- •1. Суть поняття «національне багатство» та його елементи.
- •2. Природні ресурси та їх вплив на економічний розвиток.
- •3.Структура природно-ресурсного потенціалу України та характеристика окремих його складових.
- •4. Економічна оцінка природно-ресурсного потенціалу.
- •5. Роль населення у розвитку економіки та його динаміка.
- •6. Розрахунок рівня зайнятості та рівня безробіття.
- •7. Виробничий потенціал України та його характеристика.
- •8. Основні складові та характеристика науково-технічного потенціалу України.
- •9. Соціальна та економічна ефективність національної економіки.
- •10. Показники ефективності національної економіки та їх розрахунок.
- •11. Сутність та види структурних пропорцій в економіці.
- •12. Соціальна структура економіки.
- •13. Організаційна структура економіки та її основні пропорції: секторна структура, структура бізнесу, структура організаційно-правових форм господарювання.
- •14. Показники відтворювальної структури економіки та вплив змін у відтворювальних пропорціях на економічне зростання.
- •15. Класифікація видів економічної діяльності та їх структура.
- •16. Сутність, види регіональної структури економіки та її показники.
- •17. Основні структурні пропорції у зовнішній торгівлі України.
- •18. Товарна структура експорту та імпорту в Україні.
- •19. Призначення, роль та структура державних фінансів.
- •20. Бюджетна система України як центральна ланка системи державних фінансів.
- •21. Державний бюджет України: структура доходів та видатків.
- •22. Місцеві бюджети: особливості формування в Україні.
- •23. Податкова система України: основні елементи та їх характеристика.
- •24. Система державних внутрішніх та зовнішніх запозичень: особливості в Україні.
- •25. Система державних цільових фондів: склад, джерела та призначення.
- •26. Розвиток державного соціального страхування.
- •27. Основні риси та відмінності між однорівневою та дворівневою банківськими системами.
- •28.Інструменти регулювання центральним банком діяльності комерційних банків.
- •29.Види комерційних банків які функціонують в Україні та їх характеристика.
- •30. Роль і місце парабанківської системи у кредитній системі країни.
27. Основні риси та відмінності між однорівневою та дворівневою банківськими системами.
Залежно від впорядкованості банків, відповідно до діючого банківського законодавства розрізняють два основних типи побудови банківської системи: • однорівнева банківська система; • дворівнева банківська система
Однорівнева банківська система передбачає горизонтальні зв'язки між банками, універсалізацію їх операцій та функцій. Усі банки, що діють у країні (включаючи й центральні банки), перебувають на одній ієрархічній сходинці, виконують аналогічні функції з кредитно-розрахункового обслуговування клієнтури. Такий принцип побудови банківської системи характерний для економічно слаборозвинених країн, а також для країн з тоталітарним, адміністративно-командним режимом управління.
Дворівнева банківська система, яка характерна для країн з ринковою економікою, складається з двох рівнів.
Верхній рівень - центральні (емісійні) банки, які є банками в повному значенні цього слова лише для двох категорій клієнтів: банківських інститутів та урядових структур. Нижній рівень - комерційні банки, клієнтами яких є підприємства, організації, населення.
Сьогодні в більшості країн світу функціонує дворівнева банківська система. За такою системою відносини між банками будуються в двох площинах: по вертикалі і по горизонталі.
По вертикалі - це відносини підпорядкування між центральним банком, як керівним органом усієї банківської системи, і комерційними банками. По горизонталі - це відносини рівноправного партнерства та конкуренції між комерційними банками.
Як відомо, в Україні з 1987 року почалася реформа банківської справи, яка завершилася ухваленням у березні 1991 року Закону України "Про банки і банківську діяльність". Згідно з цим Законом, в Україні було закладено основи класичної дворівневої банківської системи, яка включає: Верхній рівень - Національний банк України як центральний банк країни, головний банківський інститут, який є емісійним центром держави і відповідає за управління всією грошово-кредитною системою.
Нижній рівень - мережа комерційних банків, які за умови здорової конкуренції покликані задовольнити населення країни і народне господарство щодо банківських послуг і створити для стабілізації та поступового піднесення національної економіки.
Центральним банкам, або банкам першого рівня, притаманні функції резервної системи: 1) емісія кредитних грошей
і контроль за грошовим обігом у країні, кредитно-розра-Іхункове обслуговування інших кредитних інститутів, тобто виконання ролі "банку банків"; 2) кредитно-розрахункове обслуговування держави; 3) реалізація грошово-кредитної політики і регулювання на цій основі економічних процесів.
28.Інструменти регулювання центральним банком діяльності комерційних банків.
Призначення та основні завдання центрального банку обумовлюють напрями його діяльності. В узагальненому вигляді центральний банк є емісійним центром держави, банком банків, органом банківського регулювання, банкіром і фінансовим агентом уряду, провідником грошово-кредитної політики, органом валютного регулювання і контролю, інформаційно-статистичним та аналітичним центром грошової і банківської систем.
Банк банків. Центральний банк забезпечує касове, кредитне і розрахункове обслуговування комерційних банків.
У процесі касового обслуговування комерційних банків він забезпечує їх готівкою в обмін на їхні резерви, що зберігаються на рахунках у центральному банку. У процесі кредитного обслуговування комерційних банків центральний банк забезпечує їх додатковими резервами з метою підтримання їх ліквідності, отже, виступає в ролі «кредитора останньої інстанції». Крім того, будучи провідником грошово-кредитної політики, центральний банк використовує кредитування (рефінансування) комерційних банків як інструмент грошово-кредитної політики. У процесі розрахункового обслуговування комерційних банків центральний банк зазвичай виступає посередником при проведенні міжбанківських розрахунків. Центральні банки відіграють провідну роль у функціонуванні платіжних систем: вони створюють електронні системи міжбанківських розрахунків, розробляють нормативно-правові документи, що окреслюють процедури і правила роботи платіжних систем, стандарти платіжних документів, стосунки між учасниками системи, права та обов’язки сторін.
Регулятивна діяльність центрального банку відносно комерційних банків зумовлена тим, що одним із його основних завдань, визначених, як правило, на законодавчому рівні, є сприяння ефективному розвитку банківської системи та її надійності. Як орган банківського регулювання, центральний банк визначає певні правила і нормативи, що регламентують діяльність комерційних банків. Здійснюючи касове, кредитне і розрахункове обслуговування комерційних банків та нагляд за їхньою діяльністю, центральний банк має можливість відстежувати дотримання банками встановлених регулятивних вимог. У багатьох країнах у регулюванні банківської діяльності, зокрема в нагляді за діяльністю банків, беруть участь не тільки центральні банки, а й створені державою спеціальні регулятивно-наглядові органи.