринкової трансформацiї в нацiональнiй економіці. На початок 2005 р. 45,2 % основних засобiв України перебували у приватнiй формi власностi, 31,5 % - у державнiй i державнiй корпоративнiй власностi, 23,3 % - у комунальнiй i комунальнiй корпоративнiй власностi. Причому приватна форма власностi переважає у фiнансовiй дiяльностi (94,5 % основного капiталу), в оптовiй та роздрiбнiй торгiвлi (92,5 %), у сiльському господарствi, мисливствi та лiсовому господарствi (79,3 %), упромисловостi (66,3 %), у будiвництвi (61,2 %); державна та державна корпоративна власнiсть - у державному управлiннi (71,0 %), транспортi i зв'язку (65,0 %), oсвітi (64,4 %); комунальна та комунальна корпоративна власнiсть в операцiях з нерухомiстю, здавання пiд найм та послуги юридичним особам (67,7 %), у колективних, громадських та особистих послугах (50,1 %). Такий розподiл основного капiталу за видами економічної дiяльностi i за формами власності є цiлком закономiрним. Домiнування приватної форми власностi у вказаних видах економiчної дiяльностi зумовлене швидкими темпами приватизації та створенням нових пiдприємств. Державна i державна корпоративна власнiсть зосередженi у тих галузях, якi е стратегiчно важливими для розвитку національної економiки або мають значну пiдтримку з боку держави.

Важливим напрямом державної полiтики є забезпечення технiчного та технологiчного переоснащення, модернізації основного капiталу України з метою пiдвищення ефективностi та конкурентоспроможностi нацiональної економiки, зниження її eнергомiсткості. Особливо актуальними цi заходи є в умовах постiйного подорожчання енергетичних pecypciв.

Таким чином, в Україні необхiдно подолати демографjчну кризу, створити умови для тривалого і здорового життя населення, розширити можливостi отримання освiти. Це потрiбно розглядати як вагомий чинник розбудови національної економiки в нашiй кpaїні та забезпечення стiйких темпiв її господарського розвитку. Природа створила вci умови для оптимального побутування людини в Україні. Проте необхiдно дбати про рацiональне використання природних pecypciв, зважаючи на те, що потреби людей є безмежними, а земля та її надра - обмеженими. Також необхiдно створити умови для покращення iнвестицiйного клiмату в Україні, що у перспективi сприятиме оновленню основного капiталу.