11. Сутність та види структурних пропорцій в економіці.

Структура економіки — багатопланове поняття, яке відображає співвідношення різних елементів економічної системи. Залежно від характеру елементів та змісту економічних явищ, зв’язки між якими відображаються в пропорціях, на макроекономічному рівні розрізняють такі основні види структурних співвідношень: відтворювальні, соціальні, галузеві, регіональні, зовнішньоекономічні.Треба зауважити, що економіка формується під впливом багатьох факторів, а не тільки структурних зрушень. Водночас є доцільним виділення з усієї сукупності факторів економічного зростання промислового виробництва впливу, який справляють структурні зміни на розвиток економіки. Для цього й розраховується структурний ефект. Він позитивний, якщо швидке зростання індексу структурних змін супроводжується великими темпами зростання економіки. Він негативний, якщо індекс структурних змін має невелику величину, при цьому економічні пропорції консервативні, спостерігається застій або зниження обсягів виробництва.

Відтворювальні пропорції характеризують співвідношення: між виробництвом засобів виробництва і виробництвом предметів споживання; між заміщенням використаних засобів виробництва та новоствореною вартістю; між споживанням та нагромадженням; між виробничими галузями та інфраструктурою. Пропорція між заміщенням використаних засобів виробництва та новоствореною вартістю характеризує співвідношення вартості зношених засобів праці (амортизація) і вартості спожитих у виробництві предметів праці (проміжний продукт), що в сукупності становить фонд заміщення, та величини новостворе-ної вартості (чистої продукції) за рік. Пропорція між нагромадженням і споживанням виражає співвідношення частин чистої продукції, які спрямовуються на виробниче нагромадження та створення резервних фондів (фонд нагромадження), і вартості матеріальних благ, які використовуються на особисте споживання населенням (фонд споживання). До відтворювальних пропорцій, що обумовлюють темпи структурних зрушень в економіці, відносять також пропорцію між галузями, які виготовляють продукцію в матеріальній формі, та галузями, які забезпечують функціонування їх (інфраструктурою).

12. Соціальна структура економіки.

Важливою характеристикою економічної системи є її соціальна структура. Соціальна структура відображає розподіл національної економіки за формами власності, за організаційно-правовими формами підприємництва, за рівнем доходів певних верств населення. Соціальна структура характеризує співвідношення між: організаційно-правовими формами підприємництва з урахуванням рівня концентрації й централізації виробництва (між великими, середніми та малими підприємствами) та на основі форм власності (між приватними, державними та колективними підприємствами); групами населення за рівнем доходів (диференціація до ходів різних груп населення).

13. Організаційна структура економіки та її основні пропорції: секторна структура, структура бізнесу, структура організаційно-правових форм господарювання.

Співвідношення, які відбивають взаємозалежності між окремими частинами економіки та її зв’язки із зовнішнім світом, відображає структура національної економіки (СНЕ). Залежно від характеру елементів та змісту економічних явищ, зв’язки між якими відображаються в пропорціях, на рівні НЕ виділяють такі види структурних співвідношень: соціальна структура (СС), організаційна структура (ОС), відтворювальна структура (ВС), регіональна структура (РС), структура видів економічної діяльності (СВЕД) і структура зовнішньої торгівлі (СЗТ).

Ринкова організація НЕ відображається у пропорціях між інституційними секторами (секторна структура), показниками концентрації виробництва (структура бізнесу), співвідношенням організаційно-правових форм господарювання у підприємницькому секторі.

В узагальненому виді ринкова економіка може бути зображена у вигляді інституційних секторів, взаємодія між якими характеризує найважливіші економічні пропорції, пов’язані з виробництвом, розподілом і перерозподілом доходів між виробництвом товарів і послуг, між реальним і фінансовим секторами тощо.

Методологічна основа секторного поділу – система національних рахунків (СНР). Відповідно до неї виділяють 5 секторів: 1) нефінансові корпорації (підприємства всіх форм власності, діяльність яких орієнтована на виробництво і реалізацію товарів та нефінансових послуг з метою отримання прибутку); 2) фінансові корпорації (підприємства, зайняті на фінансовому ринку); 3) сектор загального державного управління (органи державного управління та некомерційні організації всіх рівнів, що виробляють і надають безкоштовні чи пільгові послуги індивідуального характеру і сфері освіти, охорони здоров'я, інші); 4) сектор домогосподарств (сукупність фізичних осіб як споживачів, рахунки яких неможливо відокремити від рахунків самого д/г ані юридично, ані економічно) –дрібні промислові виробництва, підсобне с/г, індивідуальне будівництво, тощо; 5) некомерційні організації, що обслуговують д/г (створені окремими д/г інституційні одиниці для забезпечення власних інтересів;

Відповідно до чисельності працівників та обсягів господарського обороту підприємства можуть відноситися до категорії малих, середніх чи великих підприємств.

Організаційно-правова форма господарювання (ОПФГ) – це комплекс юридичних, правових і господарчих норм, що визначають характер, умови і способи формування відносин між власниками підприємства, а також між підприємством і зовнішніми по відношенню до нього суб’єктами господарської діяльності та органами державної влади. Законодавство У. визначає приблизно 40 ОПФГ: перерах. Кількість підприємств окремої ОПФГ в У. складає: ТОВ – 29,6%, ПП – 23%.

////Структура економіки на макрорівні відображає найважливіші загальногосподарські пропорції, тобто певні кількісні співвідношення, спів розмірність окремих елементів економічної системи. На мікрорівні саме структура виробництва, як правило, відображає найважливіші народногосподарські пропорції. Макроекономічні пропорції це співвідношення елементів у рамках національної економіки. Це єдина система, окремі елементи якої взаємопов'язані між собою. Пропорційність важлива характеристика економіки: якщо вона підтримується постійно, існує рівновага; якщо постійно порушується, але все ж досягається, режим розвитку неврівноважений, а якщо пропорційність не забезпечується, та це руйнує економічну систему.

Аналіз структури ВВП здійснюється за такими видами: секторна структура; структура на стадії виробництва; структура на стадії кінцевого використання або за сукупними витратами; структура за доходами. Розрізняють: -  загальноекономічні       пропорції,       які       характеризують співвідношення    окремих    сторін,    елементів    суспільного виробництва; - міжгалузеві   пропорції   відображають   співвідношення   між галузями або комплексними галузями; - внутрішньогалузеві      пропорції      представляють      собою співвідношення у межах однієї галузі; - територіальні     пропорції     відображають     територіальне розміщення виробничих ресурсів у межах країни, економічне співвідношення економічних районів, регіонів, територіально-виробничих комплексів, а також областей у виробництві та розподілі суспільного продукту.