- •1. Суть поняття «національне багатство» та його елементи.
- •2. Природні ресурси та їх вплив на економічний розвиток.
- •3.Структура природно-ресурсного потенціалу України та характеристика окремих його складових.
- •4. Економічна оцінка природно-ресурсного потенціалу.
- •5. Роль населення у розвитку економіки та його динаміка.
- •6. Розрахунок рівня зайнятості та рівня безробіття.
- •7. Виробничий потенціал України та його характеристика.
- •8. Основні складові та характеристика науково-технічного потенціалу України.
- •9. Соціальна та економічна ефективність національної економіки.
- •10. Показники ефективності національної економіки та їх розрахунок.
- •11. Сутність та види структурних пропорцій в економіці.
- •12. Соціальна структура економіки.
- •13. Організаційна структура економіки та її основні пропорції: секторна структура, структура бізнесу, структура організаційно-правових форм господарювання.
- •14. Показники відтворювальної структури економіки та вплив змін у відтворювальних пропорціях на економічне зростання.
- •15. Класифікація видів економічної діяльності та їх структура.
- •16. Сутність, види регіональної структури економіки та її показники.
- •17. Основні структурні пропорції у зовнішній торгівлі України.
- •18. Товарна структура експорту та імпорту в Україні.
- •19. Призначення, роль та структура державних фінансів.
- •20. Бюджетна система України як центральна ланка системи державних фінансів.
- •21. Державний бюджет України: структура доходів та видатків.
- •22. Місцеві бюджети: особливості формування в Україні.
- •23. Податкова система України: основні елементи та їх характеристика.
- •24. Система державних внутрішніх та зовнішніх запозичень: особливості в Україні.
- •25. Система державних цільових фондів: склад, джерела та призначення.
- •26. Розвиток державного соціального страхування.
- •27. Основні риси та відмінності між однорівневою та дворівневою банківськими системами.
- •28.Інструменти регулювання центральним банком діяльності комерційних банків.
- •29.Види комерційних банків які функціонують в Україні та їх характеристика.
- •30. Роль і місце парабанківської системи у кредитній системі країни.
29.Види комерційних банків які функціонують в Україні та їх характеристика.
У широкому розумінні комерційний банк - - це будь-який банк, що функціонує на другому після центрального банку рівні банківської системи. У вузькому розумінні комерційний банк --це банк, що виконує певний набір базових банківських операцій, єдиною метою якого є одержання максимального прибутку.
В Україні функціонують два державні комерційні банки: Український експортно-імпортний банк та Ощадний банк України. Решта мають статус акціонерних товариств та товариств з обмеженою відповідальністю. Хоча у деяких із них частка держави становить більше 99%, вони не є повністю державними.
Залежно від діапазону операцій, що їх виконують комерційні банки, у сучасних банківських системах розрізняють: • універсальні банки, які виконують широкий спектр операцій та надають різноманітні послуги своїм клієнтам, • спеціалізовані банки, які у своїй діяльності орієнтуються на: а) обслуговування певної категорії клієнтів — банки з клієнтською спеціалізацією; б) обслуговування переважно юридичних та фізичних осіб у межах певної галузі — банки з галузевою спеціалізацією; в) надання невеликого кола послуг для більшості своїх клієнтів — банки із функціональною спеціалізацією. В Україні згідно з чинним законодавством можуть функціонувати як універсальні, так і спеціалізовані банки. Причому банк вважається спеціалізованим, якщо понад 50% його активів є активами одного типу. Це можуть бути інвестиційні, іпотечні, розрахункові (клірингові) банки. Якщо ж понад 50% пасивів банку є вкладами фізичних осіб, такий банк набуває статусу спеціалізованого ощадного банку.
Кооперативні банки в Українi можуть створюватись за територiальним принципом: мiсцевi та центральний кооперативнi банки.
30. Роль і місце парабанківської системи у кредитній системі країни.
Парабанківська система – СКФІ( лізингові, факторингові, фінансові, страхові компанії, брокерські і дилерські фірми, пенсійні фонди) та поштово-ошадна система( поштові відділення, поштово-ощадні установи). СКФІ – парабанківські установи, діяльність яких орієнтується на обслуговування певних типів клієнтури або поширюється на такі сфери кредитування, які є ризикованими для приватних банків.
Парабанківська система (ПС) складається з спеціалізованих фінансово-кредитних установ (СФКУ) і поштово-ощадної системи (ПОС). СФКУ характеризується тим, що їх діяльність спеціалізується на обслуговування певних типів клієнтів або певних сфер, що є надмірно ризикованим для банків. До СФКУ входять: 1) лізингові та факторингові компанії; 2) брокерські і дилерські фірми; 3) фондові біржі; 4)страхові компанії; 5) пенсійні фонди; 6) інвестиційні компанії та фонди; 7) кредитні спілки і товариства; 8) ломбарди.
Оскільки мета парабанків полягає у збиранні грошей і забезпеченні потреб клієнтів, вони не мають можливості покривати свої боргові зобов’язання інакше, ніж через додаткове залучення коштів акціонерів або отримання зовнішніх кредитів. Проте останнє є малоприйнятним, оскільки такий спосіб погіршує фінансовий стан і авторитет установи.