4. Ознаки та моделі розвитку національних економік

Вихідним поняттям для аналiзу сучасних моделей нацiональних економік е дефiнiцiя "економiчна система суспiльства". Економiчна система суспiльства та модель нацiональної економiки спiввiдносяться як загальне i специфiчне.

Деякi вченi ототожнюють цi поняття, визначаючи економiчну систему як форму органiзацiї нацiональної економiки, її господарський механiзм, завдання якого полягає в тому, щоб знаходити шляхи i методи ефективного використання обмежених (рiдкicних) виробничих pecypciв. Проте, аналiз сутнicних рис дефiнiцiї "економiчна система", її складових, структури та форм прояву свiдчить, що економiчна система може вiдображати тенденцii розвитку як окремих економік, так i ix груп, цивілізації в цілому.

Економiчна система - поняття, що вiдбиває закономiрностi розвитку людського суспiльства загалом та окремих нацiй на певному piвнi соцiально-економiчних вiдносин, що у ньому склались з урахуванням найбiльш загальних для них характеристик. Це свого роду теоретична модель, яка вiдображає найбiльш загальнi закономiрностi еволюцiї економiчної пiдсистеми людського суспiльства чи окремих груп суспiльств, окремих суспiльств. Основні елементи економiчної системи: продуктивнi сили, технiко-економiчнi вiдносини, соцiально-економiчнi вiдносини (вiдносини власностi), органiзацiйно-економiчнi вiдносини, господарський механiзм у найбiльш загальному виглядi їx прояву у певний момент розвитку людського суспільства.

(Слайд 11)Модель нацiональної економіки - вiдображає тенденцiї розвитку окремих господарських систем з урахуванням як загальноекономiчних особливостей розвитку суспiльства (економiчна система), так i специфiчних, притаманних лише данiй господарськiй системi на певному етапi її еволюцii. Дана дефiнiцiя визначає, як проявляються загальнi закономiрностi розвитку економiчної складової суспiльства в окремо взятих господарських системах певного суспiльства. (Слайд 12)Основі елементи нацiональної економіки: продуктивнi сили, технiко-економiчнi вiдносини, соціально-економiчнi вiдносини (вiдносини власностi), органiзацiйно-економiчнi вiдносини, господарський механiзм, економiчний потенцiал, особливостi державного устрою, традицiї, менталiтет, культура суспiльства у їx динамiцi, розвитку з урахуванням найбiльш загальних закономiрностей розвитку економiчних систем та ix переломлення (змiна, еволюцiя, доповнення новими ознаками тощо) в окремих суспiльствах.

Економiчнi системи суспiльства мають кiлька класифiкацiй. Наведемо приклади найбiльш вживаних.

(Слайд 13)1. За типом власностi на засоби виробництва (формацiйний пiдхiд):

• Первiснообщинний лад - економiчна система первiсної общини базувалась на спiльнiй власностi. Засоби працi були спiльною власнiстю, а вироблений продукт розподiлявся в iнтepecax вcieї общини в цiлому. Найбiльшу долю отримували вождi, мисливцi, воїни. мiж вciмa iншими членами общини продукт розподiлявся порiвну. Через дану економiчну систему пройшли yci суспiльнi утворення, проте з рiзною тривалiстю часового лагу.

• Рабовласницький лад - рабство означало перехiд до приватної власностi в її абсолютнiй формi. Власнicтю рабовласника є не тiльки земля, засоби виробництва, але i сама людина, яка на нього працює. Раб немає ciм'ї, будинку, господарства. Biн -рiч серед речей. Дана система булла притаманна не всім суспiльним утворенням. Так у Грецiї, Китаї, Римi рабовласницький лад вiдрiзнявся за своею суттю - у Грецiї система рабовласницького ладу, наприклад, була демократичнiшою, нiж у Китаї. Деякi народи оминули стадiю рабовласницького ладу, наприклад, слов' янськi народи вiд стадії первiсного суспiльства перейшли до феодалiзму.

• Феодалiзм - феодалiзм розвинув приватну власнiсть в абсолютнiй формi i в той же час послабив її абсолютний характер. Працiвник виступає як суб'єкт i як об'єкт власностi. Як суб'єкт власностi Biн має певний надiл, сiльськогосподарський реманент тощо. Як об'єкт власностi працiвник змушений вiдпрацьовувати на свого господаря повиннiсть (наприклад, вiдробiтковий оброк, та (або) грошовий оброк). За даного типу суспiльно-економiчної формацiї людина-працiвник так само зберiгає найнижчестановище у cтpyктypi засобiв виробництва. Як i рабовласницький устрiй був притаманний не вciм суспiльствам i мав свої вiдмiнностi (крiпосництво було відміненo у европейських кpaїнax ранiше, нiж у слов' ян).

• Капiталiзм - за капiталiстичного господарювання, щоб органiзувати виробництво матерiальних благ, власник засобiв виробництва повинен купити робочу силу (фiзичнi i розумовi здiбностi особи), а не Людину. Отже, здiйснюється купiвля-продаж робочоi: сили (наймання на роботу) i починається капiталiстичне виробництво. При цьому стрімко розвиваються ринковi вiдносини, бартер замiнюється товарно-грошовим обмiном. Капiталiзм в європейських країнах поширювався рiзними темпами, iнодi розрив в розвитковi капiталiстичної системи господарювання мiж країнами рiвнявся сотнями pоків.

• Соціалiзм - концепцiя ідеального суспiльства: безкласове суспiльство, усуспiльнена власнicть на засоби виробництва та результати працi, рiвний розподiл нацiонального багатства, вiдсутнiсть антагонiстичностi у взаємовiдносинах продуктивних сил i виробничих вiдносин, Biдмовa вiд послуг вартостi, всебiчний розвиток продуктивних сил суспiльства. Спроба побудувати подiбний устрiй була у рядi країн Європи та Азiї.

(Слайд 14)2. За структурно-управлiнськuм аспектом розвитку економіки економiчна система розглядається як соцiально створений механiзм для прийняття економiчних рiшень у вcix сферах суспiльного виробництва: власне виробництвi, обмiнi, споживаннi i розподiлi. Тобто економiчнi системи розрiзняються за структурою господарського механiзму: ринкова економіка, неринкова економіка.

3. Iнституцiональний напрям розглядає розвиток економiчних систем та окремих типiв нацiональних економік як комплекс економічних вiдносин мiж господарськими одиницями та економiчними агентами, що розвиваються пiд впливом економiчних, полiтичних, соцiальних, екологiчних, культурних, географiчних та iнших iнституцiональних i природно-соцiальних чинникiв.

4. За ступенем iндустрiально-економiчного розвитку розрiзняють доiндустрiальне, iндустрiальне та постiндустрiальне суспiльство (iнформацiйне, знаннєве). Специфiку кожного з них визначає рiвень тexнікo-економiчних вiдносин, провiдний сектор в економiцi та загальний рiвень розвитку продуктивних сил суспiльства. Це так званi технократичнi концепцiї розвитку суспiльства.

(Слайд 15)5. Залежно вiд розвитку людської цивiлiзації (цивiлiзацiйний niдхід) розрiзняють такi стадiї розвитку економiчних систем:

1 група - доiндустрiальну (традицiйну) цивiлiзацiю, iндустрiальну цивiлiзацiю, постiндустрiальну (постекономiчну) цивiлiзацiю;

2 група - традицiйну (патрiархальну чи авторитарну) цивiлiзацiю, лiберальну та демократичну цивiлiзацiї;

3 група - постiйний пошук шляхiв формування єдиної: світової цивілізації.

Найбiльшого розповсюдження набула класифiкацiя економiчних систем та типiв нацiональних економік за рiвнем розвитку соцiально-економiчних вiдносин та способом координації та управлiння економiчною дiяльнiстю, оскiльки саме данi аспекти економiчного буття визначають i характеризують рiвень розвитку продуктивних сил суспiльства та взаємозв'язки в економiцi.

(Слайд 16)За дaнuм кpumepiєм визначають такі типи економiчних систем:

• "Чиста" ринкова економікa (вiльний ринок, саморегульована економікa, "чистий" капiталiзм, епоха вiльної конкуренцiї) - приватна власнiсть на фактори виробництва; самокоординацiї економiчної дiяльностi на основi дiї загальних об' єктивних закономiрностей розвитку (економiчний порядок); максимальне невтручання держави в економiчнi взаємовiдносини; свобода пiдприємництва i вибору дiяльностi (принцип демократії та економiчної свободи вибору); спiльна мета для ycix суб'єктiв господарювання - ,отримання максимального прибутку дiючи на свiй страхi і ризик; вiльнi входи та виходи з ринку за рахунок дiї вільної (чистої або досконалої) конкуренцiї забезпечується панування споживачiв над виробниками, тобто виробляється тiльки те, що купується; цiновий механiзм є основним координацiйним механiзмом врегулювання економічних вiдносин (економiчний порядок); ринок для вcix його учасникiв є "чорним ящиком", він невiдомий, i yci суб'єкти змушенi об'єктивно пiдкорятись його законам; розпорошена економiчна та ринкова влада;одинична планомiрнiсть економiчної дiяльностi (на piвнi окремих пiдпримств).

• Командна економікa (командно-адмiнicтративна, соцiалiстична, планова система господарювання) - одержавлена суспiльна власнiсть на фактори виробництва i результати працi; панування централiзованого планування i розподiлу економiчних pecypciв та колективне прийняття господарських рiшень шляхом тотальної централізації планування економiчної дiяльностi; придушення механiзмiв ринкового саморегулювання (вiльної конкуренції, цiноутворення, розподiлу та обмiну); вiдсутнiсть ринкової системи стимулювання i мотивацiї виробникiв та працiвникiв; державний контроль над yciмa сферами суспiльної життедiяльностi; панування єдиної iдеологiї розвитку i виключення принципiв функцiонування iнших економiчних систем (закрита економiчна система); панування виробника над споживачем (на ринках при такiй системi купується тiльки те, що виробляється, вибору у споживача немає). Така модель економiчної системи була втiлена в СРСР i Kpaїнax соціалістичної спiвдружностi та зберiгалась до початку ринкового реформування цих економік.

• Традицiйна економікa - панування приватної власностi; низький piвень економiчного i соцiального розвитку суспiльства; багатоукладність економiки з переважанням сировинної складової залежний (колонiальний) характер соцiально-економiчного розвитку; переважання традицiйного (звичаєвого) права у координацiї економiчних вiдносин; технiчний прогрес рiзко обмежений; демографiчнi кризи (зазвичай темпи росту населення перевищують темпи росту промислового виробництва); низький piвeнь розвитку науки та освiти; низька продуктивнiсть працi за рахунок застарiлих способiв управлiння та технологiчного застарiвання; великий державний борг; виключно висока роль держави i силових структур в економiцi i полiтицi. Така економiчна система й до цъого часу icнyє близько у 100 кpaїнax cвiтy. країни традиційної системи є постачальниками сиро вини і матеріалів для світового господарства, служать ринком збуту готової продукцiї i є повнiстю залежними вiд зовнiшнiх джерел фiнансування.

• 3мiшанi системи (Принципи "змiшаної економiки" розробляли А.Вагнер, с.Чейз, Дж.М.Кейнс, Е.Хансен, П.Самуельсон та iншi) - на мiкроекономiчному piвнi вiдносини регулюються переважно ринковими способами та алътернативними до них позаринковими методами (корпоративна координацiя); а на макроекономiчному piвнi синтезованою системою державного та корпоративного управлiння i регулювання господарських процесiв; плюралiзм форм власностi; переплетення, взаемопроникнення i взаемодоповнення колективного, приватного i державногогосподарств, а також взаемний перехiд одного типу господарства в iнший; соцiальна орieнтацiя економiки, пiдвищення на її основi життевого рiвня людей; визнання людини та її здiбностей головною цiннiстю i продуктивною силою; їх формування визначається переходом вiд однiєї системи господарювання до iншої (перехiдний перiод). Демократична форма управлiння спроможна забезпечити економiчнi, полiтичнi та духовнi гapaнтії для найбiльш повної реалiзацiї можливостей кожної людини.

Змiшаними є вci сучаснi економiки - як розвинених держав, так i кpaїн з трасформацiйною економiкою i навіть слаборозвинених держав. Проте вci змiшанi економiки окремих кpaїн (моделi нацiональних економік) мають свої специфiчнi риси.

Так, країни колишнъого СРСР розпочали економiчне реформування з метою побудови соцiально-орieнтованої ринкової економiки з переважанням принципiв ринку над державним втручанням в економікy. Темпи та наслiдки цих трансформацiй, їх цiлi та механiзми впровадження були icтотно рiзними, в резулътатi чого частина країн змогла бiльш швидко адаптувати власнi господарськi системи до умов cвітового ринку, а iншi частина все ще перебуває на перших сходинках цих реформ.

Пiвденна Корея при переходi до нових умов господарювання стала на шлях формування ринкоуої економiки з переважанням державного втру­чання в економікy та значним державним сектором економiки i одночасною розбудовою приватного малого та середнъого бiзнесу, розширила зовнiшнi контакти з iншими господарськими системами.

Китай у даному аспектi е державою, що формально базуючись на принципах комунiзму i соцiалiзму будує реальну змiшану ринкову економiкy. В економiчнiй полiтицi Китаю принципи планомiрностi i жорсткого державного контролю за економiчною дiяльнicтю органiчно поеднуються з принципами вiльного ринку. Економiчна полiтика Китаю нерозривно пов'язана з демографiчною, полiтичною, соцiальною, культурною, науковою, технологiчною та екологiчною полiтикою i постiйно прагне вiднайти баланс мiж рiвнями функцiонування нацiональної економiки. Для Китаю як i iнших азiйських країн (колишнi команднi та традицiйнi економiки) проблеми економiчного розвитку при формуваннi сучасних змiшаних систем полягають у вирiшеннi наступних проблем: подолання екстенсивного характеру економiчного зростання; пошук швидких шляхів вирiвнювання економiчних диспропорцiй, що пов' язанi з низьким стартовим piвнем розвитку; визнання активiзацiї розвитку освiти i науки рушiєм сталого економiчного зростання нацiї; подолання iдеологiї закритої економiки i перехiд до вiдкритої системи господарювання.

Сучаснi змiшанi економiки розвинених країн характеризує поняття "модель сучасних ринкових економік". До таких можна вiднести США, ЄС, Японiю, Корею та деякi iншi держави, якi у своему соцiально-економiчному розвитку рацiонально спромоглись поєднати нацiональнi особливостi ззагальноцивiлiзацiйними тенденцiями розвитку. їхнi моделi нацiональних економік можна ототожнювати з поняттям сучасної змiшаної економiки.

Необхiдно пiдкреслити також те, що жодна з названих вище основних економiчних систем фактично не icнувала i нинi не iснyє в чистому виглядi. Це пов'язано з наступними особливостями розвитку людськогосуспiльства:

спецiалiзацiя i кооперацiя господарських процесiв у свiтових масштабах;

акумуляцiя зусиль людства у вирiшеннi глобальних економiчних, соцiальних та екологiчних проблем;

Формування единого глобального iнформацiйного i наукового простору;

пошук оптимальних шляхiв координацiї обмежених pecypciв та бiльш оптимальне їx використання, пошук альтернативних джерел ресурсів;

об'ективний характер постiйних трансформацiй нацiональних господарств та пiд їx впливом світового господарства та iн.

Oстаннім часом значне коло економістів вiдзначає той факт, що бiльшicть нацiональних економік рухається у напрямку формування так званої "економiки узгоджень" (нова модель змiшаної економiки). Концепцiя"економiки узгоджень" розроблялась для кpaїн Скандинавiї на базi спецiальних економiчних дослiджень з урахуванням нацiональної специфiки цих кpaїн та загальноцивiлiзацiйних тенденцiй розвитку. ця концепцiя виходить з факту появи синергiчного ефекту вiд рацiонального поєднання ринкового саморегулювання, державного втручання та корпоративної координацiї сучасної економiки ("рацiональна змiшанiсть"), що проявляється у появi мехaнiзмiв перегoворного характеру - узгодження. Вони, надумку захiдних вчених, зможуть вирiшити проблему стабiльностi економiчних систем на мaкpopiвнi та мікpopiвнi, оптимально поєднавши цiлi суб'єктiв нацiональної економiки для досягнення спiльної кiнцевої мети функцiонування.

Отже, моделi нацiональних економік формуються з урахуванням cвітових надбань практики господарювання i враховують власнi особливостi розвитку:icторичнi, полiтичнi, демографiчнi, екологiчнi, природнi, соцiально-культурнi, психологiчнi тощо. Iхня структура є вiдображенням дiалектичної взаемодiї загального (моделi економiчних систем) та специфiчного (їx прояви в окремих кpaїнax) економiчного розвитку суспiльства.

Базовою моделлю для рiзних типiв нацiональних економік, як показує сама еволюцiя сучасної економiки, є модель змiшаної економiчної системи, що прагне найбiльш рацiонально та оптимально поєднати в единiй системi економiчних взаемовiдносин принципи ринкового саморегулювання i державного втручання в eкoнoмiку, не вiдкидаючи можливостi появи альтернатив них до них механiзмiв координацiї; а також обrpунтуватинеобхiднicть та найбiльш рацiонально використати можливостiпродуктивних сил суспiльства, традицiйних та нових засобiв виробництва з урахуванням загальних та специфiчних рис рiзних за своїми характеристиками нацiональних roсподарських систем. Модель змiшаної економiки найбiльш адекватно пояснює сучаснi тенденцiї до iнтеграцiї та глобалiзацiї, при цьому не унiфiкує oкpeмi економiки, а наближає їx до розумiння того, що людство може виробити единi принципи поступального розвитку та розв'язання спiльних соцiально-економiчних та iнших проблем у напрямку формування постiндустрiального суспiльства.