24. Система державних внутрішніх та зовнішніх запозичень: особливості в Україні.

Для забезпечення ефективного функціонування вітчизняної економіки необхідним є проведення виваженої політики державних запозичень та побудова ефективного інституційного забезпечення для її проведення.

Проблеми проведення ефективних економічних реформ і здійснення значних капіталовкладень в економіку України набувають все більшої актуальності, особливо за умов, коли відчувається брак коштів у державі. Саме тому, для пожвавлення економічної кон’юнктури та розв’язання фінансових проблем у державі доцільно використовувати залучені кошти.

Перспективним джерелом залучення коштів в Україні є внутрішній ринок, оскільки на сьогодні він характеризується значною ємністю, а запозичення на ньому є менш обтяжливими, ніж на зовнішньому ринку. Крім того, мобілізація фінансових ресурсів шляхом здійснення внутрішніх державних запозичень характеризується значно меншими негативними наслідками для державних фінансів у порівнянні з монетарними засобами балансування доходів і витрат Уряду Згідно з Бюджетним кодексом України, джерелами фінансування дефіциту бюджетів є державні внутрішні та зовнішні запозичення, а також вільний залишок коштів Державного бюджету, із дотриманням умов бюджетного законодавства. Таким чином, недоходні надходження до Державного бюджету можна вважати фінансуванням бюджету, основними частками якого є внутрішні та зовнішні державні запозичення. Державне внутрішнє запозичення здійснюється шляхом укладання угод з резидентами України про позику та випуск державних цінних паперів, що розміщуються на внутрішньому ринку; державне зовнішнє запозичення здійснюється шляхом укладання з нерезидентами України угод про позику та випуск державних цінних паперів, що розміщуються на зовнішньому ринку. Так, для фінансування дефіциту бюджету та рефінансування боргових виплат у 2009 році Уряд залучив 18807,9 млн. грн. (2,5 млрд. дол. США) зовнішніх позик і 70041,5 млн. грн. внутрішніх позик .

Реальний дефіцит державного бюджету у 2009 році майже сягнув 10% ВВП.

У 2010 році фінансовими аналітиками прогнозується зростання дефіциту понад 150 млрд. грн. Дефіцит збільшуватиметься внаслідок зростання зарплат бюджетників, закону про соціальні гарантії тощо. Відсутність закону про бюджет на 2010 рік примушує Уряд значно скоротити витрати і дозволяє керувати держфінансами в ручному режимі.

Тому, стабілізація макроекономічного середовища та проведення дієвих структурних реформ мають вагоме значення для зменшення гостроти фінансової кризи та пом’якшення її впливу на реальний сектор економіки. Серед заходів антикризового управління вагоме місце посідають інструменти забезпечення зовнішньої платоспроможності Уряду та корпоративних позичальників на міжнародних ринках.

Отже, боргова політика України потребує значного удосконалення шляхом поліпшення її нормативно-інституційного забезпечення, розширення спектру інструментів, кола завдань та пріоритетів.

25. Система державних цільових фондів: склад, джерела та призначення.

Державні цільові фонди — це сукупність фондів грошових коштів, які знаходяться в розпорядженні центральних та місцевих органів влади. Фонди мають цільове призначення, яке втілюється як у чітко визначених джерелах їх утворення, так і в напрямках можливого використання коштів. Державні цільові фонди є однією з ланок загальнодержавних фінансів, порядок їх формування та витрачання регламентується законодавчими актами. Державні цільові фонди можуть утворюватися: — шляхом відокремлення із державного бюджету окремих видатків, що мають велике значення, — або формуванням спеціальних фондів із самостійними джерелами доходів. Джерелом державних цільових фондів завжди є національний дохід країни. А мобілізація коштів здійснюється через: — спеціальні збори (дуже часто обов'язкові); — добровільні внески і пожертвування; — позики; — кредити; — направлення коштів із бюджету. В залежності від рівня, на якому утворюються спеціальні фонди, вони можуть бути: — державними; — місцевими. В залежності від напрямків використання існують фонди: — економічні; — соціальні; — науково-дослідні; — страхові; — міждержавні та інші. В Україні до економічних, державних цільових фондів можна віднести: Фонд для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення, Фонд сприяння місцевому самоврядуванню України, Фонд охорони праці, Фонд розвитку та захисту конкуренції, Фонд підтримки селянських (фермерських) господарств. Соціальні фонди: Пенсійний фонд, Фонд соціального страхування, Державний фонд сприяння зайнятості населення, Фонд соціального захисту інвалідів. В сучасних умовах розвитку незалежної України значення державних цільових фондів, поряд із бюджетом, значно зростає. Їх існування є необхідним і доцільним, це пов'язано із наступним:1) у органів державної влади і управління, що формують цільові фонди, з'являються додаткові джерела фінансування своїх потреб понад бюджетні кошти; 2) існування одного централізованого фонду грошових ресурсів недостатнє для задоволення всіх державних потреб; 3) при наявності перевищення доходів над видатками цільових фондів кошти можуть бути використані для покриття бюджетного дефіциту; 4) з'являється можливість з більшою ефективністю проводити контрольну роботу за цільовим використанням державних коштів.